5.1

Кіріченко О. О. 8408

Змертвіння. Некроз. Гангрена. Виразки. Нориці. Причини виникнення. Клінічні прояви, діагностика, лікування

Некрозом (від грец. nekros — мертвий), або омертвінням, називається розвинута в живому організмі загибель будь-якої частини — клітин, тканин або органів.

Некроз іноді умовно називають “місцевою смертю”, тому що в його основі нерідко лежать патологічні процеси всього організму. Причиною загибелі клітин і тканин може бути безпосереднє руйнування їх травмівним агентом або розлад кровообігу.

Етіологія. Залежно від причин некрозу розрізняють такі його види:

• травматичний,

• судинний,

• трофоневротичний,

• токсичний,

• алергійний.

Патогенез. Розвиток некротичного (гангренозного) процесу, ступінь і швидкість поширення залежать від низки умов, які можна поділити на три групи:

1) анатомо-фізіологічні;

2) наявність або відсутність інфекцій;

3) фізичні явища (особливості зовнішнього середовища).

Анатомо-фізіологічні особливості поділяють на місцеві, що характеризують ділянку тіла, в якій розвивається патологічний процес, і загальні, що стосуються всього організму хворого. До місцевих умов відносять:

— особливості будови судинної системи (магістральний або розсипний тип розгалуження артерій);

— наявність або відсутність судинних анастомозів, колатералей у ділянці ураження. Наявність анастомозів сприяє розвитку колатерального кровообігу тієї чи іншої ділянки тіла при затисканні або перев’язуванні головної судини (наприклад, стегнової або підколінної артерії після операції з приводу аневризми судин) і зменшує небезпеку розвитку гангрени;

— швидкість виникнення порушення кровообігу. Що швидше припиняєтьсякровообіг у певній ділянці тіла, то швидше може розвиватися омертвіння. За повільного припинення припливу крові знову розвинуті колатералі поступово розширюються; у них підвищується кров’яний тиск, чим компенсується недостатність припливу крові. Через те операції з приводу травматичної аневризми судин, які виконують одразу після поранення судин, ускладнюються омертвінням кінцівок частіше, ніж операції, які проводять через декілька місяців після поранення, коли вже розвивається колатеральний кровообіг. Якщо в магістральну судину потрапив ембол, кінцівка негайно блідне, холоне, у ній починає розвиватися гангрена; якщо ж закупорення судини відбувається поступово, наприклад при ендартериті, склерозі, то незважаючи на те що периферійний пульс в артеріях стопи відсутній, іноді протягом кількох років омертвіння не відбувається;

— стан судинної стінки (патологічні зміни судин): відсутність еластичності,фіброзне переродження стінки артерії, склероз і т. ін.;