1. Параметри стану|достатку|

Фізичні величини, що визначають стан|достаток| речовини, називаються параметрами стану|достатку|. Вони підрозділяються на термічні і калоричні|.

Термічні параметри: Абсолютний тиск – Р, мПа Тиск – сила, що діє по нормалі до одиниці площі. Ра = Рб + Рм; Ра – абсолютний тиск; Рб – барометричний тиск; Рм – манометричний (надлишковий тиск) Рв = Рб - Ра Рв – вакуум (розрідження) Одиниці вимірювання тиску Абсолютна температура – Т, К Т,К = toC + 273 3. Об’єм V, м3 Питомий об’єм - v, м3/кг ; - густина речовини; - маса речовини.

Калоричні параметри: 1.Внутрішня енергія – , Дж Питома внутрішня енергія - Зміна внутрішньої енергії Δ 2. Ентальпія – I або Н, Дж Питома ентальпія i або (h), Дж/кг Зміна ентальпії Δі Δ 3. Ентропія – S, Дж/К Питома ентропія ; Для ідеального газу: Для реального газу S – функція параметрів стану s=f(Р,V,t).

2. Рівняння стану|достатку| ідеального газа

Ідеальним газом називається газ між молекулами якого відсутні сили тяжіння і відштовхування, а молекули і атоми цього газу взаємодіють між собою як матеріальні точки|точки|.

Найбільш просте рівняння стану|достатку| – це рівняння Менделєєва – Клапейрона.

Для , кг| газу; для 1кг| газу:

;

Газова стала ; ;

- молекулярна вага газу

3. I закон термодинаміки

Теплота – форма передачі енергії за допомогою елементарних частинок|частинок|, що хаотично переміщаються. Повна|цілковита| теплота – Q, Дж; питома теплота – q=Q/m, Дж/кг.

Робота – форма передачі енергії, що характеризується переміщенням тіл в просторі|простір-час|. Повна|цілковита| робота – L, питома робота l=L/m Дж/кг .

Робота і теплота визначаються за формулами:

, ;

, ,

Формулювання I закону термодинаміки:

1. Повна енергія ізольованої термодинамічної системи залишається постійною при будь-яких процесах, що відбуваються в системі, або .

2. Теплота, що підводиться до тіла або системи в термодинамічному процесі, витрачається на зміну внутрішньої енергії і здійснення роботи для газу масою m: Q=ΔU+L; для 1кг: q=Δu+l; у диференціальній формі: dq=du+dl=du+pdv або dq=di-vdp.

3. Неможливо побудувати таку теплову машину, в якій роботи вироблялося б більше, ніж кількість теплоти, що підводиться (вічний двигун першого роду неможливий).

3.1. Теплоємність

Теплоємністю називається кількість теплоти, що підводиться (відводиться|відводить|) до одиниці кількості речовини, для зміни температури на один градус С

;

де Q – кількість теплоти, Дж; - кількість речовини; - початкова і кінцева|скінченна| температури. Залежно від одиниці кількості речовини розрізняють такі питомі теплоємності:

1. Масова теплоємність – с, Дж/(кг∙К);|із|

2. Об'ємна теплоємність - , Дж/(кг∙К);

3. Молярна теплоємність - , Дж/(кмоль∙К).

Теплота може:

1. Не залежати від температури, тоді

;

2. Залежати від температури лінійно або не лінійно

де - коефіцієнти, - температура

Якщо теплоємність визначається в межах якоїсь однієї температури, то така теплоємність називається істинною ; якщо її визначають в інтервалі температур, то теплоємність називають середньою .

Якщо теплота підводиться в процесі з постійним тиском, , то такі теплоємності називають ізобарними: , ; якщо ж теплота підводиться в процесі з постійним об'ємом , то такі теплоємності називають ізохорними: .

При лінійній залежності значення теплоємності визначають експериментально|експериментальний| (дослідом|дослідом|) і заносять в таблиці. Тоді середня теплоємність

х=Р

х=v