Тема 14. Організація виробництва та забезпечення якості продукції
14.1. Форми, типи і методи організації виробництва.
14.2. Потоковий метод організації виробництва.
14.3. Партіонний та індивідуальний методи організації виробництва.
14.4. Організація виробництва в допоміжних і обслуговуючих підрозділах підприємства.
14.5. Характеристика та основні групи показників якості продукції.
14.1. Форми, типи і методи організації виробництва
Організація виробництва є системою заходів, спрямованих на раціональне поєднання праці з речовинними елементами виробництва, знаряддями і предметами праці, спрямована на оптимальне поєднання виробничих процесів між собою в просторі й часі і на цій основі – на підвищення ефективності виробництва.
Розрізняють форми організації суспільного виробництва, рівні, види, типи організації виробництва та методи організації виробничих процесів.
До форм організації виробництва в цілому належать концентрація, спеціалізація, кооперація і комбінування.
Організація виробництва на підприємстві – форма одиничного розподілу праці. Розрізняють такі рівні організації виробництва на підприємстві:
- організація виробництва на робочому місці – оптимальне поєднання засобів праці, предметів праці, робочої сили;
- внутрішньо цехова організація праці – пов'язана з організацією праці на дільницях та організацією праці між дільницями;
- міжцехова організація виробництва – організація виробничих процесів, які виконуються цехами, спрямована на функціонування їх як єдиного цілого.
Виділяють три види організації виробництва:
- по елементний – усі елементи виробничого процесу повинні відповідати один одному, що є вихідним моментом його організації;
- просторовий – пов'язаний з певним рівнем організації цехів і ділянок та відповідним рівнем виробничої структури підприємства;
- часовий розріз організації виробництва – оптимальне поєднання в часі початку і закінчення окремих виробничих процесів, пов'язаних між собою.
Розрізняють такі методи організації виробничого процесу:
- потоковий;
- партіонний;
- індивідуальний.
Крім методів організації виробничого процесу потрібно розрізняти тип організації виробництва, до яких належать:
- масове;
- серійне;
- одиничне виробництво.
Між методами організації виробничого процесу і типом організації виробництва існує взаємозв'язок:
масовому типу організації виробництва відповідає потоковий метод;
в умовах широкої номенклатури продукції, яка випускається, використовується серійний тип організації виробництва, якому відповідає партіонний метод. Серійний тип має три градації: велико-серійне, середньо серійне і дрібносерійне виробництво;
одиничному типу організації виробництва відповідає індивідуальний метод.
Найбільш економічний – масовий тип з потоковим методом організації виробництва. Найпоширеніший – серійний тип і партіонний метод організації виробництва.
14.2. Потоковий метод організації виробництва
Потокове виробництво – форма організації виробництва, заснована на ритмічній повторюваності часу виконання основних і допоміжних операцій на спеціалізованих робочих місцях, розміщених по ходу протікання технологічного процесу.
Потоковий метод характеризується:
скороченням номенклатури продукції, яка випускається, до мінімуму;
розчленовуванням виробничого процесу на операції;
спеціалізацією робочих місць на виконання певних операцій;
паралельним виконанням операцій на всіх робочих місцях у потоці;
розміщенням устаткування за ходом технологічного процесу;
високим рівнем безперервності виробничого процесу на основі забезпечення рівності або кратності тривалості виконання операцій такту потоку;
наявністю спеціального між операційного транспорту для передачі предметів праці від операції до операції.
Структурною одиницею потокового виробництва є потокова лінія. Потокова лінія - це сукупність робочих місць, розташованих за ходом технологічного процесу, призначених для виконання закріплених за ними технологічних операцій і пов'язаних між собою спеціальними видами між операційних транспортних засобів. Найбільшого поширення потокові методи отримали в легкій і харчовій промисловості, машинобудуванні та металообробці, інших галузях. Потокові лінії, що існують у промисловості, різноманітні.
Для потокового методу виробництва використовуються такі нормативи:
- такт;
- ритм потокової лінії;
- крок конвеєра;
- загальна довжина потокової лінії;
- швидкість руху потокової лінії.
Такт потокової лінії (г) – інтервал часу між послідовним випуском двох деталей або виробів:
У випадку безперервно-потокового виробництва слід обов'язково дотримуватися принципу синхронізації. Принцип синхронізації полягає в тому, що час виконання кожної операції (t) повинен бути рівний розрахунковому такту потокової лінії (r). Це досягається розрахунком кількості робочих місць на кожній операції. Якщо тривалість операції рівна або менша часу такту, то кількість робочих місць і одиниць устаткування рівне кількості операцій. Якщо тривалість операції більша часу такту, то необхідно декілька робочих місць для синхронізації. Кількість робочих місць на кожній операції (Рм) визначається діленням штучного часу (t) на час такту (r):
Штучний час – це час, необхідний для виконання всіх трудових прийомів за кожною окремою операцією.
Ритм потокової лінії (R) – це час, обернений такту. Ритм характеризує кількість виробів, які випускаються за одиницю часу:
Крок конвеєра (L) – це відстань між центрами двох суміжних робочих місць. Візьмемо умовно L = 6 м.
Загальна довжина потокової лінії конвеєра залежить від кроку і кількості робочих місць:
Швидкість руху потокової лінії (v) залежить від кроку конвеєра і такту потокової лінії, вимірюється в м/хв.:
Економічна ефективність потокового методу забезпечується реалізацією всіх принципів організації виробництва: спеціалізації, безперервності, пропорційності, паралельності, прямоточності і ритмічності. Недоліки потокової організації виробництва:
вимога відпрацьованості, відносної стабільності конструкцій виробів, великі масштаби виробництва, що не завжди відповідає потребам ринку;
використання конвеєрних ліній збільшує транспортний заділ (незавершене виробництво) і затрудняє передачу інформації про якість продукції на інші робочі місця й дільниці;
монотонність праці знижує матеріальну зацікавленість робітників і сприяє збільшенню плинності кадрів.
Основним напрямом підвищення економічної ефективності потокового виробництва є впровадження напівавтоматичних і автоматичних потокових ліній, застосування роботів та автоматичних маніпуляторів для виконання монотонних операцій.