Тема: 2.5. Цестодози

Питання:

1. Теніоз – цистицеркоз бовісний

2. Теніоз – цистицеркоз тенуікольний

3. Мультицептоз – ценуроз церебральний (справжня вертячка)

4. Дрепанідотеніоз гусей

5. Ботріоцефальоз риби

Література:

1. П-98 ст. 74-77, 77-80, 90-94, 103-105, 111-112

2. П-77 ст. 89-91, 93-101, 97-101, 108-110

3. П-03 ст. 57, 61, 173, 64, 203-235

1. ТЕ Н І А Р И Н X 0 3 – Ц И С Т И Ц Е Р К О З

Це захворювання людини, зумовлене паразитуванням в тонкому кишечнику статевозрілої цестоди – теніаринхус сагінатус (бичачого ціп’яка). Цистицеркоз бичачий – це захворювання ВРХ, буйволів, зебу, яків, що зумовлене паразитуванням личинкової стадії цієї цестоди – цистицеркус бовіс. Поширене на Україні.

Будова збудника: величина до 10 м., сколекс неозброєний, дволопатевий

яєчник. Яйця однакові з свинячим ціп’яком .

Цикл. розвитку: Дефінітивний живитель - людина, проміжний ВРХ, буйволи, яки, зебу.

В 1 членику до 175 яєць тис. 1 паразит може виділювати до 40 млн. онкосфер за рік біля 1,8 млрд . яєць

Л юдина зовн. сер. ВРХ цистицерки людина

фекалії яйця цистицерки інвазійні ст. зр. ф

(членики) (2,5-4 міс) (3 міс)

Цистицерки зберігають життєдіяльність від 3-6 років.

Епізоотологічні дані: На Україні зменшується кількість захворювань. Теніаринхоз людей час­тіше реєструють у приміських зонах великих промислових центрів (Дніпропетровськ, Запоріжжя, Донецьк, Луганськ, Одеса, Львів Київ). Джерело зараження. ВРХ - людина. Фактори передачі для ВРХ - грунт, вода, трава. Для людини - м’ясо. Найбільше уражається молодняк 2,5 - 3 міс. Яйця стійкі, гинуть при Т - 60 - 70 град. В рідкому гною зберіг життя -71 день, в телятниках - 1,5 року. Цистицерки гинуть ч/з 2-3 тижні після смерті живителя.

Патогенез: Механічна, токсична, інокуляторна, алергічна.

Клінічні ознаки: у людей - розлад шлунково-кишкового тракту, обкладений язик, розду­тий живіт, біль при пальпації, нудота і блювота. Нервові явища (запаморочення, головний біль, зни­ження працездатності і апетиту).

Діагноз: Посмертно (огляд голови і серця). Люмінесцентний метод діагностики

Лікування: Тваринам - ПРАЗІКВАНТЕЛ / ДРОНЦИТ / - 100 мг/кг 1 раз або 50 мг/кг 2-3 дні підряд, Ніклозамід - максимальні дози.

2. Т е н і о з – ц и с т и ц е р к о з тенуікольний

це захв. ВРХ, овець, кіз, свиней та ін. ссавців і людини.

Збудник: тонкошийний цистицерк Cysticercus tenuicolis явл. личинковою, стадією стьожкового ціп’яка Taenia hydatigenа

Місце локалізації: сальник, брижейка, печінка у овець, свиней, рідше ВРХ, буйволи, зебу, коні, осли, дикі жуйні. Реєструють у різних районах України.

Будова збудника: Величина 1-5 м. На сколексі 28 - 44 гачки. Має 700 члеників. Яйця майже круглі, сірі. Локал. ст. зріла форма в шл.к.тр. м’ясоїдних.

Цикл. розвитку: Дифініт. живит. - собаки, лисиці, песці, ласка, куниця Проміжні - травоїдні і всеїдні.

собаки зовн.серед. тварин цистицерк собак

членики яйця цистицерк Інвазійн. ст. зр. ф.

(1,5-2 мІс) (1,5-2 міс)

Епізоотол: На Україні - основне джерело зараж. свиней і овець - собаки. Молодняк більш сприйнятливий

Патогенез: В період міграції - механ. дія, токсична і алергічна

Клінічні ознаки: Протікає - гостро і хрон.

При гостр. формі - підвищ. Т., неспокій, відмова від корму, тяжке дихання, прискорений пульс. При пальпації печінки больова реакція.

Пат. зміни: Печінка збільшена, буро - сірого кольору. На печінці, легенях, брижі та сальнику знаходять цистицерків

Діагноз: При житті недостатньо. Застосовують алергічну реакцію Підтверджує пат. розтин.

Лікування: не розроблене. Собакам застосовують:

1. Фенасал - 0,25 г/кг індивід. 1 раз з кормом без голодн. дієти

2. Фенасал - ареколінові брикети - 0,5 г/10 кг маси з кормом, 14 - 16 год. голодна дієта.

3. Дронцит - 5мг/кг з м’ясним фаршем без дієти

4. Цитовекс - Імл/кг в болюсах хліба 1 р.

5. Сульфен - 100 мг/ кг з кормом без дієти