16
де КУКЛ – коефіцієнт укладання, КУКЛ = 1,15 У записці приводиться зовнішній вигляд пакетів зверху та збоку(див.
рис. 8) і зв'язки (див. рис. 5, [31]).
Рисунок 8 – Приклади зовнішнього виду пакетів (вид зверху та збоку)
На приведеному схемному зображенні зв'язки мають бути видні значення nb, nh й взаємне розташування окремих профілів в ній (див. лабораторну роботу № 2 [31]). На схемі вказуються розміри отриманої зв'язки bС і hС (мм) і значення nb, nh.
При формуванні пакетів на піддонах необхідно враховувати пошарову «перев'язку» для забезпечення міцності пакета. У записці також вказуються застосовувані засоби кріплення вантажу в пакетах (стрічки, термоусадочна плівка й т. п.), які запобігають пакет від розвалення. На рисунках повинні бути зазна-
чені розміри пакетів(зв'язування). Наведена кількість видів повинна давати можливість визначити nР, nh та n.
3 Визначення навантажень при складуванні
Навантаження на підлогу складу при складуванні вантажів залежать від багатьох факторів. При розміщенні вантажів на складі їхнє різне навантаження на підлогу складу більшою мірою визначається висотою складування вантажу, яке часто залежить від можливості перевантажувальної техніки.
3.1 Вибір засобів механізації
Основним засобом механізації, при складуванні генеральних вантажів у критих (покритих) складах, є навантажувачі. Основними технічними параметрами навантажувачів є вантажопідйомність, маса машини, маневреність, висоти підйому або розвантаження, швидкості робочих рухів, габаритні розміри, продуктивність, витрата енергії й надійність. У РГР навантажувачі вибираються тільки за вантажопідйомністю, маневреністю й висотою підйому.
Вантажопідйомність навантажувача – найбільша маса вантажу, на роботу з якою розраховані механізми машини.
Маневреність визначає можливість машини працювати у вузьких проїздах при захваті вантажу, укладанні його в штабель і переміщенні в проїздах, які перетинаються під кутом 90°. Залежить маневреність від габаритних розмірів машини й її радіуса повороту. Універсальний навантажувач при узятті вантажу з осередку штабеля й укладанні повинен розвертатися в проїзді на90°. Для оптимального використання площі складів, ширина проїздів у навантажувачів повинна бути мінімальною.
17
Висота підйому вил (вилок) навантажувача повинна бути теж оптимальною, тобто обрані навантажувачі не повинні обмежувати фактичну висоту складування вантажів.
Для забезпечення виконання цих умов необхідно зробити певні розрахунки, вид і послідовність яких представлений нижче. Розрахунки виконуються для кожного вантажу на кожному складі, де може здійснюватися зберігання конкретного вантажу.
Характеристики навантажувачів, які необхідні для розрахунків наведені в Додатку 2.
1. Розраховуємо висоту штабеля (H'), обумовлену технічним навантаженням, м
Н¢ = hП × m¢h,
де hП – висота пакета вантажу, м (див. табл. 3).
m¢h – кількість рядів пакетів по висоті, виходячи з технічної норми навантаження, од. (значення m¢h – ціла частина результату ділення)
m¢h = РТ / PП,
де РТ – технічна норма навантаження, т/м2 (див. завдання на РГР (Додаток 4)); PП – питоме навантаження, т/м2 (див. табл. 3).
2. Розраховуємо максимальну висоту штабеля вантажу(H¢М) виходячи з можливостей перевантажувальної техніки, м.
Н¢М = HПВ – 0,1 + hП,
де HПВ – висота підйому вил навантажувача, м (Додаток 2).
Вибирається навантажувач який має максимальне(найбільше) значення HПВ, при цьому необхідно дотримуватися умовиQН ³ gП, де QН – вантажопідйомність навантажувача, т (Додаток 2).
