1.2 Поняття і показники рівня життя

Рівень життя — це соціально-економічна категорія, яка відображає ступінь розвитку і задоволення фізичних, духовних і соціальних потреб населення, а також умови в суспільстві для розвитку і задоволення цих потреб.

Потреба — це необхідність в життєвих засобах, яка набуває специфічної форми відповідно до культурного рівня та особистих якостей індивіда. У зв’язку з цим і різний набір потреб кожної людини. Для визначення ступеня задоволення потреб фактичне споживання товарів і послуг співвідносять з мінімальними і раціональними стандартами їх споживання.

Фактори, що впливають на потреби і рівень життя
Рівень розвитку виробництва і сфери послуг	Науково-технічний прогрес	Культурно-освітній рівень населення	Інші фактори

Відповідно до конвенцій МОП кожна людина має право на такий життєвий рівень (включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд, соціальне обслуговування), який необхідний для підтримання здоров’я і добробуту її самої та її сім’ї, а також право на забезпечення у разі безробіття, інвалідності тощо.

Рівень життя відображають такі показники: обсяг фонду споживання на душу населення, реальні доходи, тривалість життя, освіта; обсяг споживання важливих продуктів у натуральному виразі, забезпеченість житлом, комунальними і соціальними послугами, транспортом і зв’язком; охорона здоров’я, соціальне забезпечення. Виходячи з міжнародних норм необхідно також враховувати: зайнятість і умови праці, чинні соціальні гарантії, демографічні, екологічні умови, домашнє майно тощо. Окрім цього, необхідно брати до уваги поширення негативних соціально-економічних явищ, таких як інфляція, безробіття, бідність, злочинність, дискримінація в різних її проявах.

У світовій практиці для характеристики рівня життя використовується такий інтегральний показник, як індекс людського розвитку, котрий включає три індикатори: національний або валовий внутрішній продукт на душу населення (ВВП), тривалість життя, рівень освіти населення

Індекс людського розвитку вирізняється простотою обчислення, універсальністю, статистичною доступністю, однак він не повністю охоплює умови життя, всі основні компоненти рівня життя. Тому для обчислення інтегрального індексу рівня життя необхідно визначити індекси таких його компонентів у розрахунку на душу населення: харчування (за його калорійністю і вмістом білків), фонду домашнього майна (в порівнянних цінах), житла (площа з урахуванням вигод), здоров’я й охорони здоров’я (за динамікою тривалості життя, рівнем смертності, витратами на охорону здоров’я), освіти і культури (за кількістю місць навчання і витратами на освіту і культуру), послуг населенню (у порівнянних цінах) тощо.

Головним же показником поліпшення рівня життя є збільшення тривалості життя.

Рівень життя населення залежить від економічного потенціалу і значною мірою визначається величиною ВВП і структурою його використання. Джерелом підвищення рівня життя населення є зростання національного доходу, який являє собою частину сукупного суспільного продукту після відрахування витрачених у процесі виробництва засобів праці і матеріальних витрат, тобто новостворену вартість.

Національний дохід ділиться на фонд нагромадження і фонд споживання.

Фонд нагромадження — це частина національного доходу, що використовується на розширене відтворення, збільшення невиробничих фондів, а також створення державних резервів і запасів. За рахунок другої частини національного доходу створюється фонд споживання, який використовується для задоволення невиробничих потреб (особистих і суспільних), а також на утримання організацій невиробничої сфери.

До складу фонду споживання входять:

• особисте споживання населенням матеріальних благ і послуг;

• матеріальні витрати в організаціях невиробничої сфери, які обслуговують населення (освіта, охорона здоров’я, фізкультура і спорт, культурне і невиробниче побутове обслуговування, пасажирський транспорт тощо);

• матеріальні витрати в організаціях, які надають допомогу суспільству в цілому (управління, наука, оборона, служба безпеки).

Для оцінювання зміни рівня життя населення визначають індекс вартості життя, який розраховують за набором товарів та послуг для різних соціально-демографічних груп населення і за мінімальним набором:

де Ц0, Ц1 — ціна покупки відповідно базисного і поточного періодів; g0, g1 — обсяг покупок базисного і поточного періодів.

Для характеристики рівня життя використовуються показники бідності: абсолютної і відносної.

За абсолютної бідності, бідними є частина домогосподарств, які не можуть забезпечити себе необхідною сумою благ, абсолютно необхідних для збереження здоров’я і ведення помірно активного трудового життя. За відносної бідності, бідними є частина домогосподарств, які мають низькі доходи.

