43

ВСТУП

Актуальність теми обґрунтовується тим, що туризм є невід’ємною складовою людської діяльності та посідає важливе місце в економічній, соціальній та політичній сфері країни. Сьогодні туризм виступає важливою частиною світової економіки. За даними Всесвітньої туристичної організації (ВТО) частка туризму в світовому ВВП становить близько 9 % та близько 30 % в світовому експорті послуг та 6 % від обсягів світової торгівлі. В галузі туризму працює більш ніж 235 млн. осіб або кожний 12 працівник.

Міжнародні туристичні прибуття досягли у 2016 році - 1,235 мільйони. Це на 46 мільйонів більше, ніж у 2015 році або збільшення на 3,9%. Глобальні темпи зростання були більш помірними, ніж у 2015 році (4,5%).

Туристичний район Центральної та Східної Європи , до якого відносять Грузію , у 2016 році прийняв 126 млн. туристів , що на 4% більше ніж у 2015. Прибуття зокрема до Грузії складали 2,715 млн відвідувачів. І хоча показник зріс на 19% , Грузія все ж відстає від країн свого району. Найбільшу кількість відвідувачів тут приймає Російська Федерація. Не звертаючи увагу на те, що у 2016 році країна показала від`ємний результат у вигляді -9%, кількість туристів склала майже 25 млн. [2]

Разом з тим, автор зазначає, що туристичні ресурси країни недостатньо висвітлено у спеціалізованій науковій літературі. Саме ця обставина й спонукала автора обрати темою курсової роботи «Туристично – краєзнавча характеристика Грузії ресурси».

Географічні рамки курсової роботи обмежені територією Грузії за сучасними адміністративно-територіальним поділом світу.

Хронологічні рамки курсового дослідження охоплюють період з раннього палеоліту до сьогодення.

Об’єктом дослідження є туристичний потенціал Грузії.

Предметом дослідження є процес формування туристичного потенціалу досліджуваної країни.

Метою курсової роботи є всебічне дослідження туристичних ресурсів та інфраструктури Грузії.

До кола наукових інтересів автора увійшли також питання сучасного стану та перспектив розвитку туризму на території країни.

Для реалізації зазначеної мети необхідно вирішити наступні завдання :

• дати фізико-географічну та демографічну характеристику області;

• скласти короткий історичний нарис Грузії;

• здійснити аналіз економічного розвитку країни;

• дослідити природний та історико-культурний потенціал;

• проаналізувати сучасний стан розвитку туризму Грузії;

• визначити проблеми та перспективи розвитку туризму на території країни.

Джерельна база. У процесі написання курсової роботи автором було опрацьовано понад 30 джерел.

Нажаль, у спеціалізованій літературі недостатньо висвітлено проблеми розвитку туризму на території Грузії. Тому для написання 3 розділу автору довелося звернутися до опрацювання збірників, наукових статей, періодичних наукових видань і матеріалів науково-практичної конфесій з туристичної проблематики. Крім того, автором опрацьовано значний масив інформації з досліджуваної проблематики з всесвітньої мережі Інтернет.

Структурно курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, cписку використаної літератури та додатків.

Розділ 1.Загальна характеристика грузії 1.1Фізико-географічна характеристика країни

Грузія (груз. საქართველო ,Сакартвело) – держава у Східній Європі,[26] , що займає територію 69,700 км² (26 911 квадратних миль) на південно-східному узбережжі Чорного моря. Має спільні кордони з такими країнами: на півночі – Росія, на півдні – Туреччина і Вірменія, на сході – Азербайджан.

Згідно з туристичним районуванням ВТО ( всесвітня організація туризму) Грузію відносять до району Центральної та Східної Європи.

Грузія на регіональному рівні складається із двох автономних республік , дев'яти регіонів та двох міст державного підпорядкування – Тбілісі та Поті. На середньому рівні: 69 районів, на найнижчому рівні: 55 міст, 50 селищ, 842 громад та 165 сіл.

