Частина 3
.pdf“Курс вищої математики. Частина 3.”
30
20
10
-3 |
-2 |
-1 |
1 |
2 |
3 |
-10
-20
-30
Ряди Фурье для функцій будь-якого періоду.
Ряд Фурье для функції f(x) періоду Т = 2l, що безперервною або має кінцеве число точок розриву першого роду на відрізку [-l, l] має вигляд:
|
a |
0 |
|
|
∞ |
|
|
πn |
|
|
πn |
|
|
f (x) = |
|
|
|
+ ∑ an |
cos |
|
x + bn sin |
|
x |
||||
2 |
|
l |
l |
||||||||||
|
|
|
n=1 |
|
|
|
|
|
|||||
a0 = |
|
1 l |
|
f (x)dx; |
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
l −∫l |
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
an = |
|
1 l |
|
f (x) cos |
πn xdx, |
n =1,2,... |
|
||||||
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
l −∫l |
|
|||||||||||
|
|
|
|
l |
|
|
|
|
|
||||
b = |
1 |
l |
|
f (x)sin πn xdx, |
n =1,2,... |
|
|||||||
|
|
|
|||||||||||
n |
|
l −∫l |
|
|
|
l |
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Для парної функції довільного періоду розкладання в ряд Фурье має вигляд:
|
|
|
|
|
|
a0 |
|
∞ |
|
πn x; |
|||
|
f (x) = |
|
+ ∑an cos |
||||||||||
|
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
n=1 |
|
l |
|
|
|
a0 |
= |
2 |
l |
f (x)dx; |
|
|
|
|
||||
|
|
l |
∫0 |
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
an |
= |
2 |
l |
f (x) cos |
πn xdx; |
n =1,2,... |
||||||
|
|
l |
∫0 |
||||||||||
Для непарної функції: |
|
|
|
|
|
l |
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
∞ |
|
|
|
|
|
|
|
f (x) = ∑bn sin πn x; |
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
n=1 |
|
l |
|
|
|
||
|
b |
= |
2 |
l |
f (x)sin πn xdx; |
n =1,2,... |
|
||||||
|
|
||||||||||||
|
n |
|
|
l |
∫0 |
|
|
|
l |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Ряд Фурье по ортогональній системі функцій.
81
“Курс вищої математики. Частина 3.”
Визначення. Функції (х) ϕі (х), визначені на відрізку [а, b], називаються ортогональними на цьому відрізку, якщо
∫b ϕ(x)ψ(x)dx = 0
a
Визначення. Послідовність функцій ϕ1(x), 2(x) ., ϕn(x), безперервних на відрізку [а, b], називається ортогональною системою функцій на цьому відрізку, якщо всі функції попарно ортогональні.
∫b ϕi (x)ϕj (x)dx = 0; |
i ≠ j |
a |
|
Відзначимо, що ортогональность функцій не має на увазі перпендикулярності графіків цих функцій.
Визначення. Система функцій називається ортогональною і нормованою
(ортонормованою), якщо
b |
0, |
i ≠ j |
|
||
∫ϕi (x)ϕj (x)dx = |
i = j |
|
a |
1, |
Визначення. Поряд Фурье по ортогональній системі функцій ϕ1(x), ϕ2(x) .,ϕn(x)
називається ряд вигляду:
∞
∑an ϕn (x)
n=1
коефіцієнти якого визначаються по формулі:
an |
|
∫b |
f (x)ϕn (x)dx |
|
= |
a |
|
, |
|
|
|
|||
|
|
|
∫b [ϕn (x)]2 dx |
|
|
|
|
a |
|
∞ |
|
|
|
|
де f(x)= ∑an ϕn (x) - сума ряду, |
що |
рівномірно сходиться на відрізку [а, b], по |
||
n=1 |
|
|
|
|
ортогональній системі функцій. f(x) – будь-яка функція, що безперервна або має кінцеве число точок розриву першого роду на відрізку [а, b].
