2.2. Підходи до управління логістичними системами

Найбільш популярною в літературі з теорії логістики є управлінська концепція JiТ (Just-in-Time). JiТ є філософією управління, суть якої полягає в постійному вдосконалюванні процесів руху товарів і відповідних їм інформаційних потоків [23]. У площині теорії логістики JiТ є стратегією управління запасами, застосовуваною з метою інтенсифікації повернення інвестицій шляхом зменшення рівня запасів для всього виробничо-складського процесу й пов’язаних з ним коштів. У випадку правильного використання JiТ може забезпечити дуже високі результати під час повернення коштів, інвестованих конкретною організацією, а крім того – збільшити рівень якості й продуктивність.

Канбан (Kanban) є найбільш популярною технікою реалізації реактивної стратегії формування запасів у рамках концепції управління JiТ. Впроваджені у виробництво карти Kanban відображають певну постійну кількість продукції й містять про неї деяку інформацію, таку як: назва, символ, місце складання, рід, кількість і місткість навантажувальної ємності, інформація про постачальника або виробничий етап і т.д. Супроводжуючи потік продукції, карти виконують функції інформаційної системи, а також автоматизованої системи поділу виробничих завдань й їхнього контролю.

Існує багато альтернативних способів впровадження реактивного підходу до формування запасів у рамках концепції управління JiТ [23]:

– відмова від якої-завгодно системи «викачування» запасів, їх мінімізація завдяки відповідній локалізації виробничого устаткування й складів, а також усвідомлення персоналом потреби в забезпеченні встановлених стандартів обробки потоків продукції й інформації;

– протидія надмірному нагромадженню запасів, що реалізується завдяки системі сумісності, світлових сигналів або відповідно позначених зон складування, при цьому замовлення окремих частин і матеріалів здійснюється за допомогою порожніх транспортних ємностей, що повертаються;

– техніка CONWIP: забезпечення постійного рівня продукції в потоковій лінії шляхом реалізації замовлень із виробничої лінії тільки тоді, коли попередні партії товарів уже закінчилися.

QR (Quick Response) є концепцією швидкої реакції на попит, що змінюється, на ринку, яка ґрунтується на максимізацій ефективності ланцюга поставок завдяки обмеженню витрат на запаси.

Широкого розповсюдження в останній час набула концепція ECR (Efficient Consumer Response) – філософія нового підходу до врегулювання інтересів учасників ринку. Метою даної концепції є заміщення конкуренції між торговельними партнерами їхньою спільною роботою. Як випливає з результатів великої кількості досліджень у даній області, більш тісне співробітництво постачальників з виробником може принести близько 30 % зниження операційних витрат у всій системі ECR. ECR як часово-орієнтована логістична стратегія використовується у виробництві товарів масового споживання, а також є сучасною стратегією дистрибуції асортиментів товарів, які купуються часто, що поєднує в ланцюзі поставок виробників, дистриб’юторів і торговельні організації з метою побудови витратно ефективної системи, яка реагує на певні потреби споживача. Система ця регулюється на підставі реального попиту. Ефектом є зменшення загальної вартості системи, а також зменшення рівня запасів під час одночасного збільшення цінності товару для кінцевого споживача.

Цінність впровадження системи ECR для споживача складається зі збільшення вибору й комфортабельності покупок, зниження ймовірності виникнення ситуації недостачі товарів. Для посередника цінність складається зі збільшення рівня лояльності споживачів, більш чіткої ринкової орієнтації, поліпшення торговельних взаємин з постачальниками; для постачальника – із забезпечення синхронізації виробництва, зменшення ймовірності виникнення ситуацій недостачі товарів, зміцнення позиції торговельної марки, а також довгострокових торговельних відносин.

Комплексне управління якістю TQM (Total Quality Management) є концепцією управління, відповідно до якої вся організація управляється таким чином, щоб сконцентруватися на всіх важливих для клієнтури вимірах якості [6]. TQM – філософія бізнесу, фундаментом якої є сім основних принципів:

1 – концентрація на клієнтах;

2 – зацікавленість керівництва;

3 – постійне вдосконалювання;

4 – уповноважування працівників;

5 – забезпечення якості;

6 – партнерство з постачальниками;

7 – наявність стратегічного плану якості.

Постійне вдосконалювання полягає в тому, що завжди існує можливість впровадження вдосконалень, незалежно від того, наскільки ефективно функціонує фірма. Уповноважування працівників є наданням їм можливостей з управління якістю шляхом покладання на них відповідальності, надання можливості із самостійного прийняття рішень, забезпечення можливості підвищення рівня кваліфікації, а також забезпечення їх відповідним інструментарієм.