Грузія містить два регіони – Абхазію і Південну Осетію, які отримали обмежене міжнародне визнання після російсько-грузинської війни 2008 р. Грузія і більша частина міжнародного співтовариства розглядають ці регіони, як частину території суверенної Грузії, що перебувають під російською військовою окупацією.[22]

Рельєф. Близько 87 % території Грузії займають гори і передгір'я Кавказу, 13 % – низини і рівнини (Колхідська та Алазанська низини, Картлійська низовина). Найвищі точки Грузії – гора Шхара (5068 м) та гора Казбеґі (5033 м). Крайній південь Грузії зайнятий Південно-Грузинським вулканічним нагір'ям.

На території Грузії поєднується високогірний, середньогірний, горбистий, низовинно-рівнинний, плоскогір'я і платоподібний рельєф.

Північ. Північна частина держави зайнята Великим Кавказом (грузинською Кавкасіоні), переважно його південним схилом, а також частиною північного схилу. Вища точка Грузії – гора Шхара (5068 м). Система Великого Кавказу складається з Головного, або Вододільного, хребта та низькі супроводжуючих його хребтів, серед яких в межах Грузії найбільші Гагринський, Бзибський, Кодорський, Сванетський, Егріський, Лечхумський, Рачинський, Харульський, Ломіський, Гудіський, Картлійський, Кахетський на південному схилі; Хохський, Шавана, Кідеганський, Хевсуретський і Пірікитський – на північному. У північній високогірній смузі виразно виражені гірничо-ерозійні, гірничо-гляціальні та нівальні форми рельєфу, створені льодовиками Великого Кавказу (а також на високих гірських масивах Малого Кавказу і Південно-грузинського нагір'я – грузинська частина Закавказького нагір'я), – троги, морени і ін. На заході грузинської частини Великого Кавказу поширений карст, а на сході – молоді вулканічні гори.

Центральна частина. На південь від Великого Кавказу в субширотному напрямку протягується міжгірна западина, що підрозділяється на Колхідську і Іверійську (західна частина Курінської) рівнинно-горбисті западини і що розділяє їх Дзірульський масив (Верхньоімеретинське плато). Значна частина обох западин зайнята алювіальними рівнинами – Колхидської низовини, Внутрішньо-картлійської, Нижньо-картлійської, Алазанської (Кахетської). Між двома останніми розташовано Іорське плоскогір'я.

Південь. У північній горбистій смузі Колхіди поширений карст («низький», на відміну від «високого» карсту Великого Кавказу). Ще південніше, в широтному напрямі протягуються середньогорні хребти грузинської частини Малого Кавказу (Месхетський, Шавшетський, Тріалетський, Локський), що досягають висот 2850 метрів і морфологічні сліди стародавнього вирівнювання, що зберегли в рельєфі, у вигляді розташованих сходами шарів. Крайній південь країни зайнятий Південно-грузинським вулканічним нагір'ям, в морфології якого визначальну роль грають лавові плато, ланцюги вулканів і каньйоноподібні ущелини річок. Вища точка нагір'я – гора Діді-абулі (3301 м).[28]

Клімат. На заході країни клімат субтропічний, на сході – перехідний від субтропічного до помірного. Середні температури січня від +3 (Колхіда) до −2 (Іверійськая западина), серпня від +23 С до +26 С. У Західній Грузії, зверненій до Чорного моря, випадає від 1000 до 2800 мм. (у горах) опадів на рік, в Східній Грузії 300–600 мм.

Чорне море у Батумі. У західних районах, біля Чорного моря, літо – вологе і тепле, клімат субтропічний. У східних районах Грузії клімат формується під впливом континентальної повітряної маси. На рівнинах літо більш тривале та спекотне. Погода в горах мінлива. Раптові похолодання супроводжуються сильними снігопадами, зливами, градом і фенами (сильними вітрами, що дують з гір в долини). [4]

Гідрографія. Річкова система Грузії налічує майже 25 тисяч річок. Живлення головним чином талими сніговими і льодовиковими водами, підземними водами і атмосферними опадами.