У разі ортонормованої системи функцій коефіцієнти визначаються:
b
an = ∫ f (x)ϕn (x)dx
a
Інтеграл Фурье.
Хай функція f(x) на кожному відрізку [-l,l], де l – будь-яке число, кусочно – гладка або кусочно – монотонна, крім того, f(x) – абсолютно інтегрована функція, тобто сходиться невласний інтеграл
∞∫ f (x) dx
−∞
Тоді функція f(x) розкладається в ряд Фурье:
|
a |
0 |
∞ |
|
πn |
|
πn |
|
|
f (x) = |
|
+ ∑ an cos |
|
x + bn sin |
|
x |
|||
2 |
l |
l |
|||||||
|
n=1 |
|
|
|
82
|
|
|
|
|
|
|
“Курс вищої математики. Частина 3.” |
|
an |
= |
1 l |
f (t) cos |
πn tdt, |
n = 0,1,2,... |
|||
|
|
|||||||
l −∫l |
||||||||
|
|
|
l |
|
|
|||
b |
= |
1 |
l |
f (t)sin πn tdt, |
n =1,2,... |
|||
|
||||||||
n |
|
l −∫l |
|
l |
|
|
||
|
|
|
|
|
Якщо підставити коефіцієнти у формулу для f(x), отримаємо:
|
1 |
|
l |
|
|
1 |
∞ |
|
l |
|
|
|
|
|
|
πn |
|
|
|
πn |
|
|
|
l |
|||||
f (x) = |
|
|
∫ f (t)dt + |
|
|
|
∑ |
∫ f (t) cos |
|
tdt cos |
|
|
x + ∫ f (t)sin |
||||||||||||||||
2l |
|
l |
l |
l |
|
||||||||||||||||||||||||
|
−l |
|
|
|
n=1 |
−l |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
−l |
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
l |
|
|
|
|
|
1 |
|
∞ |
l |
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
= |
|
|
∫ f (t)dt + |
|
∑ |
∫ f (t) cos πn |
(t − x)dt |
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
2l |
−l |
|
|
|
|
|
l |
n=1 −l |
|
|
|
l |
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
l |
|
||
Переходячи до межі при l, можна довести, що liml→∞ |
|
∫ f (t)dt = 0 |
|||||||||||||||||||||||||||
2l |
|||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
−l |
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
∞ |
l |
|
|
|
πn |
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
f (x) = liml→∞ |
∑∫ f (t) cos |
(t − x)dt |
||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
l |
|
|
l |
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
n=1 −l |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
Позначимо un = |
πn |
; |
∆un |
|
= un+1 −un |
|
= π; |
|
1 |
= |
∆un |
; |
|
||||||||||||||||
l |
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
l |
|
l |
|
π |
|
|
|
|
При l→∞ ∆un 0.
πn |
tdt sin |
πn |
|
= |
|
|
x |
||
l |
|
l |
|
|
і
|
1 |
|
∞ |
l |
|
f (x) = |
liml→∞ |
∑∆un ∫ f (t) cosun (t − x)dt |
|||
π |
|||||
|
|
|
n=1 |
−l |
Можна довести, що межа суми, що стоїть в правій частині рівності рівний інтегралу
∞∞
∫du ∫ f (t) cosu(t − x)dt
|
|
|
0 |
|
|
−∞ |
|||
|
1 |
∞ |
∞ |
|
|
|
|||
Тоді f (x) = |
∫du ∫ f (t) cosu(t − x)dt - подвійний інтеграл Фурье. |
||||||||
π |
|||||||||
|
0 |
−∞ |
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|||||
Остаточно отримуємо: |
|
|
|
||||||
|
|
|
|
f (x) = ∞∫[a(u) cosux +b(u)sin ux]du |
|||||
|
|
|
|
|
|
0 |
|
|
|
|
|
|
|
a(u) = |
1 |
|
∞∫ f (t) cosutdt |
||
|
|
|
|
π |
|||||
|
|
|
|
|
|
−∞ |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
b(u) = |
|
1 |
∞∫ f (t)sin utdt |
||
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
π |
−∞ |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
||||
- представлення функції f(x) інтегралом Фурье. |
83
“Курс вищої математики. Частина 3.”
