4. Індо-Малайська фауністична область: характеристика природних умов, ендемічні ряди, родини, роди та види.

Область охоплює тропічні та субтропічні частини Азії, а також ряд архіпелагів і островів Індійського та Тихого океанів. Західну її межу окреслює пустеля Тар (тут індійська фауна змішується з середньоазіатською). Північна межа чітко виділяється лише на заході, де вона проходить по гребеню Гімалаїв. На сході вираженість меж втрачається. Більшість зоогеографів вважають, що на сході межа проходить між басейнами річок Хуанхе і Янцзи, що співпадає з північною межею субтропічних лісів.

Ссавці Індо-Малайської області включають 46 родин, 5 з них – сумчасті і однопрохідні – трапляються лише в Папуаській підобласті (австралійський елемент фауни). Ендемічних родин всього чотири. Інші родини – спільні для Ефіопської області, Голарктики і навіть Неотропічного царства.

Комахоїдні в області представлені їжаками (підро- дина щетинистих їжаків (Echinosoricidae) – ендемічна), кротами, шерстокрилами (ендеміки), плодоїдними кажанами (Pteropidae) та ін.

Багатою в області є фауна хижаків. Серед них виділяються вовки, і перш за все ендемічний рід Cuon (червоний вовк), куницеві, віверові (до них відноситься також індійський мангуст – винищувач змій), котячі, з яких найбільш відомим є тигр.

Фауна птахів багата. Ендемізм виявлений помірно.

Багата фауна рептилій Індо-Малайської області представлена черепахами, ящірками, зміями і крокодилами.

Із амфібій в області представлені всі три ряди: безнгогі, хвостаті та безхвості. Ендемічні родини серед них відсутні. Червуги представлені рибозміями (рід Ichtyophis).

Прісноводні риби в Індо-Малайській області в цілому схожі з ефіопськими, проте архаїчні групи відсутні, три родини є ендемічними. Головна риса іхтіофауни – розвиток коропових (Cyprinidae) і відсутність лососевих.

Індо-Малайська область має яскраву фауну комах. Серед величезної кількості метеликів особливо яскравою є родина косатцеві (Papilionidae).

5. Полінезійська фауністична область: характеристика природних умов, ендемічні ряди, родини, роди та види.

До Полінезійської області відноситься велика кількість островів Тихого океану, окрім Нової Зеландії і острова Кармадек. У західному напрямку область простягається до острова Палау, архіпелагу Бісмарка і Соломонових островів, в східному – до островів Пасхи і Сала-Гомес, в північному – до Гавайських островів, а в південному – до островів Норфлок і Лорд-Хау. Всі острови Океанії можна розділити на вулканічні (високі), коралові (низькі) і вапнякові.

Фауна ссавців в Полінезійській області обмежуєються плодоїдними рукокрилими, які поширені до острова Самоа. Це представники індійського роду Pteropus і Emballonura, палеарктичного Myotis, а також тропікополітного дов- гокрила Miniopterus.

Основне ядро фауни хребетних становлять птахи. Близько 100 родів птахів Полінезійської області поділяються на декілька груп. 35 родів птахів є ендеміками, 40 родів споріднені з малайськими, інші з папуаськими. Домінують різні плодоїдні голуби із підродини Treroninae і Gourinae.

Досить своєрідними є птахи Гавайських островів. Це перш за все ендемічна родина гавайських квіточниць (Drepanididae).

Для безхребетних островів Океанії характерна така ж тенденція: вони багато представлені в західній частині, проте на схід різноманіття їх зменшується. На Фіджі і в Новій Каледонії (до 80% безхребетних Нової Каледонії – енде- міки) мешкають метелики косатці, вони доходять до ост- рова Самоа. Жуки на 30–75% ендеміки, і серед них багато нелітаючих форм. Більшість молюсків Гавайських островів належать до ендемічної родини Achatinellidae з величезною кількістю видів.