магістральних газопроводів
.pdfСПБГУАП группа 4736 https://new.guap.ru/i03/contacts
51
замок і опломбовані. На них повинні бути знак безпеки і нанесене фарбою, що не змивається, зображення черепа, схрещених костей і написи: “Метанол-отрута”, “Небезпечно для життя” і “Газовибухо-небезпечно”.
12.6.18.Під час перевезення і зберігання метанолу-отрути повинна бути забезпечена його цілодобова воєнізована охорона.
12.6.19.Перевезення і зберігання метанолу-отрути дозволяється виконувати тільки
успеціальних місткостях (цистернах) із герметичними кришками. Місткості для зберігання метанолу-отрути повинні бути обладнані дихальними і гідравлічними клапанами, розміщені на загородженій площадці, обваловані землею під навісом або у підземному складі. Якщо є небезпека підвищення тиску більше допустимого для даної місткості, на ній необхідно встановити запобіжний клапан.
12.6.20.Взаємовідносини вантажоодержувача (підприємства, філії, підрозділу) із станцією залізниці з перевезення, охорони у дорозі і здаванню метанолу-отрути залізницею на склад (пункт зливання) регламентують такі документи:
а) “Статут залізниці України”; б) “Правила перевезення вантажів залізницею” Міністерства транспорту України;
в) “Інструкція про порядок охорони вантажів, що перевозяться залізничним транспортом”;
г) “Загальні санітарні правила по зберіганню і використанню метанолу”.
12.6.21.На основі документів, вказаних у пункті 12.6.20, підприємство-одержувач (філія, підрозділ) заключає договір із залізницею (начальником найближчої станції) на доставку метанолу-отрути до пункту зливання (під’їзної залізничної колії).
12.6.22.У договорі повинні бути враховані такі дані:
-специфіка перевезення (подавання) метанолу-отрути на склад одержувача або пункт зливання;
-періодичність поставки метанолу-отрути і його кількість;
-умови розвантаження (зливання);
-спосіб і строк повідомлення про прибуття метанолу-отрути на станцію і пункт зливання;
-умови передачі метанолу-отрути та інше.
12.6.23. Під час передавання цистерни із метанолом-отрутою від залізниці (її воєнізованої охорони) у випадку відсутності (або пошкодження) пломби, відповідальний представник вантажоодержувача (філії, підрозділу) метанолу-отрути зобов’язаний негайно повідомити про це керівника (диспетчера) філії, підрозділу і скласти у встановленому порядку відповідний акт.
12.6.24. Відповідальність за збереження метанолу-отрути на шляху перевезення до моменту здачі його одержувачу в пункті зливання несе воєнізована охорона залізниці. Відповідальність за збереження метанолу-отрути після її приймання в пункті зливання несе вантажоодержувач.
12.6.25.Метанол-отруту зливають із цистерн у місткості за допомогою насоса або самопливом через герметичні шланги і трубопроводи. Трубопровід для зливання метанолу-отрути монтують із нахилом, що забезпечує повне його спорожнення.
Не дозволяється зливати метанол-отруту із цистерни відкритим способом або сифоном.
12.6.26.Після повного зливання метанолу-отрути із цистерни вона повинна бути промита водою в кількості, яка забезпечувала б вміст метанолу-отрути у стічних водах не вище допустимого для даної системи каналізації (але не менше 10-кратного по відношенню до залишку метанолу), опломбована і передана представнику залізниці. Також повинні бути промиті насоси і зливні шланги.
Не дозволяється зливання промивальної води на грунт.
12.6.27.Перед закачуванням метанолу-отрути у метанольну установку, необхідно перевірити справність усіх її вузлів, фланцевих з’єднань, вентилів, запобіжних клапанів, манометрів тощо.
12.6.28.Пошкодження і несправності у метанольній установці повинні бути негайно ліквідовані (до закачування метанолу-отрути).
12.6.29.Місткість метанольної установки необхідно заливати повільно, не допускаючи її переповнення.
СПБГУАП группа 4736 https://new.guap.ru/i03/contacts
52
Метанол-отрута, залитий у місткість метанольної установки, повинен бути повністю злитий у газопровід.
Не дозволяється залишати метанол-отруту у місткості метанольної установки, за виключенням метанольниць безперервної дії.
12.6.30.Після випорожнення і перекриття закривної арматури, метанольна установка (у неробочому стані) повинна бути під атмосферним тиском.
12.6.31.Обслуговування метанольних установок, а також охорона метанольних установок безперервної дії, повинні виконуватись за затвердженими спеціальними інструкціями, розробленими відповідною службою виробничого підрозділу.
12.6.32.Метанольні установки повинні бути запроектовані і побудовані, як дільниці 1-ої категорії згідно з СНиП 2.05.06-85 та експлуатуватись згідно з вимогами ДНАОП
0.00-1.07-94.
