11

кодування й письмово коротко обґрунтувати використання кодування.

2 Укрупнення вантажних місць

Як укрупнення ВМ у РГР розглядається тільки їхня частина(піддон, зв'- язування, вагон), причому основна увага приділяється укрупненню ВМ із використанням піддонів і зв'язування.

2.1 Визначення норми завантаження вагонів

Для всіх вантажів, окрім сортового металу, вибираються криті вагони, а для сортового металу – відкриті (піввагон, платформа). Для вантажів, які вимагають особливих температурних режимів перевезення, вибираються ізотермічні вагони.

При виборі конкретного вагона, краще вибирати той, котрий дозволяє перевезти найбільшу кількість вантажу (більшої вантажопідйомності), при цьому порожнього місця у вагоні повинне бути якнайменше.

У масштабі, по кожному вантажу приводяться схеми завантаження вагонів (рис. 4), виходячи з габаритних розмірів вантажних одиниць і внутрішніх розмірів вагонів (Додаток 1) або [2], на яких повинне бути видна кількість ВМ по довжині, ширині, висоті та в цілому у вагоні.

Рисунок 4 – Приклад схеми завантаження вагона (вид збоку та з торця)

При розміщенні вантажів у вагоні зсув центра ваги не повинне перевищувати 5% довжини або ширини.

Для кожного вантажу до схем завантаження вагона обов'язково додають-

ся:

характеристики обраного вагона (наприклад, 4-вісний металевий критий, QВ = 72 т, LВ = 15,75 м, BВ = 2,77 м, HВ = 3,05 м);

розрахунок кількості ВМ по довжині (L), ширині (B) і висоті (H); розрахунок кількості ВМ у вагоні MВ.

Для кращого використання вантажопідйомності(вантажомісткості) вагона ВМ можуть розташовуватися довжиною(ℓМ) по довжині вагона (LВ) або по ширині (BВ). При цьому вони, відповідно, розташовуються шириною (bМ) по ширині або довжині вагона. У записці приводяться розрахунки й схема оптимального (де міститься більше) варіанту завантаження вагона кожним вантажем (див. рис. 4), тобто

L × B ® max.

Наприклад:

перший варіант розміщення: L = LВ / ℓМ = 15,75 / 0,65 = 24,2 = 24; B = BВ / bМ = 2,77 / 0,4 = 6,9 = 6; L × B = 24 × 6 = 144 од.;

12

другий варіант розміщення: L = LВ / bМ = 15,75 / 0,4 = 39,3 = 39; B = BВ / ℓМ = 2,77 / 0,65 = 4,2 = 4; L × B = 39 × 4 = 156 од.

Тому що 144 < 156, то вибираємо другий варіант розміщення вантажів, як оптимальний.

Далі визначаємо кількість рядів (шарів) по висоті

H = HВ / hМ = 3,05 / 0,52 = 6,73 = 6.

Здійснюємо розрахунок кількості вантажних одиниць у вагоні MВ MВ = L × B × H = 39 × 4 × 6 = 936 од.

Після чого визначається норма завантаження вагонів Р кожним ванта-

ВАГ

жем

РВАГ = MВ × gМ.

При визначенні MВ треба враховувати, що норма завантаження вагона (РВАГ) не може перевищувати вантажопідйомність вагона (QВ).

Якщо при побудові схем завантаженню вагона сортовим металом Р

ВАГ

менше його QВ, то необхідно врахувати відмінність його форми від паралелепіпеда й можливість перетинання габаритних об’ємів окремих ВМ за допомогою КФ зв'язування. При цьому здійснюється корегування MВ і H, із вказівкою кількості повних шарів по висоті й кількість профілів у верхньому(не повному) шарі (якщо він є).

Наприклад, L = 1, B = 20, H = 25, MВ = 1 × 20 × 25 = 500 од., gМ = 0,21 т, РВАГ = 500 × 0,21 = 105 т, КФ = 0,42, QВ = 130 т.

З урахуванням КФ одержимо Q = РВАГ / КФ = 105 / 0,42 = 250 т > QВ.

Тоді завантаження вагона профілями визначається його вантажопідйом-

ністю

MВ = QВ / gМ = 130 / 0,21 = 619,1 = 619 од.

Якщо отримане значення MВ менш первісного (наприклад, первісне MВ = 700 од.), визначаємо кількість повних шарів по висоті H = MВ / (L × B) = 619 / (1

× 20) = 45,95 = 45. Не повних шарів NН = 0,95.

Визначаємо кількість профілів у верхньому (46-м) шарі N = NН × B = 0,95 × 20 = 17 од. Значення N – ціла частина результату ділення (дробова частина відкидається).

Такий підхід правомірний й для вантажів на піддонах(якщо Q = РВАГ >

QВ).

У записці вказуємо L. B, H, N і відображаємо на схемі завантаження ваго-

на.

У даному прикладі L = 1, B = 20, H = 45, у верхньому 46-м шарі – 17 од. Уточнюємо норму завантаження вагона РВАГ = 619 × 0,21 = 129,99 т.

