Ботріоцефальоз риб.

Це захворювання, яке викликається збудником botriocephalus govcongensis.

Місце локалізації: кишечник риб (коропа, білого амура, товстолобика) зустрічається на Україні.

Морфологія: 15-25 см. Сколекс з двома ботріями, шийка і членики. Яйця овальні, сірі з кришкою.

Біологія: дефінітивний господар - риби, проміжний - циклопи.

риба	зовнішнє середовище	циклопи	риба
фекалії (яйця)	личинка (корацидій 3-5міс)	процеркоїд (1 тиж)	ст.зр.ф. (3 тиж)

Епізоотологія: найбільше поражається 2-х місячні мальки. Максимум інвазії в середині літа.

Патогенез: механічна, токсична, трофічна, інокуляторна, антигенна дії.

Клінічні ознаки: хронічно - зменшується рухливість і поїдання корму, збільшується черевце, зябра бліді, зменшується кількість еритроцитів.

Діагноз: комплексно. Фекалії риби досліджують методом флотації. Патологоанатомічний розтин.

Лікування: цитриноцистин - гранульований корм з 1% фенасалу, згодовується 6-14% до маси риби. Філіксан -- 0,06-0,2 г індивідуально в 2 прийоми через добу.

Профілактика: молодняк дегельмінтизють восени перед посадкою в зимувальники і весною. Ставки висушують. Проводиться меліорація. Переорюють ставки і вносять вапно 25 ц/га. В ложе ставка вносять хлорне вапно 6-7 ц/га.

Тема 2.6. Акантоцефальози

Питання:

1. Основи морфології і біології акантоцефал.

Систематика акантоцефал

2. Макракантаринхоз свиней

3. Поліморфоз качок

Література:

1. П-77 ст. 119-122

2. П-03 ст. 149, 224

Методичні вказівки:

Вивчити морфологічну будову збудників, систематику, звернути увагу на біологію збудників, епізоотологічні дані, патогенез, клінічні ознаки, діагностику, лікування і профілактику.

1. Акантоцефальози

Акантоцефальози — гельмінтози, збудниками яких є пред­ставники класу скребликів, або колючоголових червів (Асаnthосерhаlа).

Коротка характеристика і систематика акантоцефалів. Будо­ва скребликів. Тіло колючоголових червів має циліндричну, ве­ретеноподібну, овальну або комоподібну форму. Розмір їх коли­вається в широких межах (від 1,5 мм до 68 см). Зовні тіло па­разитів укрите товстим шаром кутикули, під яким розташовані м'язи. Внутрішня порожнина зайнята органами сильно розвине­ної статевої системи. Орган фіксації — хоботок, озброєний гач­ками. Скреблики роздільностатеві. У самців є два сім'яники з ви­відними протоками, 4—6 цементних залоз, статева бурса і пару­вальний орган (пеніс). Молоді самки мають два яєчники, мат­ковий дзвін, матку, вагіну із зовнішнім статевим отвором.

Яйця скребликів виділяються у навколишнє середовище зрі­лими. Вони вкриті товстою оболонкою.

Нервова система у скребликів має примітивну будову; вона представлена двома гангліями, нервовими стовбурами і перифе­ричними нервовими закінченнями.

Травної, кровоносної і дихальної систем у колючоголових че­рвів немає.

Розрізняють різні види скребликів за величиною тіла, кіль­кістю і формою гачків на хоботку цементних залоз у самців і за будовою яєць. Усі скреблики ведуть паразитичний спосіб життя.

З класу скребликів у тварин паразитують представники трьох рядів: Оligасаnthоrhуnсhіdа (збудник макраканторинхозу сви­ней), Роlуmоrрhуdа (збудник поліморфозу птиці) і Gіgаnthоrhуnсhіdа (збудник філікольозу качок).Життєві цикли скребликів. Усі колючоголові черви — біогель­мінти. У скребликів, що паразитують у худоби і птиці, проміж­ними живителями є комахи (жуки) і вищі ракоподібні (частіше бокоплави). Виділені паразитами яйця містять личинку — акантор, на одному з полюсів якої розміщені ембріональні гачки. В організм проміжних живителів яйця паразитів потрапляють разом з кормом (органічними рештками), де личинка скреблика розвивається, проходячи послідовно стадії преакантели та акантели. Інвазійна личинка скреблика називається акантелою. Дефінітивні живителі заражаються акантоцефальозами при поїданні проміжних живителів, у тілі яких містяться акантели. Через різні строки в травному тракті тварин і птиці скреблики стають статевозрілими.