Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Розрахунок стиснутих стрижнів на стійкість

.pdf
Скачиваний:
6
Добавлен:
27.04.2021
Размер:
307.12 Кб
Скачать

4. Проектний розрахунок стиснутих стержнів на стійкість.

 

Умова стійкості центрально стиснутого стержня має вигляд

 

 

F

[σ]

,

(10)

 

A

 

ст

 

де [σ]ст - допустиме напруження стійкості. Це напруження виражають через допустиме

напруження на стиск [σ ]:

 

[σ]ст =ϕ[σ],

(11)

де ϕ - коефіцієнт повздовжнього згину ( 0 ≤ ϕ ≤ 1), що залежить від матеріалу та гнучкості

λстержня. Ці коефіцієнти визначаються із таблиці, наведеної у додатках.

Зврахуванням виразу (10.11) умова стійкості (10) набирає вигляду

F

 

[σ ] .

ϕ

A

 

Виходячи з умови стійкості, можна розв’язувати наступні типи задач: а) перевіряти стійкість заданого стержня (формула (12)); б) підбирати величину допустимої стискуючої сили за формулою

Fдоп A [σ ]

в) підбирати необхідні розміри поперечних перерізів стиснутих стержнів за формулою

A ϕ F[σ ]

(12)

(13)

(14)

При розв’язуванні задач останнього типу використовують метод послідовних наближень, оскільки у формулі (14) є дві невідомі – шукана площа поперечного перерізу A , та

коефіцієнт ϕ. (Коефіцієнт ϕ знаходиться із таблиць в залежності від λ=µil . Якщо розміри

поперечного перерізу невідомі, то невідомі і радіуси інерції перерізу “ i “, а отже відповідно і гнучкість λ та коефіцієнт ϕ).

З питанням підбору розмірів поперечного перерізу центрально стиснутого стержня тісно пов’язане питання раціональної форми поперечних перерізів. Небезпека втрати стійкості в стиснутих стержнях тим менша, чим менші їх найбільші гнучкості λmax , тобто

чим більші при фіксованій величині площі поперечних перерізів A радіуси інерції “ i “ поперечного перерізу. Матеріал в таких перерізах повинен бути розміщений якомога далі від центра перерізу. Цим вимогам найкраще відповідають порожнисті всередині перерізи з можливо тонкою стінкою.

Приклад 1. Підібрати із умови стійкості стержня, що F зображений на рис. 6, розміри прямокутного поперечного перерізу (з відношенням сторін h b =2 ).

 

 

 

y

Матеріал – дерево: [σ ]=3 кН см2 .

 

 

 

 

 

 

 

Розміри поперечного перерізу підбираються з умови

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(14) методом послідовних наближень:

 

l =1м

h

 

 

z

I

 

наближення:

 

задаємо

початкове

значення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ϕп =

0 +1

=0.5. З

умови (14)

визначаємо

величину

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

площі в першому наближенні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

A

F

 

=

20 кН

 

=13.3 см2 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ϕn [σ ]

0.5 3 кН см2

 

 

 

b

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

µ = 2

 

рис. 6

Визначаємо

розміри

перерізу

b1 , h1 в

першому

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

наближенні:

 

A =b h

13.3 см2 ,

де h b =2 ,

або

h =2 b . Тобто

 

2 b2

13.3 см2 . Звідси

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

1

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

b

2.6 см ,

 

h =2 b

5.2 см2 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Визначаємо мінімальний радіус інерції перерізу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

imin =iy =

 

J y

=

 

 

 

h b

=

2.62

=0.75 см .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

A

 

 

12 b h

12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Знаходимо максимальну гнучкість

 

 

µl

 

 

2 100 см =267 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

λmax =

 

=

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

imin

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0.75 см

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Із таблиць коефіцієнтів

 

 

ϕ для цієї гнучкості (якщо матеріал – дерево) знаходимо кінцеве

значення

ϕ

в першому наближенні

 

ϕк

0 . Визначаємо різницю

 

 

ϕк −ϕп

 

=

 

0 0.5

 

=0.5.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

1

 

 

 

 

 

 

 

Оскільки різниця велика (більше 0.1), то без перевірки умови стійкості (12) переходимо до II

наближення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ϕ2п

 

 

ϕп к

0.5 +0

 

 

 

 

 

 

 

 

II

наближення:

 

задаємо

початкове

 

наближення

=

 

1

1

=

 

 

 

=0.25

(подальша

 

 

 

2

 

 

 

2

процедура повторює процедуру I наближення).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Знаходимо A

 

 

 

 

 

F

 

 

 

=

 

20 кН

 

 

 

 

=26.7 см2

. 2 b2

26.7 см2 . Тоді

 

 

 

 

ϕ2n [σ ]

0.25 3 кН см2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

b

3.65 см ,

h

 

=2 b

7.30 см2 .

 

 

Радіус інерції

i

min

=

3.652

=1.11 см.

Гнучкість

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 100 см

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

λmax =

=180 . Із таблиці визначаємо ϕ2к

=0.10 . Різниця

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.11 см

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ϕ2п −ϕ2к

 

=

 

0.25 0.1

 

 

=0.15 > 0.1 . Виконуємо наступне наближення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

III наближення: ϕ3п = ϕ2п 2к

= 0.25 +0.1 =0.175.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

20 кН

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

A

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

=38.0 см2 .

b

4.36 см ,

h =8.72 см2 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

0.175 3 кН см2

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

imin =

4.362

=1.584 см. λmax =

2 100 см

 

 

 

к

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

=126 .