12.6.33.У разі зливання метанолу-отрути, двигун автомобіля повинен працювати на
малих обертах. Не дозволяється застосовувати автомобілі із несправними іскрогасниками і системами електроживлення.
12.6.34.Після зливання метанолу-отрути із пересувної місткості, вона повинна бути опломбована відповідальною за операцію зливання особою і може перевозитись далі в опломбованому стані.
12.6.35.Категорично не дозволяється продування метанолу-отрути із пересувної місткості в атмосферу.
12.6.36.Пересувна місткість, шланги, насоси, які повністю звільнені від метанолуотрути, підлягають старанному промиванню згідно з пунктом 12.6.26. цих Правил.
12.6.37.На робочій площадці метанольниці і на складі метанолу-отрути, необхідно періодично за затвердженим графіком виконувати контроль повітря. ГДК метанолу-отрути
уповітрі робочої зони – 5 мг/м3.
12.6.38.Заливання метанолу-отрути у місткість і наступне зливання його у газопровід, стаціонарну або пересувну місткість виконується за розпорядженням головного інженера (заступника начальника) або диспетчера підрозділу і під контролем спеціально призначеного працівника із числа ІТП виробничого підрозділу.
Розпорядження про заливання метанолу-отрути може бути передано по телефону, але при цьому воно повинно бути зареєстровано у спеціальному журналі у диспетчера. У розпорядженні повинно бути вказано:
- кількість метанолу-отрути, яку потрібно залити; - місце і спосіб його заливання; - керівник робіт по заливанню.
12.6.39.Не дозволяється вхід на склад метанолу-отрути і виконання там робіт у разі відсутності воєнізованої охорони або завідуючого складом (матеріально-відповідальної особи).
12.6.40.Склад метанолу-отрути на лінійній частині газопроводу, біля свердловин на ПСГ (СПЗГ) і на ГРС із централізованим або періодичним обслуговуванням, повинен бути загородженим, оснащений знаками безпеки, плакатами і надписами, підлягає постійній охороні або обладнаний охоронною сигналізацією із подачею сигналу до будинку лінійного обхідника або оператора ГРС, розміщених поблизу складу.
12.6.41.У випадку утворення льодяних пробок у трубопроводі або метанольній місткості, в яких знаходиться метанол-отрута, відігрівання їх дозволяється тільки парою або гарячою водою після відключення від діючої системи.
12.6.42.Метанол-отруту необхідно заливати на об’єктах лінійної частини МГ, а також
усвердловини, шлейфи або технологічні трубопроводи ПСГ (СПЗГ) через стаціонарні або пересувні метанольні установки, а також за допомогою спеціальних насосних агрегатів.
12.6.43.Пересувна місткість із невикористаним залишком метанолу-отрути після заливання його у газопровід (свердловину, шлейф) повинна бути опломбована та забезпечена охороною до здачі цього залишку на склад по акту.
12.6.44.Експлуатацію і ремонт метанолопроводів необхідно виконувати за спеціальною інструкцією, розробленою і затвердженою керівництвом виробничого підрозділу з урахуванням вимог "Інструкції про порядок одержання від постачальників, перевезення, зберігання, відпустку та застосування метанолу на об’єктах газової промисловості" та цих Правил.
СПБГУАП группа 4736 https://new.guap.ru/i03/contacts
53
12.6.45.Установки регенерації метанолу-отрути на ПСГ (СПЗГ) повинні
експлуатуватись за спеціальною інструкцією, розробленою та затвердженою керівництвом виробничого підрозділу з урахуванням вимог інструкцій заводіввиготовлювачів технологічного обладнання установки з регенерації, цих Правил та "Інструкції про порядок одержання від постачальників, перевезення, зберігання, відпустку та застосування метанолу на об’єктах газової промисловості".
12.7.Заходи безпеки під час робіт із ртуттю
12.7.1.У разі роботи із ртуттю необхідно дотримуватись вимог НАОП 9.1.50-1.15-69.
12.7.2.Працівники, які допускаються до роботи із ртуттю, повинні пройти попередній,
апотім періодичні медичні огляди згідно з ДНАОП 0.03-4.02-94 і навчання і перевірку знань щодо заходів безпеки та особистої гігієни під час роботи із ртуттю та її сполуками. Періодично (1-2 рази на рік) із ними необхідно проводити семінари про заходи профілактики ртутних інтоксикацій.
12.7.3.Не дозволяється брати ртуть в руки або створювати штучні перепади тиску у приладах за допомогою відсмоктування або нагнітання повітря ротом.
12.7.4.У приміщеннях для огляду, перебирання та ремонту ртутних приладів, ртуть необхідно зберігати під шаром гліцерину у товстостінних скляних посудинах (із притертими пробками) об’ємом не більше 0,001м3 або в гумових колбах із гумовими пробками.
