11

люка, а при наливі легкозаймистих рідин у теплий період року (з 1 квітня до 1 жовтня) – до нижньої основи верхнього люка. Власні спеціальні (спеціалізовані) цистерни і контейнери-цистерни заповнюються до рівня, встановленого інструкціями з їх експлуатації.

Під кришку наливного люка цистерни і контейнера-цистерни відправник повинен встановити ущільнювальну прокладку з матеріалу, який не вступає в реакцію з вантажем, що перевозиться, після чого кришка щільно закривається. На цистернах парку залізниць, які мають на наливному люці спеціальний паз для гумової прокладки, такі прокладки ставляться засобами залізниці.

Завантажені цистерни і контейнери-цистерни пред’являються до перевезення опломбованими відправником запірно-пломбувальними пристроями (ЗПП) відповідно до вимог Правил пломбування вагонів і контейнерів (розділ 3 Правил перевезень вантажів).

При наливі бункерних напіввагонів бункери заповнюються вантажем із недоливом на 250мм до верхніх країв бортів. Температура вантажу, який наливають, не повинна перевищувати 150°С. Після наливу відправник повинен закрити кришки бункерів.

Одержувачі зобов’язані завчасно вживати заходів щодо організації зливу вантажу, а у разі потреби – розігрівання.

Для попередження виникнення недопустимого вакууму в котлі цистерни і її руйнування при зливанні вантажу через нижній зливний пристрій необхідно перед зливом відкрити кришку верхнього люка.

Для вивантаження в холодний період року в’язких вантажів із цистерни з паровою оболонкою та бітуму з бункерних напіввагонів одержувачі зобов’язані мати відповідні паропідігрівальні пристрої. Пара для підігрівання уводиться в простір між стінками котла цистерни або бункера. Готовність бункерів до вивантаження і момент припинення підігріву визначається початком сповзання бітуму, який прилип до верхніх кромок внутрішніх стінок бункера. Більш тривалий підігрів ускладнює вивантаження, а розігрів до повного розплавлення бітуму викликає довготривалий простій бункерних напіввагонів, тому що для вивантаження вантажу в рідкому стані вони не пристосовані.

Вивантаження бункерів має проводитися послідовно. Перевертання одночасно двох і більше бункерів не дозволяється для уникнення перекидання напіввагона.

Злив вантажів із цистерн, бункерних напіввагонів і контейнерів-цистерн повинен здійснюватися повністю (за винятком випадків, коли стандартами допускається наявність залишків) з видаленням в’язких продуктів із внутрішньої поверхні котла і бункера. Нафтопродукти вважаються повністю злитими з цистерн і контейнерів-цистерн із верхнім зливом при наявності залишку не більше 1см (заміром під наливним люком). У бункерних напіввагонах допускається залишок не більше 3см (вимірюванням у середній частині бункера). За угодою між відправником і одержувачем очищення внутрішньої поверхні власних і орендованих цистерн може не проводитися.

Залізниця може перевірити повноту зливу цистерн, бункерних напіввагонів, контейнерів-цистерн і має право не приймати їх неочищеними після зливу, вважаючи операцію вивантаження незакінченою. У разі виявлення на станціях зливу цистерн, бункерних напіввагонів і контейнерів-цистерн із

залишками вантажу, а також із неочищеною зовнішньою поверхнею котла чи бункера складається акт загальної форми і ці вагони і контейнери повертаються одержувачу для очищення.

11.3.6 Визначення маси наливних вантажів

Згідно з Правилами приймання вантажів до перевезення (розділ 2 Правил перевезень) маса вантажів, які перевозяться наливом у цистернах, визначається зважуванням або заміром висоти наливу з подальшим визначенням об’єму налитого вантажу і його маси за допомогою спеціальних таблиць. При визначенні маси заміром відправник зобов’язаний окремо зазначити в накладній висоту наливу, температуру вантажу в цистерні і густину продукту.

Маса харчових наливних вантажів визначається на вагонних вагах, а в разі їх відсутності – на товарних вагах.

Маса етилового (винного) спирту в цистернах визначається відправником за допомогою спеціальних таблиць. У разі необхідності перевірки кількості його в цистернах на станції призначення методика такої перевірки приводиться в додатку 5 до Правил перевезення наливних вантажів (розділ 30 Правил перевезень).

Заміром визначається маса нафти і нафтопродуктів, а також таких вантажів як аміачна вода, ацетон, бензол, нашатирний спирт, скипидар тощо.