Подвійний інтеграл Фурье для функції f(x) можна представити в комплексній
формі:
f (x) = |
1 |
∞∫du ∞∫ f (t)eiu( x−t ) dt |
|
||
|
2π −∞ −∞ |
Перетворення Фурье.
Визначення. Якщо f(x) – будь-яка абсолютно інтегрована на всій числовій осі функція, що безперервна або має кінцеве число точок розриву першого роду на кожному відрізку, то функція
F (u) = ∞∫ f (x)e−iux dx
−∞
називається перетворенням Фурье функції f(x).
Функція F(u) називається також спектральною характеристикою функції f(x).
Якщо f(x) – функція, уявна інтегралом Фурье, то можна записати:
|
|
|
f (x) = |
1 |
∞∫F (u)eiux du |
||
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
2π −∞ |
|
|
|
Ця рівність називається зворотним перетворенням Фурье |
|||||||
|
2 |
∞ |
|
|
|
2 |
∞ |
Інтеграли F(u) = |
∫ |
f (x) cosuxdx і F(u) = |
∫ f (x)sin uxdx називаються відповідно |
||||
|
π |
0 |
|
|
|
π |
0 |
|
|
|
|
|
|
косинус - перетворення Фурье і синус – перетворення Фурье.
Косинус – перетворення Фурье буде перетворенням Фурье для парних функцій, синус – перетворення – для непарних.
Перетворення Фурье застосовується у функціональному аналізі, гармонійному аналізі, операційному численні, теорії лінійних систем і ін.
Елементи теорії функцій комплексного змінного.
Визначення. Якщо кожному комплексному числу z з деякої безлічі D по деякому закону поставлено у відповідність певне комплексне число w з безлічі G, то на цій області задана однозначна функція комплексного змінного, що відображає безліч
D на безліч G.
w = f(z)
Безліч D називається областю визначення, безліч G – областю значень
функції.
Комплексну функцію можна записати у вигляді: w = f (z) = u(x, y) + iv(x, y)
u(x, y) = Re f (z)
v(x, y) = Im f (z) u, v – дійсні функції від змінних х і у.
84
“Курс вищої математики. Частина 3.”
Якщо кожному z D відповідає декілька різних значень w, то функція w=f(z)
називається багатозначною.
Визначення. Функція |
w = f (z) = u(x, y) + iv(x, y) має межу в точці z0, рівний |
|||||||
числу А = а + ib, якщо lim |
|
|
f (z) − A |
|
= 0 |
|||
|
|
|||||||
|
z−z0 |
|
→0 |
|
|
|
|
lim f (z) = A. |
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
z→z0 |
Властивості функцій комплексного змінного.
Для функцій комплексного змінних f(z) і g(z) справедливі наступні властивості:
1) |
lim[f (z) ± g(z)]= lim f (z) ± lim g(z) |
|||||||
|
z→z0 |
|
|
|
z→z0 |
z→z0 |
||
2) |
lim[f (z) g(z)]= lim f (z) lim g(z) |
|||||||
|
z→z0 |
|
|
|
z→z0 |
z→z0 |
||
|
|
f (z) |
|
lim f (z) |
|
|
||
3) |
lim |
= |
z→z0 |
|
; |
lim g(z) ≠ 0. |
||
g(z) |
lim g(z) |
|||||||
|
z→z0 |
|
|
z→z0 |
||||
|
|
|
|
z→z0 |
|
|
|
Визначення. Функція w = f (z) = u(x, y) + iv(x, y) називається безперервною в точці z0, якщо виконується рівність
zlimz f (z) = f (z0 )
→ 0
Основні трансцендентні функції.