12.7.5.У приміщеннях, в яких знаходяться ртутні прилади або ведуться роботи із
застосуванням ртуті, стіни повинні бути заштукатурені цементним розчином і пофарбовані масленою фарбою на натуральній оліфі; підлогу накривають вініпластом, піднімають його на 0,1 м по стіні і закріплюють урівень з нею; підлога повинна мати уклон до приямки (пастки) для збирання ртуті; в кінці уклону повинен бути жолобок для стікання ртуті; кути стін і стелі повинні бути закруглені.
12.7.6.Робочі меблі повинні бути простої конструкції, мати гладкі поверхні,
пофарбовані нітроемалевою фарбою або нітролаком і встановлені на ніжках, які забезпечують вільний простір висотою не менше 0,2 м від рівня підлоги.
12.7.7.Столи і витяжні шафи повинні мати по краях підвищені борти і дірки для стікання ртуті. Під дірками до їх країв необхідно щільно закріпляти пристрій (відросток) для стікання ртуті, який повинен бути прошпакльований та пофарбований із обох боків. Під відростком необхідно передбачити місце установки товстостінної посудини для ртуті, що стікає. Ця посудина (приймач) повинна мати шар води, в яку занурюється відросток.
12.7.8.Отвори для стікання ртуті необхідно закривати каучуковими пробками, а приймач щоденно звільняти від зібраної ртуті.
12.7.9.Крани апаратури, що вміщує ртуть, повинні мати спеціальні кріплення, що виключають вискакування кранів під тиском ртуті. Місця приєднання каучукових трубок до апаратури повинні бути надійно закріплені.
12.7.10.Періодично, залежно від санітарного стану приміщення, але не рідше 1 разу на місяць, необхідно виконувати повне прибирання приміщень. При цьому підлогу, стіни і поверхню апаратури необхідно промивати мильною водою і протерти 0,1% розчином марганцевокислого калію із добавкою концентрованої соляної кислоти ( 5х10-6м3 на 1х10-3 м3 розчину).
12.7.11.Щоденно, до початку робочого дня і після його закінчення, необхідно проводити провітрювання і вологе прибирання приміщення, столів і меблів.
12.7.12.Ртуть необхідно зберігати і транспортувати у герметично закритих балонах із сталі. Невелику кількість ртуті (не більше 0,001 м3, або 1л) можна зберігати у витяжній шафі, у товстостінній скляній посудині із притертою пробкою, встановленій на металевому емальованому піддоні.
12.7.13.Переносити посудини із ртуттю необхідно у спеціальних металевих футлярах із ручками.
12.7.14.У приладах, в яких ртуть знаходиться у відкритому виді (барометри, вакуумметри тощо), необхідно з метою недопущення випаровування заливати її шаром
чистого гліцерину висотою 1 2 мм.
СПБГУАП группа 4736 https://new.guap.ru/i03/contacts
54
12.7.15.Скляні ртутні дифманометри необхідно перевозити у металевих чохлах, а їх трубки закривати гумовими пробками.
12.7.16.Ртутні прилади необхідно включати і виключати з роботи із дотриманням мір безпеки проти викидання ртуті із приладів під тиском газу.
12.7.17.Зливання ртуті із приладів і апаратів необхідно проводити у спеціально виділеному приміщенні, а у аварійному випадку у виробничому цеху у посудини, що заповнені водою. Для попередження розливання ртуті на підлогу, посудини із ртуттю необхідно встановлювати на емальовані піддони із чорного металу. Не дозволяється зливання залишків ртуті у каналізацію.
12.7.18.Розлиту ртуть необхідно негайно і старанно зібрати у герметичний балон, емальовану або фарфорову посудину. Під час збирання розлитої ртуті необхідно користуватись гумовою грушею. Повнота збирання розлитої ртуті перевіряється за допомогою лупи. Після цього повинна бути проведена демеркурізація приміщення, а також обробка забруднених ртуттю місць 0,2% підкисленим розчином перманганату калію або 20% розчином хлорного заліза.
СПБГУАП группа 4736 https://new.guap.ru/i03/contacts
55
12.8. Засоби індивідуального захисту
12.8.1.Усі працівники, не залежно від виду і місця роботи, повинні бути забезпечені за рахунок роботодавця засобами індивідуального захисту (далі ЗІЗ), що видаються згідно із затвердженими нормами видачі спецодягу та засобів індивідуального захисту на підставі вимог ДНАОП 0.05-3.03-81, ДНАОП 0.05-3.24-80.
12.8.2.ЗІЗ і запобіжні пристрої, що не передбачені затвердженими нормами, але які необхідні під час виконання разових робіт, відвідуванні підприємства або окремих його об’єктів працівниками інших підприємств, можуть бути видані як чергові.
12.8.3.Залежно від умов роботи і конкретної чисельності працівників, адміністрація підприємства (філії, підрозділу) за узгодженням із профспілковим комітетом повинна своєчасно складати заявки на ЗІЗ, виходячи із необхідної потреби (згідно з галузевими нормами) і передавати їх службі матеріально-технічного забезпечення.
