Структура містобудівного кадастру
Структура містобудівного кадастру в основному представлена трьома групами об'єктів і явищ міського середовища:
природними ресурсами, що включають землі,
зеленими насадженнями, водними ресурсами, грунтами;
інженерною інфраструктурою - будинки і споруди, інженерні мережі, вулиці і дороги;
явищами (соціальні, екологічні, економічні), що викають внаслідок діяльності об'єктів в межах міської території.
Необхідність об'єднання об'єктів у групах обумовлюється спільністю їх властивостей і ознак, однорідністю відомостей і наявністю тісних зв'язків між ними.
Так, виділені в природні ресурси об'єкти - земля, водна поверхня, корисні копалини і зелені насадження - містить однорідні дані при кількісній і якісній оцінках, які тісно пов'язані між собою і співвідносяться в одних і тих самих кількісних показниках. В той же час відомості про кожного з перерахованих об'єктів мають і принципові відмінності, наприклад по виду використання, структурі даних, що потребує їхнього розподілу по кожному об'єкті.
В інформаційному плані структура міського кадастру являє собою єдину цілісну сукупність відомостей, які розміщені таким чином, щоб відомості, що включені в один об'єкт, не дублювалася і не повторювалися в іншому, але в той же час легко об'єднувалася в область відомостей конкретного об'єкта (явища) або їх груп. Така єдність досягається за рахунок суворого і чіткого структурного поділу міської території в адміністративно-територіальному відношенні в межах міської території, єдиної системи ідентифікації реальних об'єктів і явищ міського середовища, єдиної системи координат і висот, що однозначно визначають просторове положення як меж облікових одиниць кадастру, так і окремих об'єктів і явищ. Перераховані умови формування структури міського кадастру забезпечують доступ до даних про об'єкти і явища міського середовища по їх власних іменах, об'єкту або явищу кадастру, координатам, адміністративному розподілу, а також дозволяють одержувати повні дані про неї в цілому і диференційовано.
Структурний розподіл міської території в адміністративно-територіальному відношенні здійснюється шляхом виділення облікових одиниць, які представляють собою неподільні частини міської території, що покривають її без перекриттів і розривів у плані і по висоті. Облікові одиниці можуть утворювати територіальні і адміністративні структури міської території більш високого рівня - квартали, секції, мікрорайони, райони – які мають як адміністративні межі, так і умовні (зони відпочинку, лікарняне містечко і т.д.).
В якості таких облікових одиниць, прийнятих у міському кадастрі, виступають: кадастрова ділянка, відрізок вулиці і перехрестя (площа). Задача виділення облікової одиниці міського кадастру, що однозначно відображає все різноманіття об'єктів і явищ міського середовища вилилася в одну з актуальних проблем міського кадастру. Так, використання в якості облікових одиниць кадастру парцели міських ділянок, площ, не пов'язаних між собою в просторово-територіальному відношенні, призвело до того, що при формуванні міських кадастрів виникли труднощі в здійсненні обліку відомостей про об'єкти і явища, порівняльної оцінки стану і розвитку міського середовища в часі, картографічному відображенні. Тому задача виділення облікових одиниць міського кадастру, що дозволяє уникнути перерахованих труднощів є досить складною. В той же час виділення облікових одиниць має ряд істотних переваг, із яких вільний порядок збору даних про елементи об'єктів і явищ кадастру в межах облікової одиниці, незалежність від структурних змін міської території, можливість багатоцільового використання даних, тісний координатно-територіальний зв'язок є визначальними для міського кадастру. Облікові одиниці міського кадастру визначаються в такий спосіб:
кадастрова ділянка - частина міської території з однорідними показниками правового, природного і економічного характерів, яка передається в тимчасове (вічне) користування або оренду юридичній особі, що здійснює в його межах господарську або соціальну діяльність;
перехрестя (площа) - частина міської території, що утворюється в перетині двох або більше вулиць, провулків, автомобільних доріг і залізниць в межах міста;
відрізок вулиця - частина міської території в межах червоних ліній забудови, яка обмежена двома перехрестями.
