Зміст
Вступ 3
1.Теоретична частина - Доходи населення і рівень життя 4
1.1 Доходи населення і джерела їх формування 4
1.2 Поняття і показники рівня життя 7
2.Практична частина (задачі 1.3, 2.1, 3.2, 4.6, 5.2 ) 11
Висновок 21
Список використаної літератури 23
Вступ
Соціально-трудові відносини у сфері праці є формою взаємодії суб'єктів ринку праці, яка визначає умови поєднання та використання факторів виробництва, методи розподілу новоствореної вартості. Від ефективності організації соціально-трудових відносин залежить вирішення такої важливої проблеми, як відчуження працівників у процесі праці. Відчуження як форма відношення працівників до праці має ряд негативних наслідків, пов'язаних із послабленням мотивації до високопродуктивної і якісної роботи, зниженням у зв'язку з цим трудових доходів працівників, розвитком у них несприятливого емоційного стану та нестабільністю соціальних відносин у суспільстві.
Головною метою вивчення даного курсу є формування у студентів системи теоретичних і практичних знань про категорії, поняття, механізми забезпечення ефективної зайнятості населення та прогресивного розвитку соціально-трудових відносин в Україні на всіх рівнях.
Таким чином, об'єктом вивчення дисципліни є система соціально-економічних, організаційно-правових відносин між людьми з приводу відтворення й ефективного використання людських продуктивних сил в процесі праці.
Предметом вивчення дисципліни виступає сукупність теоретичних і практичних проблем формування людського потенціалу, забезпечення ефективного використання його у сфері праці як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях з метою забезпечення високої якості життя населення та високої ефективності економічної діяльності.
Теоретична частина - Доходи населення і рівень життя
1.1 Доходи населення і джерела їх формування
Політика доходів, що здійснюється суспільством, являє собою важливу складову загальної соціально-економічної політики, оскільки показники доходів населення є характеристиками рівня життя й економічними характеристиками одночасно.
Доходи населення — це інструмент для визначення рівня добробуту суспільства. Ринкова економіка, орієнтуючи населення на підвищення свого добробуту, передусім за рахунок трудової активності, ініціативи і підприємництва, поряд з підтриманням соціально-незахищених груп населення потребує державних гарантій забезпечення споживання для всіх громадян.
Доходи населення — це сукупність коштів і витрат у натуральному виразі для підтримання фізичного, морального, економічного й інтелектуального стану людини.
Розрізняють грошові і натуральні доходи. Формування грошових доходів здійснюється за рахунок оплати праці працівників, виплат із соціальних фондів (соціальних трансфертів), підприємницьких доходів, доходів від власності, доходів від особистого підсобного господарства та індивідуальної трудової діяльності, інших доходів (аліментів, гонорарів, благодійної допомоги тощо).
Оплата праці — це винагорода за виконану роботу, а також оплата відпусток, святкових днів та іншого невідпрацьованого часу відповідно до трудового законодавства і колективних договорів. Окрім того, до цієї статті доходів відносять стимулюючі доплати і надбавки, премії й одноразові заохочувальні виплати, компенсаційні виплати, пов’язані з режимом роботи й умовами праці тощо. Розмір заробітної плати, регулярність її виплат найбільшою мірою визначає рівень життя населення, особливо його частини з низькими доходами.
У сучасних умовах в нашій країні виникає додаткове джерело доходів працівників, зайнятих у суспільному виробництві, це — прибуток. За рахунок чистого прибутку здійснюються такі види доходів, як доходи від інвестицій, інновацій, дивіденди, доходи монополій, соціальні виплати і пільги тощо.
Виділяють номінальні і реальні доходи.
Номінальні доходи — це величина нарахованих виплат і натуральних видач. Реальні доходи — це номінальні доходи, скориговані на зміни цін на товари і тарифів на послуги. Індекс споживчих цін впливає на купівельну спроможність номінальних доходів населення:
де: Др — доходи реальні; Дн — доходи номінальні; Іц — індекс споживчих цін.
Номінальні і реальні доходи, а також розміри і динаміка основних доходів окремих груп населення, таких як заробітна плата, пенсії або стипендії, дають перше уявлення щодо рівня життя.
Для характеристики добробуту населення велике значення мають сукупні доходи, які охоплють всі види грошових доходів, а також вартість натуральних надходжень, отриманих від особистого підсобного господарства і використаних на особисте (домашнє) споживання. Окрім того, в сукупний дохід входить вартість безплатних послуг, що отримуються за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів і фондів підприємств (послуги охорони здоров’я, освіти, дотації на житло, транспорт, харчування тощо).
Грошові і сукупні доходи поділяються на загальні і чисті.
Загальні містять усі надходження, і розраховуються до сплати податків і обов’язкових платежів.
Чисті доходи населення — це результат перерозподільних процесів. Це ті доходи, що залишаються після здійснення зазначених платежів. Вони коригуються з урахуванням натуральних соціальних трансфертів.
Дедалі більшого значення сьогодні набуває визначення доходів домашніх господарств, що необхідно для адресної допомоги населенню, раціонального оподаткування.
Домашнє господарство — один із суб’єктів економічної діяльності, який забезпечує економіку ресурсами, насамперед трудовими і грошовими, а також використовує отримані кошти для забезпечення життєдіяльності людей.
Найчастіше домашнє господарство за кількістю членів збігається з сім’єю. Сім’я — це споріднені особи, які спільно проживають і ведуть спільне господарство. Проте в деяких випадках домашнє господарство може складатися з кількох сімей, а також використовувати найману працю.
Бюджет сім’ї складається з двох частин — дохідної і витратної. На доходи і витрати сімей впливають фактори, обумовлені типом сім’ї, який, у свою чергу, залежить від чисельного і соціально-демографічного складу, співвідношення працюючих і утриманців тощо, характеру зайнятості, рівня отримуваних доходів, забезпеченості житлом, предметами культурно-побутового характеру, місця проживання, характеру розселення, району проживання тощо.
Залежно від джерел формування доходи можуть бути трудові і нетрудові.
За визначенням МОП (Міжнародної організації праці) , трудовий дохід — це дохід, який отримує працівник у результаті своєї економічної діяльності як наймана робоча сила або у разі самостійної зайнятості. Слід розрізняти також трудові доходи від основної роботи за наймом і доходи від вторинної зайнятості.
Нетрудові доходи являють собою надходження від діяльності, що ведеться з відхиленнями від чинних у державі правових норм, норм моралі та поведінки громадян.
У сучасних умовах значна частина доходів є прихованими.
Вони пов’язані з тіньовою економікою, що являє собою приховану економічну діяльність.