7.2. Міжнародний стандарт платіжного балансу

У п'ятому виданні «Рекомендацій зі складання платіжного балансу» визначено такі основні стандартні компоненти платіжного балансу: рахунок поточних операцій (current account) і рахунок операцій з капіталом та фінансовими інструментами (capital account).

1. Рахунок поточних операцій	2. Рахунок операцій з капіталом і фінансовими інструментами
А. Товари та послуги 1. Товари 2. Послуги Б. Поточні трансфери В. Поточні транфери	А. Рахунок операцій з капіталом 1. Капітальні трансфери 2. Придбання /продаж невироблених нефінансових активів Б. Фінансовий рахунок 1. Прямі інвестиції 1.1. За рубіж 1.2. В економіку, для якої складається звітність	2. Портфельні інвестиції 2.1. Активи 2.2. Зобов'язання 3. Інші інвестиції 3.1 Активи 3.2 Зобов’язання 4. Резервні активи

Рис 7.1. Стандартна структура платіжного балансу

До складу рахунку поточних операцій, або поточного балансу, входять чотири групи операцій: з товарами, послугами, чисті доходи від інвестицій і чисті поточні трансфери. На торговельний баланс припадає переважна частина всіх зовнішніх поточних розрахунків.

Операції з послугами, доходами і поточними трансферами утворюють баланс послуг та некомерційних платежів, які умовно називають «невидимими операціями».

Доходи від інвестицій охоплюють власне прибутки від інвестицій, процентні платежі за борговими зобов'язанням оплати праці резидентів, які працюють за кордоном. Якщо доходи від вкладеного за кордоном національного капіталу більші за доходи від іноземного капіталу, вкладеного всередині країни, то загальні чисті доходи від інвестицій є додатними; у противному випадку чисті доходи від інвестицій є від'ємними.

І. Рахунок поточних операцій.

1. Товари

Товари для перероблення – це товари, які перетинають кордон з метою їх подальшого перероблення, після чого вони повертаються до країни – власника товару. Перероблення товарів не передбачає переходу права власності. Ці товари враховуються на валовій основі (за повною вартістю товарів до і після перероблення). Платежі за перероблення товарів ураховуються за категорією інших ділових послуг.

2. Послуги

Ремонт товарів – вартість ремонту пересувного обладнання який виконується нерезидентом або для нерезидента. До цієї статті не включаються інші види ремонту, а саме: ремонт будівель та споруд (будівельні послуги), ремонт комп'ютерної техніки (комп'ютерні та інформаційні послуги) та технічне обслуговування транспортного обладнання в морських та повітряних портах (інші послуги на транспорті).

Послуги за статтею «Подорожі» відбивають вартість усіх видів товарів та послуг, придбаних приїжджими. За цією категорією послуг ураховуються платежі за туристичні путівки, за проживання в готелі, придбання товарів особистого користування, а також приватні перекази з-за кордону на користь нерезидентів (у тому числі іноземних студентів), готівкова валюта, продана на відрядження, та ін.

Комунікаційні послуги – послуги зв’язку, у тому числі телекомунікаційні, забезпечення телефонного, телексного, телеграфного зв'язку, радіомовлення, електронної пошти, супутникового, факсимільного та телевізійного зв'язку, поштові послуги.

Будівельні послуги – будівництво об'єктів, монтаж обладнання, ремонт будівель та споруд за межами економічної території.

Страхові послуги охоплюють різні види страхування, що здійснюються страховими компаніями-резидентами для нерезидентів, і навпаки (наприклад, страхування зовнішньоторговельних вантажів).

Фінансові послуги – це послуги фінансових посередників (наприклад, у зв'язку з відкриттям кредитних ліній), виплата чи стягнення комісійних за операції з акредитивами, банківськими акцептами, фінансовим лізингом. До фінансових послуг належать також виплата чи стягнення комісійних за проведення операцій з цінними паперами, за управління активами, за обслуговування кореспондентських рахунків та ін.

