Тема 3 Комунікаційні канали Сучасні інформаційні та комунікаційні системи

2009 – 2010 Доц. Каф. Журналістики хну ім. Каразіна в.Н.

Ярох А.І.

Тема 3. Канали комунікації та їх еволюція.

Комунікація є суттю людської діяльності. Тому сучасні можливості комунікації змінюють усі сфери соціального життя. Все чіткіших образів набуває якісно нова форма соціуму - мережеве суспільство або інформаційне суспільство.

Результатом комунікаційної діяльності є розповсюдження освіти, формування громадської думки і суспільних настроїв, процеси управління і таке інше. Для реалі­зації комунікаційної діяльності потрібні матеріально-технічні, технологічні, кадрові, організаційні засоби, в якості яких виступають комунікаційні канали.

Отже, комунікаційні канали — матеріальна сто­рона (засоби) соціальної комунікації. Комунікаційні канали надають суб’єктам комунікації засоби для створення і сприйняття повідомлення, а це знаки, мова, коди, матеріальні носії, технічні пристрої, програмне забезпечення та інше.

Комунікаційний канал— це реальна або умовна „лінія” звязку (контакту), по якій рухаються повідомлення від коммуніканта до реципієнта. Наявність зв'язку — необхідна умова будь-якої комунікаційної діяльності, в якій би формі вона не здійснювалась (інформування, управління, діалог). Комунікаційний канал можемо розглядати ще як і форму, в якій відбувається процес комунікації: усна, письмова, музика, живопис.

Розвиток людства від первісного варварства до постіндустріальної цивілізації супроводжувався по­стійним збільшенням кількості комунікаційних каналів, завдяки доповненню природних каналів, що утворилися в ході антропогенезу, каналами штучними, свідомо створеними людьми. Еволюцію комунікаційних каналів досліджував фахівець в галузі соціальних комунікацій Соколов А. В.Матеріали із його книжки¹використовуються в цьому розділі.

Поняття „комунікаційний канал” пов’язане з ширшим поняттям „комунікаційна система”. Комунікаційна системаце впорядкована певним чином сукупність суб’єктів комунікації, комунікаційних каналів, служб (з матеріально-технічним, технологічним, кадровим, організаційним та іншим забезпеченням) та смисловими повідомленнями, що рухаються.

Природні комунікаційні канали

Природні комунікаційні канали – це канали, що використовують вроджені, притаманні людині від природи засоби передачі смислових повідомлень у фізичному просторі. Таких каналів два: не­вербальний (несловесний) і вербальний (словесний).

Невербальний канал — як найдавніший з комунікаційних каналів, виник у ході біологічної эволю­ції задовго до появи людини. Він існував у світі вищих тварин (зоокомунікації). Зміст зоокомунікації — демонстра­ція емоційних станів, які переживає суб’єкт, — гнів, біль, страх і так далі. Тваринами використовуються звукові сигнали, пози, рухи, що нагадують жести. Наприклад, щеня виляєхвостом, коли воно задоволене, притискує вуха і вишкіряє ікла, коли прикидається сердитим. Невербальний канал активно використовується в процесі комунікації між людьми дотепер.

Вербальний канал доступний тільки людині, що володіє мовною здатністю, здатністю користуватися природною мовою. Формування мовної здатності (і відповідно вербального комунікаційного каналу) відбувалося в процесі антропогенезу. Тому вербальний канал, подібно до невербального каналу, пра­вомірновважати за природний.

На базі невербального і вербального каналів сформувався канал усної комунікації;