Методика тестування рухових здібностей школярів Човниковий біг на витривалість

Призначений для оцінки максимальної аеробної здібності (загальної витривалості).

Обладнання. Гімнастичний зал або майданчик, де можна розмістити 20-метрову дистанцію (рис. 6); липка стрічка або лейкопластир, котрою розмічають межі 20-метрової дистанції; портативний, досить потужний магнітофон (за його допомогою звуковими сигналами задається посту­пово зростаюча швидкість пересування); запис програми човникового бігу; секундомір.

Проведення тесту. Виконання тесту починається з дуже швидкої ходьби або повільного бігу. Перший 20-метровий відрізок долається за 9 с. Таку швидкість треба підтримувати протягом 1 хв. Потім поступово і рівномірно швидкість зростає кожної хвилини. Програма виконання човникового бігу представлена у табл. 13.

Швидкість задається і контролюється за допомогою сигналів, що по­даються магнітофоном через певні проміжки часу. Швидкість пересу­вання має бути такою, щоб подолавши чергові 20 м і торкнувшись ступ-

нею стартової або фінішної лінії, почути звуковий сигнал. Припустима точність 1-2 м. Тобто дозволяється не добігати до лінії максимально на два кроки. Якщо школяр досяг обмежувальної лінії раніше, ніж почує звук, швидкість бігу знижується. Якщо почув його до того, як повернув і побіг в зворотному напрямку, слід збільшити швидкість бігу на наступ­ному відрізку. Особливість тесту полягає у тому, що дитина, пробігши 20 метрів, має торкнутися ступнею обмежувальної лінії, повернути на 180° і продовжити біг у протилежному напрямку, збільшуючи через кожну хвилину швидкість бігу. Тест закінчується тоді, коли школяр не зможе підтримувати чергове підвищення темпу бігу або не може добігти до контрольної лінії два рази підряд.

Результат. Кількість подоланих 20-метрових відрізків.

Загальні вказівки та зауваження.

1. Для тесту слід обирати широкі майданчики, де можна тестувати одночасно багато школярів. На початку і наприкінці 20-метрового відріз­ка мають бути вільні зони завширшки не менше 1 м, щоб можна було вільно розвертатися і продовжувати біг у зворотному напрямку.

2. Необхідно перевірити роботу магнітофона. Його потужність має бути такою, щоб звукові сигнали, що регулюють швидкість бігу, могли чути усі школярі, які проходять тестування.

3. При масовому тестуванні кожний школяр запам'ятовує свій ре­зультат.

4. Протягом двох годин перед тестуванням не рекомендується прий­мати їжу. Тестування не слід проводити після значних фізичних наван­тажень.

5. При появі болю у грудях, запамороченні, нездужанні, втраті від­чуття орієнтації тощо проведення тесту слід припинити.

Нормативні оцінки даного тесту для українських дітей 11-14 років наведено у табл.14.

Фізична працездатність — PWC

Тест дає можливість визначити аеробний компонент фізичної пра­цездатності школярів.

Обладнання. Тест виконується на стандартному велоергометрі (рис. 7) з використанням секундоміру.

Проведення тесту. На велоергометрі виконується навантаження, що ступінчасто зростає. Тривалість усієї роботи — 9 хв. За цей час викону­ється навантаження трьох ступенів потужності. Тривалість роботи кож­ного ступеня потужності — 3 хв. Наприкінці кожного ступеня потуж­ності за допомогою стетоскопа протягом 15 с реєструється частота сер­цевих скорочень (ЧСС). Протокол реєстрації результатів тесту PWC₁₇₀ подано нижче. Потужність третьо­го ступеня навантаження підбира­ється такою, щоб ЧСС орієнтовно була в межах 170 уд-хв~'.

Велоергометричне наванта­ження добирається індивідуально. Його розраховують у ватах на кі­лограм маси тіла (Вт-кг~') тестова­ного. Так, при визначенні почат­кової потужності навантаження враховується ступінь ожиріння школяра і рівень його фізичної пра­цездатності. Наприклад, для добре фізично підготовлених юнаків не­обхідне навантаження 1, 25 Вткг~', а для тих, хто має надмірну масу ті­ла або недостатньо фізично підго­товлених — 0,75 Вткг~'.

За результатами ЧСС наприкінці першого ступеня потужності доби­рається потужність другого наванта­ження. Для цього використовуються дані табл. 15. Наприклад, ЧСС у кін­ці першого ступеня потужності була 125 уд-хв"¹. Потужність другого сту­пеня навантаження має збільшитись на 40 %. Якщо величина ЧСС напри­кінці першого ступеня потужності велоергометричного навантаження перевищує 155 уд-хв^—' — тестування припиняється. Повторно його проводять в інший день за умови зниження початкового навантаження.

Навантаження третього ступеня потужності добирається анало­гічним способом. За показниками ЧСС наприкінці шостої хвилини робо­ти, а також використовуючи дані табл. 16, розраховується процентне збільшення навантаження.

Визначення величини навантаження (Вт та Вткг~') другого і тре­тього ступеня потужності можна швидко зробити за допомогою даних табл. 17.

Результат. Розрахунок показників тесту PWC_|7>₀ проводиться за формулою:

де W₂ і W₃ — навантаження другого та третього ступенів потужності; ЧСС₂ і ЧСС₃ — частота серцевих скорочень наприкінці другого та третього ступенів потужності.