Для забезпечення стійкості штабеля, при установці в нього пакета -на ступного ярусу, він піднімається на 10 см (0,1 м) над шаром вантажу, що розташований нижче.
Схема визначення Н¢М показана на рис. 9, а.
Рисунок 9 – Схеми визначення значення необхідного для вибору навантажувача
18
3. Знаходимо максимально можливу висоту штабеля вантажу(H¢MAX), виходячи із всіх обмежень, м
H¢MAX = min {HТБ, HТ, H¢, H¢М, HС, HФХ},
де HС – висота складу, м (див. завдання на РГР (Додаток 4));
HТБ – висота вантажу виходячи з вимог техніки безпеки, м (Додаток 3). Якщо HТБ залежить від HМ, то вона тут не розраховується для даного вантажу.
HТ, HФХ – висота вантажу виходячи з міцності тари й фізико-хімічних властивостей вантажів, м (Додаток 3).
Значення HТБ, HТ, HФХ можуть визначаться студентом самостійно в .п1, але їхні значення не можуть бути менш, ніж у Додатку 3.
4. Розраховуємо фактичну висоту штабеля (НШ), м
HШ = mh × hП.
де mh – фактична кількість рядів пакетів по висоті, од. (значення mh – ціла частина результату ділення)
mh = H¢MAX / hП.
Значення HТБ, HТ, HФХ мають на увазі, що mh не може бути менше 2, тобто, якщо mh < 2, то приймаємо mh = 2. Значення mh < 2 може вийти тільки через невідповідність розмірів обраної тари й розмірів стандартної тари.
5. Визначаємо мінімально припустиму висоту підйому вил навантажувача
(H¢ПВ), м (рис. 9, б)
H¢ПВ = HШ + 0,1 – hП,
6. Ширина проїздів між штабелями яка забезпечує необхідну маневреність перевантажувальної техніки (B1) визначається з вираження
B1 = RС + а + bП + 2 × с,
де RС – радіус повороту навантажувача, м (рис. 10, а) (див. Додаток 2);
Рисунок 10 – Схема визначення ширини проїзду
а– відстань від передньої осі навантажувача до піддона (вантажу), м;
с– припустимий зазор між навантажувачем і стінкою штабеля та між навантажувачами для проїзду. Приймається рівним від 0,15 до 0,2 м. Для досвідчених водіїв навантажувача приймається мінімальна величина;
lП (ℓП) – габаритна довжина пакета в плані, м (див. табл. 3);
19
bП – габаритна ширина пакета в плані, м (див. табл. 3).
З наведеного виразу видно, що величини «с» та «bП» є постійними для даного вантажу і не впливають на ширину проїздуB1 різних типів навантажувачів. Таким чином, для мінімізації ширини проїздів будемо використовувати суму «RС» і «а».
7. Тепер, без розрахунку B1, можна приступитися до відбору навантажувача для кожного вантажу на кожному складі.
Для цього з переліку навантажувачів(Додаток 2) виключаються ті, які мають вантажопідйомність (QН) менш необхідної (gП), тобто не задовольняють умові
QН ³ gП.
З навантажувачів, що залишилися, виключаються ті, які мають висоту підйому вил (HПВ) менше необхідної (H¢ПВ), тобто не задовольняють умові
HПВ ³ H¢ПВ.
Вибір єдиного (одного) навантажувача для конкретного вантажу на даному складі здійснюється за умови мінімізації ширини проїздів. Для цього з навантажувачів, що залишилися, вибирається один, у якого сума «RС» і «а» найменша, тобто який задовольняє умові
(RС + а) ® min.
У такий спосіб здійснюється визначення типу навантажувача для кожного вантажу на кожному складі.
¶Ці розрахунки (по вибору навантажувача) в записці (в РГР) не наводяться, а на їх підставі – здійснюються подальші розрахунки, які необхідні для заповнення табл. 4.