Для визначення маси вантажу заміром необхідно заміряти метрштоком висоту наливу продукту в цистерні, взяти пробу продукту з цистерни для встановлення температури і густини продукту, встановити тип калібровки цистерни за її трафаретом і в Таблицях калібровки відповідно до типу калібровки котла і висоти наливу – об'єм рідини, помножити об'єм рідини на густину продукту.

Метршток – металевий вимірювальний прилад довжиною до 3500мм зі шкалою, ціна найменшої поділки якої 1мм. Нижній кінець приладу має мідний наконечник, а верхній – металеве кільце або ручку. Для вимірювання можуть використовуватися також дерев'яні брусочні метрштоки. Заміряють висоту наливу при спокійній поверхні рідини і відсутності на ній піни. Метршток плавно і вертикально опускають через люк котла до найнижчої точки котла, а потім швидко, але плавно витягують і по лінії змочування на шкалі визначають висоту наливу. Висоту вимірюють у двох протилежних точках люка котла по поздовжній осьовій лінії цистерни не менше двох разів у кожній точці. Розбіжність між двома результатами вимірювання не повинна перевищувати 0,5см. За остаточну висоту наливу приймають середньоарифметичне значення вимірювань у двох точках. Відлік округляють до цілого сантиметра (величину менше 0,5см відкидають, а 0,5см і більше вважають за 1см).

Вплив піни на визначення рівня наливу можна усунути шляхом застосування піноізолятора, який являє собою тонкостінний металевий конус довжиною близько 1м, з діаметром широкого кінця 160мм, а вузького 60мм. Вузький кінець має дно, яке можна відкривати за допомогою ручки важеля, розміщеної коло широкого кінця. Піноізолятор занурюють у цистерну вузьким кінцем униз при закритому дні. Коли закритий кінець приладу буде нижче шару

піни, дно відкривається і порожнина конуса заповнюється продуктом без піни. Після цього метршток опускається в рідину через піноізолятор. Одночасно з середини цистерни пробовідбірником беруть пробу для визначення температури і густини продукту.

Густину рідкого продукту та його температуру визначають ареометром. При наявності паспортних даних можна підрахувати фактичну густину продукту при даній температурі навіть без ареометра, використовуючи температурні поправки. У цьому випадку маса продукту, налитого в цистерну, визначається множенням об’єму на густину при температурі вантажу в момент вимірювання за формулою:

де Q – маса продукту, кг;

V – об'єм налитого продукту, дм3;

d – густина нафтопродукту при +20 С, кг/дм3 ;

tф – фактична температура в момент вимірювання висоти наливу, °С; α – температурна поправка густини на 1°С різниці температури.

Якщо температура вище 20°С, то температурна поправка віднімається, нижче 20°С - додається.

Приклад: Визначити масу нафтопродукту в цистерні типу калібровки 4, якщо висота наливу 301,9см, густина нафтопродукту при 20°С становить 0,87235кг/дм3, температура продукту в момент вимірювання 30°С.

Розрахунок: За таблицею калібровки для цистерни типу 4 при висоті наливу 302см об'єм налитого продукту дорівнює 40060дм3.

Із таблиці температурних поправок густини нафтопродуктів визначаємо температурну поправку на 1°С для густини 0,87235кг/дм3. Вона становить

0,000673кг/дм3.

Знаходимо масу налитого в цистерну продукту:

Q = 40 060-[0,87235 - (30 – 20)·0,000673]=34 677 кг.

11.3.7 Супроводження наливних вантажів

Наливні небезпечні вантажі, які в графі “Номер ООН і найменування вантажу” Алфавітного покажчика (додаток 1 до розділу 30 Правил перевезень) відмічені знаком “*”, дозволяється перевозити тільки у супроводі провідників відправників або одержувачів із дотриманням вимог Правил перевезення вантажів у супроводі провідників або одержувачів (розділ 18 Правил перевезень). Без супроводження вагони з такими вантажами станцією відправлення до перевезення не приймаються.

Провідники, які супроводжують наливні вантажі, повинні знати розроблену і затверджену відправником інструкцію супроводження даного вантажу, небезпечні властивості вантажу, заходи першої допомоги, заходи безпеки в аварійних ситуаціях та стежити в процесі перевезення за дотриманням умов і заходів безпеки, встановлених для даного вантажу.

____________________________________________________________________

(указується станція і залізниця відправлення вантажу)

залізниці, злита повністю _________________, не очищена”, а також проставляє

(указується дата зливу)

штемпелі про небезпеку, передбачені для вантажу, що перевозився, та вказує номер аварійної картки або, в разі потреби, додає її до перевізних документів.

