Основи теорії тестування рухових здібностей

КЛАСИФІКАЦІЯ РУХОВИХ ТЕСТІВ

Нині ще не створено єдиної класифікації рухових тестів. Це пояс­нюється тим, що окремий тест не може дати повної характеристики певній руховій здібності. Він дає характеристику декільком взаємообумовленим ознакам, хоч і призначений виявити переважний розвиток однієї з них.

Так, Заціорський (1979) виділяє три групи рухових тестів (табл. 1).

Залежно від переважного визначення окремих факторів тести для спортсменів можна класифікувати так:

• тести для вивчення рухових якостей;

• тести для визначення технічної і тактичної підготовленості;

• тести для вимірювання рухової працездатності;

• тести для визначення психічних і вольових якостей;

• тести для визначення функціональних показників;

• антропометричні вимірювання для визначення залежності між бу­довою тіла і спортивними результатами.

Залежно від направленості рухової підготовленості спортсменів можна виділити комплекс тестів для визначення загальної фізичної та спеціальної фізичної підготовленості.

Відповідно до особливостей контингенту досліджуваних виділяють тести для дітей і дорослих, чоловіків і жінок.

За завданнями, що ставлять перед тестуванням, виділяють комплек­си тестів для визначення здібностей до певної спортивної діяльності (спортивний відбір або орієнтація у виді спорту) або виявлення готов­ності до участі у змаганнях.

Інформативність тестів

Інформативність тесту — це об'єктивна міра відображення рівня розвитку цікавого для нас явища (наприклад, рухової здібності, рівня технічної підготовленості, біомеханічної характеристики тощо) у ре­зультаті застосування контрольної вправи. Інформативність деколи нази­вають порівняно маловідомим у вітчизняній літературі терміном «валід-ність» (від англ. validity — обгрунтованість, дієвість). Отже, валідність тесту можна розглядати як узагальнену міру достовірності усього про­цесу тестування.

На висловлене питання: чи інформативний тест? — спрямовано зус­трічне питання: інформативність для чого, для якої мети? Наприклад, якщо перед учителем фізкультури поставлено мету — визначити швид­кісні здібності школярів 10—12 років, запропоновано такі тести: 1) біг на 30 м з ходу; 2) стрибки у довжину з місця; 3) біг на місці за 10 с; 4) біг на 200 м. На основі тестів бажають відібрати перспективних дітей для занять спортивним бігом. До речі, у цьому випадку постає питання: чи добре тести дібрані, чи інформативні вони? Навіть не проводячи спеці­альних експериментів, цілком очевидно, що четвертий тест не придат­ний для визначення швидкісних здібностей нетренованих дітей, але він може виявитись корисним за умови контролю спеціальної тренованості спринтерів високої кваліфікації. Другий тест дає більше інформації про швидкісно-силову підготовку дітей і лише частково свідчить про певні швидкісні здібності дітей шкільного віку. Більш інформативними, напевне, є перший і третій тести. Проте, враховуючи генетичну обумов­леність розвитку швидкості, що виявляється у цілісних рухових актах, та частоти рухів, більш прогностичним для поставленої мети є перший тест (Сергієнко, 1993). Із цього випливає досить важливе положення: не існує універсального для всіх випадків тесту, кожний тест максимально специфічний для певної ситуації або контингенту людей.

Інформативність тесту визначається двома способами: а) теоретич­ного (логічного) аналізу; б) емпіричного визначення.

Спосіб теоретичного аналізу інформативності тесту. Найчастіше теоретичний (в теорії тестів ще — логічний) аналіз інформативності тес­тів використовують у тих видах спорту, результати яких не можуть бути виражені метричними одиницями вимірювання (спортивні ігри, гімнас­тика, акробатика тощо). Суть цього методу полягає в логічному (якіс­ному) співставленні характеристик явища, що вивчається (рухових здіб­ностей, фізіологічних показників, психологічних ознак), з тестом. Цей спосіб вивчення інформативності тестів відносно об'єктивний, тому що потребує певного рівня знань про закономірності (педагогічні фізіоло­гічні, морфологічні та ін.) рухової діяльності людини. Проте, маючи пев­ний обсяг знань можна визначити або найбільш значущі фактори, від яких перш за все залежить ефективність дії, або ті фактори, що цікавлять тестуючого (Ашмарин, 1985).

Спосіб емпіричного визначення інформативності тесту. Особ­ливість визначення емпіричної інформативності (від грец. — дослід) по­лягає у тому, що результати тесту порівнюють з відповідним критерієм. В якості останнього звичайно використовують (Годик, 1988):

• результат у змагальній вправі;

• найбільш значущі елементи змагальної діяльності (наприклад, ви­користання подач у волейболі, точність попадання м'яча у кільце в бас­кетболі, довжина кроку в бігу);

• результати тестів, інформативність яких для школярів було визна­чено раніше;

• узагальнений критерій, наприклад, сума балів у багатоборстві;

• спортивна кваліфікація школярів.