Наприклад, хлопчик масою 50 кг наприкінці другого ступеня потуж­ності велоергометричного навантаження мав ЧСС 140 удхв~', а на­прикінці третього ступеня потужності — 162 уд-хв~~'. Потужність друго­го навантаження — 66 Вт, а третього — 102 Вт. У цьому випадку PWC₁₇₀ буде:

Загальні вказівки та зауваження.

1. Розминка перед тестуванням не проводиться.

2. Виконувати тест рекомендується у добре провітреному спортив­ному залі.

3. Учитель має заздалегідь добре освоїти методику проведення тесту.

4. Перед виконанням тесту учню дається відпочинок.

5. Виконується одна спроба.

Надійність. За даними досліджень Borg, Dahlstrom (1962), надій­ність тесту PWC,₇₀ дуже висока (г = 0,97).

Тест на рівновагу «фламінго»

Тест виконується для визначення статичної рівноваги. Обладнання. Металева підставка довжиною 50 см, висотою 4 см, шириною 3 см, на якій виконується балансування. Поверхня підставки покривається матеріалом (товщина не більше 5 мм), що робить її безпеч­ною, а також забезпечує добре зчеплення ноги з опорою; дві опори (дов­жиною 15 см і шириною 2 см) забезпечують підставці добру стійкість; секундомір, стрілка якого не повертається на нуль після зупинки, а мо­же продовжувати рух при повторних включеннях.

Проведення тесту. Учасник тестування стає на підставку (вздовж поздовжньої вісі) будь-якою ногою і намагається балансувати на ній так довго, як зможе (рис. 8). Друга нога зігнута в коліні і підтягнута до сід-ниці кистю одноіменної руки. Перед початком тесту досліджуваний мо­же спиратися на руку педагога, щоб набути стійкого положення. Тест по­чинається після того, коли досліджуваний зможе стояти на опорі без під­тримки. Час балансування становить одну хвилину. При втраті рівнова­ги тест починають виконувати спочатку. Повторення тесту виконується стільки разів, скільки необхідно для того, щоб сумарна тривалість ба­лансування становила одну хвилину.

Результат. Ураховується кількість спроб, котрі школяр витрачає на збереження рівноваги під час балансування на опорі протягом однієї хвилини. Якщо протягом перших 30 с учасник тестування втратив рів­новагу 15 разів, тест припи­няється, а результат оціню­ється у «0» балів.

Загальні вказівки та зау­важення.

1. Перед тестуванням на­дається одна попередня спро­ба, для того щоб упевнитись у правильному розуміннішколярем вимог до виконан­ня тесту.

2. Учитель має стояти збоку-попереду дитини.

3. Секундомір включа­ється тоді, коли школяр набуде стійкого положен­ня і відпустить руку вчи­теля.

4. Секундомір зупиняється, коли школяр втратив рівновагу і тор­кнувся підлоги другою ногою (або будь-якою частиною тіла).

5. Після кожної втрати рівноваги вчитель надає дитині допомогу. Оцінки тесту «фламінго» для підлітків і юнаків 11-20 років україн­ської популяції наведено у табл. 18.

Тест на частоту рухів руки

Призначений для контролю розвитку однієї з елементарних форм прояву швидкості — частоти рухів (у даному випадку руки).

Обладнання. Для проведення тесту використовується стіл зі змінною висотою; два гумових диски діаметром по 20 см, покладених горизон­тально на стіл (відстань між центрами дисків — 60 см); опорна площи­на (розміри 10x20 см), розташований між дисками на однаковій відстані від кожного з них; секундомір.

Проведення тесту. Виконання тесту полягає у почерговому торкан­ні двох дисків кистю зручної руки (для правші — правою, для лівші — лівою; рис. 9). Перед початком виконання тесту школяр стає перед сто­лом, ступні ніг злегка розведені і кладе кисть лівої (для правші) руки на опорний майданчик, права рука — на лівому диску. За сигналом він пе­рекладає кисть правої руки з диска на диск так, щоб під час руху вона проходила над кистю лівої руки. Завдання виконується з максимальною можливою швидкістю до тих пір, поки число перенесень руки з одного диска на інший становитиме 25 циклів.

Р езультат. Час (у секундах), необхідний для виконання 25 циклів. Для спрощення отриманий результат слід помножити на 10. Наприклад, якщо тест виконано за 10,5 с, то оцінка досліджуваного — 105.

Загальні вказівки та зауваження.

1. Висота стола регулюється так, щоб його поверхня була нижче рівня талії досліджуваного.

2. Вчитель стоїть збоку від стола, контролює вихідне положення та реєс­трує результат тесту.

3. Краще всього проводити тест двом спеціалістам (або вчитель та помічник із числа школярів) — один контролює час, а інший рахує кількість циклів.

4. Секундомір включається після слів: «Увага..., старт!». Після виконання 25 циклів руки секундомір виключають.

Закінчити тест школяр повинен у вихід­ному положенні. Повний цикл — це коли рух починається з диска А, рука торка­ється диска Б і знову торкається диска А. У 25 циклах — 50 торкань.

5. Слід стежити за тим, щоб школяр під час тесту не прибрав опорну руку з центрального майданчика.

6. Школяреві дається попередня спроба, щоб він визначив, якою ру­кою йому зручніше виконувати тест.

7. Результати тесту фіксуються за двома спробами. Кращий із них зараховується.

8. Проводити тест краще у парах. Другий партнер виконує тест під час відпочинку першого. Це зменшує загальний час тестування групи школярів.

9. Якщо під час тесту школяр не торкнувся одного із двох дисків, а торкнувся поверхні стола поруч з ним, йому додається ще один цикл іт.д.

