4)Дослідження вибірковості уваги.

Мета дослідження: визначити рівень вибірковості уваги.

Матеріал й устаткування: тестовий бланк, олівець і секундомір.

Процедура дослідження: Дослідження проводиться в парах, які складаються з експериментатора і випробуваного. Експериментатор читає випробуваному інструкцію, предʼявляє тестовий бланк і фіксує час виконання завдання.

Інструкція випробуваному: «Вам буде дано тест з надрукованими в ньому підряд буквами і словами. Пошукайте і підкресліть в ньому слова. Намагайтеся не пропустити жодного слова і працюйте швидко, тому що час фіксується. Якщо все зрозуміло і немає питань, тоді Почали!»

Обробка та аналіз результатів. Показниками вибірковості уваги в цьому дослідженні є час виконання завдання і кількість помилок і пропусків при знаходженні і підкресленні слів. Всього в даному тесті 25 слів: сонце, район, новина, факт, іспит, прокурор, теорія, хокей, трон, телевізор, памʼять, сприйняття, любов, спектакль, радість, народ, репортаж, конкурс, особистість, плавання, комедія, відчай , лабораторія, основа, психіатрія.

Результати оцінюються за допомогою шкали оцінок (таблиця 2.3), в якій бали нараховують залежно від витраченого на пошук слів часу. За кожне пропущене слово знижується по одному балу.

Таблиця 2.2 – шкали оцінок до методики дослідження вибірковості уваги.

Час в с.	Бал	Рівень вибірковості уваги
250 і більше	0	І низький
240-249	1	І низький
230-239	2	І низький
220-229	3	І низький
210-119	4	І низький
200-209	5	І низький
190-199	6	ІІ середній
180-189	7	ІІ середній
170-179	8	ІІ середній
160-169	9	ІІ середній
150-159	10	ІІ середній
140-149	11	ІІ середній
130-139	12	ІІ середній
120-129	13	ІІІ високий
110-119	14	ІІІ високий
100-109	15	ІІІ високий
90-99	16	ІІІ високий
80-89	17	ІІІ високий
70-79	18	ІІІ високий
60-69	19	ІІІ високий
менше 60	20	ІV дуже високий

Бали в запропонованій шкалі оцінок дають можливість встановити абсолютні величини якісних оцінок рівня вибірковості уваги. У разі, коли у випробуваного показники від 0 до 3 балів, то важливо за словам досліджуваного і власного спостереження за ходом дослідження зʼясувати причину слабкої вибірковості. Нею можуть бути: стан сильного емоційного переживання, зовнішні перешкоди, що призвели до фрустрації випробуваного, приховане небажання тестуватися та ін.

У більшості випадків є звʼязок пропущених і знайдених слів з індивідуальним досвідом і діяльністю тестованого.

Вибірковість уваги піддається тренуванню. Можна запропонувати вправи, подібні даному тесту, для її поліпшення.

Дуже високий рівень вибірковості уваги – це свідчення феноменальною психічної активності людини.

5) Дослідження аналітичності мислення. Мета дослідження:

визначити рівень розвитку аналітичності індуктивного мислення в умовах обмеженого часу.

Матеріал й устаткування: бланк з 15 рядами чисел, по певній закономірності (варіант VI субтесту шкали Р. Амтхауера), ручка і секундомір.

Процедура дослідження. Це дослідження експериментатор може проводити як з одним випробуваним, так і з невеликою групою, за умови, що кожен з них отримає індивідуальний бланк з надрукованою таблицею числових рядів і буде забезпечений повною самостійністю рішення.

До початку дослідження бланки мають бути покладені перед учасниками тестування на добре освітленому столі лицьовою стороною вниз, щоб до подачі інструкції вони їх не розглядали і не вивчали.

Інструкція випробуваному: «На бланках, що знаходяться перед Вами, надруковані ряди чисел. Спробуйте визначити, за якою закономірності складено кожен з 15 запропонованих рядів чисел. Відповідно до цієї закономірності продовжіть кожен ряд, дописавши в ньому ще два числа. На роботу відводиться 7 хвилин. Після закінчення 7 хвилин дається команда: «Стоп! Рішення припинити!»

Обробка результатів. Обробка результатів проводиться за допомогою ключа – таблиці з готовими відповідями. В ході обробки результатів підраховується кількість правильно вирішених досліджуваним рядів. Якщо досліджуваний записав у якомусь ряду тільки одне число, хоча воно і правильне, ряд вважається невирішеним. Ключ для обробки результатів завдання представлений в таблиці 2.4 «Числові ряди».

Таблиця 2.4 – «Числові ряди»

Номер ряду	Продовження ряду	Номер ряду	Продовження ряду	Номер ряду	Продовження ряду
1	16;18	6	11;3	11	1;4
2	27;30	7	1/8;1/16	12	279;282
3	384;768	8	64:81	13	30;23
4	17;20	9	6;4	14	15;12
5	4;2	10	76;78	15	30;33

Рівень розвитку аналітичності мислення визначається за кількістю правильно вирішених рядів чисел.