Комп'ютерні та інформаційні послуги – оброблення баз даних, упровадження програмного забезпечення, зокрема розроблення і програмування конкретних систем замовника, управління обчислювальними комплексами, консультування у сфері обчислювальної техніки, експлуатація та ремонт обчислювальної техніки, послуги інформаційних агентств, пряма (індивідуальна) передплата на періодичні видання.

«Роялті» та ліцензійні послуги – офіційно дозволене використання нематеріальних активів (патенти, ліцензії, авторські права, торговельні знаки, технології). Проте придбання та продаж таких активів належать до операцій з капіталом (капітальні трансфери).

Послуги приватним особам та послуги у сфері культури і відпочинку – створення художніх фільмів, радіо- і телевізійних програм, проведення спортивних, культурних та оздоровлювальних програм, послуги, пов'язані з навчанням чи лікуванням за кордоном.

Урядові послуги – зовнішньоторговельні операції посольств, консульств, військових представництв, які вони проводять із резидентами тієї країни, де розташовані.

Інші ділові послуги – різноманітні види ділових, професійних, технічних та пов'язаних з науково-дослідною діяльністю послуг, які не увійшли до наведених вище категорій послуг. Зокрема:

а) перероблення давальницької сировини;

б) операційний лізинг – оренда обладнання без персоналу, здавання в оренду (чартер) морських і повітряних суден та іншого транспортного обладнання без команди та екіпажу;

в) послуги з підготовки документів, консалтинг у сфері бухгалтерського обліку, аудиту й податкового законодавства, надання оперативної допомоги фірмам;

г) послуги в галузі реклами та маркетингу, проведення виставок і торговельних ярмарків;

д) наукові дослідження та дослідно-конструкторські розробки, виконані резидентами для нерезидентів, і навпаки;

ж) архітектурні, інженерні та інші технічні послуги, геологічна розвідка, перевірка та сертифікація якості продукції, технічний контроль;

з) послуги в галузі сільського господарства, видобування корисних копалин, перероблення на місцях тієї продукції, яка надійшла за імпортом і не підлягає реекспорту, і навпаки (наприклад, перероблення ядерних відходів);

к) послуги з добору кадрів (наприклад, екіпаж суден), письмового та усного перекладу, оплата будівельних матеріалів компаніями-нерезидентами, що ведуть будівельні роботи на території даної країни;

л) агентські послуги – оплата компаніями послуг їхніх закордонних агентів, у тому числі представництв.

3. Доходи

До статті «Доходи» поточного рахунку входять компенсації працівникам, доходи від інвестицій (доходи від прямих інвестицій та інші дивіденди і проценти). Ця стаття відображає взаємозв'язок між доходами і капітальним рахунком, а також між  платіжним балансом і  балансом іноземних інвестицій.

Основні види доходів, що відбиваються на поточному  рахунку,  наступні:

Оплата праці – заробітна плата та інші виплати, отримані робітниками та службовцями за межами країни, резидентами якої вони є.

Доходи від прямих інвестицій:

а) дохід від пайової участі в капіталі компаній – дивіденди, розподілений та нерозподілений прибуток закордонних відділень, реінвестований прибуток;

б) проценти за борговими зобов'язаннями – це проценти, які сплачує прямому інвесторові підприємство прямого інвестування і навпаки.

Доходи від портфельних інвестицій являють собою рух коштів між резидентами і нерезидентами, що виникає внаслідок володіння акціями, облігаціями, довгостроковими цінними паперами інструментами грошового ринку. Сюди належать:

а) дохід від пайової участі в капіталі компаній (дивіденди);

б) дохід за борговими зобов'язаннями (проценти).

Доходи від інших інвестицій:

а) проценти за довгостроковими кредитами (гарантованими і не гарантованими);

б) інші доходи від інших інвестицій – проценти за іншими фінансовими вимогами/зобов'язаннями (міжбанківськими кредитами, позиками, депозитами, за користування залишками коштів на коррахунку та ін.).

