11

Небезпечні вантажі, що перевозяться в універсальних критих вагонах, на платформах, у напіввагонах і контейнерах

Рис. 11.7 Блок-схема класифікації небезпечних вантажів

11.2.1 Класифікація небезпечних вантажів

Всі небезпечні вантажі, які перевозяться залізничним транспортом, поділяються на дев'ять класів:

клас 1 – вибухові матеріали (ВМ); клас 2 – гази, стиснені, скраплені і розчинені під тиском; клас 3 – легкозаймисті рідини (ЛЗР);

клас 4 – легкозаймисті тверді речовини (ЛТР), самозаймисті речовини (СВ), речовини, які виділяють самозаймисті гази при взаємодії з водою;

клас 5 – окислюючі речовини (ОК) та органічні пероксиди (ОП); клас 6 – отруйні речовини (ОР) та інфекційні речовини (ІР); клас 7 – радіоактивні матеріали (РМ); клас 8 – їдкі та (або) корозійні речовини (ЇК); клас 9 – інші небезпечні речовини.

Кожний клас небезпечних вантажів відповідно до їх фізико-хімічних властивостей, видів і ступеня небезпечності при транспортуванні поділяється на підкласи, категорії і групи, вказані в додатку 1 до Правил перевезень небезпечних вантажів на залізницях.

У процесі перевезення і зберігання небезпечних вантажів необхідно суворо дотримуватися встановлених умов і правил, що забезпечують безпеку людей, збереження вантажів і технічних засобів транспорту, пунктуального виконання оперативних заходів при ліквідації аварійних ситуацій. Ці умови та заходи визначені Правилами перевезень вантажів і Правилами безпеки та

порядку ліквідації наслідків аварійних ситуацій з небезпечними вантажами при перевезенні їх залізничним транспортом.

Умови перевезення небезпечних вантажів поділяються на загальні (для всіх вантажів) і спеціальні (для кожного окремого класу і підкласу).

11.2.2 Загальні умови перевезення небезпечних вантажів

Небезпечні вантажі перевозяться в критих, спеціальних або спеціально виділених вагонах і наливом у залізничних вагонах-цистернах. Деякі небезпечні вантажі транспортуються на відкритому рухомому складі. Ряд небезпечних вантажів перевозиться в універсальних і спеціальних контейнерах.

Умови перевезення небезпечних вантажів, які перевозяться в універсальних і спеціальних критих вагонах, відкритому рухомому складі та контейнерах приводяться в Правилах перевезень небезпечних вантажів на залізницях, затверджених Радою залізничного транспорту держав-учасниць співдружності в 1996 р.

Перевезення небезпечних вантажів наливом виконуються відповідно до Правил перевезення наливних вантажів (розділ 30 Правил перевезень вантажів).

До перевезення залізничним транспортом допускаються лише ті небезпечні вантажі, які передбачені Правилами перевезень небезпечних вантажів. Перелік небезпечних вантажів, що допускаються до перевезення в критих і спеціальних вагонах, на відкритому рухомому складі та у контейнерах, наведений в Алфавітному покажчику, що додається до цих Правил.

Небезпечні вантажі, не приведені в Алфавітному покажчику, але подібні за хімічними властивостями і характером небезпечності до вантажів, зазначених у ньому, перевозяться на умовах, які вказує відправник у накладній. При цьому під найменуванням вантажу він проставляє відмітку, на умовах якого вантажу, зазначеного в Алфавітному покажчику, перевозиться цей вантаж. Вся відповідальність за правильне визначення умов перевезення такого вантажу покладається на відправника.

Небезпечні вантажі, що не можуть бути прирівняні до вантажів, приведених у Алфавітному покажчику, або перевезення яких потрібно здійснювати в спеціалізованих чи орендованих вагонах і контейнерах, або на умовах, не передбачених Правилами перевезень, допускається перевозити лише з дозволу Укрзалізниці на підставі клопотання міністерства, відомства вантажовідправника чи самого вантажовідправника. До клопотання додаються характеристика та аварійна картка на цей вантаж у двох примірниках за формами, що наведені в додатках до Правил перевезень небезпечних вантажів на залізницях.