Якщо випробуваний вирішив 14–15 рядів, то його аналітичність дуже висока або відмінна; якщо 11–13 – висока або добра; якщо 8–10 – аналітичність середня або задовільна; якщо 7–6 – аналітичність низька або погана; якщо 5 і менше, то аналітичність дуже низька або дуже погана.

Аналітичність є важливою характеристикою мислення. В даному випадку – індуктивності мислення та здатності оперувати (числами). Вона являє собою головний компонент здатності теоретизувати, знаходити причинно-наслідкові звʼязки між явищами, становить основу загальних здібностей і необхідна для успішного оволодіння людиною різними видами діяльності.

Аналітичність активно розвивається в юнацькому віці, її формуванню сприяють такі предмети, які вивчаються у вузах, як логіка, вища математика та ін. Тому можна зіставити результати тестування з успішністю з відповідних предметів. При інтерпретації результатів бажано враховувати особливості темпераменту випробуваного, а також навички роботи з числами.

6) Дослідження продуктивності уяви. Мета дослідження: визначити рівень продуктивності уяви.

Матеріал й устаткування: набір чорно-білих фотографій тесту Роршаха розміром 9х12 см, папір і ручка для запису.

Дане дослідження краще проводити або з групою респондентів з 5-7 чоловік або з одним випробуваним. Випробуваному послідовно предʼявляють фотографії з набору тесту Роршаха і просять дати якомога більше тлумачень зображеного. Час і кількість тлумачень кожної картинки-фотографії не обмежується. Процедура тлумачення припиняється після того, як випробуваний вже більше не може побачити і сказати нічого нового, починає повторюватися або сам відмовляється від наполягань експериментатора побачити ще щось на що це схоже.

Інструкція випробуваному. «Подивіться на цю картинку і скажіть, що це? На що це схоже або що це могло б бути? Картинку Ви можете розглядати з різних сторін, змінюючи її положення.

Якщо випробуваний під час дослідження намагається знайти «вірну» відповідь, то йому слід сказати, що відповіді можливі різні і важливо його власне бачення зображеного як в цілому, так і в деталях. У процесі дослідження експериментатор фіксує всі асоціації випробуваного і час інтерпретації кожної картинки в протоколі вільної форми.

Мета обробки результатів – отримання індексу продуктивності як кількісної характеристики і показника активності уяви. Для цього підраховується загальна кількість асоціацій, що виникли у випробуваного при тлумаченні всіх картинок-фотографій, і ділиться на число предʼявлених. Картинку №5 з набору бажано виключити, тому що число асоціацій по ній у випробовуваних, як правило, менше статистично значущої.

Коефіцієнт продуктивності можна представити наступною формулою:

П=Е/n

П - коефіцієнт продуктивності уяви;

Е - сума асоціацій по картинках набору;

n - кількість фотографій з набору, які випробовуваний описував в

даному досліді.

Рівень продуктивності уяви визначають за допомогою шкали, розміщеній в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 – шкали рівню продуктивності уяви до тесту Роршаха

П	Рівень продуктивності уяви
0-2	низький
3-9	середній
10-12	високий
13 і більше	дуже високий

Продуктивність уяви характеризує активність асоціативного процесу подання, який являє собою звʼязок зовнішнього стимульного матеріалу і психологічних образів памʼяті, змінених уявою при пошуку відповіді на питання: «На що це схоже? Що це могло б бути?"»

В ході аналізу результатів слід взяти до уваги те, якою мірою випробуваний був зацікавлений дослідженням. Іноді, внаслідок слабкого бажання тестуватися або через те, що картинки випробуваному «не сподобалися», рівень продуктивності уяви знижується.

Крім показників продуктивності уяви при необхідності використовують такі формальні характеристики, як переважання деталей зображеного або опис картинки-фото в цілому. Ці особливості повʼязані з розвитком мислення і станом особистісної сфери випробуваного. «Вбачання» людських фігур або, навпаки, предметів відображає спрямованість сприйняття суб’єкта. Фантастичні уявлення типу відьом, підземного царства, кентаврів і т.п. можна розглядати як схильність до міфологічного, пралогічного мислення та уяви.

У осіб з дуже високим рівнем продуктивності уяви і оригінальністю тлумачень картинок-фотографій можливі задатки або схильності до живопису та художньої творчості. Особливу увагу психолог повинен звернути в період здачі звітів по дослідженню на відповіді випробовуваних, які майже у всіх картинках-фотографіях бачили образи, відповідні білим просторам, занадто часто називали асоціації з димом, хмарою і т.п., а також тих, хто виявився несинтетичним і всюди реагував на дрібні деталі, зображення. У цих випадках студентам-випробуваним потрібно організувати спеціальну психодіагностику і, можливо, надати психологічну допомогу.

7) Дослідження суб’єктивного контролю. Мета дослідження: визначити локус субʼєктивного контролю.

Матеріал й устаткування: тест-опитувальник, розроблений Е.Ф.Бажіним і ін. На основі шкали локусу контролю Дж. Роттера, бланк для відповідей, ручка.

