магістральних газопроводів

СПБГУАП группа 4736 https://new.guap.ru/i03/contacts

71

13.7.6.Робітники, які зайняті на роботі з гарячими ізоляційними матеріалами, повинні бути у відповідних ЗІЗ:

- у брезентових куртках та брюках (брюки повинні бути широкими та одягненими на випуск), а в зимовий час - у ватяних костюмах;

- у шкіряних напівчоботях або чоботях (під брюки); - у брезентових рукавицях з підкладкою та крагами під час приготування,

перенесення та розливання гарячої бітумної мастики, під час обгортання трубопроводів обгорткою по незастиглому покриттю, в окулярах зі звичайним склом для захисту очей від випадкових бризок гарячої мастики;

- у брезентових шоломах зі склом для очей (для захисту голови, шиї та обличчя).

13.7.7.У разі механізованого очищення та ізоляції, трубопровід необхідно підтримувати кранами-трубоукладачами на висоті, яка необхідна для проходу очисних та ізоляційних машин, але не перевищуючи 0,8м над лежаками (відраховуючи від низу труби). Взаємне розміщення кранів-трубоукладачів повинно відповідати вимогам безпеки згідно ДНАОП 0.00-1.35-03 та ВСН 008-88.

13.7.8.Не дозволяється знаходитись працівникам між траншеєю та трубопроводом напроти кранів-трубоукладачів, очисних та ізоляційних машин.

13.7.9.Під час виконання піскоструменевого очищення труб обов'язково повинні виконуватись наступні умови:

робочі місця повинні мати огорожу та помічені знаками безпеки, написами;

апарати піскоструменевого очищення повинні бути обладнані засобами пожежогасіння;

між робітником, який займається очищенням труби та робітником біля піскоструменевого апарата повинна бути встановлена сигналізація;

необхідно постійно контролювати якість піску;

після закінчення роботи, подавання повітря в колектор необхідно припинити і тиск в ньому знизити до атмосферного;

робітники повинні бути забезпечені відповідними ЗІЗ (навушники, шолом);

повинно бути окрема система подавання повітря для дихання.

13.7.10. Під час виконання гідроструменевого очищення труб повинні виконуватись наступні умови:

на ділянці в радіусі 10м не повинні знаходитися сторонні люди;

категорично не дозволяється направляти пістолет гідроочищення в бік від труби;

необхідно постійно контролювати цілісність шлангів високого тиску;

робітники повинні бути забезпечені спеціальними ЗІЗ.

13.7.11.У разі роботи з грунтовкою необхідно дотримуватись правил пожежної безпеки як робіт з легкозаймистою рідиною. Не дозволяється користуватися у цьому випадку відкритим вогнем та іншими джерелами запалення, а також готувати грунтовку та праймер на відстані ближче 50м від місця, де є відкритий вогонь.

13.7.12.Не дозволяється курити під час підготовки, перенесення та нанесення грунтовки (праймера) на трубопровід.

13.7.13.Бочки з заповненою ґрунтовкою необхідно зберігати в окремому приміщенні або під навісами, дотримуючись у цьому випадку правил пожежної безпеки для ПММ.

13.7.14.Не дозволяється під час навантажування та розвантажування кидати бочки

згрунтовкою, а також відкривати кришки на бочках, б'ючи по них металевими предметами.

13.7.15.Місце, де були пролиті грунтовка чи бензин, необхідно присипати піском або землею. Забруднений пісок (землю) необхідно зібрати в металеву тару і доставити для обробки нейтралізатором.

13.7.16.У разі загорання грунтовки можна застосовувати усі засоби пожежогасіння, за винятком води.

13.7.17.Заливати грунтовку в бак ізоляційної машини необхідно механізованим

способом.

13.7.18.Грунтовку для бітумної ізоляції готують від місця розігріву бітуму на безпечній відстані. У разі змішування бензину з бітумом необхідно бітум, який розігрівають до температури не більше 100ºС, вливати тонкою цівкою в бензин (а не навпаки), весь час перемішуючи суміш дерев'яною мішалкою.

СПБГУАП группа 4736 https://new.guap.ru/i03/contacts

72

13.7.19.Не дозволяється застосовувати етильований бензин і бензол, як розчинник для приготування ґрунтовки.

13.7.20.У котловані, траншеї та інших подібних місцях наносити гунтовку на трубопровід повинні не менше ніж двоє робітників.

