Тезовий зміст лекції

В лекції послідовно розкривають наступні питання:

Значення огляду місця події як відповідальнішої і найбільш важливої слідчої дії у з’ясуванні суті події, місця і часу, коли вона відбулася; кількості осіб, які приймали участь у події; мотиву, мети та способу скоєння злочину; можливих дій постраждалого перед смертю; характеру і механізму утворення ушкодження тощо.

Поняття про місце події та місце виявлення трупа, їх різниця. Основні принципи огляду місця події: законність, своєчасність, повнота, планомірність, системність, об’єктивність. Правова регламентація огляду місця події згідно чинного законодавства: роль слідчого у проведенні огляду місця події, спеціалістів із різних галузей, в т. ч. для вирішення питань медико-біологічного характеру.

Загальні відомості про організацію слідчим огляду місця події: з’ясування сутності події, розпорядження про охорону місця події, формування оперативної бригади.

Дії слідчого після прибуття на місце події: з’ясування обставин пригоди та можливості зміни обстановки, огляд всього місця пригоди. Методика та тактика послідовності огляду місця пригоди: від центру до периферії; від периферії до центру; постановка конкретних завдань учасникам огляду місця події; безпосередній огляд місця події. Стадії огляду місця події — статична та динамічна, їх сутність.

Різновиди огляду місця події: огляд у приміщенні та на місцевості; додатковий, повторний та судовий огляд місця події.

Правова регламентація участі лікаря в огляді трупа на місці його виявлення. Поняття про лікаря-спеціаліста у галузі судової медицини. Завдання лікаря при огляді трупа на місці його виявлення:

— встановлення факту смерті та її давнини;

— надання допомоги слідчому в огляді та описі трупа;

— надання допомоги слідчому у виявленні речових доказів біологічного походження (кров, слина, сперма тощо), сприяння їх вилученню та правильному їх описанню.

— висловлення своєї думки з питань утворення ушкоджень, їх характеру, механізму, та давнини, а також з інших питань медичного характера, які виникають у слідчого;

— консультація слідчого з питань подальшого проведення судово-медичної експертизи, складання документа про призначення експертизи тощо;

Оснащення лікаря, яке йому необхідне під час огляду трупа. Набір для інструментальної діагностики давності настання смерті в контейнерній укладці за В. В. Білкуном.

Особливості вирішення лікарем ряду питань під час огляду трупа.

Констатація факту смерті, ймовірні її ознаки — пасивне, нерухоме положення тіла, блідість шкіряних покривів, відсутність свідомості, дихання, пульсу та серцебиття, відсутність чутливості на больові та інші подразнення, відсутність реакції зіниць на світло та рогівкового рефлексу. Особливості дії лікаря при виявленні ймовірних ознак смерті.

Вірогідні ознаки смерті — трупні плями, трупне заклякання, ознака Білоглазова (феномен кошачої зіниці); висихання рогівки та склери, зниження температури тіла нижче +20°, а також наявність пізніх трупних змін.

Послідовність огляду трупа на місці його виявлення: опис місця розташування, пози трупа, предметів, які розташовані на трупі або поруч з ним; опис одягу та взуття трупа, загальнобіологічна характеристика трупа; наявність та вираженість трупних змін; огляд частин тіла трупа та з’ясування наявності на них ушкоджень; огляд поверхні, на якій розташований труп.

Особливості опису місця розташування і пози трупа: визначення точної назви місця і тієї його частини, де знаходиться труп; встановлення положення трупа та відстані відносно оточуючих предметів або орієнтирів; опис пози трупа і взаємного розташування частин його тіла. Значення фотографування на місці події.

Особливості опису предметів, які розташовані на трупі або поруч із ним: опис знарядь травми, слідів або накладень, їх фотографування.

Особливості опису одягу та взуття трупа: відповідність сезону, вид та положення окремих предметів верхнього та нижнього одягу на трупі, наявність на одязі накладень, забруднень та ушкоджень; засоби їх збереження.

Загальні відомості про труп. Особливості огляду трупа невідомої особи.

Особливості дослідження трупних змін, їх значення у вирішенні питання щодо встановлення факту смерті, давнини її настання та положення тіла трупа. Визначення ступеня охолодження трупа. Дослідження трупних плям, трупного заклякання, трупного висихання, ознак гниття трупа та наявності ентомофауни.

Суправітальні реакції та їх значення для визначення давності настання смерті. З’ясування реакції скелетних м’язів на механічне, електричне або хімічне подразнення.

Особливості огляду окремих частин тіла трупа — голови, обличчя, шиї, грудей, живота, зовнішніх статевих органів, кінцівок; наявність на них ушкоджень з визначенням їх локалізації, виду, форми, розмірів, фотографування ушкоджень та співставлення із ушкодженнями одягу.