ϕ3 =0.20 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

12

1.584 см

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Різниця

 

 

ϕ3п −ϕ3к

 

=

 

0.175 0.20

 

=0.025 < 0.1.

Обчислення

припиняємо.

Перевіряємо

 

 

 

 

 

виконання умови стійкості (12)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

F

 

[σ

]

 

 

 

 

20

 

 

 

3

;

2.61 кН см2 < 3 кН см2 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ϕк

A

 

0.20 38.0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Умова стійкості виконується.

Отже, необхідні мінімальні розміри поперечного перерізу стержня: h =8.72 см , b =4.36 см.

 

x

x

 

F

F

 

 

 

l 2

l = 4 м

a)

 

 

l

2

 

 

y

 

 

 

z

y

 

 

 

µy =1, 26 y

z

µz =1,35

 

 

y1 y

 

 

 

c1

z1

2δ

b

 

 

c0

б)

 

 

 

 

 

z

Приклад 2. Підібрати з сортаменту і раціонально розмістити поперечний переріз стійки довжиною l =5, 2 м, яка складається з

двох нерівнобоких кутників і стискається осьовою силою F = 470 кH (рис. 7 а).

Матеріал, з якого виготовлені кутники – сталь з допустимим напруженням на стиск

[σ ]=16 кНсм2 . Схема закріплення стійки

показана на рис. 7 а. Розмір δ прийняти рівним товщині полки d .

Встановлюємо коефіцієнти приведеної довжини для обох головних площин: при згині відносно осі y (в площина Oxz ) µy =1, 26 ,

при згині відносно осі z (площині Oxy )

µz =1, 35 .

 

Оскільки в нас µz µy ,

переріз необхідно

розмістити так, щоб було iz

iy (див. рис. 7 б).

Це означає, що величина критичної сили буде максимальною, якщо I y Iz , що буде у

випадку розміщення осей, показаному на рисунку .

Гнучкості стрижня λy і λz виражаються через

d

 

 

 

 

 

невідомі поки що головні радіуси інерції iy і

 

 

 

 

 

 

iz

формулами:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

λy

=

µyl

=

1, 26×520

=

655, 2

,

 

рис. 7

 

 

 

 

 

iy

 

 

iy

iy

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

λz

= µzl =

1,35×520 = 702 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

iz

 

iz

 

 

 

iz

 

 

 

 

I наближення: скористаємося формулою (14), прийнявши в першому наближенні ϕп = 0, 6 .

Знайдемо для одного кутника при [σ ]=16 кН см2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

A =

 

470

 

= 24,5см2 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2×0, 6×16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З таблиці сортаменту підбираємо кутник 160 ×100 ×10 , для якого A = 25, 2см2 , iz

= 2,34см

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

iy =5,13см, y0 = 2, 28см, , d =10мм.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тоді:

λy

= 655, 2

=127, 7 (iy =iy ) ;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5,13

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

iz = iz2

+b2 = 2,842 +(10 +12,88)2

=9,17см,

 

 

λz =

702 = 76, 6 .

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9,17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Оскільки гнучкість стояка λy

λz , подальший розрахунок будемо проводити в площині

xOz , тобто по λy .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В таблиці коефіцієнтів ϕ знаходимо для λy =127, 7 :

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ϕ1к = 0, 45 0, 45 0, 40

×7, 7 = 0, 412 0, 6 .

 

 

 

 

 

 

 

10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

II наближення:

візьмемо значення коефіцієнту ϕ2п

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ϕ2п =

ϕп

+ ϕк

=

0, 6 +0, 412

= 0,506 .

 

1

1

 

 

 

2

 

2

 

 

 

 

 

 

 

Тоді площа кутника повинна дорівнювати

 

A =

 

 

 

470

 

= 29,03см2 .

 

2

×0,506×16

 

 

 

 

 

З таблиці сортаменту підбираємо кутник 180 ×110 ×10 , для якого A = 28,3см2 , iz1 =3,12см

iy =5,8см, y0 = 2, 44см, , d =10мм.

 

 

 

1

 

 

 

Гнучкість стрижня

0,52 0, 45

 

 

λy = 655, 2 =113 і ϕ2к = 0,52

×3 = 0,50 , що є близьке до значення ϕ2п

з

5,8

10

 

 

точністю до двох знаків після коми. Різниця ϕ2п ϕ2к = 0.506 0.50 = 0.006 < 0.1 .

Обчислення припиняємо.

Розміри поперечного перерізу, прийняті в другому наближенні є близькі до оптимальних. Виконаємо перевірку, тобто знайдемо напруження в поперечному перерізі стояка:

σ = 470 =16, 61кН см2 1, 05 [σ] =16,8 кН см2 . 2 ×28,3×0,5

Перевіримо стійкість стояка в площині xOy відносно λz .

 

702

 

 

Маємо: iz = iz2 +b2

=

3,122 +(10 +12, 44)2 =10, 66см і λz =

 

= 69,8

λy .

10, 06

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Стійкість в площині xOy забезпечена.

 

 

 

 

Оскільки λy =113

100 , до стержня можна застосувати формулу Ейлера.

 

Знаходимо:

 

 

 

 

 

 

σ

к

=3,14 3,142 ×2 104

=15, 44 кН см2 , F =15, 44 ×2×28, 3 =874кН .

 

 

 

 

к

 

 

 

 

1132

Коефіцієнт запасу стійкості буде дорівнювати:

Kст = 874470 =1,86 .