1.3. Підходи до управління процесом надання транспортно-експедиторських послуг

Сучасний стан ТЕО в Україні характеризується наявністю гострої конкуренції на ринку ТЕ послуг. Аналіз практичної діяльності ТЕП показує, що під час ТЕО застосовуються науково необґрунтовані і, як наслідок, неефективні й неконкурентоспроможні технології обслуговування замовників [125]. Останнє пояснюється відсутністю методичних рекомендацій з організації ТЕО в умовах ринкових відносин. Крім того, як згадувалося раніше, діяльність українських експедиторів зосереджена в основному на сегменті ринку міжнародних перевезень, що не може позитивно відбитися на стані внутрішнього ринку транспортного обслуговування. Наведені положення обумовлюють необхідність аналізу існуючих методів підвищення ефективності ТЕО для визначення напрямків їх удосконалення й подальшого розвитку.

У більшості навчальних видань у галузі транспорту й логістики розглядаються можливі технологічні схеми здійснення ТЕО, однак нічого не говориться про можливі підходи до оптимізації даного процесу і, відповідно, підвищення його ефективності.

Основними методологічними основами підвищення ефективності і оптимізації процесу ТЕО в цілому є [123]: методика вибору раціональної форми організації ТЕО, методика визначення доцільності використання автомобільного й залізничного видів транспорту, модель вибору оптимального рівня концентрації ТЕО, модель вибору ефективної стратегії під час обслуговування споживачів транспортних послуг. Крім того під час вирішення задач підвищення ефективності технологічного процесу використовуються методика оцінки економічної ефективності інвестицій у ТЕО, методи оцінки факторів економічної ефективності ТЕО, а також методи визначення ефективності нових видів ТЕО [175]. Оцінка ефективності інвестицій у ТЕО дозволяє одержати порівняльні характеристики різних варіантів організації процесу ТЕО, однак при цьому розглядається в більшій мірі економічна й інвестиційна привабливість конкретного підприємства, а не технологічного процесу в цілому.

Одними з перших підходів до вдосконалення ТЕО населення є методика розробки поточного плану роботи ТЕП, а також оцінка на перспективу чисельності працівників і автомобільного парку [81]. Під час розрахунків об’ємних показників плану під обсягом реалізації послуг розуміється дохід ТЕП (розраховується як сума добутків кількості послуг на відповідні дохідні ставки). Далі на підставі кореляційного аналізу розробляються лінійні залежності кількості робітників, кількості автомобілів від доходів. В якості прогнозових моделей для оцінки чисельних показників використовувались трендові рівняннями нижчих порядків, що на сьогоднішній день не може забезпечити достатнього рівня точності, оскільки такі трендові моделі дозволяють оцінити лише тенденції зміни прогнозованих показників. Згаданий підхід заснований на використанні під час розрахунків нормативних значень дохідних ставок за конкретними видами експедиторських послуг, що, звичайно, не може бути застосоване в умовах ринку (тому що дохідні ставки є показниками ненормованими). Крім того, використання лінійних моделей для обґрунтування потрібної кількості робітників і рухомого складу на підставі розміру дохідних ставок призводить до значної погрішності в прогнозах, оскільки залежність між цими показниками більш складна.

Іншим підходом управління технологічним процесом ТЕО є управління, засноване на оцінці узагальненого рівня якості транспортно-експедиторських послуг на підставі системи показників [99]. У якості критерію для оцінки рівня якості використовується середньозважене геометричне значення по 4 приватним показникам: повнота ТЕ послуг, своєчасність виконання послуг, рівень організації перевезень, якість праці. Однак даний вид критерію не є достатньо обґрунтованим: на практиці використовуються середньоарифметичні показники й показники, що є сумою добутків окремих критеріїв і відповідних вагових коефіцієнтів. Основним інструментом підвищення якості ТЕО розглядається стимулювання робітників на підставі диференційованих премій. Для розрахунків розміру премій використовуються лінійні моделі залежності від відсотка виконання плану переробки вантажів. Очевидно, що використання таких моделей в умовах ринкових відносин не є доцільним.

Економіко-математична модель оптимізації процесу ТЕО з використанням у якості критерію оптимальності сумарних витрат є ще одним з інструментів управління експедиторським обслуговуванням [179]. Згідно з даним підходом передбачається детермінована постановка задачі оптимізації форм ТЕО, при чому розглядається дві її модифікації: ресурсні обмеження в моделі відсутні, присутні обмеження на технологічну зв’язаність груп допустимих операцій ТЕО. Така модель є модифікацією транспортної задачі з використанням у якості цільових елементів питомих витрат на виконання операцій, а оптимальний вид ТЕО є матрицею закріплення транспортно-експедиційних операцій за виконавцями – учасниками процесу ТЕО. Складність використання такого підходу полягає в необхідності попередніх розрахунків вартості операцій за виконавцями, що важко реалізувати в сучасних умовах роботи експедиторів. Слід зауважити, що дана методика не враховує стохастичний характер транспортного процесу.