Тест на гнучкість

Тест призначений для вимірювання гнучкості хребтового стовпа.

Нормативні оцінки тесту для підлітків і юнаків 11-20 років україн­ської популяції наведено в табл. 19.

Обладнання. Лінійка довжиною 30 см та ящик довжиною 40 см, ши­риною 35 см і висотою 32 см. На верхній частині ящика прикріплюєть­ся дошка довжиною 55 см, шириною 45 см, що має виступати на 15 см над бічною частиною коробки, в котру впираються ноги; шкала від 0 до 50 см маркується по середній частині цієї дошки (рис. 10).

Проведення тесту. Школяр у положенні сидячи випрямляє ноги, впираючись ступнями у ящик (рис. 11). Лінійка знаходиться зверху ящика. Нахиляючись уперед, дитина намагається відсунути якомога да­лі лінійку по розміченій верхній поверхні ящика. Нахил виконується рів­номірно, без ривків.

* Результат. Визначається відстань від краю дошки до лінійки. На­приклад, школяр у вихідному положенні, поклавши руки на дошку, пе­ремістив лінійку на 15 см. Потім, при виконані тесту, відсунув її ще на 7 см. Його результат — 22 см.

Загальні вказівки та зауваження.

1. Учитель стоїть збоку від учня і утримує його ноги прямими.

2. Результат визначається за положенням кінчиків пальців, котрі по­винні торкатись лінійки. Якщо пальці однієї руки перемістили лінійку далі, ніж другої, результат оцінюється за середньою величиною. Школяр має залишатися у кінцевій позиції на рахунок «раз-два», для того щоб правильно зафіксувати результат.

3. Тест виконується двічі. Зараховується кращий результат. Друга спроба виконується одразу ж після зафіксованого результату у першій спробі.

Стрибок у довжину з місця

Використовується для визначення «вибухової» сили.

Обладнання. Килим або гімнастичні мати з неслизькою поверхнею; рулетка, крейда.

Проведення тесту. Учасник тестування стає у вихідне положення: ноги на ширині плечей, пальці ніг за стартовою лінією (рис. 12). Зіг­нувши ноги у колінах, виконує мах руками назад, потім різко винос­ить їх уперед, і, відштовхнувшись двома ногами, стрибає вперед. Слід намагатися приземлитися на ноги якомога далі, оскільки результат визначається від стартової лінії до точки торкання килима (мата) п'ятами.

Результат. Довжина стрибка у сантиметрах у кращій із двох спроб. Якщо школяр стрибнув на 1 м 36 см, то його оцінка — 136. Загальні вказівки та зауваження.

1. На килим наносять паралельні лінії через кожні 10 см. Перша лі­нія на відстані 1 м від стартової лінії.

2. Якщо досліджуваний похитнувся назад і торкнувся килима крім п'ят ще й іншою частиною тіла, спроба не зараховується і йому пропо­нується виконати повторний стрибок.

3. Відривати ноги від підлоги до стрибка не дозволяється.

4. Килим (або мат) має бути розташованим так, щоб точки відштов­хування знаходились на одному рівні.

5. Вчитель стоїть збоку і контролює дальність стрибка.

У дітей шкільного віку результат стрибків у довжину з місця може зале­жати від довжини тіла (зросту). Закономірність тут така: за однакової фізич­ної підготовленості учні з більшою довжиною тіла (відповідно у них і довші ноги) стрибають далі. Оцінку результатів стрибка у довжи­ну з місця залежно від зросту учнів наведено у табл. 20 (Ареф'єв, Столітенко, 1997).

Н адійність. Klesins (1968) визначив високу на­дійність цього тесту (r_tt = 0,93 — 0,98). До того ж на­дійність майже однакова при виконанні двох (r_tt = 0,96 - 0,98) або трьох (г_п = 0,96 - 0,97) спроб.

Кистьова динаметрія

Тест призначений для вимірювання статичної сили згиначів кисті.

Обладнання. Кистьовий динамометр: для дошкільнят і школярів І—IV класів з таруванням до ЗО кг, для молоді — до 90 і 120 кг. На рис. 13 показано медичний динамометр і динамометр конструкції Абалакова. Медичний динамометр серійно виготовляється медичною промисловіс­тю. Але через розміри іноді його не можуть використовувати для дітей молодшого шкільного віку, оскільки їм важко обхопити пальцями кисті дуги динамометра. Тому при тестуванні дитячого контингенту доцільно користуватися малими динамометрами або динамометрами конструкції Абалакова.

Проведення тесту. Натерши руку магнезією, школяр бере у сильні­шу руку динамометр. Вихідне положення учасника тестування: динамо­метр щільно прилягає до пальців і долоні, рука опущена і трохи відведе­на від тулуба, ноги злегка розставлені. Енергійно, без ривків, рівномір­но стиснути динамометр, докладаючи при цьому максимальне зусилля (рис. 14). Зусилля триває близько двох секунд.

Результат. Із двох спроб фіксується кращий результат із точністю до 1 кг.

Загальні вказівки та зауваження.

1. Під час тесту ані динамометр, ані кисть не повинні торкатися тіла чи будь-якого іншого предмета. Якщо це сталося, то спроба не зарахову­ється і школяреві надається повторна спроба.

2. Не слід робити різких змахів чи інших різких рухів рукою: це мо­же штучно поліпшити результат.

3. 3 .Перед тестуванням кожного школяра стрілку ди­намометра треба повертати у вихідне положення. Вона по­винна перебувати у полі зору вчителя.