Особливості огляду поверхні, на якій виявлено труп. Зони цієї поверхні — безпосередня, на якій розташований труп, та трупних виділень.

Роль лікаря-спеціаліста у галузі судової медицини у виявленні та вилученні речових доказів під час огляду місця події.

Особливості огляду трупа при деяких видах смерті:

— при ушкодженнях тупими твердими і гострими предметами звертають увагу на характер ушкоджень на тілі і їх відповідність ушкодженням на одязі, оцінюють можливість попадання крові чи інших біологічних слідів на травмуючий предмет або на самого злочинця, вивчають особливості слідів крові для визначення питання про місце знаходження потерпілого, його положення після отриманих пошкоджень;

— при падіннях з висоти замірюють відстань від трупа до основи тієї споруди, звідки сталося падіння, враховуючи розташування області таза — центр ваги тіла, наявність споруд і виступів на шляху падіння тіла, визначають місце розташування головного убору, взуття щодо тіла трупа, наявність на тілі та одязі пошкоджень, що не відповідають умовам травми (різані, вогнестрільні ушкодження);

— при транспортних пригодах визначають місце розташування трупа, його позу, відстань від транспортного засобу або його слідів від елементів шляху; наявність пошкоджень, в тому числі і грубих сторонніх накладень на одязі й тілі, їх характер, висоту розміщення; наявність слідів тертя на одязі та підошвах взуття; наявність слідів від транспортного засобу на тілі трупа, їх характер, локалізацію, розміри, напрямок. При знаходженні транспортного засобу на місці події його оглядають для виявлення слідів крові, часток тканин або органів, волосся, волокон тканин одягу, відбитків структури тканин одягу на забруднених частинах транспорту;

— при вогнестрільних ушкодженнях звертають увагу на кількість поранень на тілі, на одязі, їх відповідність; цілеспрямовано ведуть пошуки ознак вхідного і вихідного отворів, слідів дистанції пострілу, наявності або відсутності кіптяви на кистях. При огляді одягу шукають кулі, дробини, пижі або частини зброї. При огляді зброї слід бути обережним, щоб не здійснити постріл і не знищити можливі сліди від пальців;

— при механічній асфіксії від повішення визначають положення трупа, вимірюють відстань від стоп до підлоги (землі), висоту закріплення вільного кінця петлі. Вузли петлі не розв’язують, а детально описують, перерізають на відстані, що протилежна від вузла, знімають, а потім зшивають у місці перерізу. Звертають увагу на відповідність локалізації трупних плям положенню трупа, а також на поруч розташовані предмети, котрі могли бути використаними як підставка для ніг, наявність на них слідів ніг або взуття;

— при ураженні технічною електрикою, перш за все, передбачають відключення джерела електрики. Тільки після цього приступають до огляду. З’ясовують місце та умови електротравми: на якій поверхні (земля, металеві конструкції) перебував потерпілий, з яким електроприладом чи провідником він контактував, якими були одяг та взуття, чи не були вони вологими, просякненими мастилами або якимись розчинами, чи подавав потерпілий після ураження ознаки життя, чим це проявлялось, які дії він виконував, чи надавалась йому допомога, яка саме. При огляді тіла трупа спрямовано ведуть пошуки електроміток, слідів накладання металів в місцях знайдених ушкоджень. На одязі та взутті вивчають всі пошкодження, їх характер, наявність слідів опалення або оплавлення, пошкодження або розплавлення металевих предметів.

При ураженні атмосферною електрикою на тілі, одязі та взутті знаходять пошкодження – опалення чи оплавлення. На тулубі та кінцівках трупа інколи виявляють “деревоподібний малюнок — “фігуру блискавки”, яка зникає через деякий час після ураження;

— при підозрі на отруєння з’ясовують у очевидців передсмертний стан потерпілого. При огляді трупа звертають увагу на наявність сторонніх накладань або слідів дії їдких речовин, незвичайність забарвлення шкіри, трупних плям, відхилення в розвитку трупного заклякнення, наявність в кишенях одягу залишків ліків, отруйних речовин, рецептів тощо. При огляді обстановки звертають увагу на наявність порошків, таблеток, рідин, пустих ампул та склянок, упаковок від ліків, шприців та голок для уколів. Відмічають сторонні запахи в приміщенні та запах, що поширюється від трупа або з посуду, з залишків страв. Оцінюють характер, вміст і запах знайдених слідів блювоти. З місця пригоди для подальших судово-токсикологічних досліджень вилучають усі речовини, котрі підозрілі на отруту, лікувальні засоби і їх упаковки, склянки, ампули, залишки страв. Якщо підозрюють отруєння речовинами, що містяться в повітрі, то до огляду місця події залучають спеціальну службу санепідстанції, яка повинна зробити забір повітря для дослідження. Огляд місця події розпочинають після провітрювання приміщення;