На поняття бідності як соціально-економічного явища впливає соціальна політика, що проводиться в країні.

Рівень бідності і чисельність бідних залежить від межі бідності, офіційно установленої державою, яка, у свою чергу, залежить від її фінансових можливостей, оскільки декларовані межі бідності ґрунтуються на певних розмірах соціальних програм.

Нині факторами бідності в Україні є такі:

• місце розташування домогосподарств (у сільських районах рівень бідності вищий, проте необхідно враховувати, що сільська і міська бідність суттєво різняться);

• висока частка дітей;

• досягнення пенсійного віку;

• безробіття, в тому числі у прихованій формі (невиплати заробітної плати, її затримки, вимушені відпустки з ініціативи наймачів без збереження утримання тощо);

• висока частка утриманців у отримувача доходів.

Соціально-економічна характеристика бідності певної частини суспільства визначається системою показників демографічних, економічних і соціальних.

До демографічних показників відносять: середній розмір домогосподарства, його склад із характеристиками членів за статтю і віком, народжуваність, смертність, захворюваність членів домогосподарства.

Економічні показники — це джерела доходів та їх використання, майно домогосподарства, зайнятість членів домогосподарства.

Соціальні показники — це розшарування бідних, соціальні субсидії, дефіцит бюджету домогосподарства, обсяг і калорійність споживання продуктів харчування, житлові умови, споживання послуг галузей соціального комплексу.

Підсумовуючи все вище сказане, можна сказати, що для України регулювання доходів населення є надзвичайно актуальним питанням, оскільки в умовах нестабільності економічного розвитку спостерігається гостра суперечність між обмеженістю ресурсів для реалізації соціальних програм та зростаючими вимогами до кінцевого попиту як одного з головних чинників економічного зростання. Високий рівень бідності працюючого населення та відсутність середнього класу в Україні через невідповідність середньостатистичних даних реаліям проживання звичайного українця та їх неможливість забезпечити умови для життя та розвитку населення країни обумовлюють необхідність комплексного реформування механізму формування доходів населення.

2. Практична частина (задачі 1.3, 2.1, 3.2, 4.6, 5.2 )

Задача 1.3: Населення міста 1400 тис. чол. Чисельність людей непрацездатного віку - 600 тис. чол. Непрацюючих інвалідів 1 і 2 груп і непрацюючих чоловіків і жінок, що одержали пенсію на пільгових умовах, - 65 тис. чол. Працюючих пенсіонерів - 80 тис. чол. Працюючих дітей - 15 тис. чол. Було визначено, що активних трудових ресурсів - 770 тис. чол., зайнятих у народному господарстві - 670 тис. чол., безробітних - 40 тис. чол., зайнятих доглядом за дітьми або в домашнім господарстві - 5 тис. чол., не мають потреби в роботі або припинивших її пошук - 7 тис. чол. Визначити зайняті й незайняті трудові ресурси.

Дано:

Н - 1400 тис. чол.

Ннпв - 600 тис. чол.

Ннт - 65 тис. чол.

Нпп - 80 тис. чол.

Ндп - 15 тис. чол.

Та - 770 тис. чол.

Тнг - 670 тис. чол.

Тб - 40 тис. чол.

Зайняті доглядом за дітьми або в домашнім господарстві - 5 тис. чол.

Не мають потреби в роботі або припинивших її пошук - 7 тис. чол.

Визначити зайняті (Тз) й незайняті трудові ресурси (Тнз).

Рішення:

1. Т (трудові ресурси) = Тз + Тнз

2. Тнз (незайняті трудові ресурси) = Тб + Тін =40 + 5 +7 = 52 (тис. чол.)

3. Т (трудові ресурси) = Нпв (населення працездатного віку) – Ннт(Непрацюючих інвалідів 1 і 2 груп і непрацюючих чоловіків і жінок, що одержали пенсію на пільгових умовах) + Нпп + Ндп

Н= Ннпв + Нпв

Нпв = Н – Ннпв = 1400 – 600 = 800 (тис. чол. )

4. Т = 800 – 65 + 80 + 15 = 830 (тис. чол.)

5. Тз = Т – Тнз = 830 – 52 = 778 (тис. чол.)

Відповідь : Тз = 778 тис. чол. , Тнз = 52 тис. чол.