4. Між спробами роблять короткий відпочинок.

5. Велике значення має мотивація. Від досліджува­ного вимагається максимальне і концентроване зусилля, щоб отримані результати від­повідали дійсній максималь­ній силі у момент проведен­ня тесту.

6. До проведення серії тестів динамометр повинен калібруватись (наприклад, шляхом підвішування до нього відомої ваги).

У практиці фізичного

виховання оцінку статичної сили згиначів кисті можна дати залежно від маси тіла школяра (Ареф'єв, Столітенко, 1997) за табл. 21.

Піднімання тулуба із положення лежачи протягом 30 с

Тест призначений для вимірювання силової витривалості м'язів ту­луба і живота.

Обладнання. Секундомір; гімнастичний мат (або килим).

Правильно виконати тест допомагає помічник, який утримує ноги учасника тестування (рис. 15).

Проведення тесту. Тестований сідає на мат, зігнувши ноги у колінах на 90°. Ступні повністю спираються на поверхню мата, відстань між ни­ми близько 30 см. Кисті з'єднані на потилиці, пальці переплетені, лікті торкаються коліні. Партнер притримує його ступні так, щоб п'ятки торка­лися поверхні мата. Після команди «Увага..., марш!» школяр лягає на спи­ну, торкається плечима мата, а потім піднімається і вертається у вихідне положення. Положення рук на потилиці під час виконання тесту не зміню­ється. Протягом ЗО с слід зробити максимальну кількість повторень.

Результат. Результатом буде кількість підйомів із положення лежа­чи у положення сидячи протягом ЗО с. Загальні вказівки та зауваження.

1. Протягом виконання тесту ноги мають бути зігнутими приблизно під прямим кутом.

2. Необхідно контролювати правильність виконання тесту: у поло­женні лежачи, кисті на потилиці, спина повністю торкається мата, у ви­хідному положенні лікті торкаються колін.

3. Рухи учасника тестування коректують, якщо він починає помиля­тися.

4. Досліджуваний повинен намагатися виконувати тест без зупинок, але якщо йому й знадобиться кілька зупинок — припиняти вправу не слід.

1. Тест виконується тільки один раз.

Надійність. Дослідження McCraw, McClenney (1965) показали, що одна спроба дає такий само надійний результат для даного тесту, як кра­щий або середній результат, що визначається з двох спроб.

Вис на зігнутих руках

Тест використовується для визначення силової витривалості м'язів рук і плечового пояса.

Обладнання. Перекладина діаметром 2,5 см встановлена на такій ви­соті, щоб найвищий у групі (класі) школяр міг виконати тест; секундо­мір; гімнастичний мат під перекладиною; стілець, ящик з магнезією.

Проведення тесту. Тестований стає під перекладиною на носки і об­хоплює її кистями (долоні уперед) на ширині плечей. Викладач допома­гає набути правильного вихідного положення: руки зігнуті у ліктьових суглобах, підборіддя торкається перекладини (рис. 16). Після цього тес­тований повисає на зігнутих руках і має утримувати цю позу якнайдов­ше. Тест припиняється, коли під впливом утоми руки починають розги­натися і очі школяра опиняються на рівні перекладини.

Результат. Час у секундах, протягом якого тестований зберігає це положення. Наприклад, якщо час 62,6 с, то оцінка — 626.

Загальні вказівки та зауваження.

1. При виконанні тесту підборіддя повинно знаходитись над перек­ладиною, але не торкатися її. Як тільки підборіддя торкнеться перекла­дини чи опуститься нижче неї (до рівня очей), тест припиняється.

2. Ноги не повинні торкатися опори.

3. Хват руками не може бути більшим за ширину плечей.

4. Вчитель тримає в одній руці секундомір, а іншою може підтриму­вати тестованого, якщо той починає розхитуватися.

5. Під час виконання тесту не треба говорити дитині про те, скільки часу вона виконує тест.

6. Після кожного школяра бажано очистити перекладину. Тестова­ ний може користуватися магнезією для долонь.

7. Невисокі на зріст школярі можуть скористатися стільцем для то­го, щоб більш зручно набути вихідного положення на перекладині.

Човниковий біг 10 х 5 м

Призначений для оцінки швидкісних і координаційних здібностей школярів.

Обладнання. Чиста, неслизька підлога (або доріжка); секундомір; рулетка для вимірювання довжини 5-метрового відрізка; чотири обме­жувальних покажчики, що розставлені по два на кожній лінії (відстань між ними 120 см).

Проведення тесту. Тестований після команди «Марш!» максималь­но швидко пробігає 5 м, переступає лінію повороту, розвертається кру­гом і пробігає аналогічним чином ще 9 відрізків по 5 м (рис. 17).

Результат. Час реєструється у десятих долях секунди. Наприклад, час 21,6 с можна записати як 216.

Загальні вказівки та зауваження.

1. Розмічаються дві паралельні лінії на відстані 5 м одна від одної крейдою або білою фарбою.

2. Під час проведення тесту слід стежити за тим, щоб біг у зворот­ному напрямку виконувався після того, як обидві ступні школяра перет­нуть обмежувальну лінію.

3. Під час виконання тесту інформацію досліджуваному слід дава­ти після кожного циклу. При слові «п'ять» він повинен припинити тест.

4. Тест закінчується у той момент, коли дитина наприкінці п'ятого циклу ставить ногу за обмежувальну лінію.

5. Тест не слід проводити на слизькій поверхні підлоги або майдан­чика.

1. Тест виконується тільки один раз.

