9.3. Показники ефективності використання оборотних засобів

Показником ефективності використання оборотних засобів є швидкість їх оборотності. Вона визначається за допомогою таких взаємозв'язаних показників:

- коефіцієнт оборотності;

- тривалість одного обороту в днях;

- коефіцієнт завантаження оборотних засобів.

Коефіцієнт оборотності (Коб) показує кількість оборотів, здійснених оборотними засобами за рік (півріччя, квартал), і визначається за формулою

,

де ОП – обсяг реалізованої продукції у звітному році в діючих оптових цінах за рік, грн.;

– середньорічний залишок обігових коштів, грн.

Звідси легко визначається й показник середньої тривалості одного обороту в днях (Т_об).

або ,

де Д – кількість днів у звітному періоді.

Коефіцієнт завантаження обігових коштів (Кз) – показник, зворотний коефіцієнту оборотності. Він характеризує величину оборотних засобів, які припадають на одиницю (1 грн, 1 тис. грн) реалізованої продукції та розраховується за формулою

або .

Розрізняють абсолютне і відносне вивільнення оборотних засобів. Абсолютне вивільнення оборотних засобів. ( _Сабс) визначається за формулою

,

де ОП – обсяг реалізованої продукції за рік;

Т_об.зв, Т_об.баз – тривалість обороту звітного року та базового.

Абсолютне вивільнення оборотних засобів відбувається лише при скороченні тривалості обороту у звітному періоді порівняно з базовим та тоді, коли фактичні залишки оборотних засобів менші нормативу або залишків оборотних засобів за попередній (базовий) період при збереженні або збільшенні обсягу реалізації за цей період.

Відносне вивільнення оборотних засобів відбувається в тих випадках, коли оборотність оборотних засобів прискорюється за рахунок зростання обсягу виробництва на підприємстві при незмінному темпі обертання оборотнихзасобів.

,

де , – середньорічні залишки оборотних коштів звітного та базового років;

К_{зр. об. реал. пр.} – темп зростання обсягу реалізованої продукції в плановому періоді.

Показник віддачі оборотних засобів свідчить про ступінь використання оборотних засобів. Він визначається як відношення прибутку від реалізації продукції до середньорічних залишків оборотних засобів.

,

де П – прибутку від реалізації продукції у звітному році..

Коефіцієнт уповільнення (прискорення) швидкості обороту

.

Розглянуті взаємозв'язані показники оборотності відображають загальну оборотність оборотних засобів.

Узагальнюючий показник ефективності використання матеріальних ресурсів – матеріалоємність продукції (m).

,

де М – обсяг матеріальних ресурсів, витрачених на виробництво продукції.

Матеріалоємність продукції характеризує у вартісному вираженні витрати матеріальних ресурсів (без амортизації) на одиницю результату виробництва.

У цілому по народному господарству, а також по окремих галузях розраховують:

- матеріалоємність сукупного суспільного продукту =

= ;

- матеріалоємність національного доходу =

= .

Рівень матеріальних витрат (без амортизації) розраховують і окремі підприємства. Дані розрахунку показників матеріалоємності відображені в статистичній звітності про собівартість продукції.

Поруч із загальними розраховують і часткові показники матеріалоємності. До них відносяться:

- витрати окремих видів матеріальних ресурсів на 1 грн випущеної продукції (енергоємність, металоємність);

- витрати окремих видів матеріалів на одиницю продукції.

Фактичні питомі витрати порівнюють із нормами витрат для здійснення контролю за їх виконанням. Норма – це максимально допустима кількість матеріалів на одиницю продукції при наявному рівні технології та продуктивності праці.

У ряді галузей ефективність використання матеріальних ресурсів характеризується

- коефіцієнтом виходу придатного продукту із сировини. Він характеризує частку корисної речовини, одержаної із сировини (вихід хліба із 1 кг борошна, вихід концентрату із 1 т залізної руди);

- коефіцієнтом використання матеріалу. Він є відношенням чистої маси деталі до маси витраченого на її виготовлення матеріалу (деталь вагою 800 г виготовлена із заготовки масою 1000 г). Різниця між ними – це абсолютна величина відходів і втрат матеріалу, а відношення між ними показує який відсоток (частина одиниці) маси витраченого на виготовлення деталі матеріалу склала чиста маса деталі (800/1000*100=80%).

Оборотні засоби після основних засобів за своєю величиною займають друге місце в загальному обсязі ресурсів, які визначають економіку підприємства. З позиції вимог ефективного ведення економіки підприємства обсяг оборотних засобів повинен бути достатнім для виробництва продукції в асортименті й якості, яку вимагає ринок, і в той же час мінімальним, що не веде до збільшення затрат виробництва за рахунок утворення наднормативних запасів.

ТЕМА 10. НЕМАТЕРІАЛЬНІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА

10.1. Поняття і види нематеріальних ресурсів.

10.2. Патентно-ліцензійна діяльність підприємств.

10.3. Оцінювання та амортизація нематеріальних активів підприємства.

10.1  Поняття і види нематеріальних ресурсів

Нематеріальні ресурси – це складова потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом тривалого періоду. Для цієї складової характерні відсутність матеріально-речової основи і невизначеність розмірів майбутнього прибутку від її використання (Рис. 10.1).

Рис. 10.1. Нематеріальні ресурси промислового підприємства

Інтелектуальна власність – це результат, продукт творчої діяльності людини, тобто ідеї, думки, образи, символи, які втілюються в матеріальних носіях.

1. Об'єкти промислової власності можна визначити як результат науково-технічної творчості, який може бути використаний для задоволення потреб людини. До них належать:

винахід;

корисна модель;

промисловий зразок;

селекційні досягнення (сорт рослин, порода тварин);

ноу-хау.

2. Об'єкти авторського й суміжного права – це як оприлюднені, так і не оприлюднені твори науки, літератури та мистецтва, незалежно від їхнього призначення, жанру, обсягу, мети Дати повний перелік об'єктів авторського права важко, оскільки виникають нові форми вираження творчої діяльності людей. Право на твір належить його дійсному творцеві, справжньому авторові – тому, хто написав книгу, картину, створив музику, виліпив скульптуру.

У чинному законодавстві України про інтелектуальну власність з'явилося нове поняття – суміжні права, які безпосередньо пов'язані з авторськими правами. Суміжні права виникають при реалізації, використанні вже обнародуваних творів літератури і мистецтва: поет написав слова пісні, композитор – музику до неї, а доніс до слухачів виконавець – співак, то в цьому випадку творчість співака вважають суміжною творчою діяльністю з реалізації самої пісні. До суміжних прав належать:

права виконавців;

права виробників фонограм;

права організацій мовлення.

Реалізація цих прав не може порушувати права авторів, чиї твори виконують.

3. Об'єкти товарно-знакової ідентифікації продукції та виробників – це засоби індивідуалізації виробників, товарів і послуг, які прирівняні до результатів творчої діяльності: знаки для товарів і послуг, зазначення походження товару і фірмове найменування.