12.8.4.Під час роботи усі працівники зобов’язані користуватись виданими їм ЗІЗ.
12.8.5.На об’єктах МГ необхідно мати достатню кількість протигазів, чергового спецодягу, спецвзуття та інших ЗІЗ, включаючи резерви для видачі окремим особам для тимчасового користування згідно з затвердженим “Табелем оснащення...”.
12.8.6.Працівники, які користуються ЗІЗ, повинні бути навчені і проінструктовані з правил їх експлуатації.
12.8.7.ЗІЗ, що видаються, повинні відповідати стандартам і технічним умовам, а також кліматичним та сезонним умовам роботи, розміру і росту працівників і не обмежувати їх рухів.
12.8.8.ЗІЗ, що були у користуванні, можуть бути видані іншим працівникам, якщо вони придатні для ношення, після їх прання або хімчистки, ремонту та дезінфекції.
12.8.9.Адміністрація підприємства (філії, підрозділу) зобов’язана забезпечити своєчасне прання або хімчистку, ремонт та дезинфекцію ЗІЗ, що використовуються.
12.8.10.У разі роботи із шкідливими речовинами 1-го, 2-го і 3-го класів небезпеки (ртуть, одорант, сірководень, метанол, діетиленгликоль тощо) необхідно забезпечити регулярне знезаражування і дезодорування ЗІЗ.
12.8.11.Не дозволяється виносити ЗІЗ за межі об’єкта, за виключенням робіт на лінійній частині МГ. Адміністрація підрозділу (цеху, служби тощо) зобов’язана надавати відповідні приміщення для зберігання ЗІЗ і переодягання.
12.8.12.У разі виконання робіт у місцях, де концентрація шкідливих речовин у повітрі може перевищувати ГДК, працівники повинні бути забезпечені відповідними протигазами.
12.8.13.Протигази, що закріплені за працівниками, необхідно зберігати у цеху в спеціальних шафах, за можливістю ближче до місця роботи.
12.8.14.Протигази та інші засоби газозахисту необхідно перевіряти не рідше одного разу на три місяці. Фільтруючі протигази необхідно заміняти у порядку і в строки, вказані в їх технічних паспортах.
12.8.15.Працівник, за яким закріплюється індивідуальний протигаз, виконує його підбирання під свій розмір під контролем посадової особи.
12.8.16.Адміністрація зобов’язана повісити на робочому місці інструкцію про методи підбирання і правила безпечної експлуатацію протигазу, визначення несправностей окремих частин, а також з догляду, зберігання і дезинфекції протигазу.
12.8.17.На газонебезпечних об’єктах із чисельністю обслуговуючого персоналу більше 30 чоловік обладнуються приміщення для зберігання і обслуговування ЗІЗ органів дихання.
12.8.18.Фільтруючі протигази необхідно застосовувати згідно з “Інструкцією по застосуванню фільтруючих протигазів”. Не дозволяється застосування фільтруючих протигазів, якщо вміст кисню у повітрі менше 18% (за об’ємом).
12.8.19.Під час роботи усередині колодязя, місткості, обладнанні і у приміщенні, яке погано провітрюється, необхідно застосовувати ізолювальні протигази: шлангові, кисневі і повітряні. У вказаних місцях застосування фільтруючих протигазів не дозволяється.
12.8.20.Час безперервної роботи у протигазі ПШ-1 не повинен перевищувати 15 хвилин із наступним відпочинком поза зоною загазованості не менше 15 хвилин; у ПШ-2 час безперервної роботи може бути збільшений до 20÷25 хв.
СПБГУАП группа 4736 https://new.guap.ru/i03/contacts
56
12.8.21.Випробування протигазів та інших засобів газозахисту необхідно проводити під керівництвом відповідального працівника у порядку і у строки, що вказані в їхніх технічних паспортах.
Справність засобів газозахисту необхідно перевіряти перед видачею їх персоналу, а також після застосування із записом результатів у журналі. У разі пошкодження або несправності засіб газозахисту (протигаз, апарат) повинен бути вилучений і замінений справним.
12.8.22.Робітники, що працюють із кислотами і лугами повинні бути у захисних окулярах, спецодязі і спецвзутті; рукавички необхідно заправити в рукави, а брюки – зверху халяв чобіт.
12.8.23. Робітники, що працюють із кислотами повинні бути забезпечені окулярами, спецодягом і рукавицями із суконної або іншої кислототривкої тканини, гумовим взуттям, гумовим фартухом. На робочому місці повинна бути питна вода і закриті посудини із 5 і 10%-вим нейтралізуючим розчином питної соди (для шкіри тіла) і 2÷3%-вим розчином питної соди (для очей).