13.7.21.Котел для приготування бітумної мастики необхідно розташовувати не ближче 30 м від газопроводу, який заповнений газом. Робоча площадка біля котла повинна бути обладнана таким чином, щоб верх котла був на рівні грудей робітника.

13.7.22.Бітумоплавильний котел необхідно завантажувати не більше ніж на 3/4 його

об'єму.

13.7.23.Територія, на якій розташовуються котли, повинна бути очищена від трави. Біля місць приготування мастики необхідно мати комплект протипожежних засобів.

13.7.24.Під час опалювання котлів необхідно вжити заходи з недопущення загорання мастики.

13.7.25.Гарячу мастику подають у траншею в спеціальному металевому бачку, який заповнюється не більше ніж на 3/4 його об'єму. Бачок повинен мати кришку, яка щільно зачиняється і має запірний пристрій. Опускати бачок в траншею необхідно на міцній мотузці з карабіном із спеціально виконаного містка шириною не менше 1м і який має поручні. Бачок встановлюють на дно траншеї після того, як робітників виведуть з траншеї.

13.7.26.У разі роботи в котловані, коли грунтовку або мастику підносять вручну, для спуску в котлован повинна бути маршова драбина або пологий трап з поручнями та поперечними рейками.

13.7.27.Під час роботи з бітумом робітникам рекомендується змащувати шкіру обличчя, шиї та рук захисними пастами або ланоліном.

13.7.28.Робітники, які пов'язані з виготовленням та нанесенням кремнійорганічної мастики, повинні бути забезпечені ЗІЗ, які запобігають попаданню композиції на шкіру, а

для захисту органів дихання - респіратором типу "Пелюсток".

13.7.29.У зв'язку з токсичністю випаровування толуолу, максимальні обсяги приготування кремнійорганічної композиції в базових умовах не повинні перевищувати

150л/180кг.

13.7.30.Під час нанесення ізоляційних покриттів необхідно додержуватися наступних умов:

робітники повинні бути забезпечені спеціальними ЗІЗ (хімічно-стійкими);

в радіусі 10 м не повинні знаходитися сторонні люди;

апаратура безповітряного розпилення повинна відповідати вимогам безпечної експлуатації електроустановок;

під час роботи не дозволяється залишати без нагляду установку для нанесення покриття, яка знаходиться під тиском та ліквідовувати будь-які неполадки;

шланги високого тиску повинні бути ретельно захищені від механічних та хімічних пошкоджень та постійно контролюватись;

змішування компонентів повинно відбуватися на відкритому повітрі;

усі розчинники повинні зберігатись в щільно закритій тарі при температурі, яка не перевищує 25ºС. Композиції повинні знаходитись на майданчиках, де немає прямого попадання сонячних променів на них і відсутні умови для її загорання;

вимоги до зберігання компонентів ізоляції повинні відповідати вимогам до вогненебезпечних матеріалів;

ізоляційні матеріали повинні зберігатися на робочих місцях в кількості, яка необхідна на одну робочу зміну.

13.7.31. Не дозволяється знаходитися працівникам у траншеї у той час, коли в цьому місці виконуються ізоляційні роботи.

13.7.32. У разі застосування труб з ізоляцією, нанесеною в базових або заводських умовах, не дозволяється скидання та волочіння труб по землі.

13.7.33. У разі роботи зі скловолокнистими ізоляційними матеріалами необхідно додатково застосовувати спеціальні ЗІЗОД (маски, респіратори).

13.7.34. На трубопровід склополотно повинно накладатися ізоляційною машиною. Обмотування трубопроводу склополотном вручну не дозволяється. Склополотно, покладене на трубу, повинно бути наскрізь просякнуте ізоляційною мастикою.

СПБГУАП группа 4736 https://new.guap.ru/i03/contacts

73

13.7.35.У разі застосування інших видів ізоляційних матеріалів необхідно витримувати технологію ізоляційних робіт і виконувати вимоги з охорони праці, які викладені у відповідних нормативних документах.

13.7.36.До початку робіт з укладання трубопроводу в траншею необхідно перевірити стан канатів, блоків, пристроїв гальмування трубоукладачів і м'яких рушників.

13.7.37.Під час укладання трубопроводу повинні застосовуватися м'які рушники або вантажозахоплювальні пристрої з еластичними накладками. Не дозволяється застосовувати троси, ланцюги та інші вантажозахоплювальні пристрої, які викликають пошкодження ізоляції.

