- •1.Країна та держава, їх сутність та специфіка
- •За політико-територіальними ознаками на земній кулі розрізняють території, країни і держави
- •2. Державне управління як наука
- •4. Державна служба. Управління кадровим потенціалом державної служби.
- •5. Менеджмент органу державної влади :
- •8. Функції державного управління.
- •9 Відповідальність у системі державного управління
- •10. Прийняття та реалізація рішень в системі державного управління
- •11.Чинники та критерії ефективності державного управління
- •12. Економічні методи державного управління
- •13.Правові методи державного управління
- •15. Будова та організаційна структура державного управління
- •16. Головні цілі та завдання в державному управлінні
- •17. Регіональне управління.Регіанальна політика держави.
- •Сутність державної регіональної політики
- •18 Взаємодія державних органів та органів місцевого самоврядування з об’єднаннями громадян.
- •19.Громадянське суспільство і правова держава
- •20. Державне управління інтеграцією України у міжнародний економічний простір
- •21.Чинники, що впливають на визначення рівня централізації-децентралізації управління.
- •22. Законодавча влада в системі державного управління
- •23. Виконавча влада в системі державного управління
- •24. Судова влада в системі державного управління
- •25. Місцеве самоврядування та його роль в державному управлінні
- •26. Органи місцевого самоврядування, їх функції та завдання
- •27 .Електронне урядування в системі державного управління та місцевого самоврядування
9 Відповідальність у системі державного управління
На мою думку, відповідальність у сфері державного управління є дуже важливою річчю, адже саме відповідальність виступає як регулятор дотримання законності та нормативності діяльності людей у цій сфері. Тому, я вважаю, для кращого розуміння що таке відповідальність раціонально буде розглянути що таке законність. Законністю називають процес здійснення законів, що формує правовий режим суспільних відносин у державі, яким забезпечується повне й неухильне додержання, безумовне виконання і точне застосування всіма громадянами чинних норм права.
Результатом дотримання законності є правопорядок — система стабільних правових зв'язків, які існують у державі, суспільстві, між людьми і забезпечують їх потреби, інтереси і цілі, сприяючи гармонізації і раціоналізації суспільного розвитку. Визначальна роль у забезпеченні законності в державному управлінні відводиться судовій владі. Розгортання у правовій державі судового контролю за законністю в державному управлінні підвищує роль у цьому процесі прокуратури.
Особливе місце в підтриманні законності в державному управлінні займають органи виконавчої влади.
У системі виконавчої влади використовують різні засоби забезпечення законності в державному управлінні.
Суттєвим для забезпечення законності в державному управлінні є внутрішній контроль, який здійснюється в органах державної влади та органах місцевого самоврядування їх керівниками, а також виділеними з цією метою посадовими особами або підрозділами.
Дедалі більшу роль у забезпеченні законності в державному управлінні саме демократичної держави має відігравати саме суспільство. Громадські об'єднання та інші структури громадян, засоби масової інформації, профспілкові організації, трудові колективи, соціальні прошарки і професійні групи мають навчатися захищати свої законні інтереси, конституційно гарантовані права та свободи й активно, виступати проти порушень норм, вимог законності в рішеннях і діях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх керівників та інших посадових осіб.
Законність і дисципліна в державному управлінні вже в свою чергу визначаються відповідальністю, яка являє собою відносини, що забезпечують інтереси і свободу взаємопов'язаних сторін та гарантуються суспільством і державою. Вона формується на основі послідовної взаємодії трьох складових: 1) усвідомлення обов'язку; 2) оцінки поведінки; 3) накладання санкцій.
Законодавство передбачає в міру необхідності застосування юридичної відповідальності державних службовців, а саме: дисциплінарної, адміністративної, матеріальної та кримінальної.
Протиправне винне невиконання чи неналежне виконання державним службовцем покладених на нього обов'язків (порушення трудової дисципліни), яке не тягне за собою кримінальної відповідальності, прийнято називати посадовою (дисциплінарною) провиною.
Дисциплінарні стягнення можуть накладатися на державного службовця за невиконання або неналежне виконання покладених на нього обов'язків (посадова провина).
Видами дисциплінарних стягнень є зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну службову відповідність, звільнення.
Підставою для адміністративної відповідальності посадових осіб є порушення загальнообов'язкових правил, передбачених законами України прямої дії, іншими нормативними актами, якщо дотримання цих правил визначено за посадовий обов'язок державного службовця. До державних службовців застосовуються лише два види адміністративних покарань — попередження і штраф, які накладаються суб'єктами функціональної влади (представниками влади, посадовими особами контрольно-наглядових органів).
Чинним законодавством передбачено кримінальну відповідальність посадових осіб за зловживання посадовими повноваженнями, перевищення посадових повноважень, відмову в наданні інформації, присвоєння повноважень посадової особи, незаконну участь у підприємницькій діяльності, одержання хабара, дачу хабара, службовий підлог і халатність.
Матеріальна відповідальність передбачає відшкодування винним службовцем завданих ним збитків.
Рішення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, установ, підприємств та їх об'єднань, громадських об'єднань чи посадових осіб, державних службовців можуть бути оскаржені через суд, якщо внаслідок цих дій:
порушено права й свободи громадян;
створено перепони для реалізації громадянином його прав і свобод;
незаконно накладено на громадянина будь-який обов'язок або він незаконно притягнений до будь-якої відповідальності.
Отже, в даній роботі було проаналізовано такі поняття як законність та відповідальність, було розглянуто елементи, які беруть участь у взаємодії системах регулювання та нагляду за субʼєктами державного управління, та було визначено усі види відповідальності за вчинені державними службовцями порушення.