12.8.24.Робітники, що працюють із їдкими лугами повинні бути забезпечені захисними окулярами, рукавицями і спецодягом із льняної або іншої лугостійкої тканини, гумовим взуттям і гумовим фартухом. На робочому місці повинна бути питна вода і слабий розчин борної кислоти.
12.8.25.Ті, що працюють в умовах пилоутворення повинні бути у протипилових респіраторах, захисних окулярах і комбінезонах.
12.8.26.Під час виконання будь-яких робіт, у разі наявності можливої небезпеки попадання в очі сторонніх тіл, працівники обов’язково повинні користуватись захисними окулярами.
12.8.27.Персонал, який обслуговує механізми, зобов’язаний носити спецодяг у застібнутому виді. Жінки повинні ховати волосся під берет або косинку. Не дозволяється носити кашне і хустини із кінцями, що звисають.
12.8.28.Роботи, які пов’язані із небезпекою падіння працівника з висоти, необхідно виконувати із застосуванням відповідного запобіжного поясу.
12.8.29.На комплекті запобіжного поясу повинно бути клеймо відділу технічного контролю заводу-виготовлювача, що підтверджує придатність поясу до роботи і вказує дату його виготовлення. Справність запобіжного поясу необхідно перевіряти оглядом кожний раз перед його застосуванням, а керівником робіт (керівником служби, цеху, майстром, бригадиром тощо) – не рідше одного разу у декаду.
12.8.30.Не дозволяється застосовувати пояс, який має сліди глибокої корозії на металевих частинах, псування швів та інші несправності, що послаблюють його міцність.
12.8.31. Під час перевірки міцності запобіжних поясів необхідно дотримуватись норм
істроків випробування, що передбачені відповідними ДСТУ, ГОСТ, ТУ і правилами.
12.8.32.Персонал, який працює із радіоактивними речовинами повинен бути забезпечений ЗІЗ від іонізуючого випромінювання згідно з діючими санітарними правилами під час роботи із радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань.
12.8.33.На кожному робочому місці або групі місць, розміщених в одному приміщенні, повинна бути медична аптечка для надання долікарняної допомоги. Аптечка повинна періодично поповнюватись.
13. Ремонтні роботи
13.1. Загальні вимоги
13.1.1.Цей розділ визначає загальні вимоги безпеки під час ремонту лінійної частини МГ, основного і допоміжного обладнання на КС, ПСГ і ГРС, у тому числі технологічних трубопроводів на них і доповнює вимоги, що викладені у ДНАОП 0.00-1.35- 03.
13.1.2.За виконання необхідного обсягу підготовчих ремонтних робіт, у тому числі обкатку обладнання після ремонту, повинні бути призначені відповідальні особи із числа ІТП.
СПБГУАП группа 4736 https://new.guap.ru/i03/contacts
57
13.1.3. Дозволяється одній особі поєднувати обов'язки відповідального за підготовчі роботи і керівника робіт, якщо ремонт обладнання виконує персонал цеху. Не дозволяється таке поєднання у разі виконання робіт підрядною організацією.
13.1.4. Якщо ремонт виконується підрядною організацією, то керівником роботи призначається ІТП цієї організації, який крім ліцензії повинен мати від своєї організації документ про допуск до даної роботи. У цьому випадку агрегат (обладнання, установка тощо) після виконання підготовчих робіт здається працівником газотранспортного підприємства за актом керівнику робіт підрядної організації.
13.1.5. Підготовча робота повинна дозволити звести до мінімуму обсяг газонебезпечної і вогневої робіт під час основного ремонту обладнання (агрегатів, установок).
13.1.6. У разі наявності в охоронній зоні газопроводу, що ремонтується, інших діючих газопроводів або продуктопроводів (паралельне проходження, перетинання, наближення), власники цих газопроводів (продуктопроводів) повинні обстежити їх технічний стан (з метою виявлення можливих витоків газу із них) на дільницях,
розміщених ближче |
відстаней вказаних в табл. 13.1. від границі дільниці, |
що підлягає |
|||||
ремонту: |
|
|
|
|
|
|
|
|
Таблиця 13.1. Відстані від границі дільниці, що ремонтується, ближче яких необхідно |
||||||
обстежити інші (при наявності) продуктопроводи. |
|
|
|
||||
|
Умовний діаметр, |
300 |
300 600 |
600 800 |
800 1000 |
1000 1200 |
1200 |
|
мм |
|
|
|
|
|
|
|
Віддаль, м |
100 |
150 |
200 |
250 |
300 |
350 |
13.1.7. Виконання ремонтних, підготовчих і земляних робіт на трасі МГ, у смузі відведення або охоронній зоні автомобільних доріг і залізниць, ЛЕП, на переходах МГ через судноплавні ріки і канали, а також на перетинах із високовольтними лініями і підземними комунікаціями інших організацій, повинно бути попередньо письмово погоджено із організаціями, які експлуатують ці об’єкти і комунікації. Якщо у погодженні обумовлена необхідність присутності під час виконання робіт представника цієї організації, остання повинна бути завчасно попереджена про час і місце роботи.
