2.3. Соціалізація особистості: сутність, етапи, агенти соціалізації

Процес входження людини в суспільство, включення її в соціальні зв’язки, різні соціальні спільності називається соціалізацією. В процесі соціалізації у людини формуються соціальні якості, цінності, знання, уміння, і вона стає дієздатним учасником суспільних відносин. У соціології поширене визначення соціалізації як процесу коли засвоюються соціальні ролі. Сучасна західна соціологія визначає соціалізацію як процес засвоєння індивідом протягом життя соціальних норм і цінностей того суспільства, до якого належить індивід. Це може бути цілеспрямований вплив (навчання, виховання) і стихійні, спонтанні процеси, що впливають на формування особистості. Людина засвоює світ культури вибірково, з урахуванням своїх інтересів, мотивів, світогляду.

Процес соціалізації розглядається як двоєдиний процес інтеріоризації та екстеріоризації. Під інтеріоризацією розуміється перехід від зовнішніх процесів у внутрішні процеси свідомості, коли вони трансформуються стають здатними для подальшого розвитку. Це процес формування внутрішньої структури людської психіки за допомогою засвоєння соціальних норм, цінностей, ідеалів, процес переведення елементів зовнішнього середовища у внутрішнє «Я». Під екстеріоризацією розуміється реалізація внутрішнього світу людини в її практичній діяльності.

Соціальна адаптація має односторонній характер і означає вид взаємодії особистості із соціальним середовищем, в ході якого відбувається пристосування індивіда до рольових функцій, соціальних норм, інститутів, організацій, груп, різних сфер суспільства.

В соціалізації виділяють три періоди: дотрудовий, трудовий, післятрудовий і 4 стадії:

• рання стадія, триває з народження до вступу в школу;

• стадія навчання, триває з моменту вступу в школу до закінчення очних форм загальної і спеціальної освіти, це період молодості;

• стадія соціальної зрілості є основною і охоплює період активної трудової і соціально-політичної діяльності;

• стадія завершення життєвого циклу починається з моменту припинення постійної трудової діяльності в рамках офіційних організацій.

Такий поділ на періоди і стадії дає змогу вивчати специфіку і особливості соціалізації дитини, молоді, людей зрілого і пенсійного віку.

У поясненні механізмів соціалізації цікаву концепцію запропонував З.Фрейд, виділяючи три компоненти соціалізації:

а) імітація – свідомі спроби дитини копіювати і наслідувати поведінку дорослих і друзів;

б) ідентифікація – засвоєння дітьми поведінки батьків, соціальних цінностей і норм як власних;

в) почуття сорому і провини – негативні механізми соціалізації, що забороняють і придушують деякі моделі поведінки.

Переважно такі механізми виявляються на стадії дитинства. Але їх можна прослідковувати і в житті дорослої людини, вважаючи імітацію – процесом засвоєння елементів культури шляхом наслідування, а ідентифікацію – виявом ставлення до соціального середовища, його складових, прийняття цінностей певних соціальних груп і спільнот, а також способом усвідомлення своєї приналежності до них.

Крім того існує теорія «дзеркального Я» Ч. Кулі. Відповідно до неї образ «Я» індивіда є відображенням того, як його сприймають інші, або того, як це йому уявляється. Він виділяв три фази у процесі творення людиною свого «Я»: уява про те, як ми виглядаємо в очах інших, уява про те, як інші люди будуть оцінювати нашу зовнішність і як наслідок, вироблення певного типу внутрішнього самовідчуття – почуття сорому або гордості.

Залежність людини від соціального середовища примушує думати, що процес соціалізації відбувається з чиєюсь допомогою. Агенти соціалізації – це окремі особистості, соціальні групи і соціальні інститути, які впливають на формування особистості і сприяють засвоєнню соціальних ролей і норм. Агенти соціалізації підрозділяються на два види. Агенти первинної соціалізації – це безпосереднє оточення індивіда, яке має найбільший вплив на особистість. Наприклад, батьки, брати і сестри, близькі і далекі родичі, друзі, однолітки, вчителі, тренери, лідери молодіжних груп тощо. Агенти вторинної соціалізації – соціальні інститути, соціальні групи, установи т індивіди, з якими формуються формальні відносини. Наприклад, представники адміністрації школи, університету, підприємства, армії, міліції, церкви, держави, ЗМІ, політичних партій.

Первинна соціалізація торкається безпосереднього оточення і включає перш за все сім’ю і друзів. Вторинна соціалізація відноситься до опосередкованого, формального оточення і складається з впливу установ і інститутів. Соціалізація є складним процесом, в якому особистість не лише засвоює норми, а виступає їх носієм і впливає на інших людей.