АНТРОПОМЕТРИЧНІ ВИМІРЮВАННЯ

Антропометричні вимірювання кожного школяра здійснюються у положенні стоячи на рівній дерев'яній підставці розміром 100x100x3 см. Винятком є лише вимірювання внутрішньої шкірно-жирової литкової складки, яка визначається у положенні сидячи. Вимірювання проводить­ся без верхнього одягу (у трусах і майці).

Вимірювання довжини тіла

Обладнання. Антропометр (рис. 18), можна використати також стадіометр, який дозволяє вимірювати зріст за проекцією тіні на розмічену планку (у сантиметрах).

Вимірювання. Тестований стає вертикально, щоб одночасно торка­тися вертикальної поверхні п'ятами, литками, сідницями, спиною і голо­вою. Голова має бути орієнтована так, щоб козелок вуха утворював гори­зонтальну лінію з нижнім краєм ока (рис. 19), п'яти при цьому з'єднані. У момент вимірювання довжини тіла тестований повинен зробити вдих і затримати дихання.

Результат. Результатом вимірю­вання є визначення довжини тіла у мі­ліметрах.

Загальні вказівки та зауваження.

1. Треба стежити за тим, щоб ан­тропометр не відхилявся від верти­ кальної лінії.

2. Повторно довжину тіла бажано вимірювати в один і той же час. Кра­щий час для вимірювань — вранці натщесерце або через 2-3 год після приймання їжі.

Вимірювання маси тіла

Обладнання. Медичні ваги. Перед зважуванням ваги повинні показувати нульову позначку.

Вимірювання. Тестований пови­нен зважуватись без одягу. Якщо це неможливо, тоді від загальної маси ті­ла віднімають масу одягу.

Результат. Результатом вимірювань є визначення маси тіла школя­ра у кілограмах і грамах з точністю до 100 г.

Загальні вказівки та зауваження. Не слід зважуватися після прий­мання їжі або виконання фізичних вправ.

Вимірювання шкірно-жирових складок

Обладнання. Каліпер, котрий має здатність створювати постійний тиск при вимірюванні товщини шкірно-жирових складок із зусиллям 10 гмм~². Можна використовувати каліпери різних конструкцій (рис. 20).

Вимірювання. Учитель захоплює великим і вказівним пальцями лі­вої руки складку шкіри, відтягує її вгору на 1 см, не викликаючи больо­вого відчуття у тестованого, і накладає на складку, що утворилася, ніж­ки каліпера.

1. Вимірювання шкірно-жирової складки трицепса. Тестований вільно тримає руку. Складка захоплюється на середній лінії руки з боку трицепса.

2. Вимірювання шкірно-жирової складки біцепса. Складка захоплю­ ється з передньої поверхні руки на рівні найбільшого підвищення м'яза.

3. Вимірювання шкірно-жирової складки під лопаткою. Складка захоплюється одразу під лопаткою під кутом 45° від вертикалі з кутом на­хилу до латеральної сторони спини.

4. Вимірювання шкірно-жирової складки над клубовою кісткою. Складка захоплюється на 5-7 см вище акроміального кінця клубової кіс­тки по діагоналі під кутом 45° до вертикалі.

5. Вимірювання внутрішньої шкірно-жирової литкової складки.

Складка захоплюється вертикально на медіальній (внутрішній) стороні ноги на рівні максимального обхвату гомілки.

Результат. Товщина вимірювання шкірно-жирових складок — у мі­ліметрах. Точність вимірювань має становити 0,1 мм. Загальні вказівки та зауваження.

1. Захват шкірно-жирових складок, якщо це зручно, можна робити і правою рукою. Змінювати руку захвату різних шкірно-жирових складок не можна.

2. При вимірюваннях (особливо литкової складки) школяр повинен розслабитись.

Масові дослідження рухових здібностей школярів за системою ЄВРОФІТ нині проведені у Польщі (Zak, 1991) та Словаччині (Moravec, Sedlacek, 1995). В Україні такі дослідження поки не проводилися.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Дати загальну характеристику тестам ЄВРОФІТ.

2. Розказати про методику тестування витривалості і фізичної працездат­ності у школярів.

3. Розказати про методику тестування рівноваги та частоти рухів руки у дітей.

4. Як визначити гнучкість за системою тестів ЄВРОФІТ?

5. Розкрити методику тестування швидкісно-силових та силових здібнос­тей школярів.

6. Як визначити силову витривалість у дітей?

7. Розказати про методику проведення човникового бігу 10x5 м.

8. Розкрити методику антропометричних вимірювань.

МІЖНАРОДНІ ТЕСТИ

ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ

ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО БАТАРЕЮ ТЕСТІВ

Міжнародні тести фізичної підготовленості дітей та молоді включа­ють 8 випробувань (Trzesniowski, Pilicz, 1989; Pilicz, Przeweda, Trzesniowski, 1993; рис. 21):

1. Біг на 50 м.

2. Стрибок у довжину з місця.

3. Біг на 600 м — дівчатка і хлопчики до 11 років. Біг на 800 м — дівчата 12 років і старші.

Біг на 1000 м — хлопці 12 років і старші.

4. Кистьова динамометрія.

5. Вис на зігнутих руках — дівчатка та хлопчики до 11 років. Підтя­ гування — хлопці 12 років і старші.

5. Човниковий біг 4x10 м.

5. Піднімання тулуба із положення лежачи протягом 30 с.

6. Нахил тулуба вперед.