Як правило, небезпечні вантажі повинні пред'являтися до перевезення вагонними і контейнерними відправками. Деякі вантажі, зазначені в Алфавітному покажчику, можуть перевозитися дрібними відправками. Ряд вантажів, вказаних у цьому покажчику, транспортується у супроводі провідників (фахівців) відправника або одержувача. Провідники повинні знати небезпечні властивості та правила перевезень супроводжуваного вантажу, службову інструкцію з його супроводження, розроблену і затверджену

відправником, стежити на шляху прямування за дотриманням умов перевезення, заходів безпеки при аварійних ситуаціях та надання першої допомоги потерпілим.

Вид рухомого складу, у якому можуть перевозитися небезпечні вантажі, види відправок, вимоги до супроводження провідниками та деякі інші умови приводяться в Алфавітному покажчику.

Небезпечні вантажі, які відвантажуються вагонними відправками, повинні завантажуватися у вагони, як правило, на місцях незагального користування з призначенням на під'їзні колії одержувачів. Навантаження і розвантаження на місцях загального користування виконуються засобами відправника й одержувача.

Спільне перевезення в одному вагоні або контейнері небезпечних вантажів різних найменувань не допускається, якщо Правилами не передбачена можливість такого перевезення. Це визначається за спеціальними таблицями, розміщеними у Правилах.

Небезпечні вантажі у вагонах і контейнерах повинні розміщуватися та закріплюватися таким чином, щоби забезпечувалася безпека перевезення, виключалося переміщення вантажних місць, їх пошкодження. При цьому необхідно суворо дотримуватися вимог Технічних умов навантаження і кріплення вантажів та Правил перевезень небезпечних вантажів.

Приймання, а також розвантаження небезпечних вантажів, навантаження і вивантаження яких виконується засобами залізниць, здійснюються за прямим варіантом (автомобіль - вагон, вагон - автомобіль). При відсутності такої можливості вони приймаються (вивантажуються) у спеціальні склади (секції), якщо вони є, або в спеціально відведені місця у загальних складах станції. Зазначені склади і місця повинні мати відповідне безпечне освітлення та засоби пожежогасіння.

Небезпечні вантажі, що прибули у справних вагонах (контейнерах) із непошкодженими пломбами відправника, видаються залізницею після проведення їх зовнішнього огляду без перевірки кількості місць, маси і стану вантажу. У випадках прибуття вантажів у несправних вагонах без пломб або з пошкодженими пломбами відправника одержувач перевіряє кількість місць, масу і стан вантажу на своїх складах у присутності представника залізниці.

Після вивантаження отруйних і їдких вантажів, а також при виявленні під час цих робіт пошкоджених місць, ознак розсипання або розливу небезпечних вантажів, специфічних запахів одержувач зобов'язаний нейтралізувати (дегазувати) вагон чи контейнер і видати про це довідку, яка потім зберігається в справах станції. У випадку виявлення таких ознак при вивантаженні вантажів засобами залізниці викликають представника залізничної санітарноепідеміологічної станції, після чого з вантажоодержувачем вирішується питання про промивку і нейтралізацією вагона. Ці заходи проводяться з метою запобігання отруєння людей, тварин і вантажів.

11.2.3 Особливості упакування і маркування небезпечних вантажів, оформлення перевізних документів

Небезпечні вантажі пред'являються відправниками до перевезення в тарі та упаковці, що відповідають стандартам або технічним умовам на дану продукцію та вимогам Правил перевезень небезпечних вантажів на залізницях. Тара та упаковка повинні бути міцними, справними, повністю виключати витікання і висипання вантажу, забезпечувати його збереження і безпеку перевезення. Вантажі, що виділяють легкозаймисті отруйні, чи їдкі пару або гази, стають вибухонебезпечними при висиханні чи можуть небезпечно взаємодіяти з повітрям або вологою, а також вантажі, які мають окислюючі властивості, повинні упаковуватися в герметичну тару. Вантажі в скляній тарі упаковуються в міцні ящики або решітки із заповненням вільного простору негорючими, прокладочними та поглинаючими матеріалами. Стінки ящиків повинні бути вище бутлів не менше ніж на 5см. Вантажі, розфасовані масою менше 20кг, повинні бути об'єднані в єдине вантажне місце (транспортний пакет).

