16)Сколіоз. Класифікація, клініка по ступенях.

Сколіоз — це фіксована вроджена або

набута фронтально-торсійна деформація

хребта. Виділяють вроджені та набуті ско-

332 332

ліози. До вроджених відносять сколіози,

які виникають на фоні аномалій розвитку

хребців і дисків. До набутих сколіозів на-лежать: нейрогенні, міопатичні, рахітичні,

статичні та ідіопатичні. Причиною вродже-них сколіозів стають різноманітні аномалії

розвитку хребта: зрощення хребців, до-даткові клиноподібні хребці, зрощені реб-ра, відхилення у розвитку дужок, зрощен-ня відростків хребців, які обумовлюють

асиметричний ріст хребта. Особливістю

вродженого сколіозу є те, що його розви-ток і прогресування співпадають з пері-одом росту дитини, деформація виникає

на більш обмеженій ділянці, а противи-кривлення має більш пологу дугу.

Диспластичні сколіози виникають на

фоні недорозвинення попереково-крижо-вого відділу хребта, однобічної сакралізації

чи люмбалізації. Проявляються дисплас-тичні сколіози у дітей після 8–10-річного

віку і швидко прогресують, оскільки спів-падають з наступним поштовхом росту.

Основ на дуга вигину припадає на попере-ковий відділ хребта.

За етіологічним принципом набуті

сколіози поділяють на:

●нейрогенні, які виникають після перенесеного по-ліомієліту, при спастичних церебральних паралічах,

сирингомієлії;

●міопатичні — при міопатіях;

●рахітичний сколіоз. При рахіті страждає кісткова сис-тема, виникають остеопороз, деформації нижніх кін-цівок з біомеханічними порушеннями статики і дина-міки, дисфункція м’язів-антагоністів з їхнім ослаблен-ням, збільшується кіфоз, лордоз хребта з порушенням

росту апофізів тіл хребців внаслідок нефізіологічного

навантаження, вимушеної пози, особливо під час

сидіння. Всі ці несприятливі умови призводять до ви-никнення сколіозу або кіфосколіозу, який проявляєть-ся на 3–4-му році життя;

●статичний сколіоз виникає при захворюванні суглобів

і кісток нижніх кінцівок, коли розвивається перекіс

таза, укорочення кінцівок (вроджені вивихи, підви-вихи стегон, однобічна соха vara, контрактури, непра-вильно зрощені переломи);

●ідіопатичний сколіоз є найбільш поширеним, складає

близько 85 % усіх сколіозів. Існує багато теорій щодо

його виникнення: нервово-м’язова недостатність,

статико-динамічні порушення функції хребта, не-йротрофічні зміни у кістковій та нервово-м’язовій

системах у період росту дитини, надмірні наванта-ження, які обумовлюють порушення енхондрального

кісткоутворення хребців з розвитко м їх деформацій.

В залежності від віку дитини розрізняють наступні

форми ідіопатичних сколіозів: інфантильний (від на-родження до 3 років), ювенільний (від 3 до 10 років),

підлітковий (від 10 до 17 років).

Інфантильний сколіоз складає до 1 %

всіх сколіозів, частіше виникає у хлопчиків

і частіше лівосторонній. 85 % інфантильних

сколіозів регресує самостійно, відповідно

15 % — прогресує, що може призводити до

неврологічних ускладнень.

Ювенільний ідіопатичний сколіоз скла-дає близько 15 % сколіозів, виникає у віці

від 3 до 10 років, частіше у дівчат, найчасті-ше правосторонній грудний.

Підлітковий сколіоз виявляється у віці

більше 10 років. Значна частина хірургічної

активності (80–85 %) пов’язана з ідіопатич-ним підлітковим сколіозом. Хворіють пе-реважно дівчата (співвідношення дівчата/

хлопці 9 : 1).

За даними В. Я. Фіщенка, етіологія і пато-генез сколіотичної хвороби полягає у дис-плазії міжхребцевого диска на вершині

основної кривизни деформації. Порушення

метаболізму сполучної тканини призво-дить до розпушування фіброзного кільця,

що обумовлює ранню міграцію пульпоз-ного ядра вбік. У подальшому пульпозне

ядро стабільно фіксується на випуклому

боці деформації і стає причиною ротацій-ної рухомості хребтового сегмента на рівні

дисплазії диска. Зміщене пульпозне ядро

у процесі росту хребта бере участь у роз-витку структурних змін у кісткових елемен-тах хребців (клиноподібність і торсія).

За таких умов виникають нерівномір-