Визначення. Трансцендентними називаються аналітичні функції, які не є алгеброю.
Якщо аргументом показовою або тригонометричних функцій є комплексне число, то визначення цих функцій, що вводиться в елементарній алгебрі втрачає сенс.
Розглянемо розкладання в статечній ряд наступних функцій:
|
e |
z |
=1 |
+ |
|
z |
|
+ |
|
|
z 2 |
+... + |
z n |
|
+... |
|
|
|
|
||||||||
|
|
1! |
|
|
2! |
n! |
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
z 2n+1 |
|
|
|
||||||||||
sin z = |
z |
|
− |
z3 |
+ |
z5 |
|
−... + (−1)n |
|
|
|
|
+... |
||||||||||||||
|
|
|
|
(2n +1)! |
|||||||||||||||||||||||
1! |
|
3! |
|
5! |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
cos z =1− |
z 2 |
+ |
z 4 |
|
−... + (−1)n |
|
z 2n |
|
+... |
||||||||||||||||||
|
4! |
|
|
(2n)! |
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
2! |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Див.
Функції ez, cosz, sinz зв'язані між собою формулою Ейлера (див. Уравнение Эйлера.) Ця формула може бути дуже легко отримана складанням соотвествующих рядів.
e−iz = cos z + i sin z
Також справедлива рівність:
85
“Курс вищої математики. Частина 3.”
|
cos z = |
|
eiz + e−iz |
|
|
|||||||||
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
sin z = |
eiz −e−iz |
|
|
||||||||||
|
|
|
|
2i |
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ez = ex+iy |
= ex eiy |
= ex (cos y +i sin y) |
||||||||||||
ez1 +z2 = ez1 ez2 ; |
|
|
(ez )m = ezm ; |
ez+2πi = ez ; |
||||||||||
tgz = |
|
sin z |
= |
|
|
eiz |
− e−iz |
; |
|
|||||
|
cos z |
|
i(eiz |
+ e−iz ) |
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
ctgz = |
cos z |
|
= |
i(eiz + e−iz |
) |
; |
||||||||
sin z |
eiz − e−iz |
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
Для тригонометричних функцій комплексного аргументу справедлива основна тригонометрична тотожність (синус і косинус суми, різниці і так далі), яка справедлива для функцій дійсного аргументу.
Визначення. Гіперболічним синусом, косинусом, тангенсом і котангенсом
називаються відповідно функції:
sh z = |
ez −e−z |
; |
ch z = |
ez + e−z |
; |
th z = |
sh z |
= |
ez −e−z |
; cth z = |
ch z |
= |
ez + e−z |
; |
|
2 |
2 |
ch z |
ez + e−z |
sh z |
ez −e−z |
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Гіперболічні функції можуть бути виражені через тригонометричних:
sh z = −i sin iz; |
ch z = cosiz; |
th z = −itg iz; |
cth z = ictg iz; |
Гіперболічні функції sh z і ch z мають період 2iπ, а функції th z і cth z – період πi.
Приклад. Знайти sin(1+2i).