— при статевих злочинах звертають увагу на положення і позу трупа, стан одягу, його відсутність на нижній половині тіла та розташування одягу навколо трупа. На тілі трупа виявляють ушкодження, спричинені використанням фізичної сили. При огляді місця події шукають і вилучають речові докази біологічного походження — волосся, сперму, кров. Волосся шукають на трупі, біля трупа, в руках жертви, на предметах одягу. Сліди сперми, як правило, виявляють на тілі в ділянці промежини, на лоні, на животі, а також на предметах одягу, що на трупі та біля нього, на предметах постільної білизни. Сліди крові, які вдається знайти при огляді, можуть належати як жертві, так і злочинцю, тому їх вилучають якомога більше і в окремі пакети. Під нігтями жертви можна виявити частки тканин тіла злочинця, його кров. Тому ці об’єкти або ретельно вилучають на місці події, або це роблять в морзі, а для їх збереження під час транспортування на кисті вдягають паперові пакети.

Документація, яку складають під час огляду місця події і трупа. “Протокол огляду місця події” як основний процесуальний документ, який відображає хід і результати огляду місця події: складається під час огляду або безпосередньо після його закінчення, зачитується уголос, підписується всіма учасниками огляду. Завдання лікаря під час складання “Протоколу”.

ЛЕКЦІЯ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ КОРОТКОМЕТРАЖНИМ ФІЛЬМОМ.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДО ЛЕКЦІЇ

1. Що таке “місце події” і чим воно відрізняється від “місця виявлення трупа”?

2. Хто організовує та проводить огляд місця події (місця виявлення трупа)?

3. Чи може бути залученим до участі у виконанні огляду трупа на місці його виявлення лікар, який не є судово-медичним експертом?

4. Які задачі вирішує лікар під час огляду трупа на місці події?

5. На підставі яких даних констатують факт смерті?

6. Який порядок огляду і опису трупа на місці його виявлення?

7. Які особливості треба враховувати при огляді трупа в разі смерті від:

— механічних пошкоджень тупими твердими предметами, гострими знаряддями, вогнестрільною зброєю;

— транспортної травми;

— механічної асфіксії;

— отруєнь;

— дії технічної електрики;

— статевих злочинів?

8. Хто документально оформляє процес огляду трупа на місці події і яка роль належить лікарю?

ЛІТЕРАТУРА

1. Концевич І. О., Михайличенко Б. В. Судова медицина // К.: МП “Леся”, 1998. — С.125-145.

2. Завальнюк А. Х. Судова медицина (курс лекцій) // Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. — С.522-538.

3. Руководство к практическим занятиям по судебной медицине. Ред.: Концевич И. А. // К.: Вища школа, 1988. — С.17-28.

4. Сапожников Ю. С., Гамбург А. М. Судебная медицина. // К.: Вища школа, 1980. — С.45-59.

5. Матышев А. А. Осмотр трупа на месте его обнаружения. // М., 1989. — 263 С.

6. Кримінально-процесуальний кодекс України (станом на 21 червня 2001 р.).

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ЛЕКЦІЇ

НА ТЕМУ:

“Судово-медична діагностика наглої смерті. Причини смерті при захворюваннях органів серцево-судинної системи, органів дихання, шлунко-кишкового тракту, ЦНС, сечо-статевої системи”.

Лекція розрахована на 2 години

МЕТА: викласти судово-медичні аспекти наглої смерті, її причини та особливості судово-медичної діагностики.

МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1. Анатомічні препарати внутрішніх органів осіб, що померли від різних захворювань.

2. Діапроектор та набір слайдів морфологічних змін внутрішніх органів при різних захворюваннях.

ТЕЗОВИЙ ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ

В лекції послідовно розкривають наступні питання.

Нагла смерть як ненасильницька смерть, її види та рід за танатогенезом. Соціальне значення наглої смерті: нагла смерть як проблема світового значення, світові тенденції наглої смерті щодо зростання чисельності її випадків особливо у молодому віці, економічні втрати від наглої смерті, формування довгострокових національних програм з вивчення причин наглої смерті та її профілактики. Роль судових медиків у науково-практичній розробці проблеми наглої смерті.

Поняття наглої смерті та основні її ознаки — смерть ненасильна, від захворювань, що мають особливості у клінічному перебізі, темп вмирання, підозра на насильну смерть. Трактування понять “раптова”, “миттєва” та “передчасна” смерть.