Питання про вибір критерію, по суті, є найбільш важливим для виз­начення інформативності тесту. Наприклад, при завданні визначити ін­формативність тесту «стрибок у довжину з місця» для юних спринтерів можна вибрати декілька критеріїв — результат у бігу на 100 м, довжину кроку, відношення довжини кроку до довжини ніг або до довжини тулу­ба. Інформативність тесту при цьому буде змінюватися (так, для першо­го критерію швидкості бігу коефіцієнт інформативності — 0,558; для такого критерію як «довжина кроку/довжина ноги» — 0,781; Заціорський, 1982).

Математичну залежність між тестом і порівнювальним критерієм визначають за допомогою коефіцієнта кореляції (г). Способи обчислен­ня коефіцієнтів кореляції викладено у багатьох загальновідомих посіб­никах з математичної статистики (Лакін, 1980; Начинська, 1987). Мате­матичне значення кореляції виражається її коефіцієнтом від -1 (макси­мальний від'ємний зв'язок) до +1 (максимальний позитивний зв'язок). Кількісну міру зв'язку прийнято розрізняти за декількома рівнями: слабкий зв'язок — при коефіцієнті до 0,30; середній зв'язок — при кое­фіцієнті від 0,31 до 0,69; сильний зв'язок — при коефіцієнті від 0,70 до 0,99.

Нині тестову інформативність класифікують (рис. 1). Коротко оха­рактеризуємо види тестової інформативності. Так, змістовна або логіч­на інформативність означає, що тест є інформативним на основі думок спеціалістів-експертів. Змістовна інформативність рухових тестів має три варіанти: очевидну, внутрішню і зовнішню.

Очевидна інформативність показує, наскільки очевидним є зміст тестів для школярів. Вона пов'язана з мотивацією тестованих і може значно впливати на результати тестів. Інформативність внутрішня або зовнішня визначається залежно від того, чи включено цей тест до бата­реї, що запропонована для вивчення певної рухової здібності, або щодо даної батареї тестів він є «зовнішнім».

Просту або складну інформативність розрізняють за кількістю тес­тів, для яких вибирають критерії. При розгляді взаємної обумовленості простої або складної інформативності виділяють чисту, інкрементальну і параморфну інформативність. Так звана чиста інформативність вира­жає самостійну інформативність даного тесту щодо критерію, який оці­нюється батареєю тестів. Інкрементальна інформативність — вид складної інформативності батареї тестів, коли певний тест включають до батареї тестів більш високого порядку. Параморфна інформатив­ність виражає внутрішню інформативність тесту, що використовується для визначення придатності до певного виду рухової діяльності. її зна­ходять фахівці за результатами батареї тестів. Параморфна інформатив­ність виражає приховану (для фахівців «інтуїтивну») інформативність окремих тестів.

Абсолютну інформативність розуміють як визначення одного кри­терію в абсолютному розумінні, без залучення будь-яких інших крите­ріїв.

Диференціальна інформативність характеризує взаємну різницю між двома або більше критеріями. Наприклад, диференціальна інформа­тивність дає можливість визначити схильність школяра до занять одним із двох видів спорту.

При оцінці тесту і критерію одночасно (наприклад, протягом одного дня) говорять про синхронну інформативність, а в різний час — про діа-хронну інформативність. Синхронна інформативність звичайно не доз­воляє зробити перспективний прогноз розвитку рухових здібностей. Ді-ахронна інформативність має дві форми: ретроспективну і прогностич­ну інформативність. У тому випадку, коли критерій вимірюють раніше, ніж тест, говорять про ретроспективну інформативність. Прогностич­на інформативність визначається тоді, коли за результатами рухових тестів дають прогностичну оцінку критерію.

Теоретична або конструктивна інформативність є особливим ви­падком інформативності моторних тестів щодо прихованого критерію. Вона визначається на основі показників батареї тестів за допомогою факторного аналізу. Теоретична інформативність має три форми: емпі­ричну, факторну та дискримінантну. Емпірична інформативність — це інформативність моторних тестів щодо маніфестних (безпосередньо ви­мірюваних) критеріїв. Факторна інформативність грунтується на ре­зультатах факторного аналізу, коли визначається інформативність тестів до прихованого критерію. Дискримінантна інформативність — це ін­формативність тестів щодо певних критеріїв у тих ситуаціях, в яких за результатами раніше проведеного теоретичного аналізу вони не мали ви­сокої інформативності.