13.7.38.У зоні укладання газопроводу не дозволяється перебування людей у траншеї, а також між траншеєю і трубопроводом.

13.7.39.Під час укладання трубопроводу в траншею машиністи трубоукладачів повинні працювати узгоджено за сигналами бригадира (сигнальника), який призначається керівником робіт.

13.7.40.До початку роботи з електричним дефектоскопом він повинен бути надійно

заземлений.

13.7.41.Під час виконання дефектоскопії не дозволяється: працювати без діелектричних рукавичок та гумового взуття; торкатися до щупа та заземлювача або ремонтувати прилад не вимкнувши його живлення; перевіряти якість ізоляції, якщо її поверхня волога.

13.7.42.Під час контролю якості ізоляції методом катодної поляризації вмикають до роботи генератор або інше джерело живлення після монтажу всієї схеми. Демонтаж схеми виконується тільки тоді, коли джерело електроживлення вимкнуте. Усі роботи із застосуванням генератора необхідно виконувати за умови заземленого корпуса генератора.

14. Діагностика технічного стану об'єктів і визначення залишкового ресурсу надійної та безпечної їх роботи

14.1. Усі закінчені будівництвом об’єкти магістральних газопроводів вводяться в

експлуатацію після приймання їх в експлуатацію державною приймальною комісією. Приймання здійснюється згідно з вимогами затвердженої проектної документації, розробленої на підставі чинних СНиП, ДБН.

14.2.Під час експлуатації обладнання об'єктів МГ і технологічних комунікацій, з метою підтримання їх нормального експлуатаційного стану, виробничі підрозділи зобов’язані виконувати постійний контроль їх технічного стану, технічне обслуговування згідно з затвердженими інструкціями з обслуговування та необхідні ремонти.

14.3.Після закінчення будівництва нових газопроводів діаметром Ду 700 1400, але не пізніше першого року експлуатації, необхідно виконати роботи з їх внутрішньотрубного обстеження. Середній термін повторного обстеження газопроводів засобами внутрішньотрубної діагностики – 5 (10 років).

Роботи, пов’язані із пропуском по газопроводу внутрішньотрубних дефектоскопів повинні виконуватись згідно инструкції, яка розробляється Замовником – газотранспортним підприємством та погоджується із Держнаглядохоронпраці України. Підготовчі роботи, що пов’язані із попереднім очищенням порожнини МГ від забруднень за допомогою очисних засобів (поршнів) також повинні виконуватись згідно затвердженої газотранспортним підприємством технологічної Інструкції, що розроблена із врахуванням вимог організації-виконавця робіт по внутрішньо трубному обстеженню газопроводів за допомогою наявних дефектоскопів.

14.4.Плани (об’єктні) з діагностичного обслуговування магістральних газопроводів повинні складатися кожним підрозділом безпосередньо після пуску їх в експлуатацію і щорічно корегуватись протягом усього періоду експлуатації газопроводів, виходячи з їх фактичного технічного стану на момент планування, терміну експлуатації, ефективності і вартості засобів діагностики та самих діагностичних обстежень.

14.5.Система технічного обслуговування обладнання і технологічних трубопроводів повинна передбачати:

СПБГУАП группа 4736 https://new.guap.ru/i03/contacts

74

14.5.1.Періодичне технічне обслуговування під час роботи під навантаженням (тиском) згідно з план-графіком планово-попереджувальних ремонтів та інструкцією з експлуатації.

14.5.2.Технічне обслуговування і (або) поточний ремонт після відпрацювання призначеного терміну на зупиненому обладнанні.

14.5.3.Планово-попереджувальні ремонти (середні і капітальні).

14.5.4.Аварійно-відновлювальні роботи.

14.5.5.Діагностичне обстеження обладнання, агрегатів, апаратів, технологічних трубопроводів (газопроводів КС, ГРС, ПСГ, ЛЧ МГ тощо) з метою визначення їх реального технічного стану.

