Лікування
Лікування гострого бронхіту повинно бути своєчасним з урахуванням етіології і патогенезу захворювання. При вірусному і бактеріальному бронхітах, які розвиваються під час епідемії ГРВІ (грип, парагрип і т.ін.), проводять етіотропну терапію, а також патогенетичне і симптоматичне лікування самого бронхіту.
Хворий на гострий бронхіт повинен дотримувати постільного режиму. Рекомендується пити велику кількість рідини: гарячий чай з варенням, медом, чай з липового цвіту, з сухої малини, підігріті лужні мінеральні води («Боржомі», «Поляна-Квасова», «Лужанська №7» тощо), настої потогінних і грудних сумішей (грудні збори №1 і №2). Якщо є біль за грудниною – гірчичники на ділянку груднини, міжлопатковий простір, банки, зігрівальні компреси, гірчичні ніжні ванни. У разі сухого кашлю на початку захворювання застосовують протикашльові засоби – кодтерпін (комбінований препарат, містить морфін), діонін (етилморфін), лібексин (преноксдіазин) і т.ін., але з моменту посилення виділення харкотиння і за його утрудненого відкашлювання вони протипоказані. В цей період призначають відхаркувальні препарати (препарати термопсиса, алтеї амброксол, ацетилцистеїн). Симптоматичне лікування гострого бронхіту передбачає застосування жарознижувальних, протизапальних і знеболювальних засобів – нестероїдних протизапальних препаратів. Якщо одночасно уражені носоглотка і гортань, призначають місцеві антисептичні препарати каметон, інгаліпт. Ці комбіновані препарати містять у своєму складі стрептоцид, камфору, ментол тощо, які дають антисептичний, протизапальний і знеболювальний ефект.
З метою підвищення реактивності організму призначають інтерфероногени (дибазол, елеутерокок, інгаляції 40% розчину димексиду). За тяжкого перебігу вірусного бронхіту показані інтерферон, імуноглобуліни. Коли доведена етіологічна роль мікрофлори, застосовують антибіотики. При гострому бронхіті ефективні бісептол, сульфатон, при алергічному – інгаляції інталу, бекотиду, фенкаролу. Для зняття обструктивного синдрому вводять бронхорозширні засоби різного механізму дії: симпатоміметичні, холінолітичні, міотропні спазмолітичні, передусім з групи теофіліну. Якщо ознаки обструкції стійко зберігаються, є прояви алергії, призначають інстиляцію кортикостероїдів (гідрокортизон, бекотид, преднізолон). Необхідний прийом вітамінів, насамперед С і А. Після нормалізації температури тіла призначають ЛФК, масаж грудної клітки, фізіопроцедури (ртутно-кварцеве опромінення грудної клітки, діатермія, індуктотермія).
Диспансеризація. Диспансерному спостереженню піддягають особи, які перенесли ускладнені форми гострого бронхіту. Тривалість його визначається станом здоров'я і повинна становити не менше ніж 3-6 міс. Функціональній реабілітації сприяє перебування в реабілітаційному відділенні або спеціалізованому відділенні санаторію (місцеві санаторії, Південний берег Криму та ш).
Хронічний бронхіт
Хронічний бронхіт (ХБ) – патологічний процес, який характеризується надмірною продукцією слизу бронхіальними залозами, що приводить до появи продуктивного кашлю щонайменше протягом 3 місяців щорічно впродовж 2 останніх років, при виключенні інших причин продуктивного кашлю (бронхоектази, абсцес, туберкульоз, рак легені і т.д.). У сучасному розумінні ХБ – це ендобронхіт, який проявляється тривалою гіперсекрецією (Передерій В.Г., 1998).
Число хворих хронічним бронхітом складає приблизно 90% від всіх, що страждають ХОЗЛ. Захворюваність ним висока, складає більше 300 випадків на 10000 жителів і кожні 10-12 років подвоюється. Смертність від хронічного бронхіту дорівнює смертності від раку легень.
Виділяють первинний і вторинний хронічний бронхіт. Під первинним хронічним бронхітом розуміють хронічний бронхіт як самостійне захворювання, не пов'язане з будь-якою іншою бронхопульмональною патологією або ураженням інших органів і системи. При первинному хронічному бронхіті має місце дифузне ураження бронхіального дерева. Вторинний хронічний бронхіт етіологічно зв'язаний з хронічними запальними захворюваннями носа, додаткових пазух носа, з хронічними обмеженими запальними захворюваннями легень, з важкими захворюваннями серця, з хронічною нирковою недостатністю. Вторинний хронічний бронхіт є локальним, рідше – дифузним.