Введення поняття кадастрової ділянки в якості облікової одиниці міського кадастру пояснюється наступним. Як відомо, законодавчий акт на ділянку міської території закріплює право за власником здійснювати за власною ініціативою різноманітні заходи щодо його перетворення в межах даної ділянки, межа якої є постійною протягом тривалого часу і позначені на місцевості, а його відвід на місцевості з визначенням координат граничних пунктів гарантує його виділення в межах міської території незалежно від адміністративно-територіального поділу. Межі ділянки дозволяють локалізувати інформацію про об'єкти, які розташовані на ділянці, систематично проводити облік всіх змін в облікових даних з метою їх відновлення, а достатньо просте формування на їх основі будь-яких адміністративно-територіальних утворень міста спрощує систему кодування об'єктів кадастру.
Виділені облікові одиниці міського кадастру представляють найнижчий рівень формування міської території в кадастрі і є основними одиницями в межах яких формуються дані про об'єкти кадастру. При цьому код облікової одиниці служить для зв'язку об'єктів різноманітних видів кадастру. Наявність кодів об'єктів кадастру та облікових одиниць дає можливість передбачити два входи в міський кадастр: через облікову ділянку і об'єкт.
За рахунок кодів облікових одиниць кадастру встановлюються зв'язки між різноманітними об'єктами і явищами не тільки на нижчому рівні формування міського кадастру. Вони служать єдиними засобами зв'язку і між об'єктами кадастру на більш високих рівнях ієрархічної структури адміністративно-територіального поділу міста, - секції (кварталу), району і на всій міський території - так як координатна прив'язка не завжди може забезпечити зв'язок між об'єктами і даними про неї в тих випадках, коли перехід від нижчих до наступних рівнів потребує генералізації (узагальнення) картографічного відображення даних кадастру. Це відноситься до планово-картографічних матеріалів кадастру, картографічне відображення яких при переході від рівня до рівня не адекватно процесу генералізації карт від великого масштабу до більш дрібного. Так, наприклад, планово-картографічний матеріал кадастру вуличного руху міста складають у масштабі 1:10 000, на ньому повинні бути відображені всі проїзди.
Кодова структура даних міського кадастру обумовлює можливість поділу кадастрових даних на відповідні рівні в залежності від розв'язуваних задач:
загальний - відбражає стан об'єктів і явищ міського середовища в рамках міської території, призначений, як правило, для рішення загальноміських задач на рівні органів керування міста;
об'єктивний - характеризує стан окремих об'єктів (явищ) або їхніх груп на міській території, використовується для рішення задач у рамках аспектних кадастрів (земель, зелених насаджень, будинків і споруд тощо);
детальний - відображає стан окремих елементів різноманітних об'єктів і явищ в межах облікової одиниці, призначений для рішення різноманітних часткових задач.
Для відображення даних у кадастрі використовують різні методи: строгі математичні, які дозволяють створювати планово-картографічні матеріали на основі жорстких вимог до читання, наочності і масштабу і не строгі, при яких різноманітні дані заносять у таблиці, реєстри та інші форми без особливих вимог. Так як структура кадастру представляє собою єдину цілісну сукупність даних із наявністю тісних зв'язків на всіх її рівнях, жорстких меж застосування методів відображення даних не може бути, тому що завжди є можливість вільного переносу даних у строгі або нестрогі методи відображення.
Структура міського кадастру дозволяє достатньо просто кодувати і класифікувати міський кадастр; має властивість послідовно нарощувати дані про об'єкти і явища міського середовища; дозволяє уникнути дублювання, перекриття і пропускань даних. Відкритість структури в двох напрямках дозволяє без яких-небудь змін доповнити і змінювати їх у залежності від інтересів користувачів або споживачів; оперативно управляти процесами по створенню і веденню міського кадастру в залежності від рівня задач, які розв'язують користувачі і споживачі. Дана структура міського кадастру дозволяє вирішити ряд інших задач, зокрема інформаційного забезпечення, формування системи міського кадастру (організаційної, правовий, економічної й ін.).