|
|
sin(1+ 2i) = |
ei−2 |
|
−e2−i |
|
|
e−2ei |
−e |
2e−i |
|
e−2 (cos1+i sin1) −e2 (cos1 |
−i sin1) |
|
|||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
= |
|
|
|
|
|
= |
|
|
|
|
|
|
|
|
= |
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
2i |
|
|
2i |
|
|
|
|
|
|
|
2i |
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
cos1(e−2 |
−e2 ) +i sin1(e2 |
+ e−2 ) |
|
|
e2 |
+ e−2 |
|
|
e2 |
−e−2 |
|
|
||||||||||||||||||||||
= |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
= |
|
|
|
|
sin1+i |
|
|
|
|
cos1 = ch2sin1+ sh2cos1. |
||||
|
|
|
|
|
|
|
2i |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
2 |
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
Визначення. Логарифмічна функція комплексного аргументу визначається як |
|||||||||||||||||||||||||||||||||
функція, зворотна показовою. |
|
ew = z; |
w = Lnz. |
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
Якщо w = u + iv, то |
ew |
|
= eu і Arg ew = arg z + 2πk |
= v. |
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
Тоді eu = |
|
z |
|
; |
u = ln |
|
z |
|
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Разом: |
w = Lnz = ln |
|
z |
|
+i arg z + 2πik; |
|
k = 0,±1,±2,... |
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
86
|
|
|
|
“Курс вищої математики. Частина 3.” |
|
Для комплексного числа z = а + ib |
arg z = arctg |
b |
; |
||
a |
|||||
|
|
|
|
Визначення. Вираз ln z = ln z +i arg z називається головним значенням
логарифма.
Логарифмічна функція комплексного аргументу володіє наступними властивостями:
1) ln(z1 z2 ) = ln z1 + ln z2 ;
2) ln |
z1 |
= ln z |
− ln z |
2 |
; |
|
|||||
|
z2 |
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
3)ln(z)n = n ln z;
4)ln n z = 1n ln z;
Зворотні тригонометричні функції комплексного змінного мають вигляд:
Arc cos z = −i |
|
z |
2 |
−1 |
+ i[arg(z ± |
z |
2 |
|
|
|
= |
1 |
Ln(z + |
z |
2 |
−1) |
|||
ln z ± |
|
|
−1) + 2πk] |
i |
|
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
+ i[arg(iz ± |
|
|
|
|
|
|
Ln(iz + |
|
|
|
|
) |
|
|
|
1 − z |
2 |
1 − z |
2 |
|
= |
1 |
1 − z |
2 |
|||||||||
Arc sin z = −i ln iz ± |
|
|
) + 2πk] |
i |
|
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1+ zi |
|
|
|
1+ zi |
|
|
1 |
|
i − z |
|
|
|
|
||||||||
Arctgz = −i ln |
|
|
|
|
+ i arg |
|
+ 2πk |
= |
|
Ln |
|
|
1− zi |
1− zi |
2i |
i + z |
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
Arshz = ln z ± |
z 2 |
+1 + i[arg(z ± |
|
z 2 |
+1) + 2πk]= Ln(z ± |
z 2 |
+1) |
|
Archz = ln z ± |
z 2 |
−1 + i[arg(z ± |
z 2 |
−1) + 2πk]= Ln(z ± |
z 2 |
−1) |
||
|
|
Arcthz = |
1 |
Ln |
1 + z |
|
|
|
|
|
2 |
1− z |
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
Похідна функцій комплексного змінного.
Визначення. Похідній від однозначної функції w = f(z) в точці z називається
межа:
|
∆w |
|
f (z + ∆z) − f (z) |
′ |
dw |
|
lim |
|
= lim |
|
= f (z) = |
|
|
∆z |
∆z |
dz |
||||
∆z→0 |
∆z→0 |
|
Визначення. Функція f(z), що має безперервну похідну в будь-якій точці області D називається аналітичною функцією на цій області.
Правила диференціювання функцій комплексного аргументу не відрізняються від правил диференціювання функцій дійсною змінною.
Аналогічно визначаються похідні основних функцій таких як синус, косинус, тангенс і котангенс, статечна функція і так далі
Похідні гіперболічних функцій визначаються по формулах:
(shz)′ = chz; |
(chz)′ = shz; |
(thz)′ = ch12 z ;
87
“Курс вищої математики. Частина 3.”
Виведення правил інтеграції, значень похідних основних функцій нічим не відрізняється від аналогічних операцій з функціями дійсного аргументу, тому детально розглядати їх не будемо.
Умови Коші – Рімана.