Задача 2.1: Робітник за зміну (8 годин) обробляє 20 деталей. У середньому брак становить 10%. За рахунок впровадження наукової організації праці й удосконалення інструмента та пристосувань час обробки однієї деталі можна скоротити на 4 хв. На скільки відсотків підвищиться ПП робітника при здійсненні цих заходів і повної ліквідації браку?

Дано:

1 зміна ( 8 год.) – 20 (дет.)

Бр - 10%

НОП – скор. На 4 хв.

Знайти % підв ПП

Рішення:

1. Знайдемо час до впровадження заходів:

8*60/20= 24 (хв./ дет.)

Брак складає 2 деталі (20*10/100)

Якщо ліквідувати брак, то робітник за зміну буде обробляти 18 деталей

2. Знайдемо час після впровадження заходів:

24 – 4 = 20 (хв./ дет.)

За зміну робітник зможе обробити 24 деталі

3. ∆ ПТ =

Відповідь: ПП робітника підвищиться на 33,3% при здійсненні цих заходів і повної ліквідації браку.

Задача 3.2: Визначити коефіцієнт використання робочого часу, коефіцієнт втрат робочого часу по організаційно-технічних причинах, коефіцієнт втрат робочого часу у зв'язку з порушенням трудової дисципліни, а також можливий ріст продуктивності праці при частковому (на 70%) і повнім усуненні втрат робочого часу. Скласти баланс робочого часу й розрахувати максимально можливий ріст продуктивності праці при усуненні всіх втрат і зайвих витрат робочого часу. Розробити заходи щодо поліпшення використання робочого часу.

Спостережливий аркуш індивідуальної фотографії робочого часу

№ п/п	Найменування витрат часу	Поточний час, год. – хв.	Тривалість, у хв.	Індекс
1	2	3	4	5
	Початок спостереження	8-00
1	Прихід на робоче місце	8 – 03	3	ППД
2	Одержання завдання й креслення	8 – 10	7	ПЗ
3	Ознайомлення із завданням і кресленням	8 – 12	2	ПЗ
4	Одержання заготовок і інструменту	8 – 20	8	ПЗ
5	Установка різального інструменту	8 – 23	3	ПЗ
6	Оперативна робота	9 – 03	40	ОП
7	Зміна інструменту	9 – 05	2	ОРМ
8	Огляд і змащення верстата	9 – 12	7	ОРМ
9	Відпочинок	9 – 20	8	ВПО
10	Оперативна робота	10 – 07	47	ОП
11	Розмова з товаришем (особиста)	10 – 10	3	ППД
12	Відхід по особистим потребам	10 – 18	8	ВПО
13	Оперативна робота	11 – 10	52	ОП
14	Простой (закінчилася заготовка)	11 – 40	30	ПНВ
15	Розмова з майстром про роботу	11 – 45	5	ПЗ
16	Одержання нового завдання	11 – 55	10	ПЗ
17	Відхід на обід	12 – 00	5	ППД
18	Прихід з обіду	13 – 02	2	ППД
19	Переустановка різального інструменту	13 – 05	3	ПЗ
20	Одержання матеріалу	13 – 10	5	ПЗ
21	Оперативна робота	14 – 15	65	ОП
22	Відпочинок	14 – 20	5	ВПО
23	Оперативна робота	15 – 06	46	ОП
24	Простой (несправність верстата)	15 – 28	22	ПНВ
25	Оперативна робота	15 – 59	31	ОП
26	Відпочинок	16 – 10	11	ВПО
27	Оперативна робота	16 – 35	25	ОП
28	Здача виробів ВТК	16 – 40	5	ПЗ
29	Прибирання робочого місця	16 – 50	10	ОРМ
30	Прибирання інструмента в шафу	16 – 54	4	ПЗ
31	Стороння розмова з товаришем і відхід з роботи	17 – 00	6	ППД
	Усього	-	480	-

Обідня перерва з 12-00 до 13-00.

Нормативні витрати часу

Індекси витрат робочого часу	Витрати робочого часу, хв.
ПЗ	20
ОП	407
ОРМ	20
ВПО	33
Разом:	480

tзм = 480 хв. = 8 годин.

