Методологія та методика фінансового аналізу
Предметом фінансового аналізу підприємства є фінансові ресурси та їхні джерела. Для досягнення основної мети цього аналізу — об'єктивної оцінки фінансового стану підприємства та виявлення впливу факторів підвищення ефективності його функціонування можуть застосовуватися різні методи аналізу.
Методи фінансового аналізу — це комплекс науково-методичних інструментів (прийомів) та принципів дослідження фінансового стану підприємства.
В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу і загалом фінансового аналізу.
Класифікація розрізняє неформалізовані і формалізовані методи аналізу. Неформалізовані (евристичні) методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи: експертних оцінок та сценаріїв, психологічні, морфологічні, порівняння, побудови системи показників, системи аналітичних таблиць.
До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладені жорстко формалізовані аналітичні залежності, а саме: різниць абсолютних та відносних величин, ланцюгових підстановок, відсоткових чисел,
В основі методології фінансовго аналізу лежить діалектичний метод, тобто економічні явища, що вивчаються, аналізуються, розглядаються у їх взаємозвязку, взаємозалежності, русі і розвитку, а розвиток, як відомо, - це боротьба протилежностей, він відображає об’єктивні закони дійсності. Діалектичному розвиткові явищ у сфері фінансової діяльності підприємств властиві переходи кількінсих змін у якісеі, які супроводжуються виникненням нових якостей, запереченням, відмиранням старого з появою нового, прогресивнішого.
При здійсненні фінансового аналізу широко застосовуються логічні методи, а саме: дедукція та індукція.
Дедукція – такий метод вивчення економічних явищ, коли нові знання про об’єкт здобувають шляхом переходу від загальних фактів до окремих висновків. Індукція – навпаки, такий логічний метод, за якого міркування ведеться від окремих, поодиноких фактів, положень до загальних висновків.
Реалізація наукового методу фінансового аналізу, його методологія найтіснішим чином пов’язана із сукупністю технічних прийомів, які дають змогу на практиці вивчати економічні явища, що аналізуються; за допомогою цих прийомів забезпечується ефекттивність самого методу аналізу. Йдеться про методиу аналізу. Вона, зокрема, передбачає застосування традиційних прийомів і показників статистичного вивчення економічних явищ. Крім того, методика фінансового аналізу містить в собі низку прийомів і методів, за допомогою яких досягається вирішення основних завдань аналізу – виявлення факторів, які впливають на економічні явища як об’єкти аналізу, розрахунки ефективності мобілізації резервів, пошук оптимальних управлінських рішень.
Серед традиійних статистичних методів і прийомів, за допомогою яких здійснюється аналітична обробка, найпоширеніші такі:
використання абсолютних і відносних величин;
використання середніх величин;
порівняння;
побудова рядів динаміки;
групування;
балансовий метод;
Абсолютні величини економічних явищ і процесів – це конкретні числові вирази цих явищ і процесів (обсяг виробництва, сума доходів, витрат, прибутку тощо).
Відносні величини – це величини, які встановлюються шляхом порівняння з будь-якими іншими (процент, питома вага, індекси, темп зростання).
Середні величини – це абстрактні величини, за допомогою яких досягається узагальнення відповідних сукупностей типових, однорідних явищ, процесів, показників. Без обчислення середніх величин неможливо досліджувати процеси з метою виявлення їх закономірностей, вивчати явища за різними сукупностями, явищо, що змінюються, у динаміці, нівелювати випадкові, нетипові варіанти значень показників.
Порівняння – дуже поширений прийом, який застосовується в аналізі; саме з нього, звичайно, розпочинається розв’язання бгатьох аналітичних задач. У фінансовому аналізі застосовуються такі порівняння:
явищ, показників у динаміці, тобто з аналогічними даними за минулий період, що приймається за базовий;
даних фактичних за аналізований період з плановими;
звітних даних з середніми;
просторові порівняння з даними роботи інших підприємств.
Основна умова ефективності застосуванння прийому порівняння – це досягнення зіставності показників, які характеризують процес, що аналізується.
Ряди динаміки являють собою хронологічні (моментні) або часові (інтервальні) ряди значень показника, які дають змогу аналізувати особливості розвитку того чи іншого економічного явища. Ряди динаміки можуть бути побудовані за абсолютними, відносними або середніми величинами.
Групування – прийом аналізу, який полягає у формуванні з масиву даних, що аналізуються, класифікаційних груп за ознаками, істотними з точки зору розв’язання конкретних аналітичних задач.
Балансовий метод аналізу – це відображення й аналіз кількох (найчастіше двох) груп взаємопов’язаних і взаємоврівноважених економічних показників. У формі балансу підприємство планує свою фінанмсову діяльність (баланс доходів і видатків), звітує про тан своїх фінансових ресурсів та їх розміщення (бухгалтерський баланс) тощо.
Особливістю об’єктів фінансового аналізу діяльності підприємства є їх формування під пливом безлічі факторів. Задача виключення впливу одних факторів на аналізований об’єкт з метою визначення впливу інших є однією з центральних в аналізі, вона має назву елімінування.
Якщо зв’язок між аналізованим об’єктом і факторами, що його визначають, представлений функціонально, тобто через модель (формулу), в аналітичній практиці широко застосовуються такі прийоми елімінування:
індексний метод;
метод ланцюгових підстановок;
метод різниць;
Індексний метод аналізу застосовується для вивчення у динаміці економічних явищ, які формуються під впливом кількох факторів, кожний з яких схильний до змін у динаміці. Застосування індексного методу виявлення впливу факторів на езультативний показник обмежується тим, що за його допомогою досить зручно аналізувати лише два фактори у мультиплікативних моделях типу y = ab. Застосування цього методу для встановлення впливу факторів у багатофакторних моделях досить тудомістке, тиому універсальніше значення для факторного аналізу економічних явищ має метод ланцюгових підстановок. Суть методу ланцюгових підстановок полягає у послідовній, почерговій зміні у функціональній моделі, яка описує базисний рівень економічного показника, базисних параметрів на звітні, в обчисленні умовних результативних показників та їх порівнянні для визначення впливу факторів.
Якщо мультиплікативна модель, що описує взаємозв’язок аналізованого показника, містить у собі лише два співмножники (типу y =ab), то для визначення факторів, які впливають на зміну показника y у динаміці, застосовують спрощений варіант методу ланцюгових підстановок – метод різниць. Для визначення відокремленого впливу кожного з двох факторів на результативний показник обчислюють різниці між звітними і базисними факторними параметрами і перемножують їх на абсолютні значення іншого факторного параметра, при цьому різницю між фактичними і базисними кількісними параметрами перемножують на абсолютне значення базисного якісного, і різницю між фактичними і базисними якісними параметрами – на абсолютне значення звітного кількісного.