3.2

Кіріченко О. О. 8408

6.

Правець (від грец. tetanus — оціпеніння, судоми, стовбняк) — гостре специфічне інфекційне захворювання, яке супроводжується тонічними та клонічними судомами і поширене в багатьох країнах світу. Гіппократ, син якого помер від правця, описав клініку цієї хвороби, підкресливши її зв’язок із пораненням.

Надалі було виявлено, що під час воєнних конфліктів правець виникає частіше, ніж у мирний час, але пояснити це явище на той час не могли.

М.Д. Монастирський, а потім Ніколайєр відкрили збудника правця — споротвірну паличку СІ. tetani, яка є анаеробом, дуже чутлива до кисню, але не має нічого спільного з анаеробами, які спричиняють газову гангрену.

Правцева паличка дуже стійка, у висушеному вигляді без доступу світла може зберігати свою життєдіяльність до 10 років; протягом 1 год витримує нагрівання до температури 80 °С, а спори її не завжди гинуть після кип’ятіння протягом 30—60 хв. За сприятливих умов спори утворюють правцеву паличку і швидко розмножуються. Вхідними воротами для проникнення збудника правця є рани, опіки, відмороження, виразки різноманітної етіології, слизова оболонка матки після пологів та абортів, пупок новонародженого. Операційні рани також можуть бути воротами для його проникнення,якщо інструментарій, шприци і кетгут були недостатньо оброблені.

Проникнення палички правця в рану не завжди призводить до розвитку хвороби. Інколи з рани висівають збудника без клінічних ознак захворювання. Для розвитку правця потрібні такі умови: гіпоксія тканин, наявність гематоми та некротичних тканин без доступу кисню (розчавлена рана), висока вірулентність збудника, зниження захисних імунних факторів. У разі асоціації правцевої палички та інших мікроорганізмів, особливо анаеробів, клінічна картина розвивається бурхливо і дуже швидко.

Збудник правця після потрапляння в рану, на думку більшості авторів, не поширюється, але деякі дослідники відзначають наявність бактеріемії у разі захворювання.

Рання первинна обробка рани, розкриття всіх запливів, кишень гнійної рани та створення добрих умов для видалення гною і доступу кисню ускладнює розвиток інфекції. Усе те, що сприяє анемізації тканин (холод, стиснення та ушкодження кровоносних судин), а також наявність змертвілих тканин призводять до розвитку патологічного процесу. Для палички правця характерні три ознаки: вона анаероб, утворює спори та виділяє екзотоксин. Інкубаційний період правця коливається до 14 днів, але цей період може досягати і 3 міс. Що коротший інкубаційний період, то тяжчий перебіг захворювання.

Паличка правця виділяє екзотоксин, який має дві фракції: тетаноплазмін, що зумовлює судомні скорочення м’язів унаслідок ушкодження нервової системи, і тетаногемолізин, який руйнує еритроцити. Токсин поширюється по пери- та ендоневральних щілинах, ушкоджує рухові ядра стовбурової частини головного мозку й уражує клітини передніх рогів спинного мозку. При цьому токсин дезорганізує діяльність рухових центрів, що призводить до клонічно-тонічних судом та напруження м’язів. Інший шлях перенесення токсину — гематогенний — через кров і ліквор до ЦНС. Токсин ушкоджує внутрішні органи (серцевий м’яз, печінку, легені та вищі вегетативні стовбури мозку). Це проявляється тахікардією, гіпотензією, пітливістю. Причиною смерті в разі правця є асфіксія, яка так само розвивається внаслідок тонічних судом або паралічу дихального центру, а також зупинення серця через судоми, гіпоксію та асфіксію.

Лікування правця має бути комплексним: як місцевим, так і загальним.

Місцеве лікування. Важливим компонентом лікування хворих на правець є оброблення рани, яка була вхідними воротами.

Специфічна серотерапія. З перших часів перебування хворих на правець у стаціонарі потрібно проводити терапію, щоб зв’язати токсин, який циркулює в крові.

Останній через 2—3 доби потрапляє в кровоносне русло, проникає в нервові клітини і стає недоступним для анатоксину.