7.3. Основні правила балансування статей платіжного балансу та економічна рівновага

В основу організації платіжного балансу як статистичної системи покладено теоретичні принципи бухгалтерського обліку:

1) безперервність спостереження;

2) повнота охоплення даних;

3) достовірність даних;

4) подвійний запис операцій;

5) бухгалтерська рівновага.

Платіжний баланс організовано як складний бухгалтерських рахунок, що має дві сторони – дебет і кредит. Кожна економічна операція відображається подвійно: за кредитом одного рахунку і дебетом іншого. Це правило має дуже просту економічну інтерпретацію: більшість економічних операцій – це обмін економічними цінностями. Платіжний баланс становить бухгалтерський рахунок такого типу, який не має сальдо. Це означає, що кредитові й дебетові обороти мають кількісно дорівнювати один одному.

Всі грошові надходження в країну внаслідок здійснення протягом звітного періоду операцій вважаються позитивними і записуються у кредиті платіжного балансу. Платежі резидентів даної країни, яких вимагає проведення операцій, вважаються негативними і записуються в дебеті платіжного балансу.

Зазначені принципи укладання платіжного балансу передбачають дотримання бухгалтерських правил відображення операцій на рахунках (табл. 7.1).

Таким чином, відповідно до правил, надання послуг іноземним туристам, продаж автомобілів за рубіж, грошові перекази сім'ям від родичів з-за кордону, купівля акцій вітчизняних корпорацій іноземцями можуть бути прикладами записів у кредиті, оскільки внаслідок їхнього здійснення відбуваються грошові надходження в дану країну.

Прикладами дебетових записів можуть бути імпорт споживчих товарів, перекази доходів іноземних компаній, надання позик нерезидентам, купівля ліцензій та ін. Наслідками цих операцій є відплив грошей з рахунків резидентів даної країни. Щодо реєстрації односторонніх операцій, наприклад списання боргів, дарів, надання безоплатних послуг, то другий запис із цих трансакцій робиться у спеціальній статті «трансфери».

Таблиця 7.1 – Основні правила запису операцій

У платіжному балансі

Операція	Кредит (+)	Дебет (–)
А. Товари та послуги Б. Доходи (оплата праці та доходи від інвестицій) В. Трансфери (поточні й капітал) Г. Придбання / продаж нематеріальних не фінансових активів Д. Операції з фінансовими активами або зобов'язаннями	Експорт товарів та послуг (надання резидентами) Находження від нерезидентів Одержання коштів Продаж активів Збільшення зобов'язань щодо нерезидентів або зменшення вимог до нерезидентів	Імпорт товарів та послуг (надання нерезидентами) Сплата нерезидентам Передача коштів Придбання активів Збільшення вимог до нерезидентів або зменшення зобов'язань щодо нерезидентів

Теоретично, виходячи з принципу подвійного запису операцій, обсяги зустрічних потоків з дебету і кредиту мають збігатися, але на практиці цього майже ніколи не відбувається. Проблема полягає в тому, що дані про одні й ті самі операції надходять із різних джерел. Так, дані про обсяги та склад зовнішньоторговельних операцій надаються митницями, а дані про відповідні валютно-фінансові потоки акумулюються банківською статистичною звітністю. Митна й банківська статистика містять розбіжності через неповноту охоплення з різних причин. Контрабанда, надання незаконних послуг, неорганізовані товарні потоки, вивіз валюти туристами не потрапляють до жодного з джерел статистичної інформації. Розбіжність між дебетовим і кредитовим оборотом має назву чистих помилок та упущень. Підсумок цих розбіжностей заноситься в однойменну статтю платіжного балансу. На думку спеціалістів із проблем статистики міжнародних економічних операцій, ця стаття відображає і рух «гарячих грошей», тобто втечу короткострокових капіталів у періоди кризових потрясінь.

Концепція виміру загального сальдо платіжного балансу. Як вартісний вираз зовнішнього сектора відкритої економічної системи платіжний баланс відображає рівень її пристосування до світової економіки. Тому поняття бухгалтерської та економічної рівноваги не є тотожними. Завжди перебуваючи у стані бухгалтерської рівноваги, платіжний баланс може водночас характеризуватися порушенням економічної рівноваги зовнішніх платежів.

Той факт, що в бухгалтерському розумінні платіжний баланс є збалансованим, не означає, що країна не має проблем із зовнішніми платежами. Загальний платіжний баланс вимагає рівності не лише загального підсумку дебетового і кредитового оборотів. Надлишок або дефіцит визначаються за групами показників, які відокремлюють від інших за певними ознаками. З цієї точки зору важливою є концепція виміру сальдо платіжного балансу, за якою всі його статті поділяються на основні та балансуючі. Сальдо основних статей являє собою сальдо платіжного балансу, тобто результат, за яким визначається активний або пасивний характер зовнішніх платежів країни. Це принципове аналітичне положення покладене в основу теорії та практики платіжного балансу.

Платіжний баланс складається з метою визначення стану поточних міжнародних економічних відносин країни у звітному періоді. З цього погляду найважливішим є визначення стану справ з її ліквідністю – збільшенням чи зменшенням іноземних ліквідних активів (включаючи офіційні резерви) та зобов'язань. Метод виміру надлишку чи дефіциту платіжного балансу має відбивати зміни чистої ліквідної позиції країни.

У платіжному балансі фіксуються зміни резервних активів, які відбулися протягом звітного періоду, тобто міжнародні потоки резервних активів. Зміни мають місце, якщо головні грошово-кредитні інститути продають або купують іноземні ліквідні активи чи певні ліквідні зобов'язання. Зміна стану резервних активів означає, що здійснюється фінансування сальдо (активу чи пасиву) платіжного балансу – офіційна інтервенція на валютному ринку, яка має на меті вплив на курс національної валюти та інші операції.

Дослідження методів визначення сальдо платіжного балансу показує, що наукові погляди щодо економічного значення і змісту тих його статей, за якими визначається активний чи пасивний характер дисбалансу, зазнали еволюційних змін. Відомі кілька концепцій визначення сальдо платіжного балансу:

• за балансом поточних платежів;

• за базовим балансом, рухом валюти;

• ліквідністю, або загальним балансом, балансом офіційних розрахунків.

Зазначені концепції мають значні відмінності у трактуванні основних статей (табл. 7.2).

Таблиця 7.2 – Альтернативні концепції виміру