Забезпечення якості – конкретні заходи, які фірма здійснює з метою придбання впевненості, що її продукти, послуги й процеси забезпечують потреби клієнтури. Для забезпечення якості використовують:

– розвиток функції якості (QFD – Quality Function Development) – техніка, використовувана з метою транслювання вимог, висунутих клієнтами, на технічні вимоги, які мають бути забезпечені на окремих етапах обробки й виробництва продукту (послуги);

– статистичний контроль якості (SQC – Statistical Quality Control) – використання інструментарію теорії статистики з метою контролю якості.

Стратегічний план якості є планом організаційним, котрий містить бачення, а також показники, що дозволяють ухвалювати рішення щодо необхідності заходів, спрямованих на підвищення якості, а якщо існує потреба – також змінювати стратегічний курс, обраний організацією.

TQM слід трактувати як сучасний підхід до управління, що перебуває у фазі постійного розвитку та буде визначати в найближчі роки напрямки розвитку даної наукової області [41].

Аналогом TQM у східній практиці управління є концепція Kaizen, метою якої є прагнення всіх працівників рівня прийняття рішень до постійного вдосконалювання всіх аспектів діяльності фірми. Kaizen – це філософія, що розвилася на базі японської культури й практики управління. Її використання не обмежується тільки на тому, щоб продукт або послуга відповідали певним вимогам якості. Відповідно до цієї філософії якість поширюється на стиль життя – це процес, що не має кінця удосконалення. Основним постулатом цієї філософії є постійна зацікавленість працівників, а також прагнення до постійного збільшення рівня якості фірми й продукту. Досягається це шляхом осмислення кожного виробничого етапу. Дана концепція є відповіддю на традиційний автоматизований підхід до виробництва товарів масового споживання, що зневажає потребу в осмисленій оцінці виконуваного завдання.

Крім діяльності й мислення в категоріях постійного вдосконалювання процесів Kaizen, первинною передумовою логістики підприємств у Японії є специфічні відносини між постачальниками в рамках структур Keiretsu [40, 23]. Структури Keiretsu – це взаємодіючі групи великих банків, виробничих і дистриб’юторських фірм, а також їхніх філій, підпорядковані єдиному центру прийняття рішень. Аналогом японських структур Keiretsu є південнокорейська концепція Czebole [40].

Концепція Lean Management є постулатом сучасної логістики, суттю якого є необхідність удосконалювання всіх структур, процесів і потоків [5]. Lean Management є так званою концепцією «підприємства виснаженого», основні принципи якої припускають досягнення таких цілей, як:

– ріст загальної продуктивності засобів підприємства;

– мінімізація всіх тимчасових операційних показників;

– зменшення всіх можливих витрат;

– максимізація вигоди протягом досить тривалого періоду часу;

– партнерські взаємини із суб’єктами ринку.

Концепція Lean стисло визначається як усунення заходів, які виконуються під час створення продукту або послуги, і які не збільшують цінність цього продукту або послуги.

Основним інструментом Lean Management є VSM (Value Stream Mapping) – складання карти потоку вартості; метою інструмента є збір даних щодо матеріального та інформаційного потоку.

Інструментами, що забезпечують концепцію Lean, є:

– 5S – метод систематичного навчання, дисципліни, стандартизації й прагнення до досконалості; ґрунтується на виконанні 5 кроків: селекції, систематики, усуненню недоліків, стандартизації й самодисципліни;

– TPM (Total Productive Maintenance) – комплексна система виготовлення якісної продукції; метою є забезпечення максимальної доступності інструментів управління в критичних ситуаціях; то є система, що забезпечує мінімізацію кількості аварійних ситуацій, а також підвищення якості за рахунок зацікавленості всіх працівників;

– SMED (Single Minutes Exchange or Die) – зменшення часу переустаткування механізму; метою є виконання під час переустаткування винятково необхідних робіт; всі інші операції виконуються або перед переустаткуванням, або після нього.

Всі ці інструменти мають бути впроваджені як комплексна система практик, що є взаємозалежними і спираються одна на іншу.

Time Based Management – це концепція управління, що підкреслює стратегічне значення часу в створенні й реалізації доданої вартості. TBM поширює принцип JiТ на всі процеси, реалізовані на підприємстві (або в ЛС у цілому). Це уможливлює пропозицію на ринку відповідної доданої вартості протягом відповідного періоду часу, а також більш ефективний й більш швидкий в порівнянні з конкурентами розвиток нових продуктів (послуг) і впровадження їх на ринок.