13.1.8. У разі виникнення аварійної ситуації на лінійній частині МГ, що вимагає невідкладної ремонтно-відновлювальної роботи в охоронній зоні (смузі відведення) інших діючих об’єктів і споруд (газопроводів, продуктопроводів, залізниць, ЛЕП, автошляхів тощо), дозволяється виконувати її без попереднього узгодження із експлуатуючими організаціями (власниками) цих об’єктів і споруд за умови виконання таких основних вимог:
* одночасно із направленням аварійної бригади на місце аварії, незалежно від часу доби, організаціям, які експлуатують об’єкти і споруди, повідомляється про початок робіт і необхідність явки їх представника на місце проведення робіт;
* до прибуття на місце аварії представника організації, що експлуатує дану комунікацію чи об’єкт, земляні роботи повинні виконуватись вручну;
* на місці аварійної роботи зобов’язаний постійно знаходитись керівник роботи, який повинен провести інструктаж усім її учасникам;
* представник організації, що експлуатує об’єкт чи споруду, який прибув на місце аварії, зобов'язаний вказати точне місце знаходження своїх комунікацій (трубопроводу, кабелю тощо), вжити заходів з їх збереження і бути присутнім там до закінчення роботи.
13.1.9. Лінійно-експлуатаційна служба підрозділу повинна бути оснащеною згідно затвердженого “Табеля оснащення...” необхідними транспортними засобами і спецмеханізмами, а також матеріально-технічними ресурсами згідно затверджених “Норм аварійного запасу матеріалів для магістральних газопроводів" і табеля оснащення ЛЕС інструментом, пристосуваннями, агрегатами, матеріалами і інвентарем, розташованих на аварійних машинах і в коморах ЛЕС.
13.1.10. У разі виконання робіт на висоті необхідно до їх початку обладнати робоче місце відповідними підмостками із загородженнями і драбинами. На приставних драбинах дозволяється працювати на висоті не більше 3 метрів. Не дозволяється використання підмостків, виготовлених із порушеннями діючих норм, а також використовувати в якості підмостків випадкові предмети.
СПБГУАП группа 4736 https://new.guap.ru/i03/contacts
58
13.1.11.Дозволяється застосування механізмів, що опираються на газопровід, для очищення його поверхні або для нанесення ізоляційного покриття після відключення ділянки газопроводу і стравлення (випускання) з нього газу.
13.1.12.Освітлення місця роботи, зокрема і земляної, на діючих газопроводах і технологічних вибухонебезпечних установках необхідно здійснювати за допомогою засобів (світильники, вимикачі, електропровід) у вибухозахищеному виконанні згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.32-01.
13.1.13.Переносні лампи (світильники) дозволяється використовувати тільки заводського виконання напругою не більше 36 В, а в місцях особливо небезпечних (траншеї, колодязі, ємності тощо) - не більше 12 В у вибухозахищеному виконанні. Вилки переносних ламп повинні виключати можливість їх включення в мережу більш високої напруги.
13.1.14.Кабель для електропостачання світильників і електроінструментів повинен бути захищений від механічних пошкоджень.
13.1.15.Дозволяється застосування прожекторів у нормальному виконанні у разі розміщення їх на віддалі від вибухонебезпечних об'єктів згідно з ПУЕ (переважно із навітряного боку):
* не менше за 60 м від вибухонебезпечних приміщень (споруд); * не менше за 100 м від резервуарів із зрідженим газом (газовим конденсатом). Для
підземних резервуарів вказана віддаль може бути зменшена у 2 рази.
13.1.16.Роботи з ремонту нагнітачів, редукторів, систем ущільнення “газ-масло", а також з відкривання газової порожнини нагнітача або компресорного циліндра ГПА, відносяться до газонебезпечних і повинні проводитись згідно з вимогами розділу "Компресорні станції" і даного розділу цих Правил.
13.1.17.До початку робіт з контролю за технічним станом газопроводу і його ремонту, керівником робіт повинна бути вивчена документація (результати попередніх
обстежень, характер і обсяги ремонтів, акти розслідувань причин аварій, акти на гарантійні стики тощо), яка характеризує технічний стан і надійність газопроводу, а також виконана перевірка герметичності газопроводу (наявність витоків) в межах небезпечної зони, границя якої від місця роботи визначається згідно з СНиП 2.05.06-85.
13.1.18.У разі виявлення витоків газу у небезпечній зоні, несправний газопровід, залежно від інтенсивності витікання газу, на весь період виконання робіт в межах небезпечної зони, повинен бути звільнений від тиску газу, або знижено в ньому тиск не менше ніж на 30% від максимального робочого тиску, зареєстрованого на дільниці, що обстежується, протягом останнього року експлуатації.