На перевезення порожніх цистерн парку залізниць після зливу світлих нафтопродуктів оформляються пересильні накладні форми ГУ-27-ДС, а на перевезення бункерних напіввагонів і порожніх цистерн парку залізниць після зливу темних нафтопродуктів – пересильні накладні форми ГУ-27-ДТ. Пересильна накладна складається на кожну цистерну чи бункерний напіввагон і пред’являється одержувачем станції одночасно з повідомленням про закінчення зливу. Без пред’явлення пересильної накладної цистерни і бункерні напіввагони станція не приймає і вони залишаються на платному простої у одержувача. Одночасно з пересильною накладною одержувач заповнює корінець пересильної накладної, який залишається на станції відправлення порожнього вагона.

Станція, отримавши від одержувача пересильну накладну, перевіряє правильність її заповнення, наявність підпису і печатки (штемпеля) одержувача в графі, що підтверджує повноту зливу і очищення цистерни.

Зворотний бік пересильної накладної, що містить результати огляду порожньої цистерни або бункерного напіввагона, заповнюється на станції нового навантаження або на промивально-пропарювальному пункті.

У випадку виявлення на промивально-пропарювальному пункті цистерн і бункерних напіввагонів із залишками недозлитого вантажу більше допустимих норм складається акт про недозлив цистерн (бункерних напіввагонів) форми ГУ-7а (додаток 4 до розділу 30 Правил перевезень). Цей акт разом із пересильною накладною, в якій робиться відповідна відмітка про його складання, направляється на залізницю зливу для розслідування і притягнення винних до відповідальності, а також є підставою для стягнення плати з одержувача за витрати, пов’язані з очищенням та перебуванням цистерн чи бункерних напіввагонів під очищенням.

11.3.9 Промивання і пропарювання цистерн і бункерних напіввагонів

Порожні цистерни парку залізниць перед наливом піддаються спеціальній обробці на промивально-пропарювальних підприємствах залізничного транспорту. Практична необхідність в очищенні викликана тим, що у більшості цистерн, що прибувають у пункт наливу, є залишки та різні домішки; неспеціалізовані цистерни, яких у парку залізниці більшість, після вивантаження одного продукту направляється під налив іншого продукту.

Навіть спеціалізація цистерн для значної частини наливних вантажів не виключає необхідності їх очищення, а в окремих випадках і протирання котла (авіаційний бензин, паливо Т-1, ТС-1, Т-2, розчинники, сира нафта, що служить для виготовлення авіаційних мастил, деякі харчові вантажі тощо). Очищення,

пропарювання і дегазація котлів цистерн необхідна також у разі направлення цистерн у ремонт.

Правильна підготовка до нового наливу має велике значення для покращення використання цистерн і забезпечення при перевезенні цілісності та якості наливних вантажів. Характер обробки залежить від найменування вантажу, який буде наливатися, а також властивостей вантажу, який перевозився раніше, і наявності в цистерні його залишків.

Промивально-пропарювальні підприємства споруджують, як правило, на станціях примикання нафтопереробних заводів, нафтобаз і в пунктах перевалки наливних вантажів із трубопровідного і водного транспорту на залізничний. Залежно від технічного оснащення, обсягу і характеру роботи ці підприємства поділяються на промивально-пропарювальні станції, промивальнопропарювальні пункти і пункти холодної очистки котлів цистерн та заправки клапанів зливних пристроїв.

Промивально-пропарювальна станція здійснює масову підготовку цистерн до наливу і ремонту. Вони займають значну територію, мають колійний розвиток, обладнання і потужні пристрої, які забезпечують механізоване очищення цистерн. На відміну від станцій обсяг робіт на

промивально-пропарювальних пунктах менше, вони забезпечують підготовку цистерн до наливу нафтопродуктів порівняно невеликої номенклатури. На пунктах холодної очистки котлів цистерн та заправки клапанів зливних пристроїв здійснюється підготовка цистерн до наливу без пропарювання або промивання внутрішньої поверхні котлів.