Рідкі вантажі заповнюються в тару до норми, передбаченої стандартами чи технічними умовами на дану продукцію, для того щоби виключалися її пошкодження при підвищенні температури та витікання вантажу.

Спільне упаковування в одному вантажному місці вантажів різних найменувань допускається лише в тих випадках, коли Правилами передбачена можливість їх спільного перевезення.

Небезпечні речовини в дрібній розфасовці, тобто масою нетто не більше 1кг та об'ємом не більше 1л, відмічені в Алфавітному покажчику одною зірочкою (“*”), перевозяться дрібними відправками і в контейнерах на загальних підставах як безпечні вантажі. При цьому в накладній відміток про небезпечність і прикриття робити не треба.

Порожня тара з-під небезпечних вантажів приймається до перевезення лише після її ретельного очищення і знешкодження. У накладній під найменуванням вантажу відправник зобов'язаний зробити відмітку "Тара з-під

... (вказується найменування вантажу, яким вона була заповнена), очищена, безпечна". Така тара перевозиться на умовах безпечних вантажів. Балони з-під скраплених газів, що мають залишковий тиск, перевозяться на умовах, передбачених для скраплених газів. Допускається перевезення тари, яка не була знешкоджена, з-під етилової рідини, одоранта та деяких інших вантажів у спеціально виділених вагонах. Однак вона повинна бути очищена і перевозитися тільки в спеціально виділених вагонах для транспортування даного вантажу.

На вантажні місця, крім транспортного маркування наносяться передбачені Правилами перевезень небезпечних вантажів знаки небезпеки, форма і опис яких наведені в додатку до цих Правил.

Знаки небезпеки наносять: на ящиках і транспортних пакетах – на трьох поверхнях (боковій, торцевій і верхній), на діжках – на одному з днищ і циліндричній частині; на кипах і тюках – на торцевій і боковій поверхнях, на інших видах тари (балони тощо) – у найбільш зручних і добре помітних місцях при розміщенні у вагоні.

Якщо вантаж має декілька видів небезпеки, на упаковку наносять усі знаки, що відображають ці види небезпеки. Вони наносяться перед маніпуляційними знаками. При перевезенні небезпечних вантажів у контейнерах та транспортних пакетах знаки небезпеки наносять як на упаковку, так і на контейнери та пакети. На контейнери знаки небезпеки наносять із чотирьох боків, а також зверху. Вказані знаки небезпеки наносяться також і на вагони у випадках, передбачених Правилами. На них також наносяться відповідні написи і трафарети.

При заповненні відправником комплекту перевізних документів вказується найменування вантажу, яке повинно відповідати найменуванню, зазначеному в Алфавітному покажчику, і номер аварійної картки, наприклад: “АК №3”. Якщо в Алфавітному покажчику номер аварійної картки відсутній, то аварійна картка повинна бути прикладена до накладної відправником, який під найменуванням повинен зробити відмітку “АК прикладена”, наприклад: “Алкилфенол. АК прикладена”.

У верхній частині накладної ("Місце для особливих відміток і штемпелів") відправник зобов'язаний проставити штемпелі червоного кольору, передбачені Алфавітним покажчиком, які вказують на характер небезпеки даного вантажу, умови постановки вагона в поїзд (штемпель про прикриття) та запобіжні заходи при маневрах (штемпелі "Не спускати з гірки", "Спускати з гірки обережно"). У вагонному листі аналогічні штемпелі проставляються станцією відправлення.