14.6. До складу робіт з технічної діагностики, що підлягають виконанню під час експлуатації ЛЧ газопроводів входять:

- періодичні внутрішньотрубні обстеження, зокрема контроль корозійного стану та геометрії труб, виявлення тріщин і механічних пошкоджень у металі труб тощо;

- періодичні визначення рівня напружень у газопроводах на найбільш небезпечних ділянках (повітряні переходи через природні і штучні перешкоди, на вузлах запуску і приймання очисних поршнів, на технологічних газопроводах КС, ГРС і ПСГ;

- періодичні обстеження за допомогою приладів, зокрема інтенсивні електрометричні вимірювання, геодезичні позиційні вимірювання, обстеження підводних переходів тощо;

- оглядові обстеження, зокрема аеро і фотозйомка, виявлення витоків газу за допомогою лазерних, оптичних та інших приладів;

- контроль та вимірювання параметрів за реальним часом (моніторинг) за допомогою стаціонарно встановлених датчиків;

- оцінка технічного стану ЛЧ МГ на підставі узагальнення результатів обстежень, вимірювань та аналізу аварій і відмов газопроводів;

- прогнозування залишкового ресурсу роботи ділянки чи цілого газопроводу, на якому виконані необхідні обстеження і вимірювання;

- видача рекомендацій з проведення ремонту і реконструкції газопроводів; - створення банків даних з діагностування об’єктів магістральних газопроводів тощо.

14.7. Усі контрольовані параметри, після визначення їх початкових значень, під час наступних вимірювань контролюються, як правило, в одних і тих же перерізах ЛЧ МГ, за виключенням випадків виникнення ознак аварійного стану газопроводу між перерізами, в яких здійснювався контроль.

14.8.Апарати і посудини на об'єктах МГ підлягають технічному опосвідченню (зовнішньому і внутрішньому огляду та гідравлічному випробуванню) після монтажу до пуску в експлуатацію, а також періодично в процесі експлуатації згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.07-94. У разі технологічної неможливості проведення цих робіт (місткості і апарати підземної установки або ті, що неможливо виключити з роботи тощо), дане обладнання підлягає діагностичному обстеженню за методиками, що дозволяють замінити періодичне технічне опосвідчення. Результати діагностичного обстеження узгоджуються з експертною комісією газотранспортного підприємства, яка приймає рішення щодо термінів подальшої їх експлуатації.

14.9.Посудини і апарати на об’єктах МГ, які відпрацювали розрахунковий термін служби, встановлений документацією підприємств-виготовлювачів або після аварій на них, підлягають технічному діагностуванню (експертному обстеженню) спеціалізованою організацією, що має дозвіл органів Держнаглядохоронпраці України.

14.10.Методика діагностичних обстежень, обладнання і апаратура, які у цьому випадку застосовуються, повинні бути атестовані Держстандартом України і погоджені Держнаглядохоронпраці України.

14.11.Діагностичне обстеження магістральних газопроводів може виконуватись як силами газотранспортних підприємств, так і спеціалізованими сервісними організаціями, які мають відповідну ліцензію (дозвіл) на право виконання таких робіт.

14.12.Якщо під час діагностичного обстеження будуть виявлені дефекти, що знижують міцність апаратів, обладнання, магістральних і технологічних трубопроводів, то подальша експлуатація їх може бути дозволена за умови зниження технологічних параметрів (тиску і температури) робочого середовища. Можливість їх експлуатації при

СПБГУАП группа 4736 https://new.guap.ru/i03/contacts

75

знижених параметрах повинна бути підтверджена розрахунком на міцність, виконаним спеціалізованою науково-дослідною (проектною) організацією.

14.13.Зменшення продуктивності дільниці газопроводу для діагностування, терміни проведення робіт і порядок зміни технологічного режиму повинні бути погодженні із Об’єднаним диспетчерським управлінням газотранспортного підприємства.

14.14.Оцінка технічного стану металу апаратів і обладнання, металу труб газопроводів (магістральних і технологічних на проммайданчиках КС, ГРС, ПСГ тощо) з метою визначення залишкового ресурсу надійної та безпечної їх роботи, а також термін і обсяги виконання діагностичних обстежень, повинні визначатись спеціально створеною експертною комісією газотранспортного підприємства на підставі методик, розроблених науково-дослідними (проектними) організаціями.

14.15.На підставі проведених діагностичних обстежень здійснюється оцінка технічного стану ЛЧ МГ, прогнозується її працездатність, формуються плани капітального ремонту, реконструкції та проведення діагностики на майбутній період.

14.16.Філії та підрозділи газотранспортного підприємства, які здійснюють експлуатацію об’єктів МГ, несуть відповідальність за достовірність і зберігання інформації, отриманої в процесі проведення технічної діагностики.