Підготовка цистерн до наливу за допомогою промивальнопропарювальних пристроїв включає такі основні операції: видалення залишків вантажів, пропарювання, промивання гарячою водою, миючими препаратами, протирання, просушування. Залишки вантажів із цистерн прибирають за допомогою вакуумних установок, насосів, паросифонів і водосифонів. При пропарюванні котлів цистерн під тиском залишки вантажу набувають плинності і тим самим прискорюється видалення їх із котла. Промиваються котли цистерн після попереднього пропарювання. Застосування для промивки гарячої води або миючого розчину температурою до 90 - 95°С іноді достатньо для очищення без пропарювання цистерн. Внутрішня поверхня котлів промивається механізованим способом. Після пропарювання і промивання котел просушується повітрям за допомогою гнучкого вентиляційного рукава.

На промивально-пропарювальних підприємствах для збирання залишків нафтопродуктів, промивних вод і конденсату влаштовують зливні лотки, резервуари, каналізаційну мережу, нафто- і пісковловлювачі та інші очисні пристрої.

11.3.10 Перевезення хімічних наливних вантажів

До рідких хімічних продуктів, які перевозяться наливом у цистернах, відносяться кислоти, технічні спирти, скраплені гази та інші хімічні продукти (вуглеводні, анілін, хлористий цинк тощо).

Кислоти перевозяться залізницями тільки у власних спеціалізованих цистернах. Використання звичайних цистерн (загального парку) для перевезення кислот забороняється. Олеум (димна сірчана кислота) перевозиться у спеціальних утеплених цистернах-термосах, що належать відправнику; соляна кислота – тільки в цистернах, що належать відправнику. Внутрішня частина котлів таких цистерн покрита хімічно стійким матеріалом (гумована). У спеціальних цистернах відправників або одержувачів перевозяться азотна, оцтова і фосфорна кислоти.

На кислотних цистернах уздовж котла по обидва боки наноситься жовта смуга шириною 500мм, а на торцевих днищах – тією ж фарбою квадрат розміром 1x1м. У залежності від того, для якої кислоти призначена цистерна, на квадратах і в центральній частині поясних смуг по обидва боки котла наносяться чорною фарбою один із трафаретів висотою літерів 150мм: “Серная кислота”, “Меланж”, “Олеум”, “Соляная кислота”. Крім того, власні кислотні цистерни мають бути пофарбовані у зелений колір і мати трафарети згідно з вимогами Правил.

У разі виявлення під час перевезення течі кислоти, несправну цистерну негайно відчіпляють від поїзда і відставляють на ізольовану колію. Про течу цистерни начальник станції сповіщає по телеграфу або телефону відправника, одержувача або найближче підприємство наливу або зливу кислот, які зобов'язані в добовий термін вислати працівників з обладнанням для перекачування продукту в справну кислотну цистерну.

Жовтий фосфор – дуже отруйна, вогненебезпечна кристалічна речовина від світло-жовтого до темно-бурого кольору густиною 1,83г/см3, нерозчинна у воді, легко окислюється і самозагоряється на повітрі. Для захисту від самозаймання його зберігають і перевозять під шаром води або розчину хлориду кальцію. Цей продукт перевозиться залізницями тільки у спеціально пристосованих цистернах без нижнього зливного пристрою, які належать відправнику або одержувачу. Котел цистерни фарбується у жовтий колір і на ньому робиться напис: “Желтый фосфор”. Люк цистерни закривається запобіжним кожухом із листового металу з пристроєм для навішування замка і пломб.

Уздовж котла з обох боків наноситься червона смуга шириною 500мм. Торцеві днища і рами цистерн фарбуються в зелений колір, а з краю днища по колу наноситься біла смуга шириною 300мм, як у власних вагонів.

Після заповнення цистерни фосфором відправник зобов'язаний налити в цистерну воду шаром 30см. При відправленні фосфору в райони з температурою вище 40°С шар води збільшується до 60см. Жовтий фосфор перевозиться за пломбами і замками відправника, у супроводі його провідників. Після зливу продукту цистерна повинна бути очищена, залита шаром чистої води (висотою 25-30см), опломбована і закрита на замок.

Етилова рідина – легкорухома рідина густиною 1,47-1,77г/см3, не розчинна у воді, легко розчиняється в бензині, гасі, бензолі, надзвичайно отруйна та особливо небезпечна тим, що її отруйна дія проявляється через тривалий час, і на першій стадії отруєння непомітне для потерпілого. Крім того, етилова рідина вогненебезпечна. Перевозять її залізницями тільки в спеціальних цистернах, що належать відправникам і задовольняють вимогам

Інспекції котлонагляду, а також мають дозвіл на перевезення загальною мережею залізниць України. Зовнішня поверхня котла цистерни для етилової рідини фарбується алюмінієвою фарбою, а нижня частина на висоті 250мм – чорною олійною фарбою; вздовж котла з обох боків посередині наноситься смуга зеленого кольору шириною 500мм. Торцеве днище котла і рама цистерни фарбується у зелений колір, біля краю днищ по колу алюмінієвою фарбою наноситься смуга шириною 300мм. На обох поздовжніх боках котла в середній частині наноситься напис “Этиловая жидкость”. Цистерни обладнуються зовнішньою ізоляцією, запобіжними кожухами, які закривають люки цистерн, і пристроями для зберігання аварійного запасу дегазаційних засобів (гасу, хлорного вапна, обтирального матеріалу).