13.1.19.У разі відсутності витоків газу необхідно перевірити стан ізоляційного покриття дільниці газопроводу, що обстежується, приладами - шукачами пошкоджень ізоляції.
13.1.20.Допускається без зниження тиску у газопроводі розкриття (відкриття шурфів) вручну та звільнення газопроводу від ізоляції на дільниці, що не має витоків газу, корозійних та інших пошкоджень (виявлених під час внутрішньотрубної діагностики або за технічною документацією), що стали причиною зниження міцності газопроводу.
13.1.21.Перед розкриттям дільниці газопроводу із корозійними та іншими пошкодженнями, які могли стати причиною зниження міцності газопроводу, тиск у газопроводі повинен бути знижений не менше ніж на 10 % від величини максимального робочого тиску, зареєстрованого протягом останнього року експлуатації.
13.1.22.У разі розкриття протяжних дільниць, повинні бути прийняті заходи запобігання провисання газопроводу і виникнення додаткового напруження.
13.1.23.Відновлення (ремонт) ізоляційного покриття і засипку розкритої дільниці газопроводу, яка не має пошкоджень металу труб, необхідно виконувати вручну за умови зниження тиску газу у газопроводі не менше ніж на 10%.
13.1.24.У разі поточного і капітального ремонту газопроводу дозволяється ремонт корозійних та інших пошкоджень, ремонт ізоляційного покриття і засипка із застосуванням машин і механізмів за умови відсутності тиску у газопроводі.
Ремонт окремих пошкоджень і усунення дефектів на газопроводі під тиском (без
припинення транспортування газу) дозволяється за спеціальною технологією,
СПБГУАП группа 4736 https://new.guap.ru/i03/contacts
59
розробленою науково-дослідною організацією, погодженою та затвердженою у встановленому порядку.
13.1.25.Категорично не дозволяється підіймання тиску у паралельних нитках газопроводу під час обстеження і виконання ремонтних робіт на дільницях із корозійним пошкодженням труб на одній із ниток.
13.1.26.Оцінку придатності труб під час капітального ремонту газопроводу повинна здійснювати комісія, яка призначена керівництвом газотранспортного підприємства і яка
повинна складатись із представників його виробничого підрозділу, спеціалізованої організації з діагностики і підрядної організації.
Критерії з відбракування труб встановлюються згідно з вимогами чинних нормативних документів - “Методике оцінки технічного стану металу діючого газопроводу з тривалим строком експлуатації (більше 10 років) та залишкового ресурсу його безпечної роботи”, “Инструкции по отбраковке труб, поврежденных коррозией” тощо.
13.1.27.Під час стравлювання (випускання) газу через свічку в радіусі 200 м від неї не дозволяється виконання вогневих робіт, а також знаходження машин і механізмів із працюючими двигунами.
13.1.28.Технічний операційний контроль за якістю виконання ремонтних робіт, особливо захованих, здійснюється відповідальним виконавцем і її керівником. На виконані роботи повинен бути складений акт встановленої форми згідно з чинними нормативноправовими актами.
13.1.29.Під час виконання ремонтних робіт на об’єктах МГ (заміні перекривної, регулювальної та запобіжної арматури, деталей та окремих дільниць трубопроводів тощо), коли неможливо випробувати зварні з’єднання тиском, що перевищує робочий, такі з’єднання відносяться до “гарантійних" зварних з'єднань (стиків), кількість яких повинна бути мінімальною.
13.1.30.Необхідність, місцезнаходження і кількість “гарантійних” зварних з'єднань визначаються планом організації вогневої роботи і нарядом-допуском на неї.
13.1.31.До “гарантійних” зварних з'єднань (стиків) пред’являються такі додаткові
вимоги:
* збирання і зварювання “гарантійних” зварних стиків виконується під керівництвом ІТП, відповідального за операційний контроль і який має практичний досвід організації виконання зварювально-монтажних робіт на аналогічних газових об'єктах не менше ніж 3 роки;
* до зварювання “гарантійних” стиків допускаються зварники, які мають кваліфікацію
не нижче 6 розряду і які пройшли атестацію згідно з чинним ДНАОП 0.00-1.16-96; * “гарантійний” зварний стик підлягає подвійному методу контролю:
радіографічному і ультразвуковому (у разі негативної температури - подвійному радіографічному контролю) згідно з вимогами чинних стандартів;
*“гарантійний” зварний стик необхідно випробувати на герметичність газом протягом не менше 2-х годин під робочим тиском згідно з вимогами ВСН –011-88 та відповідних стандартів підприємства;
*на “гарантійний” зварний стик складається акт, що підписується відповідальним ІТП за операційний контроль, працівником лабораторії з контролю якості зварювання та виконавцями зварювально-монтажної роботи;
*акти на “гарантійні” зварні стики повинні зберігатись разом із виконавчою технічною документацією.
