- •1. Основні теоретичні відомості про лічильникові схеми
- •1.1 Визначення і класифікація схем лічильників
- •1.2 Способи організації порозрядних перенесень. Синхронні та асинхронні лічильники
- •1.3 Схеми асинхронних двійкових підсумовуючих і лічильників, що віднімають, на синхронних і асинхронних тригерах
- •1.4 Двійково-десяткові коди (ддк) і двійково-десяткові лічильники (ддлч)
- •1.5 Організація перенесень між десятковими розрядами в ддлч
- •2 Синтез підсумовуючого синхронного десяткового лічильника з довільним порядком лічення (що працює в коді 5211)
- •2.1 Побудова кодованої таблиці переходів синхронного лічильника
- •2.2 Побудова кодованої таблиці функцій збудження тригерів заданого типу
- •2.3 Одержання функцій збудження тригерів лічильника в досконалій формі
- •2.4 Спільна мінімізація функцій збудження підсумовуючого лічильника
- •2.5 Побудова схеми синхронного підсумовуючого лічильника
- •3 Синтез підсумовуючого асинхронного двійково-десяткового лічильника з довільним порядком лічення (що працює в коді 5211)
- •3.1 Суттєвість метода проектування алч
- •3.2 Побудова часової діаграми (чд) роботи лічильника
- •3.3 Визначення по чд функцій синхронізації тригерів
- •3.4 Спрощення функцій керування асинхронного лічильника по функціях збудження синхронного лічильника
- •3.5 Побудова схеми асинхронного лічильника
- •4. Синтез реверсивного синхронного десяткового лічильника, що працює в коді 5211
- •4.1 Побудова кодованої таблиці переходів реверсивного лічильника
- •4.2 Побудова кодованої таблиці функцій збудження тригерів для рслч
- •4.3 Одержання функцій збудження тригерів лічильника в досконалій формі
- •4.4 Спільна мінімізація функцій збудження реверсивного лічильника
- •4.5 Побудова часової діаграми роботи рслч
- •4.6 Побудова схеми реверсивного лічильника
- •Висновки
- •Перелік посилань
- •Список скорочень
1.2 Способи організації порозрядних перенесень. Синхронні та асинхронні лічильники
Проблема швидкодії лічильників вирішується використанням різноманітних методів перенесення міжрозрядної інформації. Простіше є послідовне перенесення, яке забезпечує найменшу швидкодію. Суть цього методу полягає в тому, що сигнали перенесення з кожного попереднього розряду послідовно розповсюджуються в наступні. Робота кожного наступного розряду можлива тільки після закінчення роботи попереднього.
У синхронних лічильниках всі тригери отримують тактовий імпульс одночасно, оскільки тактові входи їх з'єднуються паралельно. Такі тригери перемикаються практично одночасно. В асинхронних лічильниках кожен тригер вносить в процес рахунку певну затримку, тому молодші розряди результуючого коду з'являються на виходах тригерів не одночасно, тобто несинхронно з відповідним тактовим імпульсом. Наприклад, для чотирирозрядний асинхронного лічильника код 1111 з'явиться на виходах тригерів вже після того, як надійде шістнадцятий тактовий імпульс. Код 1111 сформується не одночасно.
Синхронні (або паралельні) лічильники характеризуються тим, що всі їх розряди в межах однієї мікросхеми перемикаються одночасно, паралельно. Це досягається суттєвим ускладненням внутрішньої структури мікросхеми в порівнянні з простими асинхронними лічильниками. У результаті повна затримка перемикання синхронного лічильника приблизно дорівнює затримці одного тригера, тобто синхронні лічильники набагато швидше асинхронних, причому їх швидкодія не падає із зростанням кількості розрядів вихідного коду (звичайно, до певних меж).
Управління роботою синхронного лічильника набагато складніше, ніж у випадку асинхронного лічильника, а кількість розрядів синхронних лічильників зазвичай не перевищує чотирьох. Тому синхронні лічильники не завжди можуть успішно конкурувати з асинхронними, особливо при невисоких вимогах до швидкодії. Зате і можливостей у синхронних лічильників, як правило, набагато більше, ніж у асинхронних, наприклад, вони забезпечують паралельну запис інформації в лічильник і інверсний режим рахунку.
Для об'єднання декількох синхронних лічильників з метою збільшення числа їх розрядів (для каскадування) використовується спеціальний вихідний сигнал перенесення. Залежно від принципів формування цього сигналу і від принципів його використання синхронні (паралельні) лічильники діляться на лічильники з асинхронним (послідовним) перено і лічильники з синхронним (паралельним) перенесенням (або повністю синхронні лічильники). Синхронні лічильники з асинхронним перенесенням займають проміжне положення по швидкодії між асинхронними лічильниками і повністю синхронними лічильниками. Управління їх роботою простіше, ніж у синхронних лічильників, але складніше, ніж у асинхронних. Працюють дані лічильники по позитивному фронту вхідного сигналу (або, що те ж саме, по задньому фронту негативного сигналу). Основна суть їх роботи зводиться до наступного: всі розряди одного лічильника перемикаються одночасно, але при каскадування кожен наступний лічильник (що дає більш старші розряди) переключається з затримкою щодо попереднього лічильника (що дає більш молодші розряди). Тобто затримка перемикання багаторозрядного лічильника збільшується в даному разі не з кожним новим розрядом (як у асинхронних лічильників), а з кожною новою мікросхемою (наприклад, 4-розрядної).
Сигнал перенесення у цих лічильників при прямому рахунку виробляється тоді, коли всі розряди дорівнюють одиниці (досягнутий максимальний код) і коли приходить вхідний сигнал. Тому сигнал перенесення, що повторює вхідний сигнал, буде затриманий щодо вхідного сигналу. І саме цей сигнал перенесення використовується в якості вхідного для наступного лічильника при каскадування. Тобто вхідний сигнал другого лічильника затриманий щодо вхідного сигналу першого лічильника, вхідний сигнал третього лічильника затриманий щодо вхідного сигналу другого лічильника і т.д.
Лічильники з послідовним перенесенням називають асинхронними. Асинхронні лічильники можуть будуватися як на асинхронних (нетактованих), так і на синхронних (тактованих) тригерах з лічильним входом (T-тригер). Схема двійкового підсумовуючого асинхронного лічильника ( АЛЧ) на асинхронних T-тригерах показана на рис. 1.1,а.