Оптимізацію процесу ТЕО під час контейнерних перевезень здійснюють за рахунок маршрутизації перевізного процесу й вибору оптимальної періодичності планування маршрутів [97]. При цьому вибір маршрутів проводиться за критерієм мінімуму часу оберту автомобіля. Однак очевидно, що не завжди мінімум часу оберту дозволяє максимізувати ефективність процесу ТЕО, а оптимізація маршрутів перевезення вантажів є лише одним із окремих напрямків підвищення ефективності ТЕО.

Для оцінки якості ТЕО і управління процесом обслуговування на базі показників якості використовується механізм аналізу експлуатаційної діяльності ТЕП [59]. При цьому схема аналізу експлуатаційної діяльності фактично є аналізом впливу основних техніко-експлуа­таційних показників на річну продуктивність підприємства. Такий підхід не в повній мірі дозволяє оцінити якість надання експедиторських послуг, тому що враховується лише комплекс транспортного обслуговування і не аналізуються показники процесу організаційного.

Між показниками конкурентоспроможності ТЕП і його потенційними можливостями створення логістичних систем існує взаємний зв’язок [198]. Методика аналізу відповідності структури управління ТЕП ефективному функціонуванню логістичної системи, заснована на використанні апарата експертних систем. Тобто основна увага під час управління ТЕО приділяється підвищенню ефективності технологічного процесу за рахунок раціоналізації структури управління ТЕП, при чому не враховується виробнича й технічна база підприємств.

Іншим інструментом оптимізації процесу експедиторського обслуговування вантажовласників є модель ТЕП як багатокритеріальної розімкнутої системи масового обслуговування з відмовами й пріоритетами [91]. При цьому критерій ефективності роботи ТЕП має враховувати конкурентоспроможність й стратегії поведінки на ринку транспортних послуг. Основним напрямком підвищення ефективності ТЕО виділяється розробка оперативного плану перевезень на підставі імітаційного моделювання, при чому критерієм ефективності є прибуток з урахуванням ймовірностей безвідмовної роботи й відмови від конкретного варіанта технологічної схеми. Перевагою такого підходу є ухвалення рішення на підставі результатів імітаційного моделювання, що дає можливість урахування додаткових факторів шляхом коректування моделі.

Поширеним підходом до оцінки значущості параметрів якості послуг експедиторських підприємств, а також критеріїв сегментації споживачів ТЕ послуг є використання методології експертних оцінок [172].

Підвищення ефективності ТЕО на залізничному транспорті здійснюється за рахунок прогнозування попиту на перевезення, встановлення економічно доцільної сфери діяльності ТЕП, вибору варіанта концентрації вантажної роботи на станціях [197].

У цілому існуючі підходи до підвищення ефективності процесу ТЕО можна класифікувати таким способом:

1) за видом сполучення, що розглядається:

– міські й приміські перевезення [81, 59];

– міжміські перевезення [179, 99, 97, 198];

– міжнародні перевезення [91, 172, 197];

2) за типом критеріїв, що оптимізуються:

– економічні показники [179, 81, 91, 197];

– технологічні показники [99, 97, 59];

3) за кількістю критеріїв оптимізації:

– багатокритеріальні підходи [99, 198, 91, 197];

– однокритеріальні підходи [179, 97, 81, 59];

4) за можливістю урахування невизначеності:

– враховуючі наявність невизначеності під час організації процесу ТЕО [91];

– засновані на детермінованих моделях [179, 99, 97, 81, 59, 198, 172, 197].

Аналіз робіт в області підвищення ефективності ТЕО дозволяє виділити наступні недоліки існуючих підходів: більшість підходів спрямована на підвищення конкурентоспроможності ТЕП, однак у них безпосередньо не враховується наявність конкуренції на ринку ТЕО; крім того, велика кількість існуючих у теперішній час підходів спрямовані на розв’язання приватних задач і характеризуються відсутністю комплексного підходу.

Таким чином, сьогодні необхідні розробка нових і адаптація до умов ринкових відносин існуючих методів і моделей підвищення ефективності ТЕО. У даній області можна виділити наступні найбільш перспективні напрямки досліджень:

– розробка комплексних показників оцінки ефективності ТЕО;

– розробка раціональних схем комплексного ТЕО підприємств і організацій;

– визначення оптимальних стратегій функціонування ТЕП на ринку транспортних послуг.