Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Історичний факультет

Кафедра історіографії, джерелознавства та архівознавства

Практична робота на тему:

«Рецензії й критичні огляди археологічних та етнографічних монографічних видань у «Киевской старине»

Виконав: студент групи

ІП-20-1. Спеціальності

014.03 середня освіта (історія)

Хмара Артем Максимович

Дніпро 2021

Археологічні видання: а. Матвеев. Археологические иследования южной России. Одесса, 1884 [3].

На початку, автори рецензії одразу зазначає, що хоча в археології і в курганах вони не тямлять майже нічого, але з кожним роком інтерес до цієї науки росте, і росте у звязку з періодичними археологічними зїздами.

"Прежде всего это не самостоятельный трудь спеціалиста, но сводь и переработка данныхь, добытыхь другими археологами, состаавленные сь практическою целью дать пригодное руководство желающимь заняться производством раскопокь сь научною целью. Сообразно этому, сводь начинается указаніемь на два типа земляныхь насыпей, подвергающизся раскопкамь: на могилы-курганы и городища"

Перший тип розглядається по вікам: кам’яному, бронзовому, залізному (+ на додачу іде опис території, зовнішнього вигляду, вмісту, внутрішньої обстановки та до якого племені належить дане поховання).

Корисним фактором даної роботи, є наявність спеціальної інструкції по дослідженню курганів і кладовищ, складеною самим автором.

Досить доречно підіймається питання про, - «безсмысленыхь стражах степныхь могиль" (камееныхь бабахь)». Про які нічого не відомо, чи є вони зображення покійників, чи якимсь божеством незнаго пантеону. Також не відомо про їх культурну принадлежність. Одні вчені пов'язують їх з ямною культурою, інші - з кемі-обинською, треті - з південно-бузьким варіантом ямної культури тощо. До речі, ці питання залишаються під знаком питання і донині.

Другий тип (городища, городки, сторожові городища, вали) також досить детально описані і поділені на певні групи.

Взагалі дана робота, є дуже корисною, бо надає весь звід необхідної інформації для проведення розкопок. Одночасно може бути настільною книгою для археологів, так і посібником для людей які тільки занурються в дану тему.

Робота А. Матвєєва добре справляється саме з тим, що проявляє світ на таку науку, як ахеологія. Науку, яка для тих часів характеризується, як, - "столь юная" і не вивчена.

В кінці висловлюється побажання стосовно того, щоб подальші рооботи цього автора зачіпали не тільки Новоросію, а і Малоросію, територію, яка є, - «столь богатой курганами и могилами, важными для историко-археологическихь иследованій».

Бобринський а.А. Курганы и случайныя археологическіе находки близь мыстечка Смылы. Санкт-Петербург, 1887 [4].

Попередня робота, яка була написана після розкопок 16 курганів в 1881-1884 роках була солідна і важлива, але їй бракувало ілюстрацій. В цій же роботі, їх не зрахувати, що дуже добре.

Бобринського хвалять за те, що він добросовісний і акуратний вчений. У нього завжди попереду факти, потім об’єктивне розслідування і тільки потім висновки. Дана праця, яка написана після розкопок 50 курганів(!) і випадкових знахідок, які він купив у місцевих жителів, дає в 4 рази більше інформації ніж попередня.

Автор рецензії характеризує Бобринського як вченого, для якого, - "строгое иследование выще золота и серебра", а не звичайного антикварника-колекціонера. Та і сам Бобринський говорить про те, що науковець, який хоче принести користь, повинен заздалегідь відсторонитися від погоні за дорогоцінними предметами. Адже дослідження кургану і опис знайдених в ньому звичайних (на перший вигляд) кісток може принести в розвиток науки набагато більше, аніж якийсь знайдений золотий чи срібний предмет.

Свої знахідки він розподіляє на декілька культурно-історичних груп:

1. Стоянка і мастерська камяного віку у підніжжя Юр’євої гори. Тут знайдено багато кремневих ножів, скребків, глиняних черепків, численні кістки тварин (коня, оленя, лисиці, свині) і навіть мідна проволка.

2. Знайдений неподалік дерев'яний склеп з скелетом червоного кольору (?). Це викликає недорозуміння Бобринського і він питається знайти цьому якесь логічне пояснення, і доходить до висновку, що такий колір міг перейти на кістки через обвалену кровлю склепу, внутрішня частина якої могла бути пофарбована. Хоча автором рецензії, та і самим Бобринським зазначеється, що таке пояснення є не дуже правдоподібним.

3. Круглий вал з поглибленням всередині. Покійники покладені в товстві видовбані стволи і прикриті деревами. Досить незвичайне поховання.

4. 11 курганів над Холодним Яром. В одній половині пофарбовані кістки та вітсутні предмети побуту. А в іншій навпаки дуже багато предметів ремесла та мистецтва (залізні ножі, кістки тварин, посуд, тканини і одяг, предмети з золота і скла, ігрові, буси з кісток, пластина із зображенням Леди та лебідя, грецькі та ассирійські прикраси)

5. Могильник неподалік Гуляй города, який налічує более 400 могил. З досить незвичними похованнями, - "квадратная большая грунтовая яма обдьлана склепомь, скелеты лежать вдоль стьнокь ямы, вь разных нааправленіях", або от, - "выкопана очень большая яма, на дне ея положено 4 покойника головами кь западу, вы особо вырытих канавкахь, вь головахь ихь, вь особыхь нищахь, поставлены глиняные сосуды, по бокам ямы возведены деревянныя стены, надь которыми устлана толстая деревянная же крыша и на ней положены еще покойники". Автор схиляється до того, що народність таких поховань - скіфи.

"Пожелаемь почтеяному труду Бобринскаго вполне заслуженаго имь успьха", - зазначається в кінці рецензії

Swiatowit. Rocznik poswiecony archeologii przedziejowej i badaniam pierwotnej polskiej i slawianskiej, 1901 [6].

Малюнки, карти, ілюстрації в цій роботі, - "доведены до высшей степени совершенства".

Автор рецензії віддає шану і повагу автору праці, який так гаряче пропагадує вивчення доісторичного минулого своєї батьківщини. Хоча по більшій частині тут і досліджується давності Царства Польського і Північно-Західного краю. Деякі цікавості про україніські древності також можна підмітити. Наприклад, опис городища розташованого неподалік с. Дубове, Подільської губернії.

Це городище овальної форми з рівною поверхнею і оточене ровом, так, що в свої перші роки свого існування, воно повністю було оточене водою. Все, що залишилося – сліди кладошукачів і знайдений неподалік бронзовий топорик. Цікава картина.