4. Поточні трансфери

Стаття «Поточні трансфери» відбиває операції, проведені на безоплатних засадах. Ця група операцій збільшує доходи та споживання країни-одержувача за рахунок доходів та споживання країни-постачальника. Поточні трансфери охоплюють грошові трансфери урядам на фінансування видатків, гуманітарної допомоги, щорічних або інших регулярних внесків у міжнародні організації, оплату урядом або міжнародними організаціями витрат (у тому числі й заробітної плати співробітникам) на надання технічної допомоги.

Чисті поточні трансфери є результатом даної групи поточних операцій країни, тобто різницею між дебетовим і кредитовим оборотами.

Облік поточних трансферів здійснюється окремо по сектору державного управління та інших секторах.

Поточні трансфери сектора державного управління містять гуманітарну допомогу, внески державних органів до фондів міжнародних організацій, податки та штрафи, сплачені нерезидентами державним органам, і навпаки.

До поточних трансферів інших секторів входять: грошові перекази осіб, які працюють за кордоном, безоплатні грошові перекази сім'ям; виплати на утримання – дарування, спадок; аліменти та інші виплати на утримання дітей; пенсії та інші виплати, що здійснюються недержавними організаціями в межах програм соціального забезпечення; приватні перекази, що надходять резидентам від нерезидентів, і навпаки; періодичні відрахування (включаючи членські внески) у благодійні, релігійні, наукові та культурні організації, якщо вони проводяться резидентами даної країни на користь державних органів інших країн.

II. Рахунок операцій з капіталом і фінансовими інструментами. Ця частина платіжного балансу відбиває міжнародні угоди, пов'язані зі зміною права власності на іноземні фінансові активи чи пасиви країни. Насамперед це операції, що полягають у заявлені та погашенні фінансових вимог однієї країни до інших країн, і навпаки.

Цей рахунок поділяється на рахунок операцій з капіталом та рахунок фінансових операцій.

1. Рахунок операцій з капіталом

На цьому рахунку відображаються всі виплати з капітальних трансферів, а також придбання/продаж нематеріальних нефінансових активів.

Трансфер вважається капітальним, якщо відбувається передача права власності на основний капітал або анулювання боргу кредитором за обставин, коли одна із сторін не отримує вартісного еквівалента. Анулювання боргу кредитором являє собою списання частини боргу банком або будь-якою іншою приватною чи урядовою структурою. Капітальні трансфери можуть здійснюватися як у грошовій, так і у матеріальній формі. Грошова капітальні трансфери призначені для придбання / розміщення основних фондів. До цього розділу платіжного балансу вносять інвестиційні гранти (наприклад, на будівництво доріг, мереж зв'язку, лікарень, аеропортів). Капітальні трансфери в матеріальній формі є відображенням зміни права власності на основні фонди, списання дебіторської заборгованості.

Чисті капітальні трансфери відображають результат цієї групи операцій, тобто різницю між дебетовими і кредитовими записами.

Стаття «Придбання/продаж нематеріальних нефінансових активів» охоплює операції з активами, які не є результатом виробництва (земля, надра), а також невідчутні активи (патенти, авторські права, торговельні знаки і т. п.). Важливо пам'ятати, що розрахунки за використання невідчутних активів відображаються на рахунку поточних операцій, а придбання чи продаж - на рахунку операцій з капіталом.

2. Рахунок фінансових операцій

Цей рахунок містить операції з прямого і портфельного інвестування та інші інвестиції.

Прямі інвестиції – це операції, внаслідок яких резидент однієї країни (прямий інвестор) стало впливає на резидента іншої економіки (підприємства прямого інвестування). Вплив прямого інвестора є сталим, якщо він відіграє суттєву роль в управлінні підприємством. Прямими інвесторами можуть бути фізичні особи, громадські установи, уряди, державні й приватні корпоративні та некорпоративні підприємства.

Прямі інвестиції складаються з акціонування, тобто придбання нових акцій дочірніх та асоційованих підприємств; реінвестування, тобто зворотних вкладень частини нерозподіленого у формі дивідендів прибутку; інших інвестицій, які головним чином являють собою внутрішньофірмове кредитування материнською компанією своїх дочірніх та асоційованих компаній.

