Висновок до другого питання:

Таким чином, показники, що характеризують зовнішнє дихання, поділяють на статичні та динамічні. До статичних показників відносять: дихальний об’єм, резервний об’єм вдиху, резервний об’єм видиху, життєва ємність легенів, залишковий об’єм та об’єм дихальний шляхів (мертвий простір). До динамічних показників відносяться частота дихальних рухів і хвилинний об’єм дихання.

3. Склад повітря, що вдихається, видихається, альвеолярного.

Атмосферне повітря, яким дихає людина, містить близько 21% кисню (О₂), 0,03% вуглекислого газу (СО₂), азот, невелика кількість інертних газів і водяної пари. У процесах дихання беруть участь кисень і вуглекислий газ. О₂ споживається тканинами, а СО₂ утворюється в тканинах і виділяється назовні. Тому у видихуваному повітрі процентний вміст кисню менше (близько 16%), а вуглекислого газу більше (близько 34%), ніж в атмосферному повітрі. У повітрі, що видихається, зростає вміст водяної пари. У альвеолярному повітрі кисню менше, ніж у повітрі, що видихається (близько 14%), а вуглекислого газу більше (до 5,5%). Роль мертвого простору. Відмінності в газовому складі повітря, що видихається, і альвеолярного повітря є наслідком того, що перше являє собою суміш газів альвеолярного повітря і повітря мертвого простору. Об'єм останнього дорівнює близько 140 – 150 мл. Він заповнює повітроносні шляхи і не приймає участі в обміні газів. Газообмін відбувається в альвеолах. При видиху мертвий простір заповнюється в основному альвеолярним повітрям, а при вдиху атмосферним. Склад альвеолярного і повітря, що видихається, в значній мірі залежить від інтенсивності обміну речовин і величини легеневої вентиляції. Чим інтенсивніше обмін речовин і менше легенева вентиляція, тим більше вуглекислого газу міститься в альвеолярному і повітрі, що видихається, і, навпаки, чим менше інтенсивність обміну і більше легенева вентиляція, тим менше вуглекислого газу і більше кисню міститься в альвеолярному і повітрі, що видихається. Після вдиху в альвеолярному повітрі міститься кисню більше, а вуглекислого газу менше, ніж після видиху.

Склад газових сумішей, %

Повітря	О2	СО2	N2 та інертні гази
Що вдихається	20,93	0,03	79,04
Що видихається	16,0	4,5	79,5
Альвеолярна газова суміш	14,0	5,5	80,5

Висновок до третього питання:

Таким чином, у зв’язку з наявність мертвого простору вентиляція альвеол відрізняється від легеневої вентиляції: з 500 мл до альвеол не доходять названі 150 мл. Виходить, що за кожен дихальний цикл у легені до альвеол надходить лише приблизно 350 мл повітря, що складає 1/8 частину від усього повітря, яке знаходилося до цього в альвеолах. Природно, що чим глибше буде дихання, тим інтенсивніша альвеолярна вентиляція:

а) за умови більш глибокого видиху в легенях залишається менше повітря;

б) у разі форсованого дихання ДО істотно збільшується.