2.2 Формування пакетів

Способи пакетування генеральних вантажів можна розділити на дві групи: на піддонах [22] та без піддонів (рис. 5).

Найбільше часто пакети формуються на піддонах типу П4В 2Пта2В.

Піддон П4В має розміри ℓ ´b ´h – 1200´800´150 мм, масу g – 25 кг і

ПІД ПІД ПІД ПІД

вантажопідйомність G – 1,0 т. Піддон 2П2В – 1600´1200´180 мм, gПІД – 80 кг і

13

G – 2,0 т.

Рисунок 5 – Жорсткі та гнучкі засоби пакетування: а – плоский піддон; б – стієчний піддон; в – ящиковий піддон; г – строп-пакет; д – метал в пачці;

е, ж – метал в зв'язуванні; з – метал в багатообігових стропах

ØДля оптимального розміщення вантажів на піддоні керуються співвідношенням лінійних розмірів ВМ й піддона. При розміщенні вантажів на піддоні:

вони не повинні виступати за краї піддона або цей виступ повинен бути мінімальним і не перевищувати 50 мм;

не завантажена площа піддона повинні бути мінімальною.

Розташування вантажів на піддоні не повинне зміщати центр ваги пакета. Виходячи із цього, критерій для вибору типу піддона можна сформулювати так: якщо на двох піддонах П4В розташовується більше ВМ чим на одно-

му 2П2В, то вибирається піддон П4В і навпаки. При однаковій кількості ВМ, можна вибирати будь-який піддон. Вибір типу піддона для кожного вантажу обґрунтовується в письмовому виді.

ØПри формуванні зв'язування, ВМ які в нього входять, повинні розташовуватися так, щоб зв'язування займало найменший об’єм і його переріз(перетин) наближався до квадрату.

Після розміщення вантажів на піддоні, знаходиться кількість ВМ у першому (нижньому) шарі пакету nР (рис. 6) і визначаються габаритні розміри ван-

тажів у плані ℓП´bП (наприклад: 1600´1200, 1680´1201, 1600´1250, 1652´1245, 1700´1300, 1200´800, 1210´860 мм).

У записці приводитися тільки оптимальна схема розміщення ВМ у першому (нижньому) шарі пакету nР на якій вказуються габаритні розміри вантажів у плані (рис. 7).

Розрахунки по визначенню значенняnР і вибору оптимальної схеми роз-

15

максимальної маси пакета, од.

nh¢ = (GMAX – gПІД) / (gМ × nР).

Таблиця 3

Елементи розрахунку Найменування вантажів

1. ЗУВМ

…

11.PП, т/м2.

4.nh² – число шарів (рядів) вантажу по висоті, яке може бути розміщено, виходячи з максимальної висоти пакета, од.

nh² = (HMAX – hПІД) / hМ.

Значення nh¢ і nh'' дорівнюють цілій частини результату ділення. 5. nh – фактичне число шарів (рядів) по висоті пакета, од.

nh = min {nh¢; nh²}. 6. n – загальна кількість ВМ у пакеті, од.

n = nР × nh. 7. gП¢ – маса пакета без піддона, т

gП¢ = n × gМ. 8. gП – маса пакета з піддоном, т

gП = gП¢ + gПІД. 9. hП – габаритна висота пакета, м

hП = nh × hМ + hПІД.

10. ℓП´bП – габаритний розмір пакета в плані, м. Розмір пакета дорівнює габаритному розміру піддона(П4В або 2П2В), якщо вантаж не виступає за кромки піддона. Якщо вантаж виступає, то розмір пакета дорівнює габаритному розміру вантажу (див. рис. 7). Розміри вказуються з точністю до 1 мм, маса – до

1 кг.

При формуванні зв'язування із металу їхня маса повинна бути від 2 до 3 т, із припустимим відхиленням не більше25%. При цьому перетин зв'язування повинен наближатися до квадрату [8]. Порядок розрахунку nР (nb), nh, n, hП (hС),

ℓП (ℓС), bП (bС), gП (gС) надано в [31].

Повний розрахунок по формуванню зв'язок в записці до РГР не приводиться. Але, в записці обов'язково має бути розрахунокbП (bС) і hП (hС), який приводиться в цьому пункті або п. 1, перед розрахунком КФ.

При розміщенні пакетів у штабелі зазор між поруч розташованими пакетами становить біля 5 см. Таким чином, розміри які займає кожний пакет на складі, більше його габаритного розміру на2,5 см з кожного краю піддона(по довжини й ширини). Тоді загальне збільшення довжини й ширини пакета, при його розміщенні в штабелі, становить 5 см, що необхідно враховувати при розрахунку питомого навантаження й вантажної площі штабеля.

11. PП – питоме навантаження, яке створюється одним пакетом, т/м2

PП = gП / ((ℓП + 0,05) × (bП + 0,05)).

Для вантажів у зв'язуванні

PП = gП / (ℓП × bП × КУКЛ),