5. Техніка ампутації, види ампутації, приоритет вітчизняних вчених.

Основними етапами виконання ампутації є: розтин м’яких тканин, перев’язка судин, обробка нервів, відпил кістки, ушивання рани.

Опил кісток може перекриватися також фрагментом кістки. Такі способи ампутації називаються кістковопластичними та періостеопластичними.(застосовуються лише у випадках, коли можна розраховувати на загоєння рани первинним натягом).

Історично відомі кістковопластичні операції

• за Пироговим на гомілці (перекриття опилу великогомілкової кістки частиною п’яткової кістки),

• за Грітті – Шимановським на стегні (перекриття кісткової кукси стегна наколінком),

• за Сабанєєвим (перекриття кукси стегна пластинкою із горбистості великогомілкової кістки).

Зараз використовують кістковопластичні операції з метою синостозування гомілкових кісток після ампутації у межах середньої і верхньої третин гомілки.

Фасціоміопластичний спосіб ампутації стегна:

А — викроювання шкірних клаптів та рівень перетину м’язів;

Б — відпил кістки по краю відтягнутих м’язів;

В — вид кукси після відсічення кінцівки;

Г — зшивання зовнішніх та внутрішніх груп м’язів;

Д — зшивання передньої та задньої груп м’язів

Види:

За часом виконання розрізняють:

● первинні — ампутації, які виконуються з метою видалення явно нежиттєздатної частини кінцівки при її травматичному пошкодженні в перші 24 години, в об’ємі ПХО рани;

● вторинні — ампутації, які виконуються після формування демаркаційної лінії нежиттєздатних тканин або загрози гострої ниркової недостатності;

● пізні — ампутації, які виконуються в плановому порядку.

Залежно від розтину м’яких тканин: колові та клаптеві.

При коловому виді ампутації м’які тканини пересікаються перпендикулярно до довгої осі кінцівки.

При гільйотинній ампутації — на одному рівні,

при двохмоментній ампутації — шкіра з підшкірною клітковиною після циркулярного перетину зміщується проксимальніше, а  потім пересікають усі інші м’які тканини та кістку на одному рівні;

при трьохмоментній (конусній) ампутації проводять циркулярний розріз шкіри, підшкірної клітковини та фасції, потім вище — м’язи, а потім ще вище перепилюють кістку, тобто відносно вищезгаданих тканин утворюються три рівні розтину.

Якщо в клапоть включається фасція, то спосіб ампутації називається фасціопластичним, якщо і м’язи — фасціоміопластичним

6. Пороки і захворювання ампутаційної кукси.

У разі порушення догляду за куксою, невідповідного припасування куксоприймача та перевантаження розвиваються захворювання кукси.

Хвороби та вади кукси можна розділити на три групи:

1. Післяампутаційні хвороби: лігатурні нориці, рани, що довго не загоюються, виразки, остіомієліт, невроми,остеофіти, фантомний біль, каузалгії.

2. Зумовлені користуванням протезом та недостатнім доглядом за куксой: мацерація, екзема, дерматит, піодермія, застійна гіперемія, виразки та злоякісні переродження вадових рубців.

3. Хвороби, пов’язані з нераціональним протезуваням: гіперкератоз, бурсит, атрофія м’яких тканин, судинні та трофічні розлади.