Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Пухлини загрудинної залози. Клінічний перебіг, діагностика, лікування .doc
Скачиваний:
15
Добавлен:
09.09.2014
Размер:
117.76 Кб
Скачать

Діагностика тимоми:

Синдроми,які супутні Тимомам, змушують почати цілеспрямоване дослідження - для виявлення тимоми, тому ми раніше виявляємо пухлини які мають порівняно невеликі розміри. Пухлини розміром до3 см в діаметрі виявляються за допомогою комп'ютерної томографії, ми можемо побачити швидке збільшення пухлини при динамічному спостереженні, нерівні нечіткі контури вказують на злоякісний її характер.

Основним методом діагностики новоутворень є рентгенологічний. Застосування комплексного рентгенологічного дослідження дозволяє в більшості випадків визначити локалізацію патологічного утворення - середостіння або сусідні органи і тканини (легені, діафрагма, грудна стінка) і поширеність процесу.

До рентгенологічних методів обстеження хворого з новоутворенням тимуса відносяться: рентгеноскопія, рентгенографія і томографія грудної клітини, контрастне дослідження стравоходу.

Рентгеноскопія дає можливість виявити патологічну тінь, скласти уявлення про її локалізації, формі, розмірах, рухливості, інтенсивності, контурах, встановити відсутність чи наявність пульсації її стінок. У ряді випадків можна судити про зв'язки виявленої тіні з розташованими поруч органами.

Для уточнення отриманих при рентгеноскопії даних роблять рентгенографію. При цьому уточнюють структуру затемнення, його контури, ставлення новоутворення до сусідніх органів і тканин. Контрастування стравоходу допомагає оцінити його стан, визначити ступінь зміщення або проростання пухлиною.

При наявності збільшених лімфатичних вузлів надключичних областей проводять їх біопсію, що дозволяє визначити їх метастатичне ураження або встановити системне захворювання. При наявності компресійного синдрому роблять вимір центрального венозного тиску.

Хворим з новоутвореннями виконують загальний і біохімічний аналіз крові. При підозрі на ехінококоз показано визначення реакції латексагглютінаціі з ехінококковим антигеном. Зміни морфологічного складу периферичної крові виявляються, головним чином, при злоякісних пухлинах (анемія, лейкоцитоз, лімфопенія, підвищена швидкість осідання еритроцитів), запальних і системних захворюваннях. При поєднанні пухлини з аутоімунними захворюваннями підвищується титр аутоантитіл проти різних антигенів.

Рентгенсеміотіка пухлин і кіст вилочкової залози. Рентгенологічна семіотика. У прямій проекції по правому чи лівому контуру серединної тіні виявляється неправильної форми напівовальна тінь середньої або високої інтенсивності. Рівень розташування цієї тіні різний, але найчастіше це верхній або середній відділ серединної тіні. Структура затемнення однорідна, обриси його зазвичай горбисті, крупноволністие, рідше гладкі.

Як і при інших утвореннях, розташованих у безпосередній близькості до серця і магістральних судинах, тінь тимоми володіє передавальної пульсацією. Дослідження в бічній проекції дозволяє визначити, що затемнення розташовується спереду і примикає до тіні грудини. Іноді є необхідність провести пошарову томографію. Особливо демонстративна рентгенологічна картина при пневмомедіастінум.

Чіткі обриси пухлини і відмежованість її від сусідніх органів і тканин дають підставу припустити доброякісний варіант Тімом. Злоякісний варіант пухлини вилочкової залози проявляється зазвичай двостороннім розширенням серединної тіні з нечіткими горбистими обрисами і швидким збільшенням на тлі помітно загальне погіршення загального стану хворих.

Лікування Тімом:

Основним методом лікування хворих з пухлинами вилочкової залози є хірургічний - видалення вилочкової залози з пухлиною. І чим раніше буде виконано хірургічне втручання, тим краще, так як нерідко пухлина має інвазивний ріст, залучаючи в процес життєво важливі органи, через що пухлина виявляється нерезектабельних. При операції з приводу тимоми необхідно видаляти не тільки пухлину, але й обов'язково - всю вилочкової залози і, якщо можливо, всю жирову клітковину переднього середостіння.

В іншому випадку може бути рецидив пухлини і рецидив міастенії. Операції виконуються трансстернальним доступом, який дозволяє провести хорошу ревізію і видалити пухлину, вилочкової залози і прилежащую жирову клітковину переднього середостіння. Якщо при гістологічному дослідженні пухлина виявляється злоякісною, після операції хворого (після зняття з рани операційних швів) необхідно перевести в спеціалізоване онкологічну установу для хіміо-і променевого лікування.

Ранній післяопераційний період у хворих міастенією з пухлиною вилочкової залози протікає важче, ніж у хворих з гіперплазією залозистої тканини.

Частіше спостерігається міастенічнмий криз, що вимагає багатоденної штучної вентиляції легенів, трахеотомії, інтенсивної терапії, включаючи сучасні методи детоксикації та ін

Променева терапія вилочкової залози до операції проводиться хворим літнього віку з супутніми захворюваннями, так як ризик операції у них занадто високий. Надалі, можливо, деяким з них при поліпшенні загального стану вдасться виконати радикальну операцію. Більшості ж в оперативному лікуванні доводиться відмовляти.

Певний лікувальний ефект роблять інгібітори холінестерази: галантамін (по 1 мл 1%-ного водного розчину), прозерин (по 1 мл 0,05%-ного розчину). Глюкокортикоїди дають тимчасовий ефект.

Національний Медичний Університет

ім. О. О. Богомольця