М ІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Міжнародні Фінанси

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ

ДИСЦИПЛІНИ

Схвалено навчально-методичною комісією

економічного факультету

Харків

2009

УДК 336.69(075.8)

ББК 65.268

А 66

Рецензенти:

канд. екон. наук, проф. Н.О. Власова,

канд. екон. наук, доц. О.П. Близнюк

Схвалено навчально-методичною комісією економічного факультету

протокол № 3 від « 26 » листопада 200 9 р.

Міжнародні фінанси: [Текст] Навч. посібник / Т.В. Андросова,

А 66 Т.В. Шталь, О.В. Кот, Л.О. Мельнік, А.В Янчев. – Харків: ХДУХТ,

2009. – 414 с.

ISBN 966-405-041-5

У навчальному посібнику розглянуто економічну природу міжнародних фінансів, структуру та етапи розвитку світової валютно-фінансової системи.

Окремий розділ навчального посібника присвячено об’єктивній необхідності, специфічним умовам та етапам інтеграції України у систему міжнародного фінансового ринку.

Структура навчального посібника відповідає вимогам впровадження кредитно-модульної системи навчального процесу.

Навчальний посібник орієнтований на студентів, які навчаються за напрямом «Міжнародна економіка». Також рекомендовані студентам економічних вузів, аспірантам, викладачам, практичним працівникам, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність.

УДК 336.69(075.8)

ББК 65.268

ISBN 966-405-041-5 © Т.В. Андросова, Т.В. Шталь, О.В. Кот,

Л.О. Мельнік, А.В. Янчев, 2009

© Харківський державний університет

харчування та торгівлі, 2009

1. Система міжнародних фінансів

Об’єктивна необхідність та економічна природа міжнародних фінансів; етапи розвитку міжнародних фінансів; формування світових фінансових центрів.

1.1. Об’єктивна необхідність та економічна природа міжнародних фінансів

Зарубіжна фінансова наука трактує фінанси досить широко, не обмежуючись конкретними чіткими рамками: там де існують товар і гроші, є й фінанси. У наукових дослідженнях зарубіжних авторів фінанси постають як категорія економічного життя, що випливає з об’єктивних процесів у економіці і є невід’ємною частиною ринкової економіки.

Саме таке розширене трактування відноситься і до категорії «міжнародні фінанси». Так, за визначенням Дж. Менвіла Херріса, міжнародні фінанси – це економічна сукупність часу і невизначеності відносно рішень, які стосуються кількох різних країн з урахуванням того, що кожна суверенна держава має свою власну валюту, свої закони бізнесу і свої політичні системи.

До сфери міжнародних фінансів входять національні суб’єкти – держава, підприємство, господарюючий суб’єкт; та наднаціональні – міжнародні організації і міжнародні фінансові інститути.

На основі такого умовного поділу деякі вітчизняні автори дають досить звужене трактування міжнародних фінансів, вважаючи, що вони відображають тільки діяльність міжнародних організацій і фінансових інститутів.

Але на сьогодні, міжнародні фінанси є досить розгалуженою структурою з множинністю державних, приватних і власне міжнародних елементів, через які здійснюється координація і регулювання міжнародних фінансових зв’язків.

Суб’єктами міжнародних фінансів виступають приватні юридичні особи, які беруть участь у кредитно-фінансових операціях: наданні банками кредитних ресурсів, їх одержанні, в операціях на міжнародних валютних ринках, ринках цінних паперів тощо.

Процес регулювання міжнародних фінансів здійснюється через: щорічні наради «великої вісімки», яка приймає найбільш важливі стратегічні рішення; діяльність Паризького клубу, який об’єднує державних кредиторів, що регулюють і уніфікують підходи кредиторів до того чи іншого боржника; функціонування Лондонського клубу, який об’єднує найбільших приватних кредиторів, що виробляють спільну політику приватних комерційних банків стосовно боржників та ін.

Об’єктивною основою становлення і розвитку міжнародних фінансів виступають закономірності міжнародного кругообігу функціонуючого капіталу, на одному полюсі якого виникають тимчасово вільні кошти, на іншому – з’являється попит на них.

Найхарактернішою рисою міжнародних фінансів є те, що вони призначені ефективно обслуговувати міждержавний рух товарів та послуг і перерозподіл грошового капіталу між конкуруючими суб’єктами світового ринку. Вони своєчасно подають сигнали про стан світової фінансової кон’юнктури, які служать певними орієнтирами для прийняття ефективних рішень суб’єктами міжнародних фінансів.

Рух міжнародних фінансів здійснюється за наступними напрямками:

• валютні операції;

• валютно-кредитне і розрахункове обслуговування купівлі-продажу товарів (включаючи особливий товар – золото);

• операції з цінними паперами і різними фінансовими інструментами;

• іноземні інвестиції в основний і оборотний капітал;

• перерозподіл частки національного доходу через бюджет у формі трансферів бідним країнам та внесків держав до міжнародних організацій та ін.

Міжнародні фінанси являють собою сукупність відносин зі створення і використання грошових коштів, необхідних для здійснення зовнішньоекономічної діяльності державами, фірмами, іншими юридичними та фізичними особами.

Таким чином, міжнародні фінанси як економічна категорія, це фонди фінансових ресурсів, які утворилися на основі розвитку міжнародних економічних відносин і використовуються для забезпечення безперервності і рентабельності суспільного відтворення на світовому рівні та задоволення потреб, які мають міжнародне значення.

Диверсифікація міжнародних фінансових і валютних відносин на рубежі ХХ та ХХІ ст. пов’язана з необхідністю здійснення грошового забезпечення світогосподарських зв’язків, які значно розширилися й поглибилися під впливом інтернаціоналізації та глобалізації виробництва та обміну.

Фінансові операції (лат. operatio – дія) являють собою дії, спрямовані на вирішення певного завдання з організації та управління грошовими відносинами, які виникають при формуванні та використанні відповідних коштів.

Фінансові операції (трансакції) можуть зумовлюватися як грошовими платежами (розрахунки, трансфери тощо), так і рухом капітальних ресурсів (лізинг, траст, кредит, франчайзинг та ін.).

Об’єктами фінансових операцій є різноманітні фінансові активи, до яких належать національні гроші, іноземна валюта, цінні папери, дорогоцінні метали, нерухомість.

Виділяють наступні види фінансових операцій (рис.1.1):

• операції з переказу фінансових операцій;

• інвестиційні операції;

• спекулятивні операції;

• операції з капіталом.

Рис. 1.1. Класифікація фінансових операцій

Операції з переказу грошей охоплюють усі форми та види розрахунків (операції з обміну «гроші – товар») та трансфери (рух грошей в одному напрямі).

Інвестиційні фінансові операції пов’язані з переміщенням капіталу з метою його приросту. Вони опосередковують середньострокові та довгострокові вкладення капіталу. До них належать кредит, лізинг, траст, оренда, франчайзинг, рента та інші операції тривалістю понад 180 днів.

Спекулятивні операції – це короткострокові фінансові дії з отримання прибутку у вигляді різниці у відсотках з отримання кредитів. До них відносять валютний арбітраж, відсотковий арбітраж, операції своп, валютну спекуляція тощо.

Операції з капіталом спрямовуються на управління ним в умовах ризику та невизначеності економічної кон’юнктури. Переважають страхові операції, включаючи хеджування, операції застави, в тому числі іпотека.

Фінансова система ринкової економіки досягла наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. надзвичайно високого рівня розвитку як у національному, так і в міжнародному масштабі. Це виявляється в таких процесах, як:

• високий ступінь концентрації фінансових ресурсів на макроекономічному рівні;

• висока мобільність та взаємозв’язок фінансових ринків на базі новітніх інформаційних технологій;

• багатоманітність фінансових інструментів макро- та мікроекономічної політики;

• глобалізація фінансових відносин.

Рух грошових потоків у світовому господарстві здійснюється за такими напрямами:

• взаємовідносини між господарюючими суб’єктами різних країн;

• взаємовідносини держави з урядами інших країн та міжнародними організаціями;

• взаємовідносини держави та суб’єктів світогосподарських зв’язків з міжнародними фінансовими інституціями.

Світові фінансові потоки обслуговують міжнародну торгівлю товарами, послугами, перерозподіл капіталів та робочої сили між країнами.

Таблиця 1.1 – Ринки та їх учасники в системі світових фінансів

Національні учасники	Структура ринків	Міжнародні учасники
Корпорації	Валютні ринки, в тому числі ринок євровалют	Міжнародні корпорації; транснаціональні компанії
Банки та спеціалізовані кредитно-фінансові інститути, в тому числі страхові компанії	Ринок позичкових капіталів: а) грошовий ринок; б) ринок капіталів; в) євроринок	Міжнародні банки; транснаціональні банки; спеціалізовані кредитно-фінансові інституції, в тому числі страхові компанії
Фондові й товарні біржі; держава	Фінансові ринки; страхові ринки; ринки золота	Великі фондові й товарні біржі; міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації

Рух фінансових коштів здійснюється через банки, спеціалізовані фінансово-кредитні установи, фондові біржі, які в сукупності формують світовий фінансовий ринок, який має валютну, кредитну та фондову складові. Механізми світового фінансового ринку забезпечують концентрацію, розподіл і перерозподіл тимчасово вільних грошових коштів між кінцевими споживачами. Спеціалізовані фінансові інституції обслуговують потреби урядів, фірм, юридичних і фізичних осіб, здійснюючи щорічно трансакції на суму до 150 трлн. доларів США.

Концентроване вираження світові фінансові потоки дістають у сукупності фінансових ринків та фінансових інституцій.

Фінансові потоки, забезпечуючи міждержавний перерозподіл грошових коштів, виконують такі головні функції:

• сприяють іноземному інвестуванню;

• активізують операції з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами;

• розширюють діапазон валютних операцій.

У цілому перерозподіл фінансових коштів у світовому масштабі забезпечує зростання конкуренції, а також більш ефективне використання виробничих потужностей та інших ресурсів економічного розвитку.