Найдовша річка Кура (грузинською мовою Mktvari) становить 1344 км. Вона народжується в горах північної Туреччини, перетинає південну і східну Грузію і впадає в Каспійське море на території Азербайджану. Кура живить водосховище Мингечаур. Притока Кури - Алазані (351 км), Торі (320 км) і Арагві (66 км) - також впадає в Каспійське море.

Інша довга і глибока річка Ріоні (327 км) починається з Великого Кавказу, проходить через колхідську низовину і впадає в Чорне море. Ще одна важлива грузинська річка - Інгурі (213 км).

У Грузії не так багато озер. Найбільше з них - озеро Парвані (37,5 кв. Км) і озеро Табацкурі (14,2 кв. Км), розташоване на височинах Джаваетія і озеро Палеостомі (18,2 кв. Км) на узбережжі Чорного моря в гирлі Ріоні. Інші великі озера - озеро Карцахі (26,3 кв. Км), озеро Ханчалі (3,3 кв. Км) і озеро Джандарі (10,6 кв. Км).

Рослинний світ. Флора Грузії дуже різноманітна. Майже третина площі країни займають ліси. Вони зосереджені головним чином в горах. На заході Грузії вони спускаються до самого моря, а на сході розташовані в передгір'ях. Особливо багаті і різноманітні ліси Причорноморського узбережжя. Тут можна побачити субальпійські і альпійські луки, пишне різнотрав'я. Дерева представлені широколистяними породами: дуб, граб, каштан, клен, бук, вічнозелені різновиди рододендрона, лавровишня, самшит, чорниця кавказька. Цей типу називається колхидський. Для нього характерна велика кількість ліан. Місцями він стає навіть непрохідним. Трохи вище починається пояс змішаних лісів, в яких поєднуються листяні і хвойні породи.

Ліси Східної Грузії менш багаті. У верхньому поясі гір поширені ялицево-смерекові, а в більш східних районах - тільки соснові і сосново-березові ліси. Нижче хвойні ліси поступаються місцем буковим, а потім дубово-грабовим. На крайньому сході країни зустрічаються невеликі ділянки сухих степів з такими видами, як каркас, фісташка, гранат, держи-дерево. [14]

Тваринний світ. Фауна Грузії представлена ​​понад 100 видами ссавців, 330 видами птахів і 160 видами риб. На території Грузії з метою охорони природних комплексів і збереження біорізноманіття створені Тбіліський національний парк, 17 заповідників і 6 заказників.

Найбільш багатий тваринний світ лісів. У багатьох районах поширені кавказький олень, косуля, кабан, заєць-русак, білка, а з хижаків - бурий ведмідь, вовк, шакал, барсу, рись, лісовий кіт і лисиця. Ліси Грузії славляться великою кількістю і різноманітністю птахів. З хижих видів птахів, занесених до Червоної книги Грузії, зустрічаються (переважно в заповідниках) бородань, беркут, білоголовий сип, чорний гриф та ін. В деяких місцевостях Колхіди і Кахетії ще можна побачити фазана. З плазунів в лісах Грузії найбільш численні ящірки, болотні черепахи і змії (вуж, мідянка, кавказька гадюка).

Високогірна фауна краще зберіглася на Великому Кавказі. У західній його частині водиться кубанський тур, в східній - дагестанський. Дуже поширена сарна, а на сході зустрічається безоаровий козел. Характерні птиці високогір'я - кавказький тетерев, кеклик, бородань.

Своєрідна фауна степів на сході Грузії. Там зустрічається джейран, що зберігся лише в окремих місцевостях Ширакського степу. У Гардабанському степи і Алазанської долині зустрічається смугаста гієна. З інших хижаків - лисиця, шакал, очеретяний кіт. Водяться гризуни: тушканчики, полівки, хом'яки. Серед птахів - сіра куріпка, перепел, степовий орел. Характерна велика кількість ящірок і черепах, а також змій. У гірських річках і озерах водяться форель, вусань, сазан і ін.[15]