Алгоритм виконання Назубне шинування при переломах щелеп.

Шинування щелеп належить до методів постійної іммобілізації кісткових уламків. Його широко застосовують, як консервативно-ортопедичний метод лікування переломів щелеп, при проведенні остеосинтезу для іммобілізації нижньої щелепи в прикусі, при ряді кістково-пластичних і реконструктивних операцій. Адекватне шинування створює сприятливі умови для репаративного остеогенезу і зменшує ризик розвитку ускладнень в посттравматиному періоді.

Базовий рівень знань:

- анатомія кісток обличчя, жувальних м’язів, скронево-нижньощелепного суглоба

- кровопостачання і іннервація тканин щелепно-лицевої ділянки

- регенерація кісткової тканини при переломі

- загальна реакція організму на ушкодження

- класифікація травматичних уражень кісток лицевого черепу. Класифікація переломів нижньої і верхньої щелепи

- біомеханіка нижньої щелепи при переломі, механізми зміщення уламків, характер зміщення уламків в залежності від локалізації перелому.

- принципи комплексного лікування травматичних ушкоджень щелепно-лицевої ділянки, особливості харчування хворих з переломами щелеп

- консервативно-ортопедичні методи постійної іммобілізації при переломах щелеп, показання і протипоказання до їх застосування, можливі ускладнення.

На сьогоднішній день запропоновано значну кількість шинуючих пристроїв серед яких виділяють стандартні і індивідуальні, однощелепні і двощелепні, шини лабораторного виготовлення, назубні, назубо-ясенні шини, шини-капи, тощо. Найбільш широко застосовують назубні шини з алюмінієвого дроту за С.С. Тігерштедтом, запропоновані в 1915 році. Їх перевагами є простота виготовлення і доступність для широкого кола медичних працівників. Серед всіх модифікацій, запропонованих автором найбільше значення мають гладка шина-скоба, шина з зачіпними петлями, шина з розпорочним вигином.

Показання до застосування назубних дротяних шин.

Однощелепну шину скобу застосовують при лінійних переломах нижньої щелепи в межах зубного ряду (від центральних різців до премолярів), в разі, якщо на кожному із уламків є не менше 2-3 здорових, нерухливих зубів і зміщення уламків можна легко усунути одномоментною репозицією. Однощелепну шину можна застосувати при часткових переломах альвеолярного паростку нижньої або верхньої щелепи, коли на сусідніх, неуражених ділянках наявна достатня кількість стійких зубів (не менше 3).

Шини з зачіпними гачками застосовують для двощелепного шинування при переломах нижньої щелепи поза межами зубного ряду, при зміщенні уламків, що неможливо усунути одномоментною репозицією, при подвійних і множинних переломах, наявності кісткових дефектів. Їх також накладають при переломах верхньої щелепи, в цих випадках додатково виготовляють підборідну гіпсову пращу, опорну шапку і забезпечують позаротове еластичне витяжіння. Двощелепне шинування при переломах щелеп можливе лише при наявності достатньої кількості стійких зубів на нижній і верхній щелепі.

Шину з роспорочним вигином використовують при відсутності кількох зубів чи незначному дефекті кісткової тканини, якщо можлива одномоментна репозиція уламків.

Алгоритм проведення шинування дротяними назубними шинами за С.С. Тігерштедтом при травматичних переломах щелеп.

1. Усадити хворого в стоматологічне крісло, або покласти на операційний стіл. Перевірити освітлення, яке має бути достатнім для проведення процедури.

2. Провести збір анамнезу і з’ясувати скарги хворого. Обов’язково встановлюють обставин травми (де, коли, за яких обставин, яким чином постраждалий отримав травму. Необхідно з’ясувати, чи була в момент травми втрата свідомості, нудота, блювання, кровотеча. Чи надавалась яка-небудь допомога, ким, в чому вона полягала. Збирають також детальний анамнез життя і алергологічний анамнез.

3. Вимити руки, одягти гумові рукавиці, провести огляд і пальпацію хворого. Звертають увагу на загальний стан хворого, блідість шкіряних покровів, наявність пошкоджень в інших ділянках тіла, ознаки ураження центральної нервової системи, інших органів і систем. Констатують наявність алкогольної інтоксикації. При огляді обличчя визначають локалізацію, характер пошкодження м’яких тканин, послідовно пальпують всі кістки лиця, визначають контури і патологічну рухливість кісток носа, нижньоорбітального краю, виличної дуги і кістки, нижньої щелепи. Оцінюють відкривання рота, обсяг рухів в СНЩС, прикус, стан зубів і слизової оболонки порожнини рота. Визначають симптом непрямого навантаження при натисканні на підборіддя, бімануально вивчають патологічну рухливість і крепітацію в ділянці перелому нижньої щелепи, що локалізується в межах зубного ряду, визначають наявність патологічної рухливості верхньої щелепи. Оцінити дані додаткових методів обстеження, зокрема рентгенограми (в разі їх наявності).

4. Заповнити медичну документацію, встановити попередній діагноз, вказавши всі наявні ушкодження, визначити необхідний обсяг допомоги на даному етапі медичної евакуації, оцінити наявність показань та протипоказань до шинування. Обрати найбільш доцільний вид назубної шини. Визначити потребу в подальшому стаціонарному лікуванні і проведенні хірургічного втручання.

5. Повторно помити руки, обробити їх наявним антисептичним розчином, підготувати стерильні інструменти і матеріали для проведення шинування (крампонні щипці, ножиці по металу, напильник для металу з середньою насічкою, анатомічний пінцет, стоматологічний пінцет, затискач Пеана, алюмінієвий дріт діаметром 1,8-2 мм, лігатурний бронзово-алюмінієвий чи сталевий дріт діаметром 0,4-0,5 мм, гумові кільця діаметром 5 мм, в разі потреби, - гачок для зняття зубних відкладень, шприць і анестетик, для проведення знеболення, стерильні марлеві шарики і серветки). Всі подальші маніпуляції виконувати з чітким дотриманням правил асептики і антисептики.

6. Звільнити рот хворого від залишків їжі, нальоту, згустків крові, протерши його марлевим шариком, змоченим розчином 3% перекису водню з наступною іригацією і полосканням розчином антисептику. Провести провідникову анестезію для знеболення ділянки перелому, гачком для зняття зубних відкладень зняти зубний камінь, який може зашкодити проведенню лігатур в міжзубні проміжки.

7. Вигнути шини по зубним рядам пацієнта. Провести пальцеву репозицію уламків, в разі, якщо це можливо.

8. Провести шинування щелеп. В разі потреби доповнити його між щелепним витяжінням або підборідно-тім’яною пов’язкою. При необхідності і наявності технічних можливостей додатково провести передбачені на цьому етапі медичної евакуації заходи – провести протиправцеву вакцинацію, ввести знеболюючі препарати, провести зупинку кровотечі, тощо. Призначити медикаментозне лікування.

9. Роз’яснити пацієнту особливості дотримання гігієни порожнини рота і харчування в умовах міжщелепної іммобілізації.

10. В разі необхідності оформити направлення в спеціалізований медичний заклад із зазначенням діагнозу і обсягу наданої медичної допомоги.