15. Забезпечення екологічної безпеки під час експлуатації магістральних газопроводів

15.1.Система нормативів екологічної безпеки включає гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі, гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного та іншого шкідливого фізичного впливу на навколишнє природне середовище, гранично допустимий вміст шкідливих речовин у продуктах харчування, а також гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів.

15.2.Магістральні газопроводи з трубами діаметром 600 мм та більше є екологічно небезпечними об'єктами і підлягають відомчому нагляду.

15.3.Екологічна безпека роботи газотранспортної системи гарантується розробкою та здійсненням комплексу взаємопов'язаних економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів, зокрема щодо запобігання аваріям, а також ліквідації їх шкідливих екологічних наслідків.

15.4.Керівники газотранспортних підприємств, їх виробничих підрозділів несуть відповідальність за дотримання норм і правил з охорони навколишнього середовища, раціонального використання та відновлення до рівня встановлених нормативів земель, вод, надр, лісів, інших природних ресурсів, а також за додержання встановлених нормативів викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення в ньому відходів.

15.5.Керівники підрозділів та об'єктів забезпечують одержання у встановленому порядку дозволу на зберігання, транспортування (в межах областей, де розташовані об'єкти філій), використання та утилізацію отруйних речовин відповідно до переліку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

15.6.Керівники підрозділів та об'єктів забезпечують дотримання норм і правил радіаційної безпеки під час транспортування, зберігання та експлуатації джерел іонізуючого випромінювання, а також під час роботи в осередках техногенного та природного радіаційного забруднення.

15.7.Керівники підрозділів та об'єктів забезпечують збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні, якщо є ризик негативного впливу МГ на них.

15.8.Скидання стічних вод об'єктами, використовуючи для цього рельєф місцевості (балки, низини, кар'єри тощо), не дозволяється.

15.9.Повернення супутно-пластових вод нафтогазових родовищ до підземних горизонтів здійснюється за технологічними проектами згідно з вимогами Водного Кодексу України.

СПБГУАП группа 4736 https://new.guap.ru/i03/contacts

76

15.10.Водокористувачі згідно з "Правилами охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами" повинні забезпечувати дотримання відповідного санітарного стану на території, де розташовані їх об'єкти, і не допускати винесення через дощові каналізаційні мережі сміття, продуктів ерозії грунтів, сировини та відходів виробництва.

15.11.Не дозволяється скидання у водні об'єкти, на поверхню льодового покриву та водозабору, а також у каналізаційні мережі пульпи, концентрованих кубових залишків, шламів, інших технологічних і побутових твердих відходів.

15.12.Водокористувачі, які скидають промислові стічні води до каналізаційних мереж, повинні дотримуватися правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації міст та селищ.

15.13.У разі невідповідності якісних характеристик вод об'єктів для задоволення питних і господарсько-побутових потреб вимогам, встановлених стандартами, нормативами екологічної безпеки водокористування і санітарними нормами, їх використання припиняється за рішенням державних органів санітарного нагляду.

15.14.Місця і порядок робіт на ділянках дна річок, озер, водосховищ та інших водних об'єктів, пов'язаних з прокладанням, ремонтом трубопроводів визначаються відповідно до проектів, згідно із вимогами Водного Кодексу України.

15.15.Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, а також режим зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

15.16.У разі повної або часткової ліквідації чи консервації свердловин, вони повинні бути приведені у стан, який гарантує безпеку людей, майна і навколишнього природного середовища.

15.17.Керівники станцій підземного зберігання газу забезпечують запобігання забруднення надр, повне і комплексне їх геологічне вивчення.

15.18.Підрозділи, діяльність яких впливає на стан і відтворення лісів і зелених насаджень, у встановленому порядку погоджують проведення організаційних, санітарних, технологічних та інших заходів щодо охорони і захисту лісів та зелених насаджень.

15.19.Виробничі підрозділи, діяльність яких пов'язана з викидами забруднюючих речовин у атмосферне повітря, шкідливим впливом фізичних чинників на нього, зобов’язані здійснювати заходи щодо забезпечення умов і вимог, передбачених у дозволах, а також контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин і рівнем іншого шкідливого впливу.

15.20.Проекти будівництва газосховищ, а також проекти на будівництво і реконструкцію (розширення, технічне переозброєння) екологічно небезпечних об’єктів підлягають обов’язковим відомчій та державній екологічним експертизам, а в окремих випадках, також іншим експертизам (науково-технічна, громадська тощо).