Ефектом від реалізації концепції Time Based Management, крім іншого, можуть бути:

– скорочення періоду реалізації процесів;

– дотримання строків реалізації замовлень клієнтів;

– проектування процесів, що реалізуються підприємством;

– розвиток нових продуктів і процесів.

Завдяки високій еластичності, пунктуальності й швидкості прий­няття рішень і реалізації заходів, правильне управління часом може також призвести до збільшення частини підприємства на ринку. У свою чергу, більша частина ринку може забезпечити збільшення доходів від продажів, тобто більш ефективну реалізацію доданої вартості для підприємства.

Концепція TBM ґрунтується на 5 головних передумовах, пов’язаних зі створенням і реалізацією відповідної доданої вартості:

1 – орієнтація на час;

2 – орієнтація на шкалу якості;

3 – орієнтація на колектив;

4 – орієнтація на цінності;

5 – орієнтація на процеси.

У рамках TBM окрему роль відіграє концентрація на процесах – це свідчить про визначені загальні цілі під час використання цієї концепції, а також реінжинірингу й TQM. TBM акцентує насамперед увагу на тривалості часу реалізації стратегій і заходів. Час є також основним критерієм оцінки реалізованих процесів створення вартості. Жодна з 5 основних передумов не має бути переоцінена по відношенню до інших. Передумова акцентування на час повинна реалізовуватися в тісному взаємозв’язку з іншими положеннями концепції.

Широке застосування в управлінні ЛС має підхід ABC – метод управлінського обліку, основою якого є облік вартості заходів.

Метод ABC складається з обліку вартості окремих продуктів, процесів і послуг на підставі реальних витрат на заходи (процеси), необхідні для:

– виробництва даного продукту;

– реалізації конкретної послуги;

– узгодження відповідного контракту.

Предметом аналізу витрат на заходи ABC є об’єкти (процеси), які фактично функціонують на підприємстві (у логістичній системі), такі як наприклад, постачальники, продуценти, одержувачі, а також будь-які функції, наприклад, поставка, складування, дистрибуція, маркетингова політика й ін. [5].

Методика ABC дозволяє однозначно ідентифікувати й аналізувати процеси й дії, які не відносяться до створення доданої вартості. Це становить ту нову, більш високого порядку сутність обліку витрат на заходи, що у рамках управлінського обліку реалізуються в більш розвиненій методиці ABM, яка дає можливість управляти на підставі витрат на господарські процеси.

VMI (Vendor Managed Inventory, відома також як SMI – Supplier Managed Inventory) є моделлю управління запасами через постачальника, суть якої полягає в оптимізації ланцюга поставок у результаті управління запасами виробника товарів або дистриб’ютора через постачальника, котрий ухвалює рішення щодо часу й обсягу партії доставки, гарантуючи одночасно доступність продуктів [31].

Референційні моделі ланцюгів поставок SCOR (Supply Chain Operation Reference) відрізняються одна від одної кількістю етапів і рівнем складності [18, 20, 51]. Більшість із них містить три етапи:

– визначення базових заходів (Baselining):

а) встановлення поточного стану логістичних стратегій, логістичної системи й функціональних заходів, що реалізуються в ланцюзі поставок;

б) оцінювання мережі фізичної дистрибуції й матеріальних потоків між пунктами поставок, виробництва й дистрибуції;

в) створення карти системи інформації й інформаційних потоків, які відповідають підписанню договорів, створення профілю для заходів, пов’язаних, наприклад, з управлінням постачальниками;

– бенчмаркінг (Benchmarking): відносно ланцюга поставок сутністю бенчмаркінгу є виділення відповідних показників, пов’язаних з якістю, умовами поставок і часом реалізації логістичної послуги [43]:

а) порівняння стратегії й структури ланцюга поставок з безпосередніми конкурентами в рамках тієї ж області або з лідерами в інших областях;

б) визначення розходження між поточними стратегіями, рівнем реалізованих операцій і поточних найкращих практик;

в) оцінка трендів і прогнозованих змін у лідируючих практиках з метою розробки відповідних директив щодо розвитку ланцюга поставок, а також вимог до реалізованих операцій;

– проектування бізнес-процесів (BPR – Business Process Reen­gineering) є переосмисленням від основ, а також радикальною перебудовою виробничих процесів з метою досягнення істотного вдосконалення основних показників ефективності, таких як витрати, рівень обслуговування й швидкість [37, 40, 177].

