Псороптоз коней

Хвороба коней спричинюється кліщами Рsоrорtеs еgui родини Рsоrорtіdае, характеризується ураженням шиї, спини, боків, хвоста і супроводжується свербежем, дерматитом, облисінням, загальним виснаженням тварин.

Епізоотологічні дані. Псороптоз має сезонний характер, реєструють його з грудня по березень. Хворіють як дорослі коні, так і лошата. Джерелом інва­зії є хворі тварини. Збудник передається при контакті здорових тварин з хво­рими, а також через упряж, щітки, мітли, відра та інший інвентар, одяг, взуття обслуговуючого персоналу. Недоброякісні корми, незадовільні умови догляду та утримання, надмірна експлуатація коней призводять до швидкого поширення й тяжкого перебігу хвороби.

Патогенез. Механічний і токсичний вплив нашкірників на організм тва­рин виявляється постійним свербежем, запаленням значних ділянок шкіри, інтоксикацією. Коні худнуть, слабнуть, молодняк відстає в рості та розвитку. Дистрофічні процеси, що розвиваються в органах, призводять до виснаження і загибелі тварин.

Клінічні ознаки. Інкубаційний період триває 1-2 тижні. За гострого перебігу спостерігається занепокоєння тварин. Коні кусають ділянки ура­ження на шкірі, труться об стіну, загорожу, качаються на спині. Свербіж по­силюється в ділянці холки, шиї, плечей, боків, спини, кореня хвоста. Виникає значне запалення. Пухирці, що з'являються в цих місцях, лопаються, після чого підсихають і з них формуються кірки різної товщини та розміру. Шкіра стає грубою, складчастою, волосся випадає. Апетит знижується і коні швидко худнуть, стомлюються. Виснажені тварини гинуть.

Хронічний перебіг характеризується локальним запаленням шкіри на зразок «мокрої» екземи. Тварини худнуть, їх експлуатаційні якості знижуються.

Діагностика. Враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки та лабора­торне дослідження тварин. Зскрібки відбирають з уражених ділянок шкіри і досліджують вітальними й мортальними методами.

Хворобу диференціюють від саркоптозу, хоріоптозу, сифункулятозу, бові-кольозу, стригучого лишаю. Свербіж у коней може виникати у разі утриман­ня їх у вологому й брудному приміщенні, тривалого забруднення шкіри, а та­кож перебування їх під дощем у прохолодну погоду.

Лікування. Коней обприскують або обмивають акарицидними препа­ратами, дотримуючись настанов з їх застосування. Внутрішньо у вигляді паст вводять макролідні препарати. Взимку розпилюють чи втирають в уражені ділянки шкіри порошок колоїдної сірки з розрахунку 250-300 г на тварину.

Повторне застосування акарицидних препаратів проводять через 7-9 днів. Локальні ураження шкіри лікують також присипками, мазями з анти­біотиків і сульфаніламідів.

Профілактика та заходи боротьби. Проводять комплекс оздоровчих за­ходів. Коней, що надійшли в господарство, карантинують упродовж 30 діб. Згідно з графіком проводять профілактичну дезакаризацію тварин, примі­щення, обладнання, інвентарю, для чого використовують один з акарицидних препаратів. Коней утримують у чистоті, закріплюють за ними постійні стан­ки, упряж та інвентар.