15.21.Власники землі і землекористувачі здійснюють захист земель від водної та вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочування та від інших процесів руйнування, а також забезпечують рекультивацію порушених земель.

СПБГУАП группа 4736 https://new.guap.ru/i03/contacts

77

Додаток №1 до п. 7.1.5. Правил безпечної експлуатації магістральних газопроводів

Розпізнавальне забарвлення трубопроводів усередині будівлі і на зовнішніх комунікаціях промислових підприємств

Складено згідно з ГОСТ 12.4.026, ГОСТ 14202 і містить основні дані про забарвлення трубопроводів з метою швидкого визначення вмісту в них речовин і полегшення управління виробничими процесами, а також забезпечення безпеки праці.

Крім вказаних ГОСТів необхідно керуватись методикою "Вибір та обгрунтування кольору сигнального фарбування технологічного обладнання та трубопроводів".

Розпізнавальне забарвлення

1.Розпізнавальне забарвлення потрібно виконувати суцільно всій поверхні трубопроводу або окремими дільницями. У останньому випадку ділянки забарвлення повинні бути вибрані в найбільш відповідальних і помітних місцях, але не рідше ніж через 10 м усередині приміщень і через 30 - 60 м на зовнішніх трасах.

2.У разі нанесення розпізнавального забарвлення дільницями, не допускається

забарвлювати трубопровід між дільницями в кольори, прийняті для позначення трубопроводів, призначених для інших груп речовин.

3.Ширина дільниць забарвлення повинна бути рівною не менше за 4D (діаметрів) труб у разі D<300 мм і не менше за 2D у разі D>300 мм.

4.На паралельно прокладених комунікаціях дільниці забарвлення потрібно приймати однакової довжини і наносити їх з однаковими інтервалами між дільницями.

5.Для позначення небезпечних властивостей речовин, що транспортуються, додатково до розпізнавального забарвлення на трубопровід потрібно наносити попереджувальні кольорові кільця.

6.Для позначення трубопроводу з особливо небезпечними для здоров'я і життя людей речовинами, а також у разі необхідності конкретизації виду небезпеки, додатково до кольорових попереджувальних кілець повинні застосовуватись знаки безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026.

7.У випадках, коли від впливу речовин, що протікають по трубопроводу, може статися зміна відтінку відмітних кольорів, трубопровід додатково або замість розпізнавального забарвлення повинен бути позначений за допомогою маркувальних щитів, з нанесеними на них літерними або цифровими написами згідно з ГОСТ 12.4.026.

Уцифрових написах перша цифра означає групу речовини, а друга його підгрупу (див. таблицю 3 до ГОСТ 12.4.026).

Таблиця 1. Кольори розпізнавального забарвлення

СПБГУАП группа 4736 https://new.guap.ru/i03/contacts

78

Продовження додатку №1 до п. 7.1.5. Правил безпечної експлуатації магістральних газопроводів

8.Напрям потоку речовин в трубопроводі позначають гострим кінцем маркованих щитів або стрілками, що наносяться безпосередньо на трубопроводі.

9.Кольори розпізнавального забарвлення наведено у Таблиці 1.

Попереджувальні кольорові кільця

1.У разі нанесення попереджувальних кілець жовтого кольору за розпізнавальним забарвленням трубопроводів для газів і кислот, кільця повинні мати чорну смугу завширшки не менше 10 мм.

2.У разі нанесення кілець зеленого кольору за розпізнавальним забарвленням трубопроводу води, кільця повинні мати білу смугу завширшки не менше 10 мм.

3.Кольори фарбування для попереджувальних кілець наведені у таблиці 2.

Таблиця 2. Кольори фарбування для попереджувальних кілець

4. У випадках, коли речовина володіє рядом властивостей, що означаються різними кольорами, потрібно наносити кільця декількох кольорів.

5. На паралельно розташованих комунікаціях попереджувальні кільця потрібно наносити однакової ширини і з однаковими інтервалами.

6. За ступенем небезпеки для життя і здоров'я людей і експлуатації підприємства речовини, що транспортуються по трубопроводах, означаються різним числом попереджувальних кілець відповідно до табл. 3.