Штемпель про прикриття вантажів (наприклад: "Прикриття 3/0-0*-1-0") має наступні значення. Цифри означають мінімальну кількість фізичних вагонів із безпечним вантажем або порожніх, якими необхідно відокремлювати (прикривати) вагон із небезпечним вантажем: перша цифра (дріб) – від головного (ведучого) локомотива (чисельник від паровоза на твердому паливі; знаменник – від електровоза, тепловоза або паровоза на нафтовому паливі), друга цифра – від підштовхувального локомотива на твердому паливі, зі знаком * – від усіх підштовхувальних локомотивів, третя цифра – від вагонів із людьми, четверта цифра – від локомотивів на твердому паливі при маневрах. Знак "О" (нуль) означає, що прикриття не потрібне.

Штемпель "Не спускати з гірки" означає, що спускати з гірки даний вагон без локомотива і виконувати маневри поштовхами не допускається. Штемпель "Спускати з гірки обережно" дозволяє обережний спуск із гірки і виконувати маневри відчепа з таким вагоном поштовхами без локомотива. Однак при цьому повинні бути вжиті запобіжні заходи, що забезпечують безпеку маневрів. Швидкість співудару таких вагонів з іншим рухомим складом як у першому, так і в другому випадку не повинна перевищувати 3км/год. Ці штемпелі проставляються для небезпечних вантажів, порушення умов безпеки яких може призвести до тяжких наслідків. Суворе дотримання правил виконання маневрової роботи з такими вантажами має важливе значення.

11.2.4 Спеціальні умови перевезення небезпечних вантажів окремих класів

Кожний клас і підклас небезпечних вантажів, крім загальних, потребує дотримання спеціальних умов.

Клас 1 – вибухові матеріали, пристрої і засоби підривання, призначені для здійснення вибуху, вогневого або піротехнічного ефекту, або такі речовини, що за своїми властивостями можуть бути віднесені до вибухових. За ступенем транспортної небезпечності вибухові речовини поділяються на шість підкласів. Найбільш небезпечні вантажі першого підкласу, здатні вибухати всією масою при певному впливі початкового імпульсу. Перевозяться ці речовини за особливими правилами як розрядні вантажі.

Клас 2 – стиснені, скраплені і розчинені під тиском гази, які у звичайних умовах знаходяться в газоподібному стані, а перевозяться під тиском, у скрапленому чи розчиненому стані в особливо міцній і герметичній упаковці (балонах, посудинах). Характерною небезпечною властивістю речовин даного класу є значне зростання тиску при підвищенні температури, що може викликати пошкодження тари і привести до вибуху упаковки з газом.

За своїми хімічними властивостями і видами небезпечності вантажі класу

2поділяються на чотири підкласи:

•незаймисті неотруйні (азот, гелій, вуглекислий газ тощо);

•отруйні (хлор, аміак, бор хлористий тощо);

•легкозаймисті (метан, етилен, водень тощо);

•отруйні легкозаймисті (сірководень, етил хлористий, метил хлористий

тощо).

Крім того, всі речовини класу 2 поділяються на групи. Наприклад, підклас "Отруйні гази" поділяється на чотири групи: стиснені отруйні гази; скраплені отруйні і корозійні; скраплені, що мають сильну окисну дію; отруйні.

Балони, спецконтейнери або інші посудини повинні відповідати вимогам Правил облаштування і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском. Перевезення балонів із стисненими і скрапленими газами дозволяються лише за умови повної справності балонів і вентилів, а також за наявності відповідного їх пофарбування. На балонах повинні бути чіткі кольорові смуги і написи, запломбовані відправником захисні ковпаки, два захисних гумових кільця товщиною не менше 25мм, знаки небезпеки. У накладній під найменуванням вантажу відправник зобов'язаний зробити відмітку "Балони наповнені не більше встановленої норми".

Балони з газами завантажують у горизонтальному положенні з розміщенням захисних ковпаків з одного боку. Як виняток допускають навантаження балонів без захисних кілець, відокремлюючи кожний ряд прокладками з дощок із вирізами гнізд для балонів.

