Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
леции.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
7.33 Mб
Скачать

8.3. Показники ефективності використання основних засобів

Основні показники ефективності використання основних засобів можна об'єднати в чотири групи:

показники екстенсивного використання основних засобів, які відображають рівень їх використання за часом;

показники інтенсивного використання основних засобів, які відображають рівень їх використання за потужністю (продуктивністю);

показники інтегрального використання основних засобів, які враховують сукупний вплив всіх факторів – як екстенсивних, так і інтенсивних;

узагальнюючі показники використання основних засобів, що характеризують різні аспекти використання (стан) основних засобів у цілому на підприємстві.

Перша група показників екстенсивного використання включає:

- коефіцієнти екстенсивного використання устаткування,

- змінності роботи устаткування;

- завантаження устаткування.

Коефіцієнт екстенсивного використання устаткування (Кекст) визначається як відношення фактичної кількості годин роботи устаткування (tф) до кількості годин роботи по нормі (tн):

.

Коефіцієнт змінності роботи устаткування (Кзм) розраховується як відношення загальної кількості відпрацьованих устаткуванням станко-змін (Дст. зм.) до верстатів, які встановлені на підприємстві (n).

.

Коефіцієнт завантаження устаткування Кзав визначається як відношення Кзм до планової змінності устаткування Кпл.

Кзав= Кзм / Кпл

До другої групи показників належить коефіцієнт інтенсивного використання устаткування інт), який визначається як відношення фактичної продуктивності устаткування (Пф) до нормативної (Пн).

Кінт= Пф / Пн.

До третьої групи показників належить коефіцієнт інтегрального використання устаткування (Кінтегр). Він розраховується, як добуток коефіцієнтів екстенсивного й інтенсивного використання устаткування та комплексно характеризує експлуатацію його за часом і продуктивністю (потужністю).

Кінтегр=Кекстінт.

Четверту групу складають показники фондовіддачі, фондомісткості, фондоозброєності праці, рентабельності основних виробничих засобів, їх стану та руху.

Фондовіддачавід) – показник випуску продукції на 1 грн вартості основних засобів. Визначається як відношення обсягу випуску продукції (ОП) до середньорічної вартості основних виробничих засобів (ОФсер.) за порівнянний період часу (місяць, рік).

Фвід=ОП / ОФсер.

Фондомісткість (Фм) – величина, зворотна фондовіддачі; показує частку вартості основних засобів, які припадають на 1 грн продукції, що випускається.

Фм= ОФсер /О.

Фондоозброєність праці (Фоз) розраховується як відношення середньорічної вартості основних засобів (ОФсер) до числа робітників на підприємстві, що працювали в найбільшу зміну (Ч).

Рентабельність основних виробничих засобів (Р) характеризує величину прибутку, що припадає на 1 грн основних засобів, і визначається як відношення прибутку (П) до середньорічної вартості основних засобів (ОФсер):

Показники технічного стану:

- коефіцієнт зносу (чисельник і знаменник – станом або на початок, або на кінець року)

Кзн= ;

- коефіцієнт придатності (чисельник і знаменник – станом або на початок, або на кінець року)

Кпр= .

Між цими показниками існує адитивний зв'язок.

Кзнпр=1.

Показники руху основних засобів:

- коефіцієнт оновлення основних засобів

Конов= ;

- коефіцієнт вибуття основних засобів

Квиб= ;

- коефіцієнт приросту основних засобів

Кприр= .

Крім перерахованих є й інші показники використання основних засобів, зокрема показники віку, структури тощо.

ТЕМА 9. ОБОРОТНІ ЗАСОБИ

9.1. Склад і структура оборотних засобів.

9.2. Визначення потреби в оборотних засобах.

9.3. Показники ефективності використання оборотних засобів.

9.1. Склад і структура оборотних засобів

Оборотні засоби – це сукупність грошових коштів, авансованих для створення і використання оборотних виробничих засобів та засобів обігу з метою забезпечення безперервного процесу виробництва й реалізації продукції.