Таблиця 3. Кількість попереджувальних кольорових кілець на трубопроводах в залежності від ступеню небезпечності речовин, що транспортуються

СПБГУАП группа 4736 https://new.guap.ru/i03/contacts

79

Закінчення додатку №1 до п. 7.1.5. Правил безпечної експлуатації магістральних газопроводів

7. Ширина (d) попереджувальних кілець і відстань між окремими кільцями в групі приймається у відповідності до таблиці 4., де: L - відстань між місцями розташування попереджувальних кілець (їх групи) і d - ширина кілець і відстань між окремими кільцями в групі.

8.Газовідвідні лінії, зокрема лінії продування в атмосферу, повинні мати розпізнавальне забарвлення, відповідне їх вмісту, і звивисті поперечні кільця відповідного сигнального кольору.

9.На вакуумних трубопроводах, крім розпізнавального забарвлення, потрібно давати напис “Вакуум”.

Таблиця 4. Геометричні параметри попереджувальних кілець

СПБГУАП группа 4736 https://new.guap.ru/i03/contacts

80

Додаток №2 до п. 8.4.6. Правил безпечної експлуатації магістральних газопроводів

Властивості природного газу, шкідливих домішок і деяких речовин, що застосовуються під час транспортування газу

1. Природний газ

Природний газ - безбарвний, значно легший за повітря, малотоксичний, якщо не містить шкідливих домішок вище допустимих норм.

Якщо природний газ очищений відповідно до вимог ГОСТ 5542, його властивості мало відрізняються від властивостей метану.

Домішки важких вуглеводнів змінюють властивості природного газу: підвищують його густину; знижують температуру спалахування (НКГС ), а отже, і допустимий об'ємний вміст газу в повітрі робочої зони; у разі значного їх вмісту в газі, вони додають йому запах бензину та знижують мінімальну енергію запалювання. У разі великої концентрації природного газу у повітрі через зменшення вмісту кисню, суміш газу із повітрям діє задушливо. Із підвищенням вмісту в газі важких вуглеводнів їх шкідливі властивості стають помітними при більш низьких концентраціях газу у повітрі.

2. Метан

Відносна густина за повітрям 0,55, густина 0,717 кг/м3. Згідно з санітарними нормами метан відноситься до 4-го класу небезпеки (мало небезпечні шкідливі речовини зі значенням ГДК у перерахунку на С - 300 мг/м3).

Концентраційні границі вибуху у повітрі - 5 -15 % (за об'ємом), температура спалахування 645°С.

3. Газоконденсат

Газоконденсат у газопроводі є нестабільним. Пружність його парів при даній температурі дорівнює тиску в газопроводі.

У разі випуску газоконденсату в місткість з більш низьким тиском або у разі його витоку із газопроводу, насамперед виділяються пари більш легких вуглеводнів, тобто відбувається його часткова стабілізація.

Газоконденсат, що випадає у газопроводі, підвищує гідравлічний опір, а у разі його зливання або витоку, а також у разі ремонтних робіт - підвищує пожежо- і газовибухонебезпечність.

Попадання газоконденсату на вхід до компресора може призвести до порушень його роботи аж до повного руйнування.

Попадання газоконденсату в газорозподільні мережі може викликати їх закупорку, а попадання конденсату в газові пальники - пожежі і вибухи.

Нестабільний газоконденсат містить пропан-бутан і навіть етан і пентан, що визначають високу пружність його парів. Стабільні газоконденсати в основному складаються з важких вуглеводнів (пентан і вище киплячі - С5) та 2-3 % більше низько киплячих вуглеводнів (пропан і бутан).

Газоконденсат, що відокремлюється у сепараторах низького тиску або в продувних місткостях, не повністю стабілізований. У разі подальшого зберігання і нагрівання з нього виділяються пари вуглеводнів, що різко підвищує газовибухонебезпечність. У разі зберігання не повністю стабілізованого газоконденсату у звичайних резервуарах (для легких нафтопродуктів), дихальні клапани, що встановлюються на них, повинні бути розраховані на випуск підвищеного об'єму парів (у 2 - 3 рази більше продуктивності наповнення резервуарів).

Нестабільний і не повністю стабілізований газоконденсат внаслідок виділення з нього у повітря парів важких вуглеводнів, підвищує пожежо- і газовибухонебезпеку.

Висока газовибухонебезпечність газоконденсату характеризується низькими значеннями НКГС їх парів у повітрі, стійкістю до розсіювання важких парів у повітрі і порівняно великою швидкістю поширення полум'я у пароповітряних сумішах.