1.2 Проблема вивчення феномену ризику у психології

З 20-х років XX століття почалася інтенсивна робота в новій області досліджень – феномен ризику. В першу чергу в сфері комерції, а також в галузях медицини, технології та інших. Через обчислення шансів того чи іншого рішення і прогнозування на цій основі імовірності успіху. Сформувалися контури теорії прийняття рішень, де ступінь ризику вже обчислювалася [29].

Справжній вибух інтересу до феномену ризику стався в 60ті рр. Практично всі галузі суспільствознавства не обійшли її своєю увагою. Психологія також долучилася до вивчення і дослідження феномену ризику [29].

 У психології під ризиком розуміється дія або рішення, яке спрямоване на цілком певну мету, досягнення якої пов'язане з небезпекою, загрозою поразки, невдачі [37].

У психологічному словнику дається наступне його визначення:

«Ризик - ситуативна характеристика діяльності, яка полягає у невизначеності її результату і можливих неблагополучних наслідки в разі неуспіху» [45; 46; 47]. Згідно з цим визначення терміну «ризик» може мати наступні взаємопов'язані значення:

а) ризик як міра очікуваного неблагополуччя при неуспіху в діяльності, обумовлена поєднанням імовірності неуспіху та ступеня несприятливих наслідків у цьому випадку,

б) ризик як дія, в тому чи іншому відношенні загрожує суб'єкту втратою (програшем, травної, збитком) [45; 50].

Таким чином, ризик можна розглядати як ситуацію вибору між можливими варіантами дій, в яких:

а) успіх і неуспіх оцінюються за певною шкалою досягнення, відповідних або невідповідних рівню домагань особи, приймає рішення;

 б) неуспіх тягне за собою покарання [50].

Ризик може являти собою ситуацію вибору між двома допустимими варіантами дій: менш привабливим, але більш надійним і більш привабливим, але менш надійним, тобто результат, якого проблематичний і пов'язаний з можливими несприятливими наслідками, де неуспіх тягне за собою покарання (фізична загроза, болючий вплив, соціальні санкції) [49]. Також він може бути пов'язаний з вибором такого варіанту дій (рішення), який не відповідає інструкціям, приписам, правилам. Притому, якщо відступ від приписів призведе до позитивного результату, успіху діяльності, то оцінка може бути позитивною. Але якщо сталася невдача - то буде пред'явлено звинувачення. І до цього буде все зведено, хоча причинами невдач можуть бути іншими. Цим же буде пояснюватися і невдалий результат усієї діяльності. Хоча справжні причини невдач може розкрити лише повноцінний аналіз ситуації діяльності та рівня професійної та психологічної підготовленості до діяльності [50].

Прийнято також розрізняти і ситуації, пов'язані з ризиком, які можуть бути пов'язані зі здібностями суб'єкта або їх результат залежить від випадку [60].

Дослідження психологів дозволили встановити, що люди виявляють більш високий рівень ризику у ситуаціях, пов'язаних ні з шансом, та не з навиком, коли людина вважає, що саме від нього залежить досягнення результату [29].

У зв'язку з цим розрізняють:

 - Ризик мотивований, який розрахований на ситуативні переваги у рівні його професійної та психологічної підготовленості;

- Ризик невмотивований, який проявляється в процесі творчості, інтелектуальної активності - «безкорисливий» ризик [48].

Відомо, що ризику притаманні стимулююча і захисна функції. Стимулююча функція має конструктивний і деструктивний аспекти. Захисна функція також має два аспекти: історико-генетичний і соціально-правовий. Глущенко С. С. запропоновано виділяти ще дві функції ризику: компенсуючу і соціально-економічну [5; 50].

Основні функції:

Захисна — проявляється в тому, що для господарюючого суб'єкта ризик це нормальний стан, тому повинно вироблятися раціональне ставлення до невдач;

Аналітична — наявність ризику припускає необхідність вибору одного з можливих варіантів правильного рішення;

Інноваційна — проявляється у стимулюванні пошуку нетрадиційних рішень проблем;

Регулятивна — має суперечливий характер і виступає в двох формах: конструктивною і деструктивною [5].

Проблема ризику специфічним чином пов'язана з соціально-психологічними факторами при прийнятті групових рішень. Психологами встановлено, що при цьому зазвичай відбувається зсув у бік більшого чи меншого рівня ризику в умовах групового обговорення діяльності [8].

Виявлено три типи процедур зсуву до ризику:

а) порівняння первинних індивідуальних рішень з узгодженим груповим;

б) порівняння первинних індивідуальних рішень після узгодженого групового рішення з вторинними індивідуальними;

в) порівняння первинних індивідуальних рішень після проведення групової дискусії без обов'язкового погодження з вторинними індивідуальними.

У ході дискусії кожен член групи передбачає своє рішення, щоб наблизити його до стандарту групи [5].

У вмінні ризикувати слід відрізняти виправданість ризику від його результативності [44; 45].

Виправданість ризику - це ступінь ефективності, прогнозована в момент прийняття рішення. Ризик виправданий, коли очікується не тільки висока ефективність, але й упевненість у правильності оцінки, передбаченні розвитку ситуації [45].

Результативність ризику - це реально досягнута ефективність прийнятого рішення. Ризик виправданий, коли не тільки очікується висока ефективність виконання завдання, але і є впевненість у правильності оцінки ситуації, передбаченні її розвитку. Ризик у прийнятті рішення є одним з різновидів бойового ризику [47].

Виходячи зі співвідношення очікуваного виграшу чи програшу при реалізації відповідної дії або рішення, виділяють виправданий і невиправданий ризик [46].

Ризик визначається виправданим, коли поставлена мета була досягненна, а невиправданим, коли поставленої мети не було досягнуто [44; 45; 46].

Отже, з даного підрозділу ми дізнались, що ризик має не маленьку популярність серед різних галузей, які займаються дослідженням цього феномену. Він може представляти ситуацію вибору між двома допустимими варіантами дій, також він може бути пов'язаний з вибором варіанту дій, які не відповідають інструкціям, приписам, правилам. Розрізняють мотивований та невмотивований ризик, також виділяють виправданий і невиправданий ризик. Виділяють чотири основні функції ризику, такі як: захисна, аналітична, інноваційна та регулятивна.