Найдоцільніше проводити тестування протягом двох днів. Першого дня виконуються тести 1-3, а другого — 4—8. Якщо виникає потреба у проведенні всіх тестів протягом одного дня, то біг на витривалість (600, 800 або 1000 м ) виконується останнім.

МЕТОДИКА ТЕСТУВАННЯ РУХОВОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ

Біг на 50 м

Тест для визначення швидкісних здібностей.

Обладнання. Секундоміри (по одному на хронометриста); відміряна 50-метрова дистанція; стартовий пістолет (або прапорець); фінішна позначка.

Проведення тесту. За командою «На старт!» учасники тестування перед стартовою лінією стають у положення високого старту (низький старт на використовується). За сигналом стартера діти повинні яко­мога швидше подолати дистанцію, не знижуючи темпу бігу перед фі­нішем.

Результат, Час подолання дистанції з точністю до 0,1 с.

Загальні вказівки та зауваження.

1. Якщо немає стартового пістолета, команда «Марш!» має співпада­ти з яким-небудь зоровим сигналом (наприклад, змахом прапорця) для хронометристів, які стоять біля фінішної позначки. Але слід пам'ятати, що цей метод може призвести до помилок.

2. Дозволяється виконати дві спроби. Фіксується кращий резуль­тат.

3. У забігу можуть брати участь двоє і більше дітей, але час кожно­го фіксується окремо.

4. Дистанція має бути прямою, у доброму стані, поділеною на окре­мі бігові доріжки.

5. Тестування має проводитись за таких погодних умов, за яких учасники можуть показати найкращі результати.

Біг на 600, 800 і 1000 м

Використовується для визначення загальної витривалості.

Обладнання. Секундоміри (по одному на кожного хронометриста); відміряна дистанція (відмірювати слід по лінії, що проходить на відста­ні 15 см від внутрішнього краю доріжки); стартовий пістолет або прапо­рець.

Проведення тесту. Для усіх вікових груп умови тестування одна­кові (відмінність тільки у довжині дистанції). За командою «На старт!» учасники тестування стають перед стартовою лінією у поло­ження високого старту. За командою «Марш!» (або після пострілу стартового пістолета) починається біг. Діти повинні намагатися про­бігти дистанцію якнайшвидше. При потребі дозволяється переходити на ходьбу.

Результат. Час подолання дистанції з точністю до 1 с.

Загальні вказівки та зауваження.

1. Бігова доріжка має бути рівною і в хорошому стані.

2. Погодні умови повинні бути такими, за яких учасники тестування можуть показати найкращі результати.

3. Виконується тільки одна спроба.

Підтягування

Тест для контролю розвитку динамічної сили школярів.

Обладнання. Горизонтальний брус або перекладина діаметром 2—3 см, лава, магнезія. Брус або перекладина повинні розташовуватись на такій висоті, щоб учасник тестування міг виконати вис на прямих руках.

Проведення тесту. Учасник тестування стає на лавку і хватом звер­ху (долонями вперед) береться за перекладину на ширині плечей, потім робить вис на прямих руках (ноги не торкаються підлоги). Після коман­ди «Можна!», згинаючи руки, він підтягується до такого положення, ко­ли його підборіддя буде знаходитись безпосередньо над рівнем перекла­дини. Потім учасник повністю випрямляє руки, опускаючись у вихідне положення. Вправа повторюється стільки разів, скільки це можливо.

Результат. Кількість безпомилкових підтягувань.

Загальні вказівки та зауваження.

1. Кожному учаснику надається лише одна спроба.

2. Не дозволяється розгойдуватись під час підтягування, допомагати собі за рахунок махів ногами.

3. Тест припиняється, якщо:

а) учасник тестування робить зупинку на 2 с і більше;

б) школяреві не вдається зафіксувати положення підборіддя над пе­рекладиною два рази підряд.

Надійність. McCraw, McClenney (1965) при дослідженні 152 амери­канських хлопців та юнаків у віці 10-17 років оцінили надійність цього тесту за трьома показниками: 1) результат однієї спроби; 2) кращий ре­зультат, визначений з двох спроб; 3) середній результат, розрахований з двох спроб. Суттєвої різниці у надійності виконання тесту при фіксації кращого або середнього результату, розрахованого з двох спроб, порів­няно з результатом, показаним в одній спробі, не було відмічено. Тому одна спроба дає цілком надійний результат в цьому тесті.

Човниковий біг 4x10 м

Тест для визначення розвитку координаційних здібностей.

Обладнання. Секундомір; рівна доріжка довжиною 10 м, обмежена двома паралельними лініями. За кожною лінією — 2 півкола радіусом 50 см з центром на лінії. Два дерев'яних кубика (5-5-5 см); реєстрацій­ний стіл; стілець.

Проведення тесту. За командою «На старт!» учасник тестування стає у положення високого старту перед стартовою лінією. За командою

«Марш!» у максимальному темпі пробі­гає 10 м до другої лінії, бере один із двох дерев'яних кубиків, що лежать у півколі, бігом повертається назад і кладе його в стартове півколо (кидати кубик не мож­на), знову біжить у зворотному напрямку, повертається з другим кубиком і кладе його у стартове півколо. На цьому тест закінчується.

Результат. Час, зафіксований з точ­ністю до 0,1 с з моменту .старту до мо­менту, коли учасник поклав другий кубик у півколо.

Загальні вказівки та зауваження.

1. Кожному учаснику надається дві спроби. До протоколу заносять кращий або середній результат, розрахований із двох спроб.