Прокладати між балонами сіно, солому та інші легкозаймисті матеріали забороняється.

У вертикальному положенні балони з газами можна перевозити лише за наявності на всіх балонах захисних кілець і за умови щільного навантаження.

Балони з легкозаймистими газами укладають і закріпляють таким чином, щоби виключалася можливість зіткнення балонів між собою, а також із металевими частинами вагонів.

Клас 3 – легкозаймисті рідини небезпечні тим, що здатні виділяти пару, яка займається від короткочасної дії навіть доволі слабкого джерела запалювання (відкритого вогню, іскри, електричного розряду) і утворювати з повітрям вибухонебезпечні суміші. Більшість рідин і їх пара високотоксичні і можуть мати наркотичну дію.

За характером і ступенем небезпечності вантажі класу 3 поділяють на три підкласи:

•особливо небезпечні легкозаймисті рідини (метанол, сірковуглець, бензол, ацетон тощо);

•постійно небезпечні легкозаймисті рідини (хлорбензол, бензин для промислових потреб, етиловий спирт тощо);

•легкозаймисті рідини, що стають небезпечними при підвищенні температури (гас, лігроїн, оліфа, розчинники тощо).

Легкозаймисті рідини перевозяться у герметично закупореній тарі. Рідини, що здаються до перевезення в скляній тарі, повинні бути упаковані у міцні дерев'яні ящики з кришками і прокладками з негорючих матеріалів, що поглинають вологу.

Хімічно чистий метанол перевозиться в спеціалізованих власних чи орендованих вагонах, пофарбованих у жовтий колір і обладнаних постійним настилом для перевезення вантажу в два яруси. У центрі дверей над знаком небезпечності, повинен бути напис “Метанол”.

На підлогу вагона перед навантаженням насипають сухий пісок шаром не менше 100мм. Вагони з цим вантажем супроводжує воєнізована охорона.

Люмінал гептил, діран, продукт Т-185 і тара з-під них перевозяться тільки

вспеціалізованих вагонах вантажовідправника (вантажоодержувача) у супроводі бригади фахівців. При виявленні таких вагонів без супроводу вони затримуються і до прибуття представника вантажоодержувача (вантажовідправника) перебувають під воєнізованою охороною. Начальник станції повідомляє вантажовідправника (вантажоодержувача) про затримку вагонів, який зобов'язаний негайно відрядити своїх представників у пункт затримки.

Клас 4 – легкозаймисті тверді речовини і матеріали, які здатні під час перевезення легко загорятися від зовнішніх джерел запалення, при взаємодії з водою або вологим повітрям, від випадкових хімічних реакцій, а також при нагріванні.

Речовини даного класу поділяються на три підкласи:

•легкозаймисті тверді речовини (червоний фосфор, сірники, бавовняна вата, бавовна, фотоплівка, сіно пресоване тощо);

•самозаймисті речовини (фосфор жовтий, порошок магнію, вугілля деревне, макуха, промаслені волокна і тканини тощо);

•речовини, що виділяють легкозаймисті гази при взаємодії з водою (карбід кальцію, алюміній, металевий барій тощо).

За ступенем небезпечності речовини класу 4 поділяються на групи. Небезпечною властивістю легкозаймистих твердих речовин є їх здатність без попереднього нагрівання загорятися від джерела запалювання з невеликою енергією.

Порошкоподібні речовини, які при нагріванні вибухають та високотоксичні речовини, чутливі до тертя, які спалахують у вологому повітрі, приймаються до перевезення тільки в герметично закупореній тарі.

Кінострічки, кіно - і фотоплівку упаковують у коробки з білої жерсті із кришкою, що щільно закривається. Коробки щільно укладають у металевий ящик із кришкою, який пломбується вантажовідправником.

Легкозаймисті матеріали (бавовну, волокно, сіно і пресовану солому) дозволяється перевозити на відкритому рухомому складі, у теплий період часу їх накривають брезентами, дошками, фанерними щитами та іншими матеріалами, що захищають вантажі від потрапляння іскор.