Рішення:

1. Визначимо фактичний баланс робочого часу

№	Найменування витрат	Кількість хвилин	Індекс
1	Час підготовчо-заключної роботи	52	ПЗ
2	Час оперативної роботи	306	ОП
3	Час обслуговування робочого місця	19	ОРМ
4	Час перерв на відпочинок і особисті потреби	32	ВПО
5	Час перерв, викликаних порушенням нормального плину виробничого процесу	52	ПНВ
6	Перерви, викликані порушенням трудової дисципліни працівником	19	ППД
7	Разом	480

2. Визначимо коефіцієнт використання робочого часу

3. Визначимо коефіцієнт втрат робочого часу по організаційно-технічних причинах

4. Визначимо коефіцієнт втрат робочого часу у зв'язку з порушенням трудової дисципліни

5. Розрахуємо можливий ріст продуктивності праці при частковому (на 70%)

Ппп =

6. Розрахуємо можливий ріст продуктивності праці при повному усуненні втрат робочого часу

Ппп =

7. Складемо нормативній баланс робочого часу

Індекс	Витрати часу			Відхилення
	Норм.	Факт.	Надлишок		Недолік
ПЗ	20	52	32		-
ОП	407	306	-		101
ОРМ	20	19	-		1
ВПО	33	32	-		1
ПНВ		52	52
ППД		19	19
Разом	480	480	103		103

8. Розраховуємо максимально можливий ріст продуктивності праці при усуненні всіх втрат і зайвих витрат робочого часу

∆ПП% =

9. Заходи щодо поліпшення використання робочого часу:

Для усунення неефективного використання робочого часу, перш за все, менеджерам організацій необхідно інформацію не тільки отримувати, а й використовувати на практиці. Рекомендується вводити більш жорсткий контроль над роботою всіх працівників, у яких трапляються непродуктивні

витрати робочого часу через такі обставини:

• неявка на роботу як самостійно, так і з дозволу адміністрації;

• цілодобові простої;

• сторонні розмови;

• внутрішньо змінні простої, зафіксовані в обліку;

• облікований брак продукції та ін.

Таким чином, якщо не враховувати простої та втрати робочого часу, фактично підвищується відпрацьований час.

Ці простої можна знайти за допомогою опитувань співробітників, адже персонал є носієм всієї інформації на підприємстві та дає змогу скласти портрет працівника і вказати на його слабкі сторони, які спонукають його недоцільно використовувати свій час. Також необхідні вибіркові спостереження, які в цілому будуть складати інформаційну систему.

Треба зміцнювати трудову дисципліну, заохочувати робітників вищою заробітною платнею, удосконаленням і оснащеністю робочих місць, полегшенням умов роботи. Також резервом скорочення непродуктивних витрат робочого часу є скорочення неявок з причини тимчасової непрацездатності(хвороби). Тому слід запровадити належне медичне обстеження працівників з метою попередження захворюваності, виявлення найбільш частих захворювань, проведення відповідних профілактичних мір.

Удосконалення існуючих систем і форм оплати праці на підприємстві, підвищення життєвого рівня працюючих , їх задоволеності роботою є резервом підвищення якості виконуваних робіт, а значить, - і продуктивності праці.

Задача 4.6: Бригада ремонтників в яку входить 3 чол. виконала за місяць роботу вартістю 10×МЗ грн. (де МЗ – мінімальна заробітна плата). Визначити індивідуальні заробітки слюсарів-ремонтників, що входять у бригаду при наступних вихідних даних:

П.І. по Б.	Розряд	Тчi	КТУ
Іванов С.І. (1)	4	175	1,1
Петров І.Ф. (2)	5	145	1,0
Сідоров С.Ф.(3)	3	160	0,9

Рішення:

1. Визначимо тарифний коефіцієнт (К_Ті) та годинну тарифну ставку (С_гі) кожного слюсаря-ремонтника:

К_Ті1=1,5

К_Ті2=1,7

К_Ті3=2,0

М з= 1147 (грн.)

К_гал – галузевий коефіцієнт - 2,6

167 – місячний фонд робочого часу

2. Визначаємо індивідуальний заробіток кожного слюсаря-ремонтника:

З_б = 10*1147=11470 (грн.) - загальний відрядний заробіток бригади

Відповідь: Іванов С.І. – 4023,51 грн., Петров І.Ф. – 3434,56 грн., Сідоров С.Ф. – 4011,93 грн.

Задача 5.2: За даними таблиці необхідно розрахувати зміну обсягу продукції й визначити на нього ступінь впливу показників продуктивності праці одного працюючого й одного робочого, а також їх чисельності.