Можлива ситуація, коли один тип навантажувача підходить для декількох вантажів або складів. Тоді в табл. 4 групуються за типом (маркою) навантажувача, тобто одна графа (колонка) з даними стосовно навантажувача (строки з 1 по 5) може розділятися на групу колонок, залежно від кількості найменувань вантажів, при переробці яких використовується цей тип навантажувача. Кожна із цих груп може у свою чергу розділятися на групи колонок, залежно від того – на якій кількості складів зберігання даного вантажу використовується цей тип навантажувача.
Розрахунок висоти складування вантажів, обумовленої використовуваним навантажувачем, і ширини проїздів між штабелями для одного вантажу на одному складі описується повністю, розрахунки по всіх вантажах приводяться в табл. 4, у стоках якої вказуються наступні параметри:
Таблиця 4
Показники |
Найменування навантажувача |
|||
|
|
|
||
|
|
|
|
|
1. QН, т |
|
|
|
|
|
… |
|
|
|
6. |
Вантажі |
|
|
|
7. |
Склади |
|
|
|
|
… |
|
|
|
16. ВПР, м
20
1.QН – вантажопідйомність навантажувача, т.
2.HПВ – висота підйому вил навантажувача, м.
3.RС – радіус повороту навантажувача, м.
4.НГ – максимальна (габаритна) висота навантажувача, м.
Максимальна висота навантажувача не повинна перевищувати висоти складу, тобто НГ £ (НС – 0,1). Крім того, для меншої висоти складування потрібно вибирати навантажувач із меншою габаритною висотою.
Вище наведені умови можуть порушуватися, якщо навантажувач із більшою висотою забезпечує мінімальні проїзди. При цьому обов'язково повинне виконуватися умова НШ + (НГ – HПВ) £ (НС – 0,1), яка перевіряється після заповнення табл. 5.
5.а – відстань від передньої осі навантажувача до піддона (вантажу), м. Значення QН, HПВ, RС, НГ і «а» визначаються з Додатку 2.
6.Вантажі – найменування вантажів, які перевантажуються даним типом навантажувача.
7.Склади – шифри складів (відповідні букви імені) на яких використовується даний тип навантажувача.
8.НС – висота складу, м (див. завдання на РГР (Додаток 4)).
9.hП – висота пакета з піддоном, м (див. табл. 3).
10.gП – маса пакета з піддоном, т (див. табл. 3).
11.НМ – максимальна висота укладання вантажу в штабель виходячи з можливостей перевантажувальної техніки, м
НМ = HПВ – 0,1 + hП.
12.bП – габаритна ширина пакета в плані, м (див. табл. 3).
13.B1 – ширина проїздів між штабелями, яка забезпечує необхідну маневреність перевантажувальної техніки, м (рис. 9, а)
B1 = RС + а + bП + 2 × с.
14.ℓП – габаритна довжина пакета в плані, м (див. табл. 3).
15.B2 – ширина проїздів між штабелями, яка забезпечує проїзд двох навантажувачів, що рухаються на зустріч, м (рис. 10, б)
B2 = 2 × ℓП + 3 × c.
16. ВПР – ширина проїзду для навантажувача, м
ВПР = max {B1; B2}.
Ширина прорізів воріт критого(покритого) складу повинна забезпечити двобічний рух навантажувачів з пакетами вантажів на піддонах, тобто повинна бути не менш В2. У виняткових випадках допускається однобічний рух навантажувачів. Ширина дверного прорізу більшості критих складів становить4,8 м, що задовольняє вимогам пропуску більшості навантажувачів.
У РГР визначаємо ширину дверного прорізу складу з формули, м BД = max {4,8; B2}.
Якщо довжина зв'язування сортового металу з необхідними зазорами(ℓП + 2 × с) більше ширини дверного прорізу – BД, то його складують тільки на відкритій площадці краном, без використання навантажувачів. У цьому випадку ширину проїздів для сортового металу приймаємо рівною1 м (ВПР = 1) і розра-