Місце події у разі наглої смерті та особливості його огляду: з'ясування обставин, які передували настанню смерті, наявність лікарських засобів, відомостей про надання медичної допомоги, розповіді родичів або оточуючих людей про процес вмирання, виключення ознак насильної смерті.

Захворювання, які призводять до наглої смерті, їх структурний профіль.

Серцево-судинні захворювання (ССЗ) як основна причина смертності у світі. Смертність від ССЗ в Україні та своєму регіоні. Значення факторів ризику у настанні наглої смерті: фізичного та нервово-психічного перенапруження, впливу алкоголю та нікотину, метеорологічних факторів, неправильного та надмірного харчування, біоритмів організму на стан серцево-судинної системи.

Атеросклероз та гіпертонічна хвороба в структурі смертності від захворювань органів серцево-судинної системи. Сучасні погляди на патогенез атеросклерозу: порушення холестеринового обміну та його накопичення в судинах, патологічне співвідношення ліпопротеїдів обмеженої щільності до ліпопротеїдів високої щільності, вид білка-носія апопротеїна (апопротеїн В сприяє, апопротеїн А — заважає розвитку атеросклерозу), вплив хімічних елементів та його дисбалансу.

Нерівномірність ушкодження атеросклеротичним процесом кровоносної системи з переважним ураженням вінцевих артерій серця.

Ішемічна хвороба серця: визначення поняття гострої та хронічної форми. Особливості методики дослідження серця та його судин. Гостра коронарна недостатність як причина смерті на ранніх етапах розвитку ішемічної хвороби серця (гостра форма ІХС). Значення хімічних елементів, низького рівню, калію, магнію, міді та накопичення кальцію у саркоплазматичному ретикулюмі кардіоміоцитів у розвитку гострої форми ішемічної хвороби серця. Макро та мікроскопічні прояви ішемічної хвороби серця. Діагностика: можливості гістологічного, поляризаційного та полум'яно-фотометричного дослідження.

Інфаркт міокарда, його розвиток в залежності від тривалості ішемії. Найчастіші локалізації, макроскопічний вигляд, первинний, рецидивуючий та повторний. Діагностика.

Ускладнення інфаркта міокарда, які призводять до настання смерті: розрив серця та його аневризми, тромбоемболія, відрив сосочкового м’язу, перфорація міжшлуночкової перетинки.

Хронічна ішемічна хвороба серця: морфологічні ознаки — збільшення маси серця та його розмірів, збільшення товщини стінки шлуночків серця, наявність ішемічних ділянок міокарда, які мають більш світлий колір, дряблість консистенції серцевого м’яза, склеротичні зміни серцевого м’яза (дрібно — або великовогнищевий кардіосклероз, склеротичні зміни коронарних артерій (стенозуючий або нестенозуючий коронаросклероз), склеротичне ураження аорти. Діагностика.

Гіпертонічна хвороба: її макро- та мікроскопічні ознаки. Причини смерті — інфаркт міокарда, розвиток гострої серцевої недостатності, крововилив у речовину головного мозку та його оболонки.

Кардіоміопатії: різновиди (первинні та вторинні), морфологічні прояви (концентричний та ділятаційний тип). Сімейна форма, алкогольна кардіоміопатія; їх діагностика.

Смерть від захворювань органів дихальної системи у дорослих: пневмонії та їх перебіг у похилих осіб; бронхіальна астма, бронхоектатична хвороба, туберкульоз, плеврит, cудово-медична діагностика.

Смерть від захворювань органів травлення — злоякісних пухлин стравоходу, шлунка, перфоративних виразок шлунка та 12-палої кишки, варикозного розширення вен стравоходу, панкреонекрозу, цукрового діабету, цирозу печінки.

Смерть від інфекційних захворювань – грипу, його секційна та лабораторна діагностика.

Причини смерті від захворювань ЦНС — пухлин головного мозку, епілепсії, судинного ураження головного мозку, запальних захворювань головного мозку та його оболонок; їх судово-медична діагностика.

Захворювання сечо-статевої системи, які призводять до смерті — нирково-кам’яна хвороба, полікістоз, нефросклероз.

Нагла смерть у дитячому віці: поняття про синдром раптової дитячої смерті, сучасні погляди на його розвиток. Вплив фонових станів на раптовість смерті — лімфатико-гістопластичної аномалії конституції та імунодефіцитних синдромів. Статистика смерті. Анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму, які сприяють бронхо-легеневим захворюванням. Захворювання, які призводять до раптової смерті — пневмонія, бронхопневмонія, катарально-гнійний бронхіт та бронхіоліт; сепсис (септицемія), менінгококова інфекція, кишкова інфекція, вади розвитку та пухлини, їх судово-медична діагностика.