Аутсорсінг (outsourcing) – це захід з області організаційної реструктуризації підприємства, що полягає у виділенні з організаційної структури материнського підприємства його функцій і переадресація їх для реалізації іншими суб’єктами господарювання [26]. До таких функцій можуть відноситися які-небудь основні логістичні функції підприємства, однак завданнями, що найчастіше переадресовуються зовнішнім підприємствам, є контроль експедиції, експедиторське посередництво, лізинг, управління парком транспортних засобів і його обслуговування. Аутсорсінг транспортних послуг приносить суттєві й дуже швидкі ефекти в результаті звільнення величезних капітальних коштів, заморожених у довгострокових транспортних активах, крім того є простим для реалізації з урахуванням великої кількості фірм, підготовлених до комплексного транспортного обслуговування на контрактній базі [27].

Метою управління запасами є забезпечення такої їхньої кіль­кості, яка необхідна для виробничого процесу під час мінімальних витрат. Найчастішими методами управління запасами, що використовуються є:

– модель постійного обсягу замовлення;

– модель постійного періоду замовлення;

– модель обсягу замовлення, що визначає момент замовлення в постійних циклах замовлення;

– модель sS;

– сполучена модель обсягу запасу, що визначає момент замовлення, і постійного періоду замовлення;

– метод Вагнера-Візіна;

– метод Сильвера-Мила.

Інформаційне забезпечення процесів управління логістикою є, з одного боку, інструментом, що підтримує основний процес, а з іншого – окремою самостійною групою методів і підходів, які використовуються для організації і управління ЛС.

Планування матеріальних потреб MRP (Material Requirements Planning) є сукупністю процесів для визначення потреб у матеріальних ресурсах (сировина, матеріали, компоненти й т.п.). Основним їхнім завданням є визначення точної кількості матеріалів і строків доставок таким чином, щоб урахувати попит на окремі продукти, що постійно змінюється. Дані техніки часто доповнюються відповідними інформаційними системами. Основною метою систем MRP є зменшення фінансових витрат за рахунок організації виробничого про­цесу. Це досягається шляхом оптимізації запасів, а також самого виробничого процесу.

У систему вводиться інформація про заплановане виробництво або обсяг продажу, або обсяг прийнятих замовлень на готові продукти (послуги). На підставі цього система планує виробництво окремих елементів, а також доставку окремих частин і матеріалів. Планування може бути виконане для конкретної партії продукції або на конкретну дату (тобто розрахунки проводяться від заданої дати, на яку продукція має бути готова, або визначається, коли необхідно запустити процес, щоб одержати необхідний обсяг продукції до заданої дати). Система прогнозує час виробництва товарів і строки доставок. У процесі планування можна досягти оптимізації витрат, часу виконання, заданого рівня оплат і т.п. При цьому для різних типів продукції застосовуються різні алгоритми розрахунку.

Модель планування засобів виробництва MRP II (Material Resource Planning) у порівнянні з MRP розширена функціями планування виробничих можливостей CRP (Capacity Requirements Planning), а також елементами, пов’язаними із процесом продажу й підтримуючими процес прийняття рішення на рівнях стратегічного управління виробництвом. Крім матеріалів, пов’язаних безпосередньо з виробництвом, MRP II враховує також допоміжні матеріали, людські й грошові ресурси, час, основні фонди й ін.

Американське суспільство управління виробництвом і запасами APICS (American Production and Inventory Control Society), що розробило в 60-их роках ХХ століття алгоритм MRP, а потім розвило його до так названого MRP у замкнутій петлі (MRP closed loop), а потім – до MRP II, офіційно опублікувало в 1989 р. документ «MRP II Standard System». Цей документ описує функції, які має реалізовувати система класу MRP II.

Концепція MRP II була пізніше розширена до MRP II+, а також ERP (Enterprise Resource Planning). У цей час під терміном MRP II розуміють як розширений алгоритм планування виробництва й потреб у відповідних ресурсах, так і стандарт, розроблений APICS, у якому центральну позицію займає алгоритм MRP II.

Планування коштів підприємства ERP є класом інформаційних систем, що забезпечують управління підприємством, або взаємодію групи підприємств, що співпрацюють між собою, шляхом збору даних, а також надання можливості виконання операцій з зібраними даними. Процес підтримки прийняття рішення може реалізовуватися для всіх рівнів управління або їхньої частини, і полегшує оптимізацію використання ресурсів підприємства, а також процесів, що реалізуються всередині підприємства.

Системи ERP є модульним програмним забезпеченням, тобто складаються з незалежних один від одного, хоч і взаємодіючих між собою, аплікацій, і відносяться до класу інтегрованих інформаційних систем (Integrated Systems).