Акціонерний капітал – це капітал відділень, акції дочірніх та асоційованих підприємств, крім «неголосуючих» привілейованих акцій, а також інші капіталовкладення прямого інвестора, що збільшують статутний фонд підприємства прямого інвестування.

Реінвестований прибуток – це та частина прибутку підприємств прямого інвестування, що належить прямому інвесторові й не підлягає розподілу. Цей прибуток збільшує розмір іноземних активів держави, резидентом якої є прямий інвестор.

Інший капітал у формі прямих інвестицій («міжфірмовий борг») охоплює всі операції щодо залучення коштів і кредитних ресурсів, які здійснюються між прямим інвестором і підприємствами прямого інвестування. За цією позицією ураховуються також «неголосуючі» привілейовані акції дочірніх і асоційованих підприємств, що не дають права на участь у додаткових прибутках; вкладення коштів у нерухоме майно приватними особами (наприклад, будівництво дачних та інших будівель для власного користування та здавання в оренду).

Отже, капітал у формі прямих інвестицій охоплює:

• Капітал, вкладений прямим інвестором у закордонне підприємство прямого інвестування.

• Капітал, отриманий прямим інвестором від участі в такому підприємстві.

Облік прямих інвестицій здійснюється за принципом їх спрямованості – окремим рядком показуються інвестиції резидентів за кордон та інвестиції нерезидентів у внутрішню економіку.

3. Портфельні інвестиції – це, на відміну від прямих інвестицій, операції з торгівлі фінансовими інструментами між нерезидентами, які не дають права прямого контролю щодо об'єкта інвестування. До фінансових інструментів належать акції, облігації та похідні від них фінансові деривативи (опціони, варанти, свопи, ф'ючерси); інструменти грошового ринку - казначейські векселі, банківські акцепти, короткострокові боргові зобов'язання з банківською підтримкою, депозитні сертифікати та ін.

Стаття «Портфельні інвестиції» фінансового рахунку охоплює операції з акціями, іншими цінними паперами та похідними фінансовими інструментами, за винятком тих випадків, коли ці операції належать до прямого інвестування чи операцій з резервними активами. Характерною особливістю цих інструментів є те, що вони можуть вільно обертатися на фінансовому ринку.

Операції з портфельного інвестування поділяються на дві групи: операції з фінансовими активами (закордонними цінними паперами) і операції з фінансовими зобов'язаннями (вітчизняними цінними паперами).

Залежно від виду фінансового інструменту розрізняють такі операції з портфельного інвестування:

• операції з цінними паперами, які не дають права на участь у капіталі, тобто операції з акціями різних типів, сертифікатами участі, які замінюють акції, всіма видами капіталовкладень довірчі товариства та інвестиційні фонди;

• операції з борговими цінними паперами:

1) з облігаціями та іншими довгостроковими або безстроковими борговими зобов'язаннями;

2) з інструментами грошового ринку (борговими цінними паперами, термін погашення яких з моменту їхнього випуску становить рік або менше року – казначейськими зобов'язаннями, векселями, банківськими акцептами, короткостроковими депозитними сертифікатами);

3) з похідними фінансовими інструментами (опціонами, варантами).

4. Інші інвестиції – це всі міжнародні інвестиції, які не віднесено до прямих, портфельних та операцій з резервними активами. На цьому рахунку відбиваються всі операції щодо залучення коштів і кредитних ресурсів:

• рух комерційних кредитів, які безпосередньо пов'язані із зовнішньою торгівлею товарами та послугами і є короткостроковими;

• позики, тобто пряме надання кредитних ресурсів. Сюди належать позики для фінансування торговельних угод, авансові платежі, іпотечний кредит, фінансовий лізинг, кредити МВФ;

• готівкові гроші та депозити – депозити до запитання, строкові ощадні та ін., банкноти та монети, які перебувають в обігу отримання готівки в національній валюті нерезидентами і в іноземній валюті резидентами, а також відкриття ними відповідних рахунків.