Етилову рідину в цистернах дозволяється перевозити без провідників. Після зливу котел цистерни двічі промивається бензином, заповнюється

азотом під абсолютним тиском в 0,1мПа і герметично закривається.

Стиснені і скраплені гази наливом перевозять тільки в спеціальних цистернах і контейнерах-цистернах, що належать відправнику або одержувачу. Ці цистерни повинні відповідати вимогам, передбаченим Правилами улаштування і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском. Зовнішня поверхня цистерн фарбується в світло-сірий колір. Уздовж котла з обох боків по середній лінії наносяться смуги шириною 300мм: для аміаку – жовтого кольору; для хлору – зеленого; для сірчаного ангідриду – чорного; для бутану, бутилену, пропану – червоного кольору. На котел наносяться трафарети: "С горки не спускать", знаки небезпеки, а також найменування підприємства-власника цистерни та станції і залізниці приписки. Налив скраплених газів у цистерни з простроченою датою технічного огляду Інспекцією по котлонагляду, з неправильним фарбуванням котла контейнерацистерни і арматури, без необхідних написів і трафаретів, а також налив продукту, що не відповідає призначенню цистерни або контейнера-цистерни, і заповнення котла вище встановленої норми забороняються.

Вініл-скраплений горючий газ – перевозиться у власних спеціалізованих цистернах, оснащених системою пожежогасіння, комплектами необхідних приладів, пристроїв, інструментів, матеріалів тощо у супроводі бригади спеціалістів.

Метанол за кольором, запахом і смаком нагадує винний (питний) спирт, але приймання його людиною всередину навіть у дуже малій кількості викликає отруєння з важкими наслідками (втратою зору до повної сліпоти) і часто призводить до смерті.

Метанол перевозиться в спеціально виділених цистернах без нижнього зливного пристрою, обладнаних запобіжним кожухом над кришкою люка.

Котел цистерни повинен бути пофарбований у жовтий колір, а броньований лист – у чорний колір. По осьовій лінії вздовж циліндричної частини котла з обох боків наноситься чорна смуга шириною 500мм, у розривах якої розміщуються написи: “Метанол”. Налив і злив метанолу здійснюється засобами відправника і одержувача на їх складах.

На метанол і порожні цистерни після зливу метанолу оформляється комплект перевізних документів форми ГУ-29-О.

Після наливу кришка люка повинна бути закріплена болтами і опломбована, а запобіжний кожух закріплений дротяною закруткою і також опломбований.

Уграфі 4 на зворотному боці накладної проставляється відмітка: “Забарвлення котла, трафарети про небезпеку та трафарет приписки відповідають правилам. Кришка люка цистерни щільно закрита на справній прокладці. Запобіжний кожух закріплений дротяною закруткою”. У накладній робиться відмітка “Цистерна справна”. Ця відмітка підписується представником відправника і начальником станції або його заступником.

Унатурному листі напроти номера кожної цистерни з метанолом червоним кольором робиться напис: “Метанол”.

Цистерна з метанолом повинна перебувати під безперервною охороною з моменту приймання цистерни від відправника, на всьому шляху перевезення і до моменту приймання її одержувачем.

Після зливу метанолу і промивання цистерни одержувачем начальник станції (його заступник) особисто повинен оглянути цистерну і в графі 4 накладної на порожню цистерну під відміткою: “Метанол злитий, цистерна промита, проливна вода видалена повністю” разом з одержувачем поставити свої підписи. Після перевірки кришка ковпака і запобіжний кожух щільно закриваються і пломбуються. На запобіжний кожух навішується бирка з написом: “Порожня – метанол” із вказівкою найменування одержувача вантажу, станції відправлення і станції призначення порожньої цистерни.