13.1.32. Після закінчення ремонту внутрішня порожнина трубопроводу, посудини чи апарата повинні бути очищені від сторонніх предметів, сміття, залишків масла тощо.
13.1.33. Під час ремонту об'єктів МГ, на газонебезпечну і вогневу роботи видається наряд-допуск встановленої форми відповідно до Додатка № 3 цих Правил, а на планову
вогневу роботу, крім цього, розробляється “План організації вогневої роботи на діючому об’єкті магістрального газопроводу” відповідно до Додатка № 4 цих Правил.
13.2. Земляні роботи
СПБГУАП группа 4736 https://new.guap.ru/i03/contacts
60
13.2.1.Земляні роботи на об’єктах МГ необхідно виконувати згідно з вимогами СНиП ІІІ-4-80*, СНиП ІІІ-42-80, СНиП 3.02.01-87, ДНАОП 0.00-1.35-03, НАОП 1.1.23-5.06- 88, СН 452-73 та цих Правил.
13.2.2.Не дозволяється виконання земляних робіт в охоронній зоні підземної кабельної ЛЕП, яка визначається у вигляді ділянки землі, обмеженої вертикальними площинами, що проходять паралельно крайнім кабелям і знаходяться від них на віддалі 1
мз кожного боку.
13.2.3.Не дозволяється підводна земляна робота в охоронній зоні підводних кабельних ЛЕП, яка визначається у вигляді ділянки водяного простору від водяної поверхні до дна, замкнутої між вертикальними площинами, що проходять на віддалі 100 м від крайніх кабелів з кожного боку.
13.2.4.Земляні роботи під час обстеження газопроводів, а також під час копання шурфів для кріплення катодних виводів або врізання вузлів відгалужень, повинні виконуватись під керівництвом лінійного майстра або іншої особи, призначеної начальником ЛЕС або керівником виробничого підрозділу.
13.2.5.Під час виконання земляних робіт в охоронній зоні газопроводу або іншого продуктопроводу, керівник робіт зобов’язаний організувати постійний контроль за вмістом горючих і шкідливих речовин у повітрі робочої зони.
13.2.6.Не дозволяється розпочинати земляні роботи на територіях КС, ГРС, ПСГ, поблизу газопроводів, продуктопроводів, кабелів та інших підземних комунікацій у разі відсутності плану їх територій із нанесеними підземними і наземними комунікаціями або викопіровки із цього плану, а також без погодження із відповідними цехами (службами) і організаціями, у віданні яких знаходяться підземні комунікації і споруди, розміщені близько місця роботи.
13.2.7.Умови виконання земляних робіт механізованим способом і вручну, розміри котловану (траншеї), умови кріплення стінок і значення крутизни схилів повинні бути прийняті відповідно до вимог відповідних СНиП, ДБН.
13.2.8.Траншея може бути вирита із вертикальними стінками без кріплення у нескельних і незамерзлих грунтах вище рівня грунтових вод глибиною:
не більше 1,0 м - у насипних, піщаних та гравелистих грунтах;
не більше 1,25 м - у супісках;
не більше 1,5 м - у суглинках;
не більше 2,0 м - у особливо щільних нескельних грунтах.
13.2.9. У разі більшої глибини траншеї, крутизна схилів визначається залежно від глибини траншеї, виду грунту і його стану згідно з таблицею 13.2.
Таблиця 13.2. Залежність глибини схилу траншеї від виду грунту.
|
Крутизна схилу |
(укосу) - відношення |
його висоти до |
|
Види грунтів |
закладення при глибині виймання (в м) - не більше: |
|||
|
1,5 |
3 |
|
5 |
Насипні не ущільнені |
1:0,67 |
1:1 |
|
1:1,25 |
Піщані і гравійні |
1:0,5 |
1:1 |
|
1:1 |
Супісок |
1:0,25 |
1:0,67 |
|
1:0,85 |
Суглинок |
1:0 |
1:0,5 |
|
1:0,75 |
Глина |
1:0 |
1:0,25 |
|
1:0,5 |
Леси і лесовидні |
1:0 |
1:0,5 |
|
1:0,5 |
Примітка: У разі нашарування різних видів грунту, крутизну схилів необхідно визначати за найбільш слабим видом грунту.
13.2.10.Не дозволяється розробка без кріплення перезволожених піщаних, лесовидних і насипних (не ущільнених) грунтів. Не дозволяється допуск робітників у траншею до установлення кріплень у таких грунтах.
13.2.11.Керівник роботи зобов'язаний систематично слідкувати за станом схилів і кріплень, приймати необхідні заходи обережності проти обвалення грунту, особливо після його зволоження, такі як - зменшення крутизни схилів, відведення грунтових і поверхневих вод, підсилення кріплень тощо.
У разі виникнення небезпеки обвалення грунту, робітники повинні бути завчасно виведені за межі небезпечних місць.