Основною небезпечністю самозаймистих речовин є їх здатність загорятися від тепла, що виділяється при хімічних і біологічних процесах, а також при ударі і терті. Здатність до спалахування деяких речовин збільшується при взаємодії з водою і вологим повітрям. Перевозяться такі вантажі в залежності від групи в герметично закупореній тарі вагонними відправками та в універсальних контейнерах.

Жовтий фосфор і тара з-під нього перевозиться лише в спеціально виділених вагонах, пофарбованих у жовтий колір, упаковується в металеві бочки або банки, попередньо наповнені водою або незамерзаючим розчином хлористого кальцію. Бочки повинні бути герметично закупорені та опломбовані, банки запаяні та упаковані в щільні дерев'яні ящики з кришками. Бочки укладають пробками догори. У центрі дверей над знаком небезпечності повинен бути нанесений напис “Жовтий фосфор”.

Клас 5 – окислювальні речовини й органічні пероксиди виділяють кисень, у результаті чого викликають самозаймання горючих речовин, сприяють їх горінню і збільшують інтенсивність пожежі, утворюють вибухові суміші з іншими речовинами. Вантажі цього класу поділяють на два підкласи:

•окислювальні речовини (марганцевокислий барій, аміачна селітра, пероксид барію, хлорне вапно тощо);

•органічні пероксиди (пероксиди фракцій жирних кислот тощо). Основна небезпечність окислювальних речовин полягає в тому, що вони

утворюють займисті суміші з горючими матеріалами, особливо якщо вони знаходяться у пухкому стані (деревна тирса, ганчірки, солома, тріски, порошки металів тощо). Вагони для перевезення окислювальних речовин мають бути ретельно очищені від залишків перевезених вантажів, пилу, промиті і не мати слідів мінеральних і рослинних масел.

Органічні пероксиди, здебільшого горючі, діють як окисники, здатні легко спалахувати, самовільно розкладатися з вибухом, виділяючи при цьому велику кількість тепла і газів. При потраплянні в очі викликають сильне необоротне ураження, а на шкіру - опіки, їх перевозять лише у герметично закупореній тарі вагонними відправками в спеціальних ізотермічних вагонах вантажовідправників (вантажоодержувачів).

Клас 6 – отруйні й інфекційні речовини, які при необережному поводженні можуть викликати отруєння, захворювання і навіть смерть людей або тварин.

Вантажі класу 6 поділяють на два підкласи:

•отруйні речовини;

•інфекційні речовини.

Отруйні речовини бувають леткі (амідол, ртуть металева, хлороформ, формалін тощо) і нелеткі (арсенистий ангідрид, металевий арсен, хлористий барій, дуст, пек тощо).

Рідини, особливо легколеткі, є найбільш небезпечними при вдиханні їх пари. Всі речовини класу 6 небезпечні при ковтанні, більшість із них справляють шкідливий вплив при потраплянні на шкіру. Тверді речовини особливо небезпечні у вигляді пилу.

Більшість отруйних речовин здаються до перевезення в герметичній тарі, перевозяться у спеціально виділених вагонах.

Етилова рідина, ацетонціангідрин, амідол і ангідрид арсенистий – сильні отрути, особливо небезпечні тим, що їх отруйна дія виявляється не відразу і на першій стадії отруєння непомітне для потерпілого. Перевезення цих вантажів і порожньої тари з-під них дозволяється тільки в спеціально виділених критих вагонах.

Етилову рідину та ангідрид арсенистий перевозять тільки у супроводі провідників вантажовідправника (вантажоодержувача).

Амідол і тара з-під нього перевозяться тільки в спеціальних вагонах вантажовідправника (вантажоодержувача) у супроводі бригади фахівців, у герметичних місткостях під азотною подушкою.

Інфекційні речовини перевозяться на особливих умовах як розрядний вантаж.

Клас 7 – радіоактивні матеріали, які випромінюють радіацію з питомою активністю більше 2 нКі/г.

