3. Якісні методи гельмінтокопрологічних досліджень

I Гельмінтоовоскопія.

1. Метод нашивного мазка.

2. Методи флотації. а) Метод Фюллеборна; в) Метод Калантарян

3. Методи осадження.

а) Метод послідовного промивання; в) Метод з целофановими плівками

4. Комбіновані методи

а) Метод Дарлінга; б) Метод Щербовича; в) Метод Демидова.

II Гельмінтоларвоскопія

1. Метод Бермана - Орлова.

2. Метод Вайда

3. Спрощений гельмінтоларвоскопічний метод.

4. Експрес метод для діагностики діктіокаульозу

5. Метод диференціальної діагностики стронгілятозів по інвазійних личинках.

III Гельмінтоскопія.

При гельмінтоскопії (огляді) фекалій тварин можна виявити гельмінтів або їх фрагменти, які виділяються під впливом медикаментозних засобів або довільно.

4. Якісні методи гельмінтокопрологічних досліджень:

1. Стандартизований метод Фюллеборна – застосовують для встановлення ефективності дегельмінтизації. Техніка методу така сама як і при якісному методі Фюллеборна, але має особливості:

а) однакова маса проб фекалій

б) однаковий обсяг стаканчиків і однаковий час відстоювання суспензій

в) однакова кількість знятих для дослідження плівок і однаковий діаметр дротяних петель. Проводиться підрахунок кількості яєць, які припадають на 1 з трьох досліджуваних на предметному склі крапель або загальної кількості яєць в усіх трьох краплях до дегельмінтизації і після неї.

5. Методи посмертної діагностики гельмінтозів

Посмертну діагностику гельмінтозів проводять при розтині туш і трупів тварин та виявленні в уражених органах і тканинах паразитичних червів та характерних пато-погоанатомічних змін. Багато інвазійних хвороб, спричинених дрібними паразита­ми, вдається діагностувати лише шляхом гельмінтологічних розтинів тварин. Най­більш досконала їх методика була свого часу запропонована академіком К.І. Скрябіним (Москва).

Повний гельмінтологічний розтин за К.І. Скрябіним передбачає обстеження всіх без винятку органів і тканин тварини з метою виявлення і збирання паразитичних червів в імагінальній стадії. Це найбільш надійний метод, який дає змогу проводи­ти як кількісний, так і якісний облік всіх гельмінтів, що знаходилися в організмі за­раженої тварини. Він широко застосовується вченими з науковою метою.

Метод повних гельмінтологічних розтинів окремих органів проводять у тому випад­ку, якщо необхідно мати дані про ступінь інвазованості окремих органів певними видами паразитів. Наприклад, при фасціольозі досліджують лише печінку, при дрепанідотеніозі — тонкий кишечник.

Неповний гельмінтологічний розтин — звичайний патологоанатомічний метод роз­тинів, у процесі якого в органах і тканинах тварин виявляють лише найбільших за розмірами гельмінтів (монієзій, параскарид тощо).

6. Дослідження проміжних живителів паразитичних червів

Для з'ясування гельмінтологічної ситуації на певній території важливе значення має дослідження водних і наземних безхребетних тварин з метою виявлення в їх тілі личинок паразитичних червів. Відомо, що різні представники безхребетних (мо­люски, ракоподібні, малощетинкові черви, орибатидні кліщі, комахи) є проміжними, додатковими та резервуарними живителями для багатьох гельмінтів.

Прісноводні молюски — проміжні живителі трематод та деяких видів нематод, їх досліджують компресорним методом під мікроскопом. Великих молюсків (наприк­лад, ставковики, живородки) спочатку необхідно звільнити від черепашки. При роз­тині малого ставковика відрізають верхівку черепашки, де розташована печінка - улюблене місце паразитування церкарій фасціол. Останні рухаються і за формою нагадують пуголовків жаб.

Ракоподібні є проміжними живителями для багатьох видів гельмінтів (цестод, не­матод, скребликів та деяких трематод).

Циклопів і дафній за допомогою піпетки вміщують у краплю води на предметне скло, накривають покривним скельцем і розглядають під мікроскопом. У личинок цестод водоплавної птиці під середнім збільшенням мікроскопа видно присоски і корону гачків.

Бокоплавів (гамаруси, горбунці) і водяних осликів досліджують компресорним ме­тодом під малим збільшенням мікроскопа.

Комахи є проміжними і додатковими живителями деяких видів трематод, цестод, нематод та скребликів.

Мурашки — проміжні живителі цестод птиці і додаткові — дикроцелій. Під мікрос­копом компресорним методом досліджують черевце комах, де можуть паразитува­ти до 100 і більше метацеркарій дикроцелій.

Жук-носоріг виконує роль проміжного живителя скреблика-велетня (паразита сви­ней). Личинки (акантели) білого кольору розміром до 5 мм помітні навіть неозбро­єним оком при розтині цих комах.

Польові мухи — живителі телязій великої рогатої худоби і парафілярій коней. При компресорному дослідженні голови мухи під мікроскопом виявляють личинок цих нематод (декілька мм в довжину).

Компресорний метод дослідження тканин використовують при діагностиці трихінельозу. При цьому проводять дослідження м’язів на компресорії.