Інші інвестиції поділяються на «інші інвестиції – активи» та «інші інвестиції – зобов'язання» відповідно до їхньої національної належності.

Класифікувати операції з «іншого інвестування» можна таким чином.

Торговельні (комерційні) кредити – це вимоги та зобов'язання, які виникають унаслідок того, що продавець надає кредит безпосередньо покупцеві товарів або покупець здійснює попередню оплату (банківські позики на фінансування зовнішньоторговельних операцій до цієї категорії не належать, вони враховуються разом із позиками).

Позики – це пряме надання кредитором боржникові певної суми коштів; крім того, до категорії позик входять платежі за угодами РЕПО (Repurchase agreement), виплата основної суми боргу за фінансовим лізингом. Залежно від початкового терміну погашення позики поділяються на довгострокові і короткострокові.

Довгострокові позики – це кредити МВФ та інших міжнародних організацій, гарантовані або не гарантовані державні кредити, які надходять за прямими кредитними лініями, інші позики, початковий термін погашення яких становить понад рік.

Короткострокові позики – банківські кредити, в тому числі на фінансування зовнішньоторговельних операцій, платежі за угодами РЕПО, інші види позик та авансів (включаючи іпотечні кредити), що передбачають початковий термін погашення, менший за один рік, або виплачуються на першу вимогу.

Депозити – ліквідні депозити (депозити до запитання) та інші види депозитів, депозити в кредитних спілках, будівельних товариствах та ін.

Рахунок поточних операцій та рахунок операцій з капіталом і фінансовими інструментами, за винятком короткострокового капіталу і резервних активів, разом складають базовий баланс, а операції з резервними активами – баланс офіційних розрахунків.

5. Резервні активи (reserve assets) – це іноземні фінансові активи, які перебувають у розпорядженні органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути використані в будь-який момент відповідно до цілей економічної політики.

Резервні активи призначені для фінансування і регулювання дефіциту платіжного балансу та інших чітко обумовлених цілей і контролюються монетарною владою.

Резервні активи складаються з монетарного золота, спеціальних прав запозичення, резервної позиції країни в МВФ, валютних активів, інших фінансових вимог.

Монетарне золото – золото, яке перебуває в розпорядженні центрального банку або уряду країни і може бути реалізоване на світових ринках золота або міжнародним організаціям за іноземну валюту. Монетизація золота означає його купівлю у державні резерви, демонетизація – продаж з резервів. У державних запасах зберігається золото найвищої проби – не нижче 995/1000.

Спеціальні права запозичення (СПЗ, чи СДР – від англ. special drawing rights) – резервний актив, який випускається МВФ і розподіляється між країнами–членами МВФ відповідно до їхніх квот у капіталі МВФ. СДР можуть використовуватися не тільки як резервні, а і як платіжно-розрахункові засоби. У цілому частка СДР у світових резервних активах не перевищує 3%. Уперше СДР було випущено в 1970р. До 1974р. курс СДР визначався відповідно до золотого вмісту, який дорівнював доларові США . Пізніше, після запровадження «плавання» валют, курс СДР почав установлюватися на основі «валютного кошика» – спочатку 16, а з 1981р. 5 головних національних валют (долара США, марки ФРН, японської єни, англійського фунта стерлінгів, французького франка).

Резервна позиція в МВФ – величина цієї складової офіційних резервів дорівнює 25% квоти країни в капіталі МВФ. Відповідно до встановлених правил резервна позиція може бути отримана країною у будь-який час без жодних умов. Купівля іноземної валюти в межах резервної позиції збільшує резервні активи даної країни.

До складу валютних активів входять іноземні валюти та інші фінансові активи, виражені в іноземній валюті: банківські депозити, урядові цінні папери, акції приватних підприємств, фінансові деривативи та ін. У структурі офіційних резервів валютні активи становлять найбільшу частку.

Решта вимог у валютах, цінних паперах, депозитах, які не віднесено до зазначених вище категорій резервних активів, включаються до інших вимог.