(Бернхард Ріман (1826 – 1866) – німецький математик)
Розглянемо функцію комплексної змінноїw = f (z) = u(x, y) + iv(x, y) , що визначену на деякій області і має в якій, – або точці цієї області похідну
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
′ |
|
∆w |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
f (z) = lim |
∆z |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
∆z→0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
Прагнення до нуля z0 →може здійснюватися в наступних випадках: |
|
|||||||||||||||||||||||||
1) ∆z = ∆x + i0 = ∆x; |
∆x → 0; |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
2) ∆z = 0 + i∆y; |
|
|
∆y → 0; |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
У першому випадку: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
′ |
|
|
|
∆w |
|
|
u(x + ∆x, y) −u(x, y) |
|
|
v(x + ∆x, y) − v(x, y) |
|
|||||||||||||||
f (z) = lim |
|
= lim |
|
|
|
|
|
|
|
|
+ i |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
= |
|||||
∆z |
|
|
|
∆x |
|
|
|
|
|
∆x |
|
|
||||||||||||||
|
|
∆z→0 |
∆x→0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
= lim |
u(x + ∆x, y) −u(x, y) |
+ i lim |
v(x + ∆x, y) − v(x, y) |
|
= ∂u |
+ i |
∂v . |
|
||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
∆x |
|
|||||||||||||||||||
∆x→0 |
|
∆x |
|
|
|
|
|
∆x→0 |
|
|
|
|
∂x |
|
∂x |
|
||||||||||
У другому випадку: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
′ |
|
|
|
∆w |
|
|
u(x, y + ∆y) −u(x, y) |
|
|
v(x, y + ∆y) −v(x, y) |
|
|||||||||||||||
f (z) = lim |
|
= lim |
|
|
|
|
|
|
|
|
+i |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
= |
|||||
∆z |
|
|
|
i∆y |
|
|
|
|
|
∆y |
|
|
|
|||||||||||||
|
∆z→0 |
∆y→0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
= −i lim |
u(x, y + ∆y) −u(x, y) |
+ lim |
v(x, y + ∆y) −v(x, y) |
|
= −i |
∂u + ∂v . |
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
∆y |
|
|||||||||||||||||||||
|
∆y→0 |
|
∆y |
|
|
|
|
|
∆y→0 |
|
|
|
|
|
∂y |
∂y |
||||||||||
Тоді повинна виконуватися рівність: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
∂u = |
|
∂v ; |
∂u |
= − |
∂v |
; |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
∂x |
|
∂y |
∂y |
|
|
∂x |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Ця рівність називається умовами Коші – Рімана, хоча ще раніше вони були отримані Ейлером і Даламбером.
Теорема. Якщо функція w = f (z) = u(x, y) + iv(x, y) має похідну в крапці
z = x + iy, то її дійсні компоненти u і v мають в крапці (х, у) приватні похідні першого порядку, що задовольняють умові Коші, – Рімана.
Також справедлива і зворотна теорема.
На підставі цих теорем можна зробити вивід, що з існування похідної виходить безперервність функції.
Теорема. Для того, щоб функція w = f (z) = u(x, y) + iv(x, y) була аналітичною
на деякій області необхідно і достатньо, щоб приватні похідні першого пасмочка функцій u і v були безперервні на цій області і виконувалися умови Коші – Рімана.
Інтеграція функцій комплексною змінною.
88
“Курс вищої математики. Частина 3.”
Хай w = f (z) = u(x, y) + iv(x, y) - безперервна функція комплексного змінного z,
визначена в деякій області і L – крива, лежача в цій області.
