2.4. Види об'єднання підприємств
Згідно з чинним законодавством, в Україні можуть створюватися й функціонувати два типи об'єднань підприємств та організацій (інтеграційних утворень): 1) добровільні; 2) інституціональні.
Об'єднання підприємств – це добровільне об'єднання юридичних осіб, яке вони створили з метою координації діяльності, забезпечення їхніх прав та інтересів у державних та інших органах, а також у міжнародних організаціях.
У вітчизняній ринковій та розвинутій економіці найбільш розповсюджені:
- господарські асоціації;
- корпорація;
- трест;
- концерн;
- консорціум;
- фінансово-промислова група (ФПГ);
- синдикат.
В Україні поряд із добровільними створюються й функціонують інституціональні об'єднання, діяльність яких започатковується в директивному порядку міністерствами (відомствами) чи безпосередньо Кабінетом Міністрів України.
ТЕМА 3. ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ГОСПОДАРЮВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ
3.1. Структура і зміст зовнішнього середовища підприємства.
3.2. Методи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
3.3. Зовнішньоторговельний контракт.
3.1. Структура і зміст зовнішнього середовища підприємства
Після встановлення місії підприємства, його цілей і постановки завдань перед персоналом вище керівництво підприємства приступає до аналізу дії зовнішнього середовища, щоб визначити можливості і загрози для фірми. Вплив зовнішнього середовища на підприємство різнопланово і схематично зображено на рис. 3.1.
Рис. 3.1. Схема дії зовнішнього середовища на підприємство
До факторів прямої дії зовнішнього середовища на підприємство належать:
споживачі продукції й послуг;
постачальники матеріальних і природних ресурсів;
конкуренти;
інфраструктура (банки, фондові біржі, рекламні і кадрові агентства, охоронні агентства, залізниці тощо);
фінансові організації;
ринок робочої сили;
транспортні організації;
державні і муніципальні організації, органи влади тощо.
Таким чином, аналіз зовнішнього середовища дає підприємству змогу звести до мінімуму ті небезпеки і негативні наслідки, з якими воно стикається в цьому середовищі.
3.2. Методи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
Зовнішньоекономічна діяльність підприємства – це підприємницька діяльність юридичних і фізичних осіб, яка включає зовнішньоторговельну й інвестиційну діяльність, міжнародну виробничу кооперацію, валютні і фінансово-кредитні операції.
Наймасовішим видом зовнішньоекономічної діяльності підприємств є зовнішньоторговельна діяльність.
Основними принципами державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності є: захист державою законних інтересів учасників, українських виробників і споживачів; рівність і недискримінація учасників; обґрунтованість і об'єктивність застосування заходів державного регулювання; виключення невиправданого втручання у зовнішньоторговельну діяльність і нанесення збитку тощо.
Державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності здійснюється за допомогою двох методів: тарифного й нетарифного.
Тарифний метод включає в себе митно-тарифне регулювання, яке здійснюється шляхом застосування ввізного і вивізного митного збору. Митний збір – обов'язковий внесок, що стягується митними органами при ввезенні товару на митну територію або вивезенні товару з цієї території і є невід'ємною умовою такого ввезення або вивозу.
В Україні застосовуються мита:
- сезонні;
- антидемпінгові;
- компенсаційні.
В Україні застосовуються такі види ставок мит:
- адвалорні;
- специфічні;
- комбіновані.
Нетарифний метод передбачає:
- нетарифне регулювання;
- заборону й обмеження зовнішньої торгівлі послугами й інтелектуальною власністю;
- заходи економічного й адміністративного характеру, які сприяють розвитку зовнішньоторговельної діяльності.
У зовнішньоторговельній діяльності виділяють особливі режими її здійснення:
прикордонну торгівлю;
вільні економічні зони.
Значна частка в зовнішньоторговельній діяльності належить бартеру, який може здійснюватися тільки за умови обміну рівноцінними за вартістю товарами та передбачає обов'язок сплатити різницю в їх вартості у випадку обміну нерівноцінними товарами.