Уразі виявлення на коліях станції, вагонного депо, промивальнопропарювальних підприємств або в інших місцях бездокументних цистерн із метанолом, або порожніх з-під метанолу, а також із неправильним забарвленням і трафаретами, такі цистерни негайно здаються під охорону.

11.3.11 Перевезення харчових наливних вантажів

Харчові продукти: олія, патока, саломас, салолін, гідрол, гліцерин та інші перевозяться у спеціалізованих (власних або орендованих) цистернах і контейнерах-цистернах із нижнім зливом. Цистерни, спеціалізовані для перевезення харчових продуктів, повинні мати по всій довжині котла з обох боків по дві смуги червоного кольору, кожна шириною 100мм (проміжок між смугами 500мм), а по периметру днищ – кільцеву червону смугу шириною 100мм. У проміжках між смугами вправо від середини котла літерами висотою 126мм наноситься чорною фарбою найменування вантажу: "Патока", "Растительное масло", "Гидрол" тощо. Крім того, на нижній частині днищ котлів наноситься трафарет про приписку цистерни. Спеціалізовані порожні цистерни з-під харчових продуктів перевозяться у запломбованому вигляді за загальними перевізними документами.

Етиловий (винний) спирт перевозять у модернізованих 4-вісних власних або орендованих цистернах. В основному для цього використовуються нафтобензинові цистерни без нижніх зливних пристроїв. Вони бувають із ковпаком (вантажопідйомністю до 60т) та без ковпака (60т і більше).

Спирт перевозиться за пломбами (ЗПП) вантажовідправника, для навішування яких цистерни оснащені спеціальними пристосуваннями.

Після заповнення цистерни відправник бере пробу, за якою визначає міцність спирту. Пляшки з відібраною пробою пломбують або опечатують сургучевою печаткою станції і зберігають у відправника до надходження акта про приймання вантажу або до вимоги проби на аналіз.

При відвантаженні в цистернах із ковпаками (у тому числі спиртових) вантажовідправник спеціальною мірною рейкою визначає висоту недоливу спирту в ковпаку від верхнього його краю до рівня спирту.

У накладній під найменуванням вантажу відправник вказує сорт спирту (сирець, ректифікат), міцність спирту, його температуру і висоту недоливу.

Спирт, що прибув у справних цистернах із непошкодженими пломбами (ЗПП) відправника, зливається одержувачем без участі залізниці. Якщо ж він прибув у несправній цистерні або з порушеною пломбою (ЗПП) відправника, вантаж видають у присутності начальника станції або його заступника. При цьому заміряють висоту недоливу та визначають міцність і температуру спирту; ці дані, а також висоту ковпака вказують у комерційному акті, а кількість спирту, що міститься в цистерні, не вказують.

Якщо одержувач виявить зниження міцності спирту, то комісія відбирає дві проби (по 1л). Одну пробу передають на аналіз і експертизу в лабораторію за вказівкою дирекції залізниці, другу зберігають у одержувача в якості контрольної. Збереження або нестачу спирту за комерційним актом визначає служба комерційної роботи залізниці призначення.

11.3.12 Техніка безпеки і протипожежні заходи

Налив і злив нафтопродуктів, отруйних та їдких хімічних вантажів, які перевозяться у рідкому стані, необхідно здійснювати з особливою обережністю. Паління і застосування відкритого вогню на відстані ближче ніж 50м від місць наливу або зливу небезпечних вантажів забороняються. Місця наливу та зливу повинні бути обладнані освітленням (у разі потреби вибухобезпечним), яке забезпечує виконання робіт цілодобово, а також забезпечені протипожежними засобами. У місцях наливу та зливу легкозаймистих рідин, не обладнаних електричним освітленням, дозволяється застосовувати для освітлення тільки електричні вибухобезпечні ліхтарі.

Для роботи з кислотами та їдкими речовинами працівників забезпечують гумовими чоботями, фартухами, рукавицями, а також захисними окулярами. Особливо обережно необхідно поводитися з порожніми цистернами з-під горючих речовин, у яких завжди накопичується їх пара. Для забезпечення безпеки під час перевезення легкозаймистих рідин і кислот на кришці ковпака цистерни повинні бути захисні клапани, розраховані на надлишковий тиск. Перед зливанням цистерни потрібно точно визначити, яка рідина в ній знаходиться, оглянути цистерну, перевірити справність і надійність дії зливальних пристроїв та пристосувань. Відкриваючи люки, кришки і ковпаки цистерн, робітники повинні знаходитися з підвітряного боку. Відкривають і закривають люки та кришки ковпака інструментом, який не утворює іскор.