2. Спроба не зараховується, якщо ди­тина кидає або впускає кубик у півколо. Його слід акуратно покласти. Якщо ця вимога не виконується, то надається повторна спроба.

3. Доріжка, на якій проводиться човниковий біг, має бути рівною, у хорошому стані, не слизькою.

Надійність. При дослідженнях 150 американських школярів X кла­су Klesins (1968) визначив більш високі коефіцієнти надійності при ви­конанні двох спроб (г_и = 0,81 - 0,92) порівняно з виконанням однієї (г_п = 0,68) або трьох (г_й = 0,80 - 0,89) спроб човникового бігу. До того ж, як показали дослідження, більш надійною є фіксація середнього резуль­тату, розрахованого із двох спроб (r_tt = 0,92), ніж кращого результату, виз­наченого з двох спроб (г_и = 0,81).

Нахили тулуба уперед (із положення стоячи)

Тест для визначення гнучкості хребетного стовпа.

Обладнання. Платформа або стілець; планка з розміткою або жор­стка лінійка (з розміткою від 0 до 50 см вгору і вниз; рис. 22). Можна ви­користати ковзаючий дерев'яний фіксатор.

Проведення тесту. Досліджуваний стає на платформу, ноги разом, носки біля краю платформи. Не згинаючи колін, він нахиляється уперед, намагаючись дотягнутися руками якомога нижче. Положення макси­мального нахилу зберігається протягом 2 с.

Результат. Результатом тестування є визначення положення рук (або верхнього краю планки) у сантиметрах, що показує величину нахи­лу тулуба вниз. Якщо пальці рук не опускаються нижче рівня опорної платформи, то результат вимірювання записують із знаком «мінус», як­що ж опускається нижче — зі знаком «плюс».

Загальні вказівки та зауваження.

1. При виконанні тесту стежать, щоб носки і п'яти дитини були ра­зом, великі пальці ніг були на рівні переднього краю платформи, коліна випрямлені. Якщо учасник згинає коліна, то спробу не зараховують.

2. Тест виконується без ривків.

3. Із двох спроб фіксується кращий результат.

Методику проведення таких тестів, як стрибки у довжину з місця, кистьова динамометрія, вис на зігнутих руках, піднімання тулуба із по­ложення лежачи протягом ЗО с описано у розділі 2.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Зробити загальну характеристику міжнародних тестів фізичної підготов­ леності дітей та молоді.

2. Розкрити методику тестування швидкісних здібностей і витривалості.

Розкрити методику тестування координаційних здібностей і гнучкості.

КОМПЛЕКСНЕ ТЕСТУВАННЯ

РУХОВИХ ЗДІБНОСТЕЙ ШКОЛЯРІВ

У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

РОСІЙСЬКІ «ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ЗМАГАННЯ»

Загальні положення про змагання

В 1996 р. Президент Російської Федерації Б.М. Єльцин видав Указ «Про цільову спортивно-оздоровчу програму «Президентські змаган­ня», їх мета полягає у такому. На початку навчального року учні всіх класів проходять тестову перевірку. Відповідно до їхніх результатів у школі організовують роботу по удосконаленню фізичної підготовленос­ті дітей (шляхом проведення різних масових класних і шкільних зма­гань). У кінці року діти знову перевіряють себе за допомогою контроль­них вправ. Підсумкові показники відсилають до єдиного банку інформа­ції. Там за допомогою комп'ютерів визначають рейтинг навчальних кла­сів. Кращі з них, у кількості відповідно до положення, нагороджуються Дипломами Президента Російської Федерації і беруть участь у міжрегі­ональних, всеросійських, міжнародних фестивалях.

Програма «Президентських змагань» складається із 6 тестів (Ю.Н. Ва­вілов, Какоріна, К.Ю. Вавілов, 1997; Ю.Н. Вавілов, Яриш, Какоріна, 1997):

1. Згинання і розгинання рук в упорі лежачи (скорочено — віджи­мання в упорі лежачи).

2. Стрибки у довжину з місця.

3. Піднімання тулуба із положення лежачи протягом ЗО с.

4. В ис на зігнутих руках.

5. Нахил тулуба вперед із положення сидячи.

6. Біг на 1000 м.

Методика тестування фізичної підготовленості школярів

Опишемо технологію виконання тестів згинання і розгинання рук в упорі лежачи, нахил тулуба вперед із положення сидячи.

Згинання і розгинання рук в упорі лежачи. Тест для контролю розвитку силових здібностей школярів.

Обладнання. Рівний дерев'яний або земляний майданчик.

Проведення тесту. Учасник тестування набуває положення упору лежачи, руки випрямлені і розведені на ширину плечей кистями вперед, тулуб і ноги утворюють пряму лінію, пальці ступень упираються у під­логу (рис. 23). За командою «Можна!» учасник починає ритмічно з пов­ною амплітудою згинати і розгинати руки.

Результат. Кількість безпомилкових згинань і розгинань рук за од­ну спробу.

Загальні вказівки та зауваження.

1. При згинанні рук необхідно торкатися грудьми опори.

1. Не дозволяється торкатися опори стегнами, згинати тіло і ноги, перебувати у вихідному положенні та із зігнутими руками більш як 3 с, лягати на підлогу, розгинати руки почергово, роз­гинати і згинати руки з непов­ною амплітудою. Згинання і розгинання рук, що виконують­ся з помилками, не зарахову­ються.

Надійність. McCraw,

McClenney (1965) визначили, що одна спроба дає достатньо надійний результат у даному тесті.

Нахил тулуба вперед із по­ложення сидячи. Тест дозволяє визначити у школярів розвиток гнучкості хребетного стовпа.

