1. Основи морфології, біології та систематики прокаріотів.
До недавнього часу анаплазми відносили до типу простіших (протозоа) класу споровиків (спорозоа). Нові досягнення науки довели, що анаплазми принципово відрізняються від найпростіших, оскільки вони не мають справжнього ядра і органел, тобто вони є двоядерними організмами і тому їх віднесли до прокаріотів.
За сучасною систематикою анаплазми відносять до:
царства прокаріот
ряду рикетсій
роду анаплазм
1. А н а п л а з м о з тварин
АНАПЛАЗМОЗИ – викликаються внутріклітинними паразитами – анаплазмами, які по своїй будові не являються простішими. Деякі вчені
відносять їх до рікетсій.
Паразитують анаплазми у багатьох видів тварин, в тому числі у ВРХ і ДРХ.
Морфол.: у ВРХ – паразит. – Анаплазма маргіналіс
у овець і диких тварин – А. овіс
Анапл. не мають ядра і цитоплазми. Мають вигляд крапок, які розміщ. в середині еритроц. по краю 0,2-1,2 мкм.
Біолог: у анапл. 2 господарі: хребетні і кліщі – переносники. Анапл. Під
мікроскопом явл. собою колонії, які склад. з 1-7 тілець. Розмножуються простим поділом і брунькуванням. Під час поділу утвор. нові тільця, які проникають в еритроц. Через кліщів попад. До тварин і проникають через плаценту до плода.
Патогенез: Анапл. розруш. еритроц.- механ. дія – виник. анемія. Під час розмноження виділ. токс. прод. які поруш. діяльність кров. і нервов. систем. Фагоцити захвач. ураж. еритроц. і виробл. протиеритроцитарні аутоантитіла.
А Н А П Л А З М О З ВРХ
Епізоот: це природно-вогнищева хвороба. Переносчик – іксодові кліщі, а також недотримання правил асептики при кастрації, бонітіровці, взятті крові.
Клін. озн.: Інкубаційний період від 2 тижн. до 2-3 міс. Основна ознака – анемія і схуднення. Т- підвищена, але не постійна. Атонія шлунково-
кишкового тракту, запори, апетит понижений. Д.П. прискор., загибель
40-80 %. Важко високо продукт. твар.
Пат. зм.: Труп сильно виснажений, слизові і серозні анемічні з жовтушним відтінком. Мускули бліді. Л/ф вузли злегка, а селез. завжди збільш. Печінка збільш. жовтушна, п’ятниста. Крововиливи в нирках, серце бліде, дрябле з крововил. В легенях емфізема і крововиливи.
Діагноз: Комплексно. Досліджують мазки крові. Розробл. РЗК, РДЗК, РА, РНГА, РИФ.
Лікуван.: Окситетрациклін або тетрациклін в/м 4-6 дн. З інтервалом 24 год. 5-10 ОД тис/кг. в розвед. 1: 10 на 1-2% розч. новок.
Біоміцин і біоветин в середину індивід. У вигляді водної суспензії
ВРХ -10 мг/кг. Морфоциклін і олеморфоциклін в/м 3-4 рази з інтервалом 24 год – 7,5.
Симптоматичне лікування: серц, послабл.
Профіл.: 1. Боротьба з переносчиками
2. Карантинування новопоступлених тварин.
3. Дотримання правил дезінфекції інструментів
4. Розроблений метод імунізації тварин вакциною.
А Н А П Л А З М О З ДРХ
Хворіють вівці, архари, сайгаки, козероги, муфлони. Хворіють літом,
переносники іксодові кліщі.
Клін. озн: Інкубаційний період 3-40 дн. Т-41. Слизові бліді, жовтушні. Апетит понижений або відсутній. Атонія шлунково-кишкового тракту. При тяжкій формі парез задніх кінцівок.
Пат.зм: Анемія з жовтуш. слиз. і серозн. Кров. Світло червона. Селез. збільш. На серці крововиливи.
Диферент: від еперитрозооноз – хвор. Ягнята до 8 міс. з лютого по жовтень. Від піроплазмідозів – гемоглобінурія і постійна висока Т.
Лікув.: Тетрациклін і окситетрациклін – 0,025-0,03 г/кг 5-6 днів підряд 1 раз в день. З кормом мідь, залізо, кобальт, віт В-12.
Профіл: 1. Боротьба з переносниками
2. Культура виробництва
3. Розроблений метод імунізації живими культурами разом з
лікарськими препаратами.