Радіоактивні речовини поділяються на:

•радіоактивні речовини (ізотопи) – актиній-227, кобальт-458, стронцій92 тощо;

•речовини з низькою питомою активністю;

•речовини, які перевозяться на особливих умовах.

Перевезення радіоактивних речовин, сумарна активність яких більше значень, вказаних у додатку 17 до Правил перевезень небезпечних вантажів, здійснюється в спеціальних транспортних пакувальних комплектах.

Транспортний пакувальний комплект – це комплекс засобів, що забезпечують цілісність радіоактивних речовин і виконання вимог правил безпеки їх транспортування. Транспортні пакувальні комплекти, що містять радіоактивні речовини, називаються радіаційними упакуваннями. Умови перевезення радіаційних упакувань визначаються їх транспортним індексом.

Транспортні пакувальні комплекти поділяються на два типи:

А – комплект, що забезпечує ефективний захист від іонізуючих випромінювань і збереження цілісності системи герметизації за нормальних

умов перевезення, а також при можливих невеликих аваріях (падіння, удар сусіднього вантажу, стискання) без температурного впливу;

В – комплект підвищеної механічної міцності і термостійкості, який виключає втрату і розсіювання радіоактивної речовини і забезпечує ефективність захисту від випромінювання при можливих аваріях.

На зовнішній поверхні пакувального комплекту повинні бути нанесені такі дані: знак радіаційної небезпеки, тип пакувального комплекту (А або В), заводський номер, рік і місяць випуску, маса брутто, напис "Верх", стандарт ..., дата чергового обстеження.

Пакувальні комплекти масою більше 10кг повинні мати ручки, скоби або інші пристосування, що полегшують їх навантаження і вивантаження. Упакування масою більше 25кг повинні бути обладнані пристосуваннями для підйому і переміщення за допомогою підйомно-транспортних засобів. Пристосування для підйому повинні витримувати навантаження у 6 разів більше, ніж маса пакувального комплекту.

Захисний контейнер і тара пломбуються відправником.

Узалежності від величини допустимої еквівалентної дози випромінювання на поверхні або на відстані 1м від поверхні радіаційні упакування поділяються на чотири транспортні категорії – І, II, III, IV. Найнебезпечніша IV категорія, для якої гранично допустима потужність еквівалентної дози іонізуючого випромінювання в будь-якій точці зовнішньої поверхні радіаційної упаковки складає 10,0мзв/год, транспортний індекс радіаційної упаковки 50.

Перед відправленням радіаційних упакувань відправник повинен виміряти потужність випромінювання кожного упакування для визначення транспортного індексу. Результати вимірювань записують на знакові транспортної категорії, який наноситься з двох протилежних сторін зовнішньої поверхні зовнішнього упакування.

Перевезення радіаційних вантажів може здійснюватися вагонними, дрібними відправками в критих вагонах (без гальмівних площадок), в універсальних контейнерах транспорту, у спеціальних контейнерах вантажоодержувачів і вантажовідправників, а також вантажобагажем.

Забороняється перевезення радіаційних упакувань IV транспортної категорії, а також груп упакувань будь-якої категорії, сумарний транспортний індекс яких перевищує 50, дрібними відправками, у контейнерах, вантажобагажем і в прямому міжнародному сполученні.

Перевезення радіаційних упакувань із нуклідами, що мають короткий термін існування (період піврозпаду до 15 діб), і упакувань, що потребують дотримання визначеного температурного режиму, вантажними поїздами не допускається. Такі упакування перевозяться тільки пасажирськими поїздами.

Узбірному вагоні разом з іншими вантажами дозволяється перевозити транспортні упакування І категорії без обмеження, а II і III - у кількості, при якій сумарний транспортний індекс не перевищує 50.

При прийманні радіаційних упакувань до перевезення залізниця може зробити контрольну дозиметричну перевірку.

Унакладній у графі "Найменування вантажу" відправник вказує "Радіоактивна речовина", найменування, транспортну категорію упакування,