8.2. Зношення й амортизація основних засобів
Зношення характеризує процес старіння основних засобів, що діють як у фізичних, так і в економічних відносинах. Зношення основних засобів визначається по будівлях і спорудах, передавальних пристроях, машинах і устаткуванні, транспортних засобах, виробничому та господарському інвентарю, робочій худобі, багаторічних насадженнях, які досягли експлуатаційного віку. Зношення основних засобів визначається за повний календарний рік (незалежно від того, в якому місяці звітного року вони придбані або побудовані) відповідно до встановлених норм. Нарахування зношення не проводиться понад 100% вартості основних засобів. Нараховане зношення у розмірі 100% вартості на об'єкти (предмети), які придатні для подальшої експлуатації, не може бути підставою для списання їх унаслідок зносу.
Розрізняють два види зношення – фізичне зношення й техніко-економічне старіння.
Фізичне зношення - це зміна механічних, фізичних, хімічних та інших властивостей матеріальних об'єктів під впливом процесів праці, сил природи та інших факторів. В економічних відносинах фізичне зношення є втратою первинної споживчої вартості внаслідок зношення і старіння. Для визначення фізичного зношення фондів застосовують два методи розрахунку – за обсягом робіт і за терміном служби.
Перший метод розрахунку зношення – за обсягом робіт заснований на порівнянні фактичних і нормативних термінів служби або обсягів робіт. Коефіцієнт фізичного зносу (Кфз) можна встановити лише за тими об'єктами, які володіють певною продуктивністю (машини, верстати). Цей коефіцієнт можна визначити за формулою:
Другий метод розрахунку зношення – за терміном служби заснований на даних про технічний стан засобів праці, що встановлюються в процесі обстеження. Коефіцієнт фізичного зношення за терміном служби можна застосувати до всіх видів основних засобів. Коефіцієнт фізичного зношення за терміном служби визначається за формулою:
Техніко-економічне старіння та пов’язане з ним знецінення поділяють на три види:
- технологічне як наслідок НТП у сфері створення нових конструкцій, технологій, матеріалів. Виявляється у знеціненні пов’язаної з ними техніки порівняно з новими аналогами, які дешевше коштують та потребують менших експлуатаційних витрат;
- функціональне як знецінення об’єкта в результаті невідповідності його параметрів і характеристик сучасному техніко-економічному рівню;
- економічне як знецінення об’єкта, зумовлене впливом зовнішніх факторів (зміною ринкової рівноваги попиту та пропонування, запровадженням законодавчих обмежень на використання певного виду устаткування через невідповідність екологічним чи ергономічним критеріям, погіршенням якості сировини тощо).
Фізичний знос і техніко-економічне старіння в кожному конкретному випадку виявляються в системі, тому під час оцінювання враховується сукупний знос як сума втрат його вартості під впливом усіх видів старіння.
Зношення основних засобів у грошовій формі у вигляді амортизаційних відрахувань виражає амортизація.
Відповідно до пп.14.1.3 п.14.1 ст.14 ПКУ амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Амортизаційні відрахування зараховуються на витрати виробництва (на собівартість). Розмір амортизаційних відрахувань визначається на основі амортизаційних норм. Норма амортизації на повне відновлення (реновацію) (На) визначається за формулою:
,
де Ва – первісна вартість основних засобів, грн;
Л – ліквідаційна вартість основних засобів, грн;
Д – вартість демонтажу основних засобів та інші витрати, пов’язані з ліквідацією;
Та – амортизаційний період, рік.
Вартість основних засобів, яка амортизується, – це первісна або переоцінена вартість основних засобів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.
Пунктами 26 та 27 П(С)БО 7 передбачені методи амортизації основних засобів та методи амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів (далі - МНМА).
Методи амортизації зазначаються у наказі про облікову політику підприємства. Підприємство самостійно на основі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, а також зміни до неї (п.1.2 розділу І наказу Міністерства фінансів України від 27 червня 2013 року №635 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо облікової політики підприємства та внесення змін до деяких наказів Міністерства фінансів України» (зі змінами та доповненнями)).
Відповідно до п.22 П(С)БО 7 об’єктом амортизації є вартість, яка амортизується (окрім вартості земельних ділянок, природних ресурсів і капітальних інвестицій).
Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації (п.23 П(С)БО 7).
Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:
1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів;
2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість;
де n – кількість років корисного використання об’єкта основних засобів;
3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об’єкта і подвоюється.
4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;
(При кор. викор. = 4 роки, кумул. коеф. у знаменнику матиме 4+3+2+1=10).