21.3. Державне регулювання ринку праці

У багатьох країнах із розвиненою економікою головні функції регулювання ринку праці здійснюють профспілки. У країнах, які перебувають на стадії формування ринкових відносин, коли елементи інфраструктури ринку праці ще не діють достатньо ефективно, не відпрацьований механізм громадського та інституціонального регулювання, застосовують державне регулювання ринку праці, зайнятості та умов праці. У такому випадку держава відіграє роль регулювальника відповідно до попиту і пропозиції робочої сили.

Регулювання ринку праці передбачає:

— створення державної системи дослідження і прогнозування стану загальнонаціональних і регіональних ринків праці;

— створення мережі центрів служби зайнятості для реєстрації безробітних, надання їм фінансової допомоги і працевлаштування;

— розроблення програм державної допомоги в підготовці кадрів та створенні нових робочих місць;

— законодавче запровадження умов праці залежно від її видів, місця виконання, особи працівника, що охоплює час праці і відпочинку, техніку безпеки, вимоги щодо кваліфікації, взаємовідносини між власниками засобів виробництва і найманою силою, профспілками і підприємцями.

Головними нормативними актами, за якими регулюють ринок праці в Україні, є Закон України "Про зайнятість населення", Державна програма зайнятості та Укази "Про основні напрями соціальної політики".

Закон "Про зайнятість населення" визначає категорії зайнятості, права громадян у виборі діяльності, статусу безробітних, права на допомогу у зв'язку з безробіттям, механізм формування та використання фонду сприяння зайнятості населення тощо.

Державна програма зайнятості передбачає заходи держави з надання допомоги громадянам у їх працевлаштуванні, організації роботи з професійної перепідготовки кадрів, участі у профорієнтаційній роботі, сприяння створенню робочих місць, організації громадських оплачуваних робіт.

Головні функції з регулювання ринку праці в Україні виконує Міністерство праці та соціальної політики. Для реалізації програми зайнятості та забезпечення громадянам відповідних гарантій на всій території України створено державну службу зайнятості.

Деякі функції з регулювання ринку праці виконує Міністерство економіки та управління, департаменти економіки місцевих державних адміністрацій. Ці державні інститути аналізують і прогнозують кількість населення, складають баланс трудових ресурсів, з метою виконання програм економічного і соціального розвитку вживають заходи щодо забезпечення зайнятості та соціального захисту населення.

Більш повно ринок праці характеризує зведений баланс ринку праці, Інформацією для його складання є розрахункові баланси ринку праці, які розробляють обласні служби зайнятості на підставі даних підприємств й організацій та виконкомів міських рад і районних держадміністрацій. Розподіл трудових ресурсів за видами зайнятості відображає тенденції, що складаються у процесі їх відтворення. У балансі ринку праці визначають очікувану кількість незайнятого населення: особи, що вперше шукають роботу, жінки, які мали тривалу перерву у роботі, пов'язану з доглядом за малолітніми дітьми, працівники, звільнені з підприємств і організацій унаслідок зміни профілю, обсягів виробництва й організації праці, інваліди III групи, військовослужбовці, звільнені з армії, тощо.

У балансі також розраховують наявні вакансії, новостворювані робочі місця, визначають кількість осіб, яких спрямовують на навчання, перенавчання і підвищення рівня кваліфікації.

Зведений баланс ринку праці, який містить інформацію про склад і використання трудових ресурсів у середньорічному обчислені, показано в табл. 20.1.

Таблиця 20.1

Зведений баланс трудових ресурсів

Показники	Звітні	Поточні	Прогноз
І. Населення (всього)
II. Трудові ресурси (всього) Утому числі: • населення в працездатному віці (без непрацюючих інвалідів І і II груп); • працюючі особи пенсійного віку; • працюючі підлітки до 16 років. Довідково: • непрацюючі інваліди І і II груп працездатного віку
III. Розподіл трудових ресурсів 1. Зайнято в народному господарстві (всього). Утому числі: • працівники державних, громадських підприємств, установ та організацій; • колгоспники, зайняті в суспільному господарстві колгоспів; • особи, зайняті в селянському, фермерському господарстві; • особи, зайняті в малих підприємствах (без сумісників); • особи, зайняті індивідуальною трудовою діяльністю; • особи, зайняті в особистому підсобному господарстві. 2. Учні працездатного віку, які навчаються з відривом від виробництва (усього). З них ті, що проходять професійну перепідготовку і підвищення кваліфікації. 3. Служителі релігійного культу. 4. Населення в працездатному віці, зайняті в домашньому господарстві (усього). У тому числі: • особи, яким потрібна робота. Довідково: • кількість працівників, які працюють у малих підприємствах за сумісництвом
IV. Розподіл зайнятих за сферами і галузями національної економіки (усього). У тому числі: 1. У галузях матеріального виробництва. З них: • у промисловості; • будівництві; • сільському господарстві; • лісовому господарстві; • транспорті та зв'язку; • торгівлі, громадському харчуванні, заготівлях, матеріально-технічному постачанні, збуті, інформаційно-обчислювальному обслуговуванні; • в інших галузях матеріального виробництва
2. У галузях невиробничої сфери. З них: • в освіті, культурі та мистецтві; • науці і науковому обслуговуванні; • охороні здоров'я, фізичній культурі і соціальному забезпеченні; • житловому та комунальному господарстві і невиробничих видах побутового обслуговування; • на транспорті та зв'язку; • в апараті органів державного управління,, органів управління кооперативних і громадських організацій, у кредитних і страхових установах