Обладнання. Накреслена на підлозі лінія АБ і перпендику­лярна до неї розмітка у санти­метрах (на поздовжній лінії) від 0 до 50 см (рис. 24).

Проведення тесту. Учас­ник тестування сидить на під­лозі босоніж так, щоб його п'яти торкалися лінії АБ. Від­стань між п'ятами — 20-30 см.

Ступні розташовані вертикально до підлоги. Руки лежать на підлозі між колінами долонями донизу. Партнер тримає ноги на рівні колін, щоб уникнути їх згинання. За командою «Можна!» учасник тестування плав­но нахиляється уперед, не згинаючи ніг і намагаючись дотягнутися ру­ками якомога далі. Положення максимального нахилу слід утримувати протягом 2 с, фіксуючи пальці на розмітці.

Результат. Визначається позначка (з точністю до 1 см) на перпен­дикулярній розмітці, до якої учасник дотягнувся кінчиками пальців рук.

Загальні вказівки та зауваження.

1. Вправу слід виконувати плавно.

2. Якщо учасник згинає ноги у колінах, то спроба не зараховується.

3. Тест повторюється двічі. Зараховується краща із спроб. Методики проведення решти тестів описано раніше. Тільки зауважимо,

що у тесті біг на 1000 м у разі необхідності можливий перехід при подолан­ні дистанції на ходьбу (спортивну або звичайну).

Результати тестових перевірок фіксуються у протоколі встановленої форми.

Оцінка індивідуального рівня фізичної підготовленості. Вікові оціночні нормативи фізичної підготовленості школярів Росії наведено у табл. 22.

Для визначення індивідуального рівня фізичної підготовленості (ФП) розраховують для кожного тесту показники, використовуючи такі формули:

• Віджимання в упорі лежачи В = (Р - НВС): НВС;

• Стрибки у довжину з місця С = (Р - НВС) : НВС;

• Піднімання тулуба П = (Р - НВС) : НВС;

• Вис на перекладині Вс = (Р - НВС) : НВС;

• Нахил тулуба вперед Н = (Р - НВС) : НВС;

• Біг на 1000 м Б = (НВС - Р) : НВС.

Умовні позначення: Р — результат у відповідних тестах; НВС — норматив із таб­лиці, відповідний даному тесту, віку і статі.

Загальний рівень фізичної підготовленості (ЗРФП) розраховується за формулою:

ЗРФП = (В + С + П + Вс + Н + Б) : 6.

Оцінювання індивідуального рівня фізичної підготовленості прово­диться за табл. 23.

Використовуючи дані табл. 22 можна визначити руховий вік кожно­го учня. Для цього за таблицею знаходять графу «вік», що відповідає ін­дивідуальному результату учня в кожному тесті, складають усі знайдені значення віку і ділять на кількість тестів. Отримане число — це і є рухо­вий вік учня.

Приклад. Учень віком 13 років показав такі результати: • згинання і розгинання рук в упорі лежачи — 20 разів (норматив — 25 разів);

Примітка. Вік у таблиці означає: 7 років — від 6,5 до 7,5 років; 8 років — від 7,5 до 8,5 років; 9 років — від 8,5 до 9,5 років тощо.

• стрибок у довжину з місця — 240 см (норматив — 185 см);

• піднімання тулуба із положення лежачи протягом 30 с — 23 рази (норматив — 19 разів);

• вис на зігнутих руках — 41с (норматив — 30 с);

• нахил тулуба вперед — 5 см (норматив — 9 см);

• біг на 1000 м — 243 с (норма­тив — 243 с).

Використовуючи наведені вище формули, розраховують індивіду­альні показники учня для кожного тесту:

В = (20 - 25) : 25 =-0,2;

С = (240 -185): 185 = 0,3;

П = (23-19): 19 = 0,21;

Вс = (41-30): 30 = 0,37;

Н = (5 - 9) : 9 = -0,44;

Б = (243 - 243) : 243 = 0.

Після цього знаходять загальний рівень фізичної підготовленості: ЗРФП = (-0,2 + 0,3 + 0,21 +

+ 0,37 - 0,44 + 0) : 6 = 0,44.

За табл. 23 визначаємо індиві­дуальний рівень фізичної підготов­леності учня. Він відповідає оцінці «добре».

За цією ж таблицею знаходять оцінку для окремих тестів:

• згинання і розгинання рук в упорі лежачи — 0,2 — «добре»;

• стрибок у довжину з місця — 0,3 — «відмінно»;

• піднімання тулуба із положен­ня лежачи протягом 30 с —- 0,21 — «відмінно»;

• вис на зігнутих руках — 0,37

— «відмінно»;

•нахил тулуба вперед 0,44

— «задовільно»;

• біг на 1000 м — 0 — «добре».

Ці результати можна подати на графіку (рис. 25). На ньому добре видно сильні і слабкі сторони фізичної підготовленості учня.

Використовуючи результати даного прикладу, наводимо розрахунок ру­хового віку. Повертаємося до результатів: В — 20 разів за таблицею вікових оціночних нормативів відповідає 11 рокам; С — 240 см — 20 років; П — 23

рази — 17 років; В — 41с — 15 років; Н — 5 см — 8 років; Б — 243 с — 13 років. Складаємо усі дані, отримані за таблицею, і ділимо на кількість вправ у батареї тестів. Отже, руховий вік 13-річного школяра дорівнює:

(11 + 20 + 17 + 15 + 8 + 13): 6 = 14 років.