Основним елементом систем ERP є база даних, що зазвичай є загальною для всіх інших модулів. Модулі ці зазвичай охоплюють наступні області: складування, управління запасами, відстеження реалізованих поставок, планування виробництва, постачання, продаж, управління зв’язками із клієнтурою, бухгалтерія, фінанси, управління людськими ресурсами (оплата праці, кадри). Системи ERP можуть також містять інші модулі як, наприклад, модуль управління транспортом, контролінг, або управління проектами. Системи ERP досить еластичні й дають можливість пристосування їх до специфіки окремих підприємств, у т.ч. тому, що окремі модулі можуть бути взаємно незалежні одни від одного (тобто можуть працювати без наявності інших модулів).

SCM (Supply Chain Management) є інформаційним рішенням в області управління ланцюгами поставок, що містить сукупність методик реалізації процесів постачання, виробництва й продажів у такому виді, який забезпечить максимізацію прибутку за рахунок оптимізації вартості матеріалів, послуг субпідрядників, а також за рахунок утримання стану їхніх запасів на мінімальному рівні, необхідному для забезпечення безперервності процесів [39].

Завдяки системам SCM можливою є синхронізація процесу руху матеріалопотоку між окремими кооперантами, що істотно полегшує фірмі процес пристосовування до наявного попиту на ринку. Усередині підприємства SCM дозволяє вирішувати проблеми, пов’язані з постачанням, процесом виробництва й дистрибуцією. На макрорівні SCM інтегрує підприємство з його постачальниками й клієнтами. Рішення SCM використовуються насамперед у фазах проектування продукту, вибору джерела постачання, прогнозування попиту на вироби, а також управління їхньою дистрибуцією. Тому вони містять спеціалізовані інструменти, які дають можливість контролювання окремих логістичних заходів фірми.

Завдяки SCM можливим є створення ланцюгів поставок, що динамічно реконфігуруються, тобто так званих моментальних ланцюгів поставок, які з’являються внаслідок потреб навіть одиничних індивідуальних заявок клієнтури. Така конфігурація часто стає чимсь більшим, ніж звичайним ланцюгом поставок, оскільки є мережою пов’язаних між собою постачальників і партнерів.

Розвитком систем MRP II й ERP є APS (Advanced Planning System) – клас професійних інформаційних систем, що дозволяють виконувати комплексні операції планування й моделювання з одночасною оптимізацією. Оригінальний концепт APS з’явився в США в 1990-их роках й до сьогодні знаходиться в стадії розвитку.

Система DRP ( Distribution Resource Planning) є одним з інструментів планування дистрибуції. Вона забезпечує управління процесом поставок готової продукції в мережу дистрибуції шляхом роз­роб­ки прогнозів потреб у продукції на кожному рівні мережі – починаючи від нижчого рівня (наприклад, пункту продажу деталей), і закінчуючи рівнем вищим (наприклад, заводським складом). Вихідні дані для кожного рівня є вхідними даними для рівня наступного. Потреби, оцінені для найвищого рівня дистрибуції, можуть служити в якості даних вхідних під час розробки виробничих планів.

Більш сучасним процесом планування є DRP II (Distribution Requirements Planning). Дана система розширена наявністю функцій управління такими об’єктами, як: виробничий процес, транспортні й фінансові ресурси, або складське господарство, як і процес комплектування партій, або розташування засобів виробництва.

Процес DRP забезпечується інформаційними системами класу ERP або APS.

Згідно з [39], тенденціями в розвитку процесу підтримки прийняття рішень під час управління ланцюгом поставок є:

1) e-бізнес (electronic business), його бізнес-моделі:

а) B2B (business-to-business): взаємодія між підприємствами;

б) B2C (business-to-consumer): взаємодія між підприємством і споживачем;

в) C2C (consumer-to-consumer): взаємодія між споживачами;

2) системи класу CRM (Consumer Requirements Management) – сукупність інструментів і процедур з управління контактами із клієнтурою.

CRM варто трактувати не тільки як інструмент, але і як частину стратегії й філософії бізнесу, де постійний контакт із клієнтом і його задоволення є ключовою цінністю. Істотним є питання забезпечення єдиної системи у всіх бізнес-процесах – починаючи від процесу продажу через сервісне обслуговування до обробки відповідних статистичних даних, використовуваних у процесі створення портфеля продуктів (послуг).

Практичне впровадження сучасних ЛС здійснюється за допомогою інформаційних систем підтримки прийняття рішень, тому на етапі розробки моделі вдосконалення системи доставки вантажів необхідно враховувати її сумісність з найбільш перспективними сучасними інформаційними системами (системами класу ERP, APS або SCM). Найбільш доцільним з точки зору практичної реалізації моделі є розробка окремого модуля, сумісного з однією з вказаних інформаційних систем.