Техніка фіксації стандартної стрічкової шини Васильєва.
Для скорочення загального часу шинування за рахунок усунення необхідності виготовлення індивідуальної шини з дроту В.С. Васильєвим запропонована стандартна шина у вигляді стрічки з листової нержавіючої сталі товщиною 0,5 мм і шириною 4 мм, що має Г-подібні зачіпні гачки, відігнуті під кутом 90 градусів і рівномірно розподілені по довжині шини. Стандартну шину вигинають з дотриманням вище перерахованих вимог. В разі, якщо довжина стандартної шини перевищує необхідну її вкорочують ножицями по металу. Шину фіксують до зубних рядів описаним раніше способом. Гачки на верхній щелепі орієнтують догори на нижній донизу. На протилежні зачіпні гачки надівають гумові кільця, чим забезпечують міжщелепне витяжіння.
Середні строки утримання шин. При неускладненому перерізі і відсутності супутніх захворювань: одиночні переломи – 21 день, подвійні або двосторонні переломи – 25-28 днів, множинні переломи, або переломи з дефектом кістки 28-32 доби. Строки фіксації назубних шин подовжують при уповільненій консолідації і при поєднаних ушкодженнях (ЗЧМТ, травма м’яких тканин тощо).
Ускладнення при проведенні шинування щелеп
- травма слизової оболонки порожнини рота і язика.
- травма маргінального краю ясен і міжзубних сосочків, некроз сосочків
- розвиток катарального або гіпертрофічного гінгівіту
- дислокація кісткових фрагментів
- розвиток асфіксії (дислокаційної – при зміщенні кісткових уламків під час маніпуляції, або аспіраційної в разі виникнення блювоти чи кровотечі після проведення шинування)
- розхитування і зміщення зубів, механічні пошкодження емалі зубів
- виникнення гальванозів
- розвиток функціональних і структурних порушень в скронево-нижньощелепних суглобах при тривалій іммобілізації
Профілактика ускладнень – маніпуляції проводити обережно, чітко визначати показання і протипоказання для застосування того чи іншого виду шин, ретельно вигинати шину по зубному ряду, перед фіксацією шини провести пальцеву репозицію уламків (якщо це можливо), застосовувати дріт відповідної товщини, лігатури проводити попередньо-знявши зубний камінь щільно охоплювати шийку зуба, кінці лігатури скручувати під натягом, в разі, якщо існує ризик виникнення кровотечі, або блювоти і забезпечити постійний нагляд за хворим не виявляється можливим слід відстрочити накладання міжщелепної гумової тяги, забезпечити необхідний гігієнічний догляд за порожниною рота, забезпечити спостереження за хворим в динаміці, раз на 3-4 дні проводити корекцію шин, підкручування лігатур і заміну гумової тяги, не перевищувати визначені терміни утримання шин, за наявної можливості застосовувати раннє функціональне навантаження.
Висновки. Шинування щелеп є методом постійної іммобілізації уламків, що широко застосовується при переломах верхньої і нижньої щелепи. Вибір способу шинування проводять з урахуванням характеру перелому, стану зубних рядів, загального стану пацієнта.
Найбільш широко застосовують назубні шини з алюмінієвого дроту за С.С. Тігерштедтом, серед них найбільше значення мають гладка шина-скоба, шина з зачіпними петлями, шина з розпорочним вигином.
Шинування щелеп слід проводити швидко, обережно, уникаючи травмування мяких тканин ясен, точно вигинати шину по зубному ряду пацієнта, включати в шину достатню кількість зубів, щільно охоплювати шийку зуба лігатурним дротом, дротяні лігатури закручувати під натягом, по годинниковій стрілці. Скручені кінці загинати до поверхні зуба в напрямку до серединної лінії, в разі потреби застосовувати між щелепне витяжіння гумовими кільцями, при переломах верхньої щелепи шинування слід поєднувати з підборідною пращею і зовнішнім еластичним витяжінням.
Після проведення шинування необхідно забезпечити нагляд за хворим, проводити корекцію шин і заміну гумової тяги, зняти шини при досягненні ознак клінічної консолідації.