у
У
L
А
х
Крива L задана рівнянням z = z(t) = x(t) + iy(t); |
α ≤ t ≤ β |
Визначення. Інтеграл від функції f(z) уподовж кривою L визначається таким чином:
∫ f (z)dz = ∫(u +iv)(dx +idy) = ∫(udx −vdy) +i∫(vdx +udy) =
L |
L |
|
L |
L |
|
β |
′ |
′ |
β |
′ |
′ |
|
|
||||
= ∫[u(x(t), y(t))x (t) −v(x(t), y(t))y (t)]dt |
+i ∫[v(x(t), y(t))x (t) +u(x(t), y(t))y (t)]dt |
||||
α |
|
|
α |
|
|
Якщо врахувати, що, то |
β |
|
|
|
|
|
|
′ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
∫ f (z)dz = ∫ f [z(t)]z (t)dt |
|
|
||
|
L |
α |
|
|
|
Теорема. (Теорема Коші) Якщо f(z) - аналітична функція на деякій області, то інтеграл від f(z) по будь-якому кусочно – гладкому контуру, що належить цій області рівний нулю.
∫ f (z)dz = 0
L
Інтегральна формула Коші.
Якщо функція f(z) – аналітична в односвязной замкнутій області з кусочно – гладкою межею L.
D
ρ
z0
Тоді справедлива формула Коші:
f (z0 ) = |
1 |
|
f (z) |
dz |
|
|
|||
|
2πi ∫L z − z0 |
89
“Курс вищої математики. Частина 3.”
де z0 – будь-яка крапка усередині контура L, інтеграція по контуру проводиться в позитивному напрямі (проти годинникової стрілки).
Ця формула також називається інтегралом Коші.
Ряди Тейлора і Лорана.
(Пьер Альфонс Лоран (1813 – 1854) – французький математик)
Функція f(z), аналітична в крузі z − z0 < R , розкладається в той, що сходиться до неї статечною ряд по ступенях (z – z0).
Коефіцієнти ряду обчислюються по формулах:
ck |
= |
f (k ) (z |
0 |
) |
= |
1 |
|
f (z)dz |
; |
k = 0,1,2,... |
k! |
|
|
2πi ∫L (z − z0 )k +1 |
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
Статечною ряд з коефіцієнтами такого вигляду називається поряд Тейлора.
Розглянемо тепер функцію f(z), аналітичну в кільці r < z − z0 < R . Ця функція може бути представлена у вигляді ряду, що сходиться:
∞ |
|
|
∞ |
|
∞ |
|
c−n |
|
|
f (z) = ∑ cn (z − z0 )n = ∑cn (z − z0 )n + ∑ |
|
|
|
||||||
(z |
− z |
0 ) |
n |
||||||
n=−∞ |
|
|
n=0 |
|
n=1 |
|
|||
cn = |
1 |
|
f (t)dt |
; |
n = 0,±1,±2,... |
|
|
|
|
2πi ∫γ (t − z0 )n+1 |
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
Ряд такого вигляду називається поряд Лорана. При цьому функція f(z) може бути представлена у вигляді суми:
|
∞ |
∞ |
c−n |
|
|
|
f (z) = f1 (z) + f2 (z); |
f1 (z) = ∑cn (z − z0 )n ; |
f2 (z) = ∑ |
|
|
; |
|
(z − z |
0 ) |
n |
||||
|
n=0 |
n=1 |
|
|
Ряд, що визначає функцію f1(x), називається правильною частиною ряду Лорана, а ряд, що визначає функцію f2(x), називається головною частиною ряду Лорана.
Якщо припустити, що r = 0, то можна вважати, що функція аналитична у відкритому крузі 0 < z − z0 < R за винятком центральної точки z0. Як правило, в цій крапці функція буває не визначена.
Тоді точка z0 називається ізольованою особливою точкою функції f.
Розглянемо наступні окремі випадки:
∞
1) Функція f(x) має вигляд: f (z) = f1 (z) = ∑ck (z − z0 )k . Оскільки статечною
k =0
ряд сходиться в усіх точках усередині круга, то його сума f1(x) визначена і безперервно дифференцируема в усіх точках круга, а, отже, і в центрі круга z0.
90