Показники	Базисний рік	Звітний рік			Абсолютне відхилення від базисного року			Тр, %
		План	факт	план		факт	план		факт
Обсяг продукції, тис. грн.	15275	15400	15975	+125		+700	100,81		104,58
Чисельність працюючих, чіл.	235	220	225	-15		-10	93,62		95,74
Чисельність робочих, чіл.	174	165	171	-9		-3	94,8		98,28
Питома вага робочих у чисельності працюючих, %	0,74	0,75	0,76	-		-	-		-
Середня продуктивність праці працюючого, грн.	65000	70000	71000	+5000		+6000	107,69		109,23
Середня продуктивність праці робочого, грн.	87787	93333	93421	+5546		+5634	106,32		106,42

Рішення:

1. За планом обсяг продукції повинен збільшитися на 125000 грн., при цьому кількість працюючих зменшиться на 15 осіб ( середня продуктивність праці збільшиться на 5000 грн. одного працюючого), а кількість робочих зменшиться на 9 осіб (середня продуктивність праці збільшиться на 5546 грн. одного робочого)

Розрахуємо як продуктивність праці одного працюючого, продуктивність праці одного робочого та їх чисельність вплинули на обсяг продукції

Приріст обсягу продукції за рахунок чисельності:

∆Qч_п = ( Чб_п-Чпл_п)*ППпл_п = (220-235)*65000 = -975000 (грн.)

∆Qч_р = ( Чб_р-Чпл_р)*ППпл_р = (165-174)*87787 =-790083 (грн.)

Приріст обсягу продукції за рахунок середньої продуктивності праці:

∆Qпп_п = ( ППб_п-ППпл_п)*Чпл_п = (70000-65000)*220=1100000 (грн.)

∆Qпп_р = ( ППб_р-ППпл_р)*Чпл_р = (93333-87787)*165=915083 (грн.)

Перевіримо правильність наших розрахунків

∆Qч_п + ∆Qпп_п = 125000= 1100000-975000=125000

∆Qч_р + ∆Qпп_р = 975083-790083=125000

Планувалося підвищити продуктивність праці на 0,81 %

0,81 – 125000

∆Qпп_п – 1100000= 7,13 (%)

0,81 –125000

∆Qч_п – -975000 = - 6,32 (%)

0,81 – 125000

∆Qпп_р – 915083 = 5,91(%)

0,81 – 125000

∆Qч_р – -790083 = - 5,1 (%)

Обсяг продукції планувалося підвищити на 0,81 %, за рахунок збільшення середньої продуктивності праці та зменшення чисельності.

2) За фактом обсяг продукції збільшився на 700000 грн., при цьому кількість працюючих зменшиться на 10 осіб ( середня продуктивність праці збільшиться на 6000 грн. одного працюючого), а кількість робочих зменшиться на 3 осіб (середня продуктивність праці збільшиться на 5634 грн. одного робочого)

Розрахуємо як продуктивність праці одного працюючого, продуктивність праці одного робочого та їх чисельність вплинули на обсяг продукції

Приріст обсягу продукції за рахунок чисельності:

∆Qч_п = ( Чб_п-Чф_п)*ППф_п = (225-235)*65000 = -650000(грн.)

∆Qч_р = ( Чб_р-Чф_р)*ППф_р = (171-174)*87787 = -263361(грн.)

Приріст обсягу продукції за рахунок середньої продуктивності праці:

∆Qпп_п = ( ППб_п-ППф_п)*Чф_п = (71000-65000)*225= 1350000 (грн.)

∆Qпп_р = ( ППб_р-ППф_р)*Чф_р = (93421-87787)*171=963361 (грн.)

Перевіримо правильність наших розрахунків

∆Qч_п + ∆Qпп_п = 125000= -650000+1350000=700000 (грн.)

∆Qч_р + ∆Qпп_р = -263361+963361=700000 (грн.)

Планувалося підвищити продуктивність праці на 4,58%

4,58 – 700000

∆Qпп_п –1350000= 8,83(%)

4,58 – 700000

∆Qч_п – -650000= - 4,25(%)

4,58 – 700000

∆Qпп_р – 963361= 6,3(%)

4,58 – 700000

∆Qч_р – -263361 = - 1,72(%)

Обсяг продукції фактично підвищився на 4,58%, за рахунок збільшення середньої продуктивності праці та зменшення чисельності.

Відповідь : Обсяг продукції планувалося підвищити на 0,81 %, за рахунок збільшення середньої продуктивності праці ( + 7,13% та -6,32% - працюючі, +5,91% та – 5,1% - робочі), але за фактом обсяг продукції підвищився на 4,58% ( + 8,83% та -4,25% - працюючі, +6,3% та –1,72% - робочі відповідно).