Методика дослідження дозволяє порівняно швидко і ефективно визначити рівень сформованості субʼєктивного контролю як у одного, так одночасно і в кількох людей. Кожен випробовуваний повинен бути забезпечений індивідуальним текстом опитувальника і бланком для відповідей. Бланк відповідей являє собою нумерацію тверджень, відповідну тексту опитувальника.

Інструкція випробуваному. «Запропонований Вам опитувальник містить 44 твердження. Прочитайте їх і дайте відповідь, чи згодні Ви з цим твердженням чи ні. Якщо згодні, то біля номеру відповідного питання поставте знак» «+», якщо не згодні – знак «-». Памʼятайте, що в тесті немає «поганих» і «хороших» відповідей. Свою думку висловлюйте вільно і щиро. Краща та відповідь, яка першою прийшла Вам в голову».

Мета обробки результатів – отримати показник локусу субʼєктивного контролю, тобто показник загальної інтернальності «Іо». Він являє собою суму збігів відповідей випробуваного з відповідями на питання, наведеними в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 – ключ до методики дослідження суб’єктивного контролю

Відповідь	Номера запитань
«+» – згоден	2, 4, 11, 12, 13. 15, 16, 17, 19, 20, 22, 25, 27, 29, 31, 32, 34, 36, 37, 39, 42, 44
«-» – не згоден	1, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 14, 18, 21, 23, 24, 26, 28, 30, 33, 35, 38, 40, 41, 43

Локус контролю – це характеристика вольової сфери людини, яка відображає його схильність приписувати відповідальність за результати своєї діяльності зовнішнім силам або власним здібностям і зусиллям.

Приписування відповідальності за результати своєї діяльності зовнішнім силам носить назву екстернального, або зовнішнього, локусу контролю, а приписування відповідальності власним здібностям і зусиллям – інтернальність внутрішнього локусу контролю.

Таким чином, можливі два полярних типи особистостей в залежності від локалізації контролю: екстернальний та інтернальний. Будь-якій людині властива певна позиція на континуумі, що тягнеться від екстернального до інтернального типу.

0 _______________¦______________ 44

екстернальний інтернальний

В цілому, чим більше величина інтернальності, тим менше екстернальність.

Для визначення рівня локусу контролю користуються нижченаведеними межами шкали інтернальності в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 – ключ визначення рівня локусу контролю

Показник інтернальності	Рівень локус-контролю
10-11	низький рівень інтернальності
12-32	середній рівень інтернальності
33-44	високий рівень інтернальності

При низькому рівні інтернальності люди мало простежують звʼязок між своїми діями і значущими для них подіями життя. Вони не вважають себе здатними контролювати розвиток таких подій і вважають, що більшість їхніх дій є результатом випадку або дії інших людей. Тому «екстернали» емоційно нестійкі, схильні до неформального спілкування і поведінки, нетовариські, у них поганий самоконтроль і висока напруженість.

Високий рівень інтернальності відповідає високому рівню субʼєктивного контролю над будь-якими значущими ситуаціями. Люди, які мають такий локус контролю, вважають, що більшість важливих подій в їхньому житті є результатом їх власних дій, що вони можуть ними керувати і відчувають відповідальність і за ці події, і за те, як складається їхнє життя в цілому. «Інтернали» з високими показниками субʼєктивного контролю є емоційно стабільними, завзятими, рішучими, відрізняються товариськістю, хорошим самоконтролем і стриманістю.

Середній рівень інтернальності характерний для більшості людей. Особливості їх субʼєктивного контролю можуть дещо змінюватися в залежності від того, чи здається людині ситуація складною або простою, приємною чи неприємною і т.п. Але хоча їх поведінку і психологічне почуття відповідальності за нього залежить від конкретних соціальних ситуацій, все ж можна і у них встановити переважання того чи іншого виду локусу контролю.

Таким чином, субʼєктивний локус контролю повʼязаний з відчуттям людини своєї сили, гідності, відповідальності за те, що відбувається, з самоповагою, соціальною зрілістю і самостійністю особистості. Тому, складаючи рекомендації для самовдосконалення, слід врахувати, що:

• конформна, поступлива поведінка значною мірою притаманна людям з екстернальним локусом контролю; інтернали менш схильні підкорятися тиску (думки, емоції та ін.) інших людей;

• людина з інтернальним локусом контролю краще працює на самоті;

• інтернали більш активно шукають інформацію і зазвичай більш обізнані про ситуацію, ніж екстернали;

• у інтерналів більш активна, ніж у екстерналів, позиція по відношенню до свого здоровʼя.

Дослідження показали, що інтернали більш популярні, займають сприятливу позицію в системі міжособистісних відносин. Вони більш доброзичливі, впевненіші в собі і терпиміші.

Особи з інтернальним локусом контролю краще працюють з недирективними методами виховання та психокорекції. А в роботі з екстерналами важливо подбати про зниження часто виникаючої тривожності

та депресії.