- •План лекції:
- •Мета лекції:
- •План та організаційна структура заняття
- •Будова та функції системи дихання. Зовнішнє дихання. Дихальний цикл. Біомеханіка вдиху та видиху.
- •Висновок до першого питання:
- •2. Статичні та динамічні показники зовнішнього дихання.
- •Висновок до другого питання:
- •3. Склад повітря, що вдихається, видихається, альвеолярного.
- •Висновок до третього питання:
- •4. Парціальний тиск газів, їх напруга у крові. Механізм дифузії газів.
- •Висновок до четвертого питання:
- •5. Киснева ємність крові. Газообмін між кров’ю та тканинами.
- •Висновок до п’ятого питання:
- •6. Структури цнс, що регулюють ритм дихання. Роль центральних і периферійних рецепторів, дихальних центрів у забезпеченні газового гомеостазу.
- •Висновок до шостого питання:
- •7. Дихання при змінених умовах довкілля. Механізм першого вдиху новонародженої дитини.
- •Висновок до сьомого питання:
Висновок до другого питання:
Таким чином, показники, що характеризують зовнішнє дихання, поділяють на статичні та динамічні. До статичних показників відносять: дихальний об’єм, резервний об’єм вдиху, резервний об’єм видиху, життєва ємність легенів, залишковий об’єм та об’єм дихальний шляхів (мертвий простір). До динамічних показників відносяться частота дихальних рухів і хвилинний об’єм дихання.
3. Склад повітря, що вдихається, видихається, альвеолярного.
Атмосферне повітря, яким дихає людина, містить близько 21% кисню (О2), 0,03% вуглекислого газу (СО2), азот, невелика кількість інертних газів і водяної пари. У процесах дихання беруть участь кисень і вуглекислий газ. О2 споживається тканинами, а СО2 утворюється в тканинах і виділяється назовні. Тому у видихуваному повітрі процентний вміст кисню менше (близько 16%), а вуглекислого газу більше (близько 34%), ніж в атмосферному повітрі. У повітрі, що видихається, зростає вміст водяної пари. У альвеолярному повітрі кисню менше, ніж у повітрі, що видихається (близько 14%), а вуглекислого газу більше (до 5,5%). Роль мертвого простору. Відмінності в газовому складі повітря, що видихається, і альвеолярного повітря є наслідком того, що перше являє собою суміш газів альвеолярного повітря і повітря мертвого простору. Об'єм останнього дорівнює близько 140 – 150 мл. Він заповнює повітроносні шляхи і не приймає участі в обміні газів. Газообмін відбувається в альвеолах. При видиху мертвий простір заповнюється в основному альвеолярним повітрям, а при вдиху атмосферним. Склад альвеолярного і повітря, що видихається, в значній мірі залежить від інтенсивності обміну речовин і величини легеневої вентиляції. Чим інтенсивніше обмін речовин і менше легенева вентиляція, тим більше вуглекислого газу міститься в альвеолярному і повітрі, що видихається, і, навпаки, чим менше інтенсивність обміну і більше легенева вентиляція, тим менше вуглекислого газу і більше кисню міститься в альвеолярному і повітрі, що видихається. Після вдиху в альвеолярному повітрі міститься кисню більше, а вуглекислого газу менше, ніж після видиху.
Склад газових сумішей, %
Повітря |
О2 |
СО2 |
N2 та інертні гази |
Що вдихається |
20,93 |
0,03 |
79,04 |
Що видихається |
16,0 |
4,5 |
79,5 |
Альвеолярна газова суміш |
14,0 |
5,5 |
80,5 |
Висновок до третього питання:
Таким чином, у зв’язку з наявність мертвого простору вентиляція альвеол відрізняється від легеневої вентиляції: з 500 мл до альвеол не доходять названі 150 мл. Виходить, що за кожен дихальний цикл у легені до альвеол надходить лише приблизно 350 мл повітря, що складає 1/8 частину від усього повітря, яке знаходилося до цього в альвеолах. Природно, що чим глибше буде дихання, тим інтенсивніша альвеолярна вентиляція:
а) за умови більш глибокого видиху в легенях залишається менше повітря;
б) у разі форсованого дихання ДО істотно збільшується.