Типовий склад і класифікація оборотних засобів наведено в табл. 9.1.

Таблиця 9.1.

Склад і класифікація оборотних засобів

Види оборотних засобів

Склад оборотних засобів

Ознаки класифікації

Оборотні виробничі засоби

1. Виробничі запаси:

сировина, основні матеріали та напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, тара запасні частини для ремонту (тощо);

засоби праці з терміном служби не більше ніж один рік – малоцінні і швидкозношувані предмети та інструмент, пристосування й інвентар

2. Незавершене виробництво і напівфабрикати власного виробництва

3. Витрати майбутніх періодів

Нормовані оборотні засоби

Засоби обігу

4. Готова продукція на складі

Нормовані оборотні засоби

5. Готова продукція відвантажена, яка знаходиться в оформленні

6. Товари відвантажені, але не оплачені покупцями

7. Грошові кошти в касі і на рахунках у банку

8. Дебіторська заборгованість

9. Засоби в інших розрахунках

Ненормовані оборотні засоби

Підприємство самостійно встановлює плановий розмір оборотних засобів, необхідний для його виробничої діяльності, у вигляді нормативу в грошовому виразі. Потреба підприємства в оборотних засобах коливається протягом року внаслідок сезонності виробництва, нерівномірності надходження грошей за відвантажену продукцію тощо.

За джерелами формування оборотні засоби підприємства поділяються на такі види:

власні,

позичені (кредити банків),

залучені (через акціонування) (рис. 9.1).

На відміну від основних засобів, які неодноразово беруть участь у процесі виробництва, оборотні засоби функціонують тільки в одному виробничому циклі та повністю переносять свою вартість на знову виготовлений продукт, тому їх ще називають змінним капіталом.

Рис. 9.1. Схема формування оборотних засобів підприємства

При плануванні потреби в оборотних засобах застосовуються три методи:

аналітичний;

коефіцієнтний;

метод прямого рахунку.

Аналітичний метод передбачає визначення потреби в оборотних засобах у розмірі їхніх середньо фактичних залишків з урахуванням зростання обсягу виробництва.

При коефіцієнтному методі запаси і витрати поділяються на залежні безпосередньо від зміни обсягу виробництва (сировина, матеріали, витрати на незавершене виробництво, готова продукція на складі) та не залежні від нього (запасні частини, малоцінні і швидкозношувані предмети, витрати майбутніх періодів). По першій групі потреба в оборотних засобах визначається виходячи з їх розміру в базисному році і темпів зростання виробництва продукції в майбутньому році. По другій групі оборотних засобів, які не мають пропорційної залежності від зростання обсягу виробництва, потреба планується на рівні їхніх середньо фактичних залишків за декілька років.

Метод прямого рахунку передбачає обґрунтований розрахунок запасів за кожним елементом оборотних засобів з урахуванням усіх змін на рівні організаційно-технічного розвитку підприємства.

У загальному вигляді його зміст передбачає такі етапи робіт:

1. Розробка норм запасу усіх елементів нормованих оборотних засобів (виражається у днях і характеризує величину мінімального економічно обґрунтованого обсягу запасу товарно-матеріальних цінностей на певний період, який необхідний для забезпечення безперервності виробничого процесу.

2. Розрахунок середньоденних витрат певного виду матеріальних цінностей на підставі їхніх витрат за кошторисом затрат на виробництво, на 90, 180 або 360 днів.

3. Визначення нормативу власних оборотних засобів у грошовому виразі для кожного елемента оборотних засобів і сукупної потреби підприємства в оборотних засобах.

Норматив оборотних засобів – це мінімальна сума грошових коштів, яка постійно необхідна підприємству для його виробничої діяльності.

Загальний норматив оборотних засобів або сукупна потреба в оборотних засобах підприємства визначається як